УХВАЛА

24 червня 2019 року

Київ

справа №160/2583/19

адміністративне провадження №К/9901/16735/19

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Прем`єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, Голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Савчука Сергія Дмитровича про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровський окружний адміністративний суд 22 березня 2019 року своєю ухвалою повернув позовну заяву ОСОБА_1 , оскільки позивач подав її засобами телекомунікаційного зв`язку, засвідчив своїм електронно-цифровим підписом, однак при цьому подав її до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Тобто, суд дійшов висновку, що позовна заява не може вважатися підписаною у встановленому законом порядку.

Третій апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 8 квітня 2019 року апеляційну скаргу позивача на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду 22 березня 2019 року повернув з аналогічних підстав.

16 травня 2019 року Третій апеляційний адміністративний суд переглянув ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2019 року і залишив її без змін.

У касаційній скарзі, поданій 14 червня 2019 року через систему «Електронний суд», позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 22 березня 2019 року та постанову апеляційного суду від 16 травня 2019 року, а справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Судом встановлено, що в тексті касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що оскаржує ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2019 року, ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року, але, у прохальній частині касаційної скарги просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року і та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, позивач повинен уточнити вимоги касаційної скарги в частині зазначення рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно також звернути увагу на дотримання строку на касаційне оскарження залежно від того, яке судове рішення апеляційної інстанції оскаржується (ухвала від 8 квітня 2019 року чи постанова від 16 травня 2019 року) та на необхідність зазначення в касаційній скарзі дати отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується, як це передбачено пунктом 7 частини другої статті 330 КАС України.

Окрім іншого, судом встановлено, що ОСОБА_1 не додав до касаційної скарги документа про сплату судового збору.

Згідно з частиною четвертою статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Під дію названої норми підпадають ухвали місцевих та апеляційних адміністративних судів, якими вирішуються питання, пов`язані з процедурою розгляду адміністративної справи, інші процесуальні питання, та якщо ці ухвали можуть бути оскаржені у випадках, установлених процесуальним законом.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" станом на 1 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921 грн.

Отже, позивач у разі подання касаційної скарги на ухвалу суду має сплатити 1921 грн.

Реквізити для сплати судового збору:

УК у Печерському районі/Печерський район/22030102;

рахунок отримувача: 31219207026007;

код ЄДРПОУ: 38004897;

код банку отримувача: 899998;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)";

символ звітності банку: 207.

Водночас, ОСОБА_1 у касаційній скарзі заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для його сплати. Зокрема, посилається на те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за 2018 рік.

На підтвердження заявленого клопотання скаржник додає до касаційної скарги світлокопії довідки Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Дніпра Дніпропетровської області про отримання пенсії за період січень-грудень 2018 року та повідомлень про надання субсидій № 032587 від 7 листопада 2017 року та від 12 грудня 2018 року.

За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, зокрема, у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Вирішуючи клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору суддя-доповідач виходить з того, що надані скаржником документи є незавіреними жодним чином світлокопіями, до того ж неналежної якості, що не дозволяє суду дійти висновків щодо їх змісту та достовірності. Поряд з цим, суддя-доповідач враховує, що предметом позову у даній справі (№ 160/2583/19) не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав чи відшкодування шкоди здоров`ю позивача (спір стосується забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів).

Крім того, необхідно зауважити, що скаржник повторно подає касаційну скаргу у цій справі. Верховний Суд ухвалою від 12 червня 2019 року залишив першу касаційну скаргу скаржника без руху і вказав на необхідність усунення недоліків касаційної скарги, зокрема щодо сплати судового збору або подання належних документів для звільнення від його сплати. Замість усунення недоліків першої касаційної скарги, скаржник подав другу касаційну скаргу з тими ж самими недоліками - без документу про сплату судового збору та без подання належних документів, які б дали підстави Верховному Суду звільнити скаржника від сплати судового збору.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, відповідно до правил статті 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення недоліків.

Недоліки касаційної скарги потрібно усунути шляхом: уточнення вимог в частині зазначення судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується; зазначити в касаційній скарзі дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції; додати документ про сплату судового збору.

Керуючись статтями 248, 330-332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Прем`єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, Голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Савчука Сергія Дмитровича про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, відшкодування матеріальної і моральної шкоди - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарги буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Н.М. Мартинюк