копія
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-109/2010 р. Головуючий в 1 інстанції
Кравченко В.Є.
Категорія 45 Доповідач апеляційної
інстанції Володіна Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Володіної Л.В.,
суддів - Колбіної Т.П., Птіціної В.І.,
при секретарі – Шевченко О.В.,
за участю - прокурора Вегеша В.І.,
- представника відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 18 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до ОСОБА_4, третя особа – Управління з контролю за використанням та охороною земель у м.Севастополі про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2008 року Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та просив зобов’язати ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку від кам’яного гаража та повернути її Севастопольській міській Раді у придатному для подальшого використання стані.
Вимоги мотивовані тим, що відповідачкою ОСОБА_4 порушені економічні та екологічні інтереси держави, зумовлені самовільним зайняттям земельної ділянки шляхом розміщення на неї кам’яного гаража без отримання відповідних документів, що посвідчують право на землю та його державної реєстрації.
Рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 18 листопада 2009 року у позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про скасування рішення суду, як ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, постановлення нового рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові суд першої інстанції виходив з його недоведеності.
З такими висновками суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів.
У відповідності до ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” № 963-ІV від 19.06.2003 року самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними”.
Не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним.
Відповідно до п.1 ст.1 Закону України „Про архітектурну діяльність” будівництво – це нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт.
Згідно ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій”, який діяв на момент реконструкції сараю, здійснення будівельних робіт на об’єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що відповідачка ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 від 14.07.1997 року, а також договорів купівлі-продажу від 18.04.1997 року та 03.12.1998 року є власницею квартири АДРЕСА_1 (а.с.42-44).
13 травня 2004 року спеціалістами Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в м.Севастополі проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства ОСОБА_4 за результатами якої складений Акт № 13-5/юл-1, у якому зафіксовано встановлений факт використання відповідачкою земельної ділянки площею 15м2 під кам’яним гаражем з зазначенням того, що ця земельна ділянка відноситься до прибудинкової території (а.с.7).
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що з 1997 року при користуванні та володінні квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_4 одночасно одержала у користування й допоміжне приміщення – сарай № 2, який знаходиться на прибудинковій території вказаного будинку, необхідній для обслуговування житлової площі, яким користується й до теперішнього часу, що підтверджується довідкою ПП „Ремснабсервіс” від 26.05.2009 року (а.с.55). Тобто відповідачка володіє вказаною господарською спорудою правомірно, згідно Закону України „Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку”, тому на земельну ділянку, на якій розміщена господарська споруда не може розповсюджуватися поняття самовільне зайняття землі.
Однак суд не врахував та не дав належної оцінки тим обставинам, що правовстановлюючі документи на право власності або користування відповідачкою сараєм в матеріалах справи відсутні.
З довідки ПП „Ремснабсервіс”, наданої суду апеляційної інстанції вбачається, що у підприємстві відомостей про надання ОСОБА_4 сараю № 2, а також про сараї та інші допоміжні приміщення на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 немає. (а.с.112). Довідка № 161 від 26.05.2009 року (а.с.55) на яку посилався суд, видана помилково.
Також в матеріалах справи немає відомостей щодо площі сараю, та місце його знаходження. З індивідуальної облікової картки на жилі та допоміжні будівлі будинку № 12-А по вул. Богданова в м.Севастополі вбачається, що площа усіх сараїв складає 76.76 м2 (а.с.21). У топоплані відсутні відомості про місце розташування та площу сараю № 2 (а.с.22-23).
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 не використовує сарай за призначенням для обслуговування житлової площі, самочинно переобладнала допоміжне приміщення – сарай під гараж не земельній ділянці, яка у встановленому законом порядку не виділялася їй у користування або власність(а.с.20,28,29).
Даний факт підтверджується також Актом № 66 від 24.02.2010 року складеним Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Севастополі Державної архітектурно-будівельної інспекції Міністерства регіонального розвітку та будівництва України, встановлено, що проведено будівництво кам’яного (капітального) гаража, який складається з ленточного фундаменту та стін (кладка з каменя „ракушечника”), покрівля виконана з хвилястих азбестоцементних листів. Будівельні роботи проведені без Дозволу на виконання будівельних робіт Інспекції ДАБК в м.Севастополі (а.с._109-111).
Колегія суддів вважає можливим врахувати подані в Апеляційному суді докази, оскільки справа в суді першої інстанції розглянута в одному судовому засіданні разом з попереднім розглядом справи в порушення ст.130 ЦПК України (а.с.62-68).
В порушення вимог ст.60 ЦПК України відповідачка не довела суду правомірність використання земельної ділянки площею 0,015 га під кам’яним гаражем.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідачка зверталася в Севастопольську міську адміністрацію з клопотанням про надання їй земельної ділянки по вул. Богданова в м.Севастополі для реконструкції сараю під гараж, їй було повідомлено, що розміщення гаражу не відповідає проекту забудови даного району (прибудинкова територія) (а.с.26).
При таких обставинах, враховуючи використання відповідачкою земельної ділянки площею 0,015 га для розміщення на неї кам’яного гаражу в порушення цільового призначення земельної ділянки, без отримання документів, що підтверджують право на землю, тобто самовільно, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, тому рішення суду на підставі п.2,3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись, ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.2,3 ч.1 ст.309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора задовольнити.
Рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 18 листопада 2009 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до ОСОБА_4 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки задовольнити.
Зобов’язати ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 15 м2, розташовану біля будинку АДРЕСА_1 від кам’яного гаражу.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: /підпис/ Л.В. Володіна
Судді: /підпис/ Т.П. Колбіна
/підпис/ В.І. Птіціна
З оригіналом згідно
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя Л.В. Володіна