7 липня 2006 року                                                                                      м. Київ

Суддя Верховного Суду України Тітов Ю.Г., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2006 року в справі за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції та процентів від суми позики; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним.

в с т а н о в и в:

У лютому 2001 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи його тим, що 1 квітня 2000 року він позичив        ОСОБА_2 1530 доларів США, а 15 квітня 2000 року - 1100 доларів США, що підтверджується наявними у нього борговими розписками. Декілька разів він звертався до відповідача з вимогою повернути борг, проте     ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання не виконав. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд про задоволення позовних вимог.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання правочину недійсним, посилаючись на те, що сума грошових коштів, зазначена у борговій розписці від 15 квітня 2000 року, насправді не була ним одержана від позикодавця.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 березня 2001 року було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14250 грн., 112 грн. державного мита та 200 грн. витрат на правову допомогу. Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 30 грн. 54 коп. державного мита.

Ухвалою цього ж суду від 4 лютого 2005 року вищезазначене рішення було скасовано у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської  області від 12 квітня 2006 року, у зустрічному позові відмовлено, а первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5962 грн. боргу за договором позики, 1400 грн. витрат на правову допомогу та 51 грн. судового збору. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі позивач за первісним позовом просить скасувати зазначені судові рішення у зв'язку з тим, що вони не відповідають вимогам закону, та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.

Вважаю, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.      

         Із оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

У відкритті касаційного провадження у даній справі                         ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду України                                             Ю.Г. Тітов