ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/1253/15-г

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Булгакової І.В., Погребняка В.Я.

за участю помічника судді - секретаря судового засідання - Любимової І.І.;

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дасті» - Андрієнка С.В.,

Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» - Зубченка П.Л.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дасті»

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2019

у складі колегії суддів: Колоколова С.І. (головуючий), Савицького Я.Ф., Разюк Г.П.

та на рішення Господарського суду Одеської області від 15.08.2018

у складі колегії суддів: Д`яченко Т.Г. (головуючий), Малярчук І.А., Лічман Л.В.

в частині задоволення заявлених АТ «Імексбанк» позовних вимог за первісним позовом

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Імексбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дасті» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності договору

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дасті»

до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат»

та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання правочину дійсним та визнання права власності.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами

1. 21.11.2014 між Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» (Первісний кредитор, далі - ПАТ «Імексбанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрегат» (Новий кредитор, далі - ТОВ «Фрегат») було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний кредитор за плату передає/відступає, а Новий кредитор одержує/набуває права вимоги, належні Первісному кредитору за кредитними договорами, які укладені між Первісним кредитором та відповідними фізичними особами (надалі кожний окремо іменується «Боржник», а разом «Боржники»), перелік яких зазначено в Додатку № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

2. За цим договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржників належного виконання всіх зобов`язань за відповідним кредитним договором (далі - Основний договір), зокрема, щодо сплати заборгованості за кредитом, процентами, штрафами, пенями, витратами, понесеними Первісним кредитором в зв`язку з невиконанням Боржником своїх зобов`язань (п. 1.2. договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014).

3. У п. 1.5. договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014 сторони встановили, що на дату укладання цього договору загальний розмір грошових вимог Первісного кредитора до Боржників, які підлягають відступленню за цим договором, складає 312 237 465, 66 грн та є таким, що змінюється внаслідок щоденних нарахувань відсотків за окремими Основними договорами, можливих погашень Боржниками заборгованості тощо.

4. Згідно з п. п. 2.1, 2.2. договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014 у зв`язку з відступленням права вимоги за цим договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору винагороду 28 260 000 грн без ПДВ. Розподіл отриманої від Нового кредитора винагороди здійснюється Первісним кредитором самостійно. Отримані від Нового кредитора кошти є виключно власністю Первісного кредитора та за будь-яких підстав не підлягають до повернення Новому кредитору повністю або частково, будь-яка додаткова винагорода, як від Нового кредитора на користь Первісного кредитора, так і від Первісного кредитора на користь Нового кредитора, до сплати не підлягає.

5. Сторони встановили наступний порядок сплати ціни Договору: п. 2.2.1. сума 18 260 000 грн підлягає до сплати у термін не пізніше 10.01.2015, п. 2.2.2. сума 10 000 000 підлягає до сплати Новим кредитором протягом 10 робочих днів з моменту виконання Первісним кредитором вимог п. 3.1. Договору. Порядок сплати ціни Договору (здійснення окремих платежів) визначається Новим кредитором на свій розсуд, але в будь-якому разі із дотриманням встановленого даним пунктом графіку та порядку платежів.

6. У відповідності до п. 5.1 договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014 цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

7. 26.12.2014 між ПАТ «Імесбанк» (Банк), ТОВ «Фрегат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Дасті» (далі - ТОВ «Компанія Дасті») було укладено договір про заміну сторони в зобов`язанні, за умовами якого за цим договором здійснюється заміна сторони, а саме Нового кредитора у договорі про відступлення права вимоги від 21.11.2014, який укладений між Банком та ТОВ «Фрегат».

8. У п. 2. договору про заміну сторони в зобов`язанні від 26.12.2014 визначено, що з моменту підписання цього договору усі права та обов`язки Нового кредитора за договором про відступлення права вимоги від 21.11.2014 переходять від ТОВ «Фрегат» до ТОВ «Компанія Дасті».

9. Пунктом 4. договору про заміну сторони в зобов`язанні від 26.12.2014 передбачено, що до ТОВ «Компанія Дасті» переходять усі права та обов`язки ТОВ «Фрегат» на дату укладання цього договору.

10. 06.01.2015 між ПАТ «Імесбанк» (Первісний кредитор) та ТОВ «Компанія Дасті» (Новий кредитор) було укладено договір про внесення змін до договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014, за умовами якого сторони дійшли згоди внести зміни у перелік кредитних договорів, права вимоги за якими переходять до Нового кредитора, який викладений у Додатку 1 до договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014, та викласти його у новій редакції, що додається до цього договору .

11. Так, Додатком 1 до договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014, в редакції договору від 06.01.2015, визначено кількість кредитних договорів 21131 з загальною сумою вимог 307 953 215, 96 грн.

12. 14.01.2015 між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Компанія Дасті» було складено та підписано Акт приймання-передачі до договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014.

13. Постановою Правління Національного Банку України від 19.08.2014 № 505/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» шляхом призначення куратора», постановою Правління Національного Банку України від 26.01.2015 № 50 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних» запроваджено у відношенні до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» заходи впливу.

14. Відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 26.01.2015 № 50 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Імексбанк», згідно з яким, починаючи з 27.01.2015, в Публічному акціонерному товаристві «Імексбанк» запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації - Северина Юрія Петровича.

15. Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.02.2015 № 65-в було вирішено здійснити перевірку правочинів (у тому числі договорів), укладених АТ «Імексбанк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, які відповідають критеріям, передбаченим в пункті 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

16. У акті від 03.03.2015 № 03/03 «Про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), укладених АТ «Імексбанк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, які відповідають критеріям, передбаченим в пункті 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що в результаті перевірки Комісією виявлено правочини, що не відповідають критеріям, наведеним в пункті 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме: договір про відступлення права вимоги від 21.11.2014, укладений між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Фрегат», договір про заміну сторони в зобов`язанні від 26.12.2014, укладений між ПАТ «Імексбанк», ТОВ «Фрегат» та ТОВ «Компанія Дасті», а також договір про внесення змін до договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014, укладений між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Компанія Дасті».

17. За наслідками проведеної перевірки зазначених правочинів Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято Рішення від 03.03.2015 № 01-ТА «Про визнання правочинів нікчемними та застосування наслідків їх нікчемності» у відповідності до пункту 3 та пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

18. Згідно з постановою Правління Національного Банку України від 21.05.2015 № 330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 27.05.2015 року № 105 «Про початок процедури ліквідації Акціонерного товариства «Імексбанк» та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації, провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Юрія Петровича строком на 1 рік з 27.05.2015 до 26.05.2016 включно. У подальшому процедура ліквідації була продовжена і уповноваженою особою Фонду призначено Матвієнко А.А, який виконує функції керівництва неплатоспроможного банку від імені Фонду до моменту його ліквідації.

Подання позовної заяви

19. У березні 2015 року ПАТ «Імексбанк» подало до Господарського суду Одеської області позов до ТОВ «Фрегат» та ТОВ «Компанія Дасті», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просило суд визнати недійсними нікчемні правочини, а саме:

- договір про відступлення права вимоги від 21.11.2014, що укладений між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Фрегат», згідно з яким ПАТ «Імексбанк» передало/відступило на користь ТОВ «Фрегат» належні банку права вимоги в сумі 312 237 465, 66 грн за кредитними договорами в кількості 23 254 кредитів, що укладені з позичальниками банку - фізичними особами;

- тристоронній договір про заміну сторони в зобов`язанні від 26.12.2014, що укладений між ПАТ «Імексбанк», ТОВ «Фрегат» та ТОВ «Компанія Дасті», предметом якого є заміна сторони кредитора - ТОВ «Фрегат» за договором про відступлення права вимоги від 21.11.2014 - новим кредитором - ТОВ «Компанія Дасті»;

- договір від 06.01.2015 про внесення змін до договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014, що укладений між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Компанія Дасті», предметом якого є зміна переліку кредитних договорів, права вимоги за якими мали перейти до нового кредитора - ТОВ «Компанія Дасті», до 23 131 кредитів та зменшення загальної суми вимог до 307 953 215, 96 грн.

Крім того, позивач просив застосувати до договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014 та його сторін наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК України; у порядку застосування наслідків недійсності договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014 визнати ПАТ «Імексбанк» законним власником прав вимоги за кредитними договорами, відчуженими за нікчемним правочином на користь ТОВ «Компанія Дасті», та зобов`язати ТОВ «Компанія Дасті» повернути АТ «Імексбанк» отримані за нікчемним правочином оригінали кредитних договорів та всі підтверджуючі право вимоги документи, а також грошові кошти, отримані від позичальників в рахунок виконання договірних зобов`язань, в т.ч. погашення кредитної заборгованості. Також банк просив суд у позовній заяві стягнути з відповідача судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

20. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач фактично не визнає факту нікчемності вищевказаних правочинів та відмовляється повертати Банку набуте за такими правочинами майно.

21. 25.05.2017 до Господарського суду Одеської області від ПАТ «Імексбанк» надійшла заява про зміну підстав позову, в якій зазначено, що оскільки ТОВ «Фрегат» та ТОВ «Компанія Дасті» не є фінансовими установами, то спірний правочин, який банк вважає договором факторингу, суперечить вимогам статті 1079 Цивільного кодексу України.

Подання зустрічного позову

22. 02.04.2015 ТОВ «Компанія Дасті» звернулось до Господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до ПАТ «Імексбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ТОВ «Фрегат», в якому просило суд визнати дійсним з моменту укладання правочину - договір про відступлення права вимоги від 21.11.2014, укладений між ПАТ «Імексбанк» і ТОВ «Компанія Дасті», яке набуло право сторони у даному договорі на підставі договору про зміну сторони в зобов`язанні від 26.12.2014; визнати право власності ТОВ «Компанія Дасті» на майнові права, а саме: на права вимоги виконання боржниками (відповідними фізичними особами) грошових зобов`язань за договорами про надання кредиту, права вимоги за якими ТОВ «Компанія Дасті» набуло на підставі договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014, згідно з переліком договорів про надання кредиту - додатком до даного зустрічного позову; стягнути з ПАТ «Імексбанк» на користь ТОВ «Компанія Дасті» суму сплаченого судового збору.

23. Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що банк не визнає права власності ТОВ «Компанія Дасті» і своїми діями посягає на майнові права - права вимоги виконання боржниками (відповідними фізичними особами) грошових зобов`язань за відповідними кредитними договорами.

Розгляд справи судами

24. Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.08.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2019, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 21.11.2014, що укладений між АТ «Імексбанк» та ТОВ «Фрегат», згідно якого АТ «Імексбанк» передав/відступив на користь ТОВ «Фрегат» належні банку права вимоги в сумі 312 237 465, 66 грн за кредитними договорами в кількості 23 254 кредитів, що укладені з позичальниками банку - фізичними особами; визнано недійсним тристоронній Договір про заміну сторони в зобов`язанні від 26.12.2014, що укладений між АТ «Імексбанк», ТОВ «Фрегат» та ТОВ «Компанія Дасті», предметом якого є заміна сторони кредитора - ТОВ «Фрегат» за договором про відступлення права вимоги від 21.11.2014 новим кредитором - ТОВ «Компанія Дасті»; визнано недійсним договір від 06.01.2015 про внесення змін до договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014, що укладений між АТ «Імексбанк» та ТОВ «Компанія Дасті», предметом якого є зміна переліку кредитних договорів, права вимоги за якими мали перейти до нового кредитора - ТОВ «Компанія Дасті», до 23 131 кредитів та зменшення загальної суми вимог до 307 953 215, 96 грн; зобов`язано ТОВ «Компанія Дасті» повернути АТ «Імексбанк» за актом приймання-передачі отримані за нікчемними правочинами оригінали кредитних договорів та всі підтверджуючі право вимоги документи. В іншій частині позовних вимог ПАТ «Імексбанк» відмовлено, відшкодовано позивачу за рахунок відповідачів витрати на проведення судових експертиз, судовий збір пропорційно задоволеним вимогам. У задоволенні зустрічних позовних вимоги відмовлено повністю.

25. Судові рішення мотивовано тим, що відповідачі за первісним позовом не виступають банківськими чи фінансовими установами, та, відповідно не могли виступати в якості кредитодавців за відступленими договорами кредиту, тоді як за своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги від 21.11.2014 є договором факторингу згідно зі статтею 1077 ЦК України, а отже ТОВ «Фрегат» та ТОВ «Компанія Дасті» не мали відповідних прав на укладення такого договору, оскільки не є фінансовими установами, не мали відповідного свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, як це передбачено законодавством України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

26. 26.03.2019 ТОВ «Компанія Дасті» подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 15.08.2018 у справі № 916/1253/15-г в частині задоволення заявлених ПАТ «Імексбанк» позовних вимог та у цій частині справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Посилання зроблені на неповне дослідження обставин справи та невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи. Скаржник стверджує про неправильне застосування судами положень статей 514, 1077 ЦК України, оскільки спірний договір не є договором факторингу, а також звертає увагу, що до відповідачів, які не є фінансовими установами, не можна застосовувати положення Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Крім того, у скарзі зазначається про неврахування позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.06.2018 у справі № 916/2004/17, а також не враховано обставини, встановлені у справі № 815/4560/15, які є преюдиційними щодо цієї справи. Скаржником зауважується на порушенні частини четвертої статті 22 ГПК України (у редакції до 15.12.2017), оскільки, на його думку, в заяві від 25.05.2017 позивач змінив одночасно предмет та підстави позову.

Б. Доводи відзивів на касаційну скаргу

27. 03.05.2019 від АТ«Імексбанк» та 06.05.2019 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли відзиви на касаційну скаргу ТОВ «Компанія Дасті», в яких з посиланням на правильність висновків судів попередніх інстанцій наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

В. Подання заяви про відвід суддів

28. 13.06.2019, у судовому засіданні представником ТОВ «Компанія Дасті» подано заяву про відвід суддів Пєскова В.Г. та Погребняка В.Я., яка мотивована недовірою до цих суддів через їх заангажованість, на думку заявника, по відношенню до ТОВ «Компанія Дасті» через наведені мотиви відмови колегії суддів у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржених судових рішень.

Колегія суддів залишає цю заяву без розгляду, оскільки вона подана, в порушення вимог частини третьої статті 38 ГПК України, з пропущенням строку, встановленого цією нормою закону. Також згідно з частиною п`ятою статті 38 ГПК України, якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду. Як вбачається з заяви ТОВ «Компанія Дасті», підставою відводу визначено заангажованість та упередженість, на думку заявника, суддів по відношенню до ТОВ «Компанія Дасті». Однак цією ж підставою обґрунтовувалась заява ТОВ «Компанія Дасті» про відвід колегії суддів, яка подана була 07.05.2019. Ухвалою Верховного Суду від 10.05.2019 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Компанія Дасті» про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Пєскова В.Г., суддів Булгакової І.В., Погребняка В.Я. у справі № 916/1253/15-г. Тому заява ТОВ «Компанія Дасті» про відвід суддів є поданою з підстав, розглянутих раніше, та відповідно підлягає залишенню без розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

29. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Тому відхиляються доводи касаційної скарги про неповне дослідження обставин справи та невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, оскільки ці доводи зводяться до незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та наданою оцінкою доказів, а в силу положень частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

30. Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на наступне.

31. Суди першої та апеляційної інстанції, визнаючи недійсними оспорювані договори, зазначили, що відповідачі за первісним позовом не виступають банківськими чи фінансовими установами, та, відповідно не могли виступати в якості кредитодавців за відступленими договорами кредиту, тоді як за своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги від 21.11.2014 є договором факторингу згідно зі статтею 1077 ЦК України, а отже ТОВ «Фрегат» та ТОВ «Компанія Дасті» не мали відповідних прав на укладення такого договору, оскільки не є фінансовими установами, не мали відповідного свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, як це передбачено законодавством України.

32. Колегія суддів погоджується з таким висновком у зв`язку з наступним.

33. Згідно з положеннями статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

34. Слід відзначити, що одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

35. Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за якою факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

36. У статті 350 ГК України факторинг визначений як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

37. Статтею 1077 ЦК України унормовано, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

38. Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.02.2014 № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

39. Таким чином, у ЦК України, як вбачається зі змісту статей 512, 1077 цього Кодексу, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

40. Аналіз статей 512-518 ЦК України дає підстави зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

41. Разом з тим, із частини першої статті 1077 ЦК України, статті 350 ГК України та частини п`ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

42. У статті 350 ГК України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон), норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 цього Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

43. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

44. Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

45. Щодо розмежування за предметом договору, то за договором цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. ЦК України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).

46. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

47. За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.

48. Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

49. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

50. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

51. Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 ЦК України).

52. Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

53. Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

54. Згідно з частиною першою статті 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

55. За умовами договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014 ТОВ ТОВ «Фрегат» зобов`язалося сплатити ПАТ «Імексбанк» грошові кошти у сумі 28 260 000 грн без ПДВ. Натомість, ПАТ «Імексбанк» передало ТОВ «Фрегат» права вимоги, належні ПАТ «Імексбанк» за кредитними договорами, які укладені між Банком та відповідними фізичними особами.

ТОВ «Фрегат» набув право вимагати від Боржників належного виконання всіх зобов`язань за відповідним кредитним договором, зокрема, щодо сплати заборгованості за кредитом, процентами, штрафами, пенями, витратами, понесеними Первісним кредитором в зв`язку з невиконанням Боржником своїх зобов`язань (п. 1.2 Договору).

На дату укладання цього договору загальний розмір грошових вимог Первісного кредитора до Боржників, які підлягають відступленню за цим договором, складає 312 237 465, 66 грн та є таким, що змінюється внаслідок щоденних нарахувань відсотків за окремими кредитними договорами, можливих погашень Боржниками заборгованості тощо (п. 1.5 Договору).

56. За таких обставин ПАТ «Імексбанк» (Первісний кредитор) уступив грошову вимогу до фізичних осіб (боржників) в обмін на грошові кошти в сумі 28 260 000 грн без ПДВ, які ТОВ «Фрегат» (новий кредитор) зобов`язався сплатити первісному кредитору, тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника), що є основною ознакою договору факторингу.

57. Уклавши договір відступлення права вимоги за кредитним договором банк отримав фінансування у розмірі 28 260 000 грн без ПДВ, а ТОВ «Фрегат», в свою чергу, укладаючи вказаний договір набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги. Така різниця виразилася в отриманні ТОВ «Фрегат» від первісного кредитора таких прав щодо боржників: права вимагати стягнення (отримання) від боржників сплати заборгованості за кредитом, процентами, штрафами, пенями, витратами, понесеними Первісним кредитором в зв`язку з невиконанням боржниками своїх зобов`язань. При цьому загальний розмір грошових вимог Первісного кредитора до Боржників, які підлягають відступленню за цим договором, складає 312 237 465, 66 грн.

58. Таким чином, укладений між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Фрегат» оспорюваний договір за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов`язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваного у даній справі договору не змінює його правової природи.

59. З укладенням договору про відступлення права вимоги у кредитних договорах з фізичними особами, перелік яких зазначено в Додатку № 1 до цього договору, відбулася заміна кредитодавця-банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу юридичну особу - ТОВ «Фрегат», яке не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що можуть надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.

60. Відтак, з огляду на те, що за змістом частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюваний правочин суперечить наведеним вище приписам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, то він підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої статті 215 ЦК України.

61. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 і колегія суддів не вбачає підстав відступати від такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

62. З урахуванням викладеного висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо правової оцінки договору від 21.11.2014 про відступлення права вимоги за кредитними договорами, як договору факторингу, і про його недійсність, як і про недійсність пов`язаних з цим договором договорів від 26.12.2014 про заміну сторони у зобов`язанні, а саме Нового кредитора у договорі про відступлення права вимоги від 21.11.2014, та від 06.01.2015 про внесення змін до договору від 21.11.2014 про відступлення права вимоги, є правильним.

63. Наведене вище спростовує доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами положень статей 514, 1077 ЦК України.

64. Твердження скаржника про неможливість застосування до відповідачів, які не є фінансовими установами, положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», є безпідставним та таким, що перекручує суть застосування правових норм.

У цій справі суди з метою встановлення дотримання вимог цивільного законодавства при укладенні оспорюваних договорів застосовували норми цього Закону до правовідносин, що склалися, а не до конкретних суб`єктів.

65. Відхиляються судовою колегією і посилання скаржника на необхідність врахувати позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 13.06.2018 року у справі № 916/2004/17, оскільки ця постанова була винесена у справі, обставини якої не є тотожними обставинам даної справи.

Судова колегія також відзначає, що у справі № 916/2004/17 мала місце уступка прав кредиторських вимог до боржника у межах справи про банкрутство, що зумовлено специфікою регулювання суспільних правовідносин у царині відновлення платоспроможності боржника Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» через призму досягнення мети, яку встановлює цей Закон. Цим Законом не встановлено будь-яких обмежень щодо відступлення кредиторських вимог.

66. Доводи касаційної скарги про порушення частини четвертої статті 22 ГПК України (у редакції до 15.12.2017), оскільки, на його думку, в заяві від 25.05.2017 позивач змінив одночасно предмет та підстави позову, є неправомірними, так як позивачем при уточненні позовних вимог від 14.04.2017 та при поданні заяви від 25.05.2017 про зміну підстав позову не змінювався предмет позову - він залишався сталим і полягав у визнанні недійсними оспорюваних договорів. Таким чином, не відповідають дійсності твердження скаржника про одночасну зміну предмету і підстав позову.

67. Відхиляються твердження скаржника про необхідність врахування обставин, встановлених в адміністративній справі № 815/4560/15, які є преюдиційними щодо цієї справи, оскільки встановлені в адміністративній справі № 815/4560/15 не впливають на правильність висновків судів у цій справі щодо правової природи договору від 21.11.2014 про відступлення права вимоги за кредитними договорами, як договору факторингу, і про його недійсність.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. З урахуванням наведеного, оскільки оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги ТОВ Компанія Дасті» та про залишення без змін постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 і рішення Господарського суду Одеської області від 15.08.2018 у справі № 916/1253/15-г.

В. Висновки про правильне застосування норм права

69. Укладений між сторонами оспорюваний договір за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов`язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваного у даній справі договору не змінює його правової природи, так як мало місце у цих правовідносинах фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається, що і мало місце у спірному договорі.

Г. Судові витрати

70. Понесені ТОВ Компанія Дасті» у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дасті» залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 15.08.2018 у справі № 916/1253/15-г залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді І.В. Булгакова

В.Я. Погребняк