Постанова

Іменем України

19 червня 2019 року

м. Київ

справа № 522/11316/17

провадження № 61-1669св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача- ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, виконавчий комітет Одеської міської ради, ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 04 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Кононенко Н. А., Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсними і скасування розпорядження та свідоцтва про право власності на квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, усунення перешкод у користуванні горищем.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 06 жовтня 1999 року він є власником квартири АДРЕСА_1 .

У 2016 році йому стало відомо, що колишній власник квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_4 самовільно і незаконно здійснила реконструкцію квартири зі збільшенням її площі на 311,4 кв. м за рахунок приєднання до квартири приміщення горища, після чого за зверненням ОСОБА_4 розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 14 жовтня 2010 року № 1104 було затверджено технічний висновок про можливість подальшої експлуатації вказаної реконструйованої квартири, на підставі якого ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_2 .

25 лютого 2011 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу продала квартиру

АДРЕСА_2 ОСОБА_3 Вказував , що збільшення ОСОБА_4 площі квартири за рахунок горища, яке є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку і належить на праві спільної сумісної власності усім співвласникам вищевказаного багатоквартирного будинку, порушує його права як одного із співвласників. Крім того, внаслідок вказаних незаконних дій ОСОБА_4 мешканці будинку втратили доступ до горища, у тому числі позбавлені можливості обслуговувати і ремонтувати дах будинку, який на цей час знаходиться у неналежному технічному стані, обслуговувати і перевіряти димові та вентиляційні канали, які виходять на дах будинку, що робить експлуатацію газового обладнання, встановленого у квартирах будинку, небезпечним.

На підставі вказаного, ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21 лютого 2018 року, просив суд: визнати недійсним і скасувати розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 14 жовтня 2010 року № 1104 «Про затвердження технічного висновку про можливість подальшої експлуатації квартири АДРЕСА_2 »; визнати недійсним і скасувати свідоцтво про право власності від 28 жовтня 2010 року серії НОМЕР_3 на квартиру АДРЕСА_2 , видане виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_4 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С. Л. 25 лютого 2011 року за реєстровим № 118, та зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні горищем будинку по АДРЕСА_3 шляхом демонтажу встановлених на цьому горищі дверей, демонтажу охоронної сигналізації та забезпечення безперешкодного і вільного доступу у будь-який час на горище і дах будинку по АДРЕСА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 березня 2018 року у складі судді Ільченко Н. А. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним і скасовано розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 14 жовтня 2010 року № 1104 «Про затвердження технічного висновку про можливість подальшої експлуатації квартири АДРЕСА_2 .

Визнано недійсним і скасовано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_2 від 28 жовтня 2010 року, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_4 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С. Л. 25 лютого 2011 року за реєстровим № 118.

Зобов`язано ОСОБА_3 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні горищем будинку АДРЕСА_3 шляхом демонтажу встановлених на цьому горищі дверей, демонтажу охоронної сигналізації і забезпечення безперешкодного та вільного доступу в будь-який час на горище і дах будинку по АДРЕСА_3 .

Стягнуто з ОСОБА_3 , Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради і ОСОБА_4 у рівних частинах по 2 624,80 грн на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 , як і інші власники квартир і нежитлових приміщень у житловому будинку по АДРЕСА_3 , є співвласниками усіх допоміжних приміщень цього будинку, у тому числі горища. Площа квартири, власником якої є ОСОБА_3 , була збільшена за рахунок горища житлового будинку,хоча ні ОСОБА_1 , ні інші співвласники вищевказаного багатоквартирного будинку на вчинення таких дій своєї згоди не давали. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , позивач позбавлений доступу до горища житлового будинку, у нього відсутня можливість обслуговування і ремонту даху будинку, перевірки димових і вентиляційних каналів, які виходять на дах будинку, що робить експлуатацію встановленого у цьому будинку газового обладнання небезпечним, оскільки у кожній квартирі цього будинку є газове обладнання, за допомогою якого здійснюється опалення квартир та підігрів води.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 04 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 березня 2018 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 25 лютого 2011 року ОСОБА_3 є власником квартири загальною площею 377,8 кв. м, житловою площею 27,5 кв. м, тому вказане нерухоме майно має статус квартири і не відноситься до категорії допоміжних приміщень. При цьому позивач у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що саме спірне приміщення на момент видачі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 площею 377, 8 кв. м, житловою площею 27,5 кв. м, було допоміжним.

Крім того, скасовуючи свідоцтво про право власності на всю реконструйовану квартиру, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що частина квартири загальною площею 66,4 кв. м, житловою площею 27,5 кв. м, була набута ОСОБА_4 у власність на підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л., який позивачем не оспорювався.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсними і скасування розпорядження та свідоцтва про право власності на квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, усунення перешкод у користуванні горищем призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд не врахував, що відповідно до технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 , виготовленого комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», на підставі якого ОСОБА_4 було видано оскаржуване свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_2 , вказана квартира була цілком переобладнана та за рахунок захоплення і переобладнання горища площа квартири збільшена на 311,4 кв. м. Тобто обставина захоплення горища, яке є допоміжним приміщенням будинку, та перебуває у спільній власності усіх співвласників багатоквартирного будинку порушує його права. Крім того, обмеження доступу до горища шкодить нормальній експлуатації будинку.

Також безпідставним є твердження апеляційного суду про те, що скасовуючи свідоцтво про право власності на всю реконструйовану квартиру, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що частина квартири загальною площею 66,4 кв. м, житловою площею 27,5 кв. м була набута ОСОБА_4 у власність на підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 2008 року, який позивачем не оспорювався. Так, ОСОБА_4 згідно з договором купівлі-продажу від 10 червня 2008 року придбала квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 66,4 кв. м, житловою площею 27,5 кв. м. 28 жовтня 2010 року ОСОБА_4 замість нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 10 червня 2008 року було видане оскаржуване свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 377,8 кв. м, житловою площею 26,7 кв. м. Оскільки договір купівлі-продажу від 10 червня 2008 року його права не порушує, то у судовому порядку він не оспорювався.

З урахуванням вказаного, встановивши, що площу квартири АДРЕСА_2 внаслідок переобладнання було збільшено за рахунок самовільного і незаконного захоплено допоміжного приміщення житлового будинку, яке призначене для обслуговування будинку, чим порушено його права, як співвласника будинку, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив його позов.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2019 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає.

Крім того, будинок АДРЕСА_3 побудовано на початку ХХ століття та у 2008 році, коли ОСОБА_4 придбала квартиру АДРЕСА_6 а у цьому будинку, дах будинку знаходився в аварійному стані, пропускав атмосферні опади, тому ОСОБА_4 , в інтересах усіх мешканці будинку, відремонтувала дах і провела реконструкцію нежитлового приміщення горища.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з договором купівлі-продажу від 06 жовтня 1999 року,посвідченим державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Алексєєвою О. В. за реєстровим № 4-4728, зареєстрованого в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації 13 жовтня 1999 року, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 загальною площею 167,6 кв. м, житловою площею 112,1 кв. м.

На підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С. Л. за реєстровим № 941, зареєстрованого комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 24 червня 2008 року, ОСОБА_4 набула у власність квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 66,4 кв. м, житловою площею 27,5 кв. м.

ОСОБА_4 здійснила реконструкцію квартири АДРЕСА_2 шляхом її переобладнання та збільшення її площі за рахунок приєднання до неї допоміжного приміщення цього будинку площею 311,4 кв. м, що підтверджується технічним паспортом на цю квартиру, виготовленим комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» у 2010 році.

Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 14 жовтня 2010 року № 1104 за зверненням ОСОБА_4 затверджено технічний висновок товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Термодім-Юг» про можливість подальшої експлуатації квартири АДРЕСА_2 загальною площею 377,8 кв. м, житловою площею 26,7 кв. м, власником якої є ОСОБА_4 .

На підставі вказаного розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 14 жовтня 2010 року № 1104, виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 377,8 кв. м, житловою площею 26,7 кв. м, зареєстроване комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 12 листопада 2010 року. Свідоцтво про право власності видане ОСОБА_4 замість договору купівлі-продажу від 10 червня 2008 року, посвідченого державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Алексєєвою О. В. за реєстровим № 4-4728, зареєстрованого в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації 13 жовтня 1999 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду у повній мірі не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів..

У частині першій статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до частини другої статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно з частиною другою статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

У частинах першій та другій статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011, у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 , положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» необхідно розуміти так, що власники квартир дво - або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004, у справі за конституційним зверненням ОСОБА_8 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали, сараї, комірки, горища, колясочні та інше) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Для правильного вирішення спору, суд повинен встановити, чи належить приміщення до нежитлового, чи воно є допоміжним та чи знаходитися у ньому технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, чи використовувалось воно для обслуговування будинку.

Скасовуючи рішення суду та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що позивач у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що саме спірне приміщення на момент видачі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 площею 377, 8 кв. м, житловою площею 27,5 кв. м, було допоміжним.

З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки згідно з пунктом 3 частини першої статті Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Обставини збільшення площі квартири АДРЕСА_2 за рахунок горища цього будинку встановлені технічним паспортом, виготовленим комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», на підставі якого ОСОБА_4 було видано оскаржуване свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 .

При цьому апеляційний суд не врахував положення статті 12 ЦПК України, якою визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вказуючи на те, що позивач у порушення вимог статті 12 ЦПК України не надав суду належних і допустимих доказів збільшення площі квартири ОСОБА_3 за рахунок горища як допоміжного приміщення будинку, апеляційний суд не зазначив, якими доказами, наданими відповідачами, спростовуються ці обставини та свідчать про невикористання горища в якості допоміжного приміщення, відсутність у ньому технічного обладнання будинку потрібного для обслуговування будинку (інженерних комунікацій, технічних пристроїв, необхідних для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо).

Зазначене має важливе юридичне значення для вирішення справи, оскільки якщо буде доведено, що спірне приміщення використовуються для обслуговування будинку, то на вчинення будь-яких дій щодо цього приміщення необхідна згода усіх співвласників багатоквартирного будинку.

Таким чином, апеляційний суд вищевказаних положень закону не врахував, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, не встановили правовий статус горища житлового будинку по АДРЕСА_3 і дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

Висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки ним не оспорено договір купівлі-продажу від 10 червня 2008 року, на підставі якого ОСОБА_4 придбала частину квартири загальною площею 66,4 кв. м, є передчасним, оскільки цим правочином права позивача не порушуються.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, тому усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо.

Рішення суду першої інстанції не може бути залишено у силі, оскільки місцевим судом вищевказані обставини також залишилися не встановленими.

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки апеляційний суд не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірили доводи сторін та надані на їх підтвердження докази, то оскаржувана постанова апеляційного суду відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Одеської області від 04 грудня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Кривцова Є. В. Синельников Ю. В. Черняк