Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 308/8457/18-ц

провадження № 61-1519св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Крегул Іван Іванович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Крегула Івана Івановича на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2018 року у складі судді Данка В. Й. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Куштана Б. П., Джуги С. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Крегула І. І. щодо примусового входження до майна боржника, скасування актів про відмову у наданні доступу до майна боржника, опису й арешту майна боржника.

Скарга мотивована тим, що 17 липня 2018 року приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Крегул І. І. при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого 20 квітня 2018 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області на виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 42 717,26 дол. США та 8 000 грн судового збору, на підставі ухвали Ужгородського міськрайонногосуду Закарпатської області від 20 червня 2018 року здійснив примусове входження до його адреси, а саме до будинку АДРЕСА_1 , з метою виявлення майна боржника.

За наслідками примусового входження до майна боржника складено відповідний акт та постанову.

Зазначав, що ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2018 року, якою задоволено подання приватного виконавця та надано дозвіл на примусове входження до майна боржника за вищевказаною адресою, була оскаржена ним у строк, встановлений процесуальним законодавством. Про обставини оскарження приватний виконавець був повідомлений до початку примусового входження, де йому для відома та огляду у присутності працівників поліції під відеофіксацію було надано копію апеляційної скарги, а також проінформовано про наявність ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 17 липня 2018 року про відкриття апеляційного провадження. Проте на вказані обставини приватний виконавець не звернув уваги та продовжив свою протиправну діяльність.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Крегула І. І. щодо примусового входження 17 липня 2018 року до належного йому будинку АДРЕСА_1 протиправними; скасувати акт приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Крегула І. І. від 17 липня 2018 року; скасувати акт опису й арешту майна боржника, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Крегулом І. І.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Крегула І. І. щодо примусового входження 17 липня 2018 року до майна боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що приватним виконавцем Крегул І. І. було здійснено примусове входження до майна боржника на підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2018 року, яка оскаржена ОСОБА_1 в апеляційному порядку та апеляційна скарга прийнята судом до розгляду, тому скарга в частині визнання дій приватного виконавця стосовно примусово входження до майна боржника є обґрунтованою.

Разом з тим вимоги щодо скасування акта приватного виконавця від 17 липня 2018 року та скасування акта опису й арешту майна боржника задоволенню не підлягають, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів на їх обгрунтування.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року апеляційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Крегула І. І. та адвоката Шпуганича В. П. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, погодився з висновком міськрайонного суду, зазначивши, що ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2018 року про надання дозволу на примусове проникнення до майна боржника не набрала законної сили станом на 17 липня 2018 року, тобто на момент входження приватного виконавця до майна ОСОБА_1.

Про факт оскарження зазначеної ухвали місцевого суду від 20 червня 2018 року приватний виконавець Крегул І. І . був повідомлений божником до початку примусового входження до житла, де йому до відома та огляду у присутності працівників поліції при відеофіксації було надано копію апеляційної скарги, а також проінформовано про наявність ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 17 липня 2018 року про відкриття апеляційного провадження.

Акт приватного виконавця від 17 липня 2018 року, яким встановлено факт відмови боржника ОСОБА_1 у доступі до майна боржника, відображає зафіксовані обставини при виконанні обов`язків державного виконавця, спрямованих на виконання судового рішення. ОСОБА_1 не спростував зафіксованих у ньому обставин.

Крім того, заявник не оскаржує постанову державного виконавця про опис та арешт майна боржника від 17 липня 2018 року, тому вимога про скасування акта опису й арешту майна боржника від 17 липня 2018 року є необґрунтованою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2019 року приватний виконавець Крегул І. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення скарги ОСОБА_1 .

Отже, судові рішення в частині вимог про скасування акта приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Крегула І. І. від 17 липня 2018 року та акта опису й арешту майна боржника не оскаржуються, тому у силу положень статті 400 ЦПК України не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 308/8457/18-ц з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 рокусправу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Крегула І. І. щодо примусового входження до майна боржника, скасування актів про відмову у наданні доступу до майна боржника, опису й арешту майна боржника призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги на те, що вимоги статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» стосуються випадків подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, тобто виконавче провадження підлягає зупиненню виключно у випадку подання апеляційної скарги на рішення, а не на ухвалу суду.

При цьому ЦПК України та Закон України «Про виконавче провадження» не містять положень про те, що ухвала про примусове проникнення до житла має відповідати вимогам виконавчого документа (спеціальна норма відсутня), суд також не зазначив посилання на певну норму закону, яка підтверджує це ствердження.

Також є помилковим висновок суду про те, що ухвала суду про примусове проникнення до житла набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до положень статті 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Також судом не надано правової оцінки тому факту, що виконавчі дії проводились 17 липня 2018 року, а ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була зареєстрована в системі лише 18 липня 2018 року, а оприлюднена 20 липня 2018 року, боржник не надав приватному виконавцю для огляду чи до відома копію ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 17 липня 2018 року.

При цьому суд не врахував, що ухвала про примусове проникнення до житла боржника не підлягає виконанню, а виключно надає виконавцю право на примусове проникнення.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Крегул І. І. перебуває виконавчий лист № 308/7037/17, виданий 20 березня 2018 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 42 717,26 дол. США та 8 000 грн судового збору.

13 квітня 2018 року приватним виконавцем Крегул І. І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56189540.

Приватний виконавець звернувся до суду із поданням про примусове входження до майна боржника, посилаючись на те, що боржник рішення суду не виконав, не подав декларацію про доходи та майно, не вжив дій спрямованих на виконання рішення.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2018 року задоволено подання приватного виконавця Крегула І. І. та надано дозвіл на примусове входження до майна боржника, а саме: до житлового будинку загальною площею 245,2 кв. м, житловою площею 108 кв. м та на земельну ділянку загальною площею 0,1080 для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності боржнику у виконавчому провадженні № 56189540, ОСОБА_1

13 липня 2018 року на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2018 року Шпуганичем В. П. , що діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу та ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 17 липня 2018 року відкрито апеляційне провадження за цією скаргою (а.с. 15, 16).

Згідно з актом приватного виконавця від 17 липня 2018 року ОСОБА_1 відмовився надати дозвіл на добровільне входження до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

17 липня 2018 року приватним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення винесено постанову про опис та арешт майна боржника.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Крегула І. І. підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення в оскаржуваній частині не відповідають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи (у тому числі державні виконавці) зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Примусове виконання рішень судів та інших органів здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду(пункт 4 частина третя статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

При цьому в апеляційному порядку оскаржувалось не рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист.

У частинах першій, другій статті 273 ЦПК України визначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судом установлено, що після відкриття виконавчого провадження ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2018 року задоволено подання приватного виконавця Крегула І. І. та надано дозвіл на примусове входження до майна боржника.

Таким чином, суди на вказані обставини справи уваги не звернули та не врахували, що приватний виконавець зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2018 року залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року.

Постановою Верховного Суду від 07 лютого 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за поданням приватного виконавця Крегула І. І. про примусове проникнення до житла (провадження № 61-2264ск19).

Ураховуючи викладене, суди дійшли помилкового висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Крегула І. І. щодо примусового входження 17 липня 2018 року до майна боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення в оскаржуваній частині підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ураховуючи скасування судових рішень, беручи до уваги вимоги статті 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Крегула І. І. підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги у розмірі 384,20 грн.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, який висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2018 року у справі № 915/955/15 (провадження № 12-66гс18).

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Крегула Івана Івановича задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року в оскаржуваній частині скасувати.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Крегула Івана Івановича щодо примусового входження до майна боржника відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Крегула Івана Івановича судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги у розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири грн 20 коп.).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк