ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2019                                                                                 Справа № 914/635/19

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Управління поліції охорони у Львівській області, м. Львів

про: стягнення неустойки у сумі 146 280,68 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Зарицька О.Р.

Представники:

від позивача: Тістик М. В. – дов. № 2302-вих-660 від 08.02.2019 р.

від відповідача: Бондар В. В. – дов № 474/43/33/01-2019/еп від 05.02.2019 р.

Суд встановив: 08.04.2019 року за вх. № 660 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Управління поліції охорони у Львівській області про стягнення неустойки у сумі 146 280,68 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.04.2019 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 07.05.2019 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.05.2019 року підготовче засідання відкладено на 14.05.2019 року. Протокольною ухвалою від 14.05.2019 р. оголошено переву в судовому засіданні до 21.05.2019 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.05.2019 року підготовче засідання відкладено до 27.05.2019 року для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.05.2019 року підготовче засідання закрито, справа призначена до судового розгляду по суті на 11.06.2019 року.

Оскільки, за складністю та категорією дану справу, слід розглядати за правилами загального позовного провадження, суд призначив розгляд цієї справи в підготовчому провадженні.

Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 10.04.2019 року, від 07.05.2019 року, від 21.05.2019 року, від 27.05.2019 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

14.05.2019 р. за вх. № 19606/19 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

27.05.2019 р. за вх. № 21708/19 позивач подав пояснення по справі.

11.06.2019 р. за вх. № 24437/19 позивач подав  клопотання про уточнення позовних вимог. У заяві позивач просить стягнути з відповідача суму неустойки в розмірі 101113,72 грн, судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 10.04.2019 року, від 07.05.2019 року, від 21.05.2019 року, від 27.05.2019 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

02.05.2019 р. за вх. № 17865/19 представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

13.05.2019 р. за вх. № 192018/19 відповідач подав відзив на позовну заяву.

14.05.2019 р. за вх. № 19603/19 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

21.05.2019 р. за вх. № 20945/19 відповідач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

27.05.2019 р. за вх. № 21933/19 представник відповідача подав пояснення по справі.

Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.  

Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 11.06.2019 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У позовній заяві представник позивача зазначив, що 03.07.2015 р. між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - позивач) та Управлінням поліції охорони (далі - відповідач), укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-9676-15 (далі - Договір), згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 43,40 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Саксаганського, 9. Договір укладено на термін до 03.07.2018 року включно ( п. 4.1. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору, об`єкт оренди буде використовуватися орендарем для службових потреб.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та правочини.

Згідно зі ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених Законом, а також з угод, не передбачених Законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення № 2302-вих-4694 від 26.07.2018 р., в якому Орендодавець повідомив відповідача про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди та вказав на обов`язок відповідача протягом 15 днів повернути балансоутримувачу орендоване приміщення у належному санітарно-технічному стані по акту приймання-передачі, а також провести повний розрахунок по сплаті орендної плати, а в разі наявності заборгованості - погасити її в повному обсязі.

Таким чином, за твердженням позивача, Договір було припинено у зв`язку із закінченням терміну дії. Частиною першою ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Однак, за твердженням позивача, відповідач свого обов`язку по поверненню орендованого майна не виконав. 10.12.2018 р. між Управлінням комунальної власності Департаменту економічно політики Львівської міської ради, та Управлінням поліції охорони, було переукладено новий Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-11547-18. Об`єктом оренди є ті самі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Саксаганського, 9 загальною площею 43,40 м2.

Таким чином, на думку позивача, спірні приміщення в період з 03.07.2018 р. по 09.12.2018 р. фактично перебували в незаконному володінні відповідача.

Частиною другою ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.05.2012 р. № 01-06/735/2012 «Про деякі питання практики, застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України», неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Позивач наголошує, що згідно довідки про заборгованість від 28.01.2019 р. № 4-2302-238, станом на 16.01.2019 р. у відповідача залишилася несплачена неустойка за період з 01.07.2018 р. по 01.12.2018 р. у сумі 146 280,68 грн., стягнення якої є предметом позову. Згідно із ст.287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Відповідно до Положення про Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.12.2016 р. № 1125, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - управління) є виконавчим органом Львівської міської ради, відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 р. № 505 “Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів", утвореним відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні".

Основними завданнями Управління є виконання функції органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження (приватизація) майна комунальної власності територіальної громади м. Львова; подання на розгляд міської ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліки об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, організація виконання цих програм.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що у позовній заяві позивач свідомо не вказує всі обставини стосовно орендованого приміщення, відносно якого вимагає сплати неустойки за користування ним, спотворюючи фактичну картину щодо укладання нового договору оренди після закінчення дії попереднього, і тому, на думку відповідача, не наводить всіх обставин справи, що мають значення для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду.

Так, відповідач наголошує, що між позивачем та відповідачем був укладений Договір оренди нежитлового приміщення за адресою м. Львів, вул. Саксаганського, 9 від 03 липня 2015 року № Г-9676-15 з терміном дії по 02 липня 2018 року включно.

Так, відповідач визнає, що ним було отримано листа позивача від 26.07.2019 р. № 2302-вих-4694 щодо припинення вказаного договору оренди. Так, дійсно, як зазначає позивач у позові, новий договір оренди зазначеного приміщення був переукладений 10.12.2018 року за № Г-11547-18, та відповідач користувався приміщенням без наявності договору оренди у період з 03.07.2018 р. по 09.12.2018 р.

Проте, за твердженням відповідача, позивач чомусь забув зазначити, що підставою для переукладення договору оренди на новий термін стало те, що відповідачем 03.08.2018 року за реєстраційним № 2-21952/АП-2302 було подано належним чином оформлений пакет документів для продовження дії (переукладення) зазначеного договору.

Таким чином, за твердженням відповідача, станом на 03.08.2019 р. відповідач належним чином виконав всі залежні від нього дії для переукладення договору оренди. Відповідач наголошує, що він у термін з дня закінчення дії договору від 03 липня 2015 року № Г-9676-15 (03.07.2018 р.) по день подачі документів для його переукладення (03.08.2018 р.) - рівно місяць - користувався приміщенням без подачі документів для його переукладення - у зв`язку з тим, що після отримання листа позивача від 26.07.2019 р. № 2302-вих-4694 щодо припинення вказаного договору оренди, слід було підготувати пакет документів на переукладення договору.

Відповідач зазначає, що в частині користування протягом місяця приміщенням без договору і сплати за це неустойки у вигляді подвійної орендної плати - відповідач свою вину визнає. Проте неустойку за місяць користування приміщенням у подвійному розмірі орендної плати в сумі 14453,59 грн. (крім оплати половини суми неустойки, тобто - фактичного, а не подвійного розміру орендної плати, яку відповідач провів 24.10.2019 р. за серпень та вересень 2018 року) відповідач провів позивачу 05.04.2019 р., тобто до отримання позовної заяви від позивача (отримана 10.04.2019 р.), та до відкриття судом провадження у справі. Відповідно, на момент порушення провадження у справі спірної ситуації стосовно оплати за місяць користування приміщенням з 03.07.2018 р. по 03.08.2018 р. вже не існувало. Після 03.08.2019 року всі необхідні документи для переукладення договору оренди знаходилися у позивача, і термін переукладення договору залежав виключно від позивача.

Також, відповідач стверджує, що він звертався до позивача листом від 12.10.2018 р. № 3205/43/33/01-2018, у якому зазначав, що УПО Львівської області виконало всі необхідні заходи для продовження дії зазначеного договору, та терміни його переукладення залежать виключно від Львівської міської ради, і просило виставляти рахунки за користування зазначеним приміщенням без неустойки, одночасно гарантуючи, що остаточну звірку взаєморозрахунків та, за необхідності, сплату обгрунтованих штрафних санкцій, УПО Львівської області буде проведено після укладення нового договору оренди вказаних приміщень.

Відповідач наголошує, що затримка при укладенні нового договору оренди після 03.08.2019 р. відбувалася виключно через дії позивача.Відповідач вважає, що оплачувати позивачу штрафні санкції за те, що сам-же позивач довгий час готував новий договір - безпідставно.

Відповідач наголошує, що, як вбачається із наданих суду доказів, відповідач станом на 03.08.2018 року вжив всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання, надавши повний пакет документів позивачу для переукладення договору оренди, і не міг впливати на терміни, в які позивач цей договір підготує, завізує тощо. Відповідно, затягування переукладення договору після 03.08.2018 р. і аж до 09.12.2018 р. сталося виключно з вини позивача.

Таким чином, за твердженням відповідача, за те, що відповідач подав документи для переукладення договору оренди на місяць пізніше передбаченого терміну - відповідач добровільно до відкриття судом провадження у справі неустойку оплатив, а подальші затягування переукладення договору сталися виключно з вини позивача, тобто правових підстав для виникнення заборгованості, що є предметом позову - немає, і відповідач вважає, що дані вимоги позивача задоволенню не підлягають.

У поясненнях позивач зазначає, що 03.07.2015 р. між Управлінням комунальної власності та Управлінням Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-9676-15 (далі - Договір), згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 43,40 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Саксаганського, 9.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до Угоди № Г-9676-15(Д-16) від 01.04.2016 р.) було внесено зміни в договір оренди нерухомого майна № Г-9676-15 від 03.07.2015 р. та змінено назву відповідача з Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на Управління поліції охорони у Львівській області. При цьому, інші пункти вищезазначеного Договору залишились без змін і Сторони підтвердили свої зобов`язання згідно Договору.

Позивач стверджує, що щодо правових підстав нарахування неустойки та періоду її нарахування, правовою підставою нарахування неустойки є положення ч. 2 ст. 785 ЦК України, згідно з якими якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом 15 днів з моменту настання однієї з подій, вказаних в п. 9.1. цього Договору (закінчення терміну дії Договору або дострокового його припинення чи розірвання).

Однак, за твердженням позивача, на відміну від цього, і ця обставина не заперечується відповідачем, він фактично користувався об`єктом оренди після 03.07.2018 року до моменту підписання нового договору оренди на ті ж самі приміщення за адресою м. Львів, вул. Саксаганського, 9.

Таким чином, на думку позивача, період незаконного користування відповідачем спірних приміщень з 03.07.2018 р. по 09.12.2018 р. фактично є періодом, за який нарахована неустойка. Щодо порядку розрахунків неустойки, згідно акту звірки, який підписаний сторонами і наданий суду, між позивачем та відповідачем немає розбіжностей щодо оплати орендної плати (суми оплата за даними позивача та відповідача співпадають). Проте, наявний спір щодо розміру нарахованої неустойки. Позивач звертає увагу суду, що до серпня 2018 року між позивачем та відповідачем немає розбіжностей в сумах нарахувань за Договором, відповідач навіть погоджується із фактом нарахування неустойки за липень 2018 року та її розміром - подвійним нарахуванням орендної плати. Таким чином, відповідач визнає наявність правових підстав для нарахування неустойки. Розбіжності щодо нарахувань за Договором починаються вже із серпня 2018 року і полягають в тому, що відповідач заперечує подальші нарахування Управлінням комунальної власності неустойки - орендної плати у подвійному розмірі до 10.12.2018 р., а відповідач вважає, що до цього моменту повинна була нараховуватись плата за фактичне користування приміщеннями у розмірі орендної плати.

Однак, Управління комунальної власності з такими доводами не погоджується, та вважає, що наявні всі правові підстави для нарахування неустойки за період з 03.07.2018 р. по 09.12.2018 р. за порушення виконання зобов`язань згідно Договору.

11.06.2019 р. за вх. № 24437/19 позивач подав  клопотання про уточнення позовних вимог. У заяві позивач просить стягнути з відповідача суму неустойки в розмірі 101113,72 грн., судові витрати покласти на відповідача.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та правочини.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

У ході розгляду справи судом встановлено, що 03.07.2015 р. між Управлінням комунальної власності Департаменту економічно політики Львівської міської ради, правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - позивач) та Управлінням поліції охорони (далі - відповідач), укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-9676-15 (далі - Договір), згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 43,40 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Саксаганського, 9. Договір укладено на термін до 03.07.2018 року включно ( п. 4.1. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору, об`єкт оренди буде використовуватися орендарем для службових потреб.

Згідно зі ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених Законом, а також з угод, не передбачених Законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору. він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення № 2302-вих-4694 від 26.07.2018 р., в якому Орендодавець повідомив відповідача про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди та вказав на обов`язок відповідача протягом 15 днів повернути балансоутримувачу орендоване приміщення у належному санітарно-технічному стані по акту приймання-передачі, а також провести повний розрахунок по сплаті орендної плати, а в разі наявності заборгованості - погасити її в повному обсязі.

Таким чином, Договір було припинено у зв`язку із закінченням терміну дії.

Частиною першою ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження, або банкрутства орендаря, він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Однак, відповідач свого обов`язку по поверненню орендованого майна не виконав. 10.12.2018 р. між Управлінням комунальної власності Департаменту економічно політики Львівської міської ради, та Управлінням поліції охорони, було переукладено новий Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-11547-18. Об`єктом оренди є ті самі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Саксаганського, 9 загальною площею 43,40 м2. Таким чином, спірні приміщення в період з 03.07.2018 р. по 09.12.2018 р. фактично перебували в незаконному володінні відповідача.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.05.2012 р. № 01-06/735/2012 «Про деякі питання практики, застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України», неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Згідно довідки про заборгованість від 28.01.2019 р. № 4-2302-238, станом на 16.01.2019 р. у відповідача залишилася несплачена неустойка за період з 01.07.2018 р. по 01.12.2018 р. у сумі 146 280,68 грн., стягнення якої є предметом позову.

Крім того, згідно із ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Відповідно до Положення про Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.12.2016 р. № 1125, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - управління) є виконавчим органом Львівської міської ради, відповідно до ухвали Міської ради від 26.05.2016 р. № 505 “Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів", утвореним відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні".

Основними завданнями управління є виконання функції органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження (приватизація) майна комунальної власності територіальної громади м. Львова; подання на розгляд міської ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліки об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, організація виконання цих програм.

11.06.2019 р. за вх. № 24437/19 позивач подав  клопотання про уточнення позовних вимог. У заяві позивач просить стягнути з відповідача суму неустойки в розмірі 101113,72 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Поняття і види доказів викладені у    статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з    ст. 76 ГПК України    належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1    статті 77 ГПК України    передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до    ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до    ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об`єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх зменшених позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Управління поліції охорони у Львівській області про стягнення неустойки є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1    ст. 129 ГПК України        судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру        задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1    ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2    ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру    1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 738 від 29.01.2019 року на суму 1921,00 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до    ст. 129 ГПК України, слід покласти на  сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись        ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України,        суд, -        

ВИРІШИВ:

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги – задоволити.

2. Стягнути з Управління поліції охорони у Львівській області (79019, м. Львів, вул. Липинського, 44, ЄДРПОУ 40108887) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) несплачену неустойку за період з 01.07.2018 р. по 01.12.2018 р. у сумі 101113 (сто одна тисяча сто тринадцять) грн. 72 коп.

3. Стягнути з Управління поліції охорони у Львівській області (79019, м. Львів, вул. Липинського, 44, ЄДРПОУ 40108887) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) судові витрати в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

4. Наказ видати, в порядку    ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.06.2019 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

          Суддя                                                                                     Пазичев В.М.