____________________________________________________________________________________________________________________

справа № 520/4950/18

провадження № 2/520/2099/19

УХВАЛА

про передачу справи іншому суду

(повна)

13.06.2019 року                                                                        м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Літвінової І.А.,

секретар судового засідання – Молодов В.С.

за участю:

представника позивача – Воробйова В.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Євценка Р.І.,

розглянувши в залі суду у місті Одесі у відкритому судовому засіданні до початку розгляду справи по суті питання щодо територіальної юрисдикції (підсудності) цивільної справи № 520/4950/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «КЛІРІНГОВИЙ ДІМ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги (регресу),

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Банк «КЛІРІНГОВИЙ ДІМ» пред`явило позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з позовними вимогами, за яким просить стягнути солідарно з відповідачів грошові кошти, що були добровільно сплачені Публічним акціонерним товариством «Банк «КЛІРІНГОВИЙ ДІМ» ОСОБА_3 на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.08.2017 р.

Позовну заяву було подано до Київського районного суду м. Одеси, оскільки позивач визначив підсудність цієї справи за правилами, встановленими ч. 1 ст. 27 ЦПК України.

До початку розгляду справи по суті до кола учасників справи залучені також ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були учасниками спірних правовідносин та сторонами у справах, які розглядалися у Приморському районному суді м. Одеси.

Суд встановив, що вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «КЛІРІНГОВИЙ ДІМ», які передані на розгляд Київського районного суду м. Одеси, є похідними та безпосередньо пов`язані із спірними правовідносинами, сторонами у яких були всі учасники цієї цивільної справи, та рішення за яким постановлювалися Приморським районним судом м. Одеси за місцем знаходження спірного нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 29.

Так, Приморським районним судом м. Одеси розглядалася цивільна справа № 2-6295/07 (головуючий – Дерус А.В.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності. При розгляді справи судом було встановлено, що 27 квітня 2007 року між позивачкою і відповідачками в простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого позивачка купила, а відповідачки продали нежитлове приміщення загальною площею 312,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нежитлове приміщення належало відповідачкам: ОСОБА_3 на підставі рішення суду № 2-3914/07 від 16.02.2007 року та ОСОБА_6 на підставі рішення суду № 2-4409/07 від 20.03.2007 року, зареєстрованих в КП «ОМБТІ та РОН» під № 407 в кн. 630пр- 183 та 407 в кн. 630пр- 183 відповідно. Вказане приміщення позивачка придбала за 52 000 (п`ятдесят дві тисячі) доларів США і гроші передала відповідачкам при підписанні договору. Через тиждень відповідачки вивезли свої речі з нежилого приміщення, передали позивачці ключі, техпаспорт, документи, сказавши при цьому, що через 10 днів буде готова до укладення договору в нотаріальній формі у встановленому законом порядку. Позивачка завезла своє майно, вступила у власність, проте відповідачки обіцянки нотаріально оформити договір купівлі-продажу не виконали, посилаючись на зайнятість і різні причини. Суд дійшов висновку, що оскільки даний договір виконаний сторонами повністю, але порушена його форма, будь яких суперечок між позивачкою і відповідачками не має, тому порушене право позивачки підлягає відновленню, а позов задоволенню. На цій підставі суд визнав дійсним договір купівлі-продажу від 27 квітня 2007 року, згідно якого ОСОБА_1 купила, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали нежитлове приміщення, загальною площею 312,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та визнав за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 312,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.10.2008 р. у справі № 2-6295/07 вищевказане рішення скасовано за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2012 р. у справі № 2-6295/07 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності залишено без розгляду.

В наступному, рішенням Приморського районного суду м. Одеси у цивільній справі № 1522/28783/12 (головуючий – Тарасова А.В.), яке є чинним, було встановлено, що згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 17.07.2007 р. Гарською ОСОБА_7 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бондар А.В. продала нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 Одесі ОСОБА_2 . В подальшому ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу спірного майна з АБ «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ», який був посвідчений 27.12.2007 р. Шабаніною О.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «ОМБТІ та РОН» від 15.01.2008 р., власником приміщень по АДРЕСА_1 є ПАТ «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ», правонаступник АБ «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ». Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 2741, виконаним ОНДІСЕ 14.09.2015 р., встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , площею 101, 6 кв. м., відображена у технічному паспорті від 16.01.2007 р., є частиною нежитлового приміщення, площею 312, 3 кв. м., розташованого за вказаною адресою, відображеного у копії технічного паспорту від 12.12.2007 р. З вищенаведеного суд дійшов висновку, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 , вибула із власності позивачки за рішенням суду, тобто поза її волею. Також судом була встановлена відсутність технічної можливості привести квартиру загальною площею 101, 6 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_3 до попереднього стану у відповідності до технічного паспорту на квартиру станом на 16.01.2007 р., у відповідності до судової будівельно-технічної експертизи № 2741 від 14.09.2015 р. Таким чином, повернення безпідставно набутого майна власнику в натурі, як і будь-який інший речово-правовий спосіб захисту права власності, передбачений цивільним законодавством України, не підлягає застосуванню до даних правовідносин, у зв`язку з відсутністю в натурі індивідуально-визначеної речі. Водночас ст. 1213 ЦК України встановлює, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Так, у відповідності до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 4704 від 26.01.2017 р. встановлено, що ринкова вартість квартири за адресою АДРЕСА_3 складає: 81483,0 доларів США або 2 217 410,0 грн. (з округленням до цілого, курс НБУ на 26.01.2017 р. становить 2721,31 грн./100 доларів США). З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення вартості безпідставно набутого майна, оскільки такий спосіб захисту права власності є єдиним можливим у даних правовідносинах та відповідає нормам ЦК України. Суд відхилив посилання відповідача ПАТ «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» на ту обставину, що він є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки, по-перше, ст. 1212 передбачає, що норми гл. 83 ЦК України підлягають застосуванню, незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Отже, законодавець не ставить можливість витребування майна або його вартості у залежність від того, чи є набувач такого майна добросовісним, чи ні. По-друге, ніяких доказів добросовісності набуття банком нежитлового приміщення надано не було та суд не мав можливості пересвідчитись в цьому. Щодо позовних вимог про визнання договору недійсним, то суд вважав їх такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на ст. 215 ЦК України, згідно ч. 3 якої, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Отже, оспорити правочин може сторона цього правочину або заінтересована особа, тобто особа, права якої цим правочином порушені. Водночас, позивачка не є стороною оспорюваного договору, та обрала інший спосіб захисту свого порушеного права.

За результатами розгляду цивільної справи № 1522/28783/12 Приморський районний суд м. Одеси вирішив позовну заяву ОСОБА_3 до ПАТ «Банк кліринговий дім», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення вартості безпідставно набутого майна, визнання договору недійсним – задовольнити частково, стягнути з ПАТ «Банк кліринговий дім» на користь ОСОБА_3 грошову суму, що складає вартість безпідставно набутої квартири в розмірі 2217410 (два мільйона двісті сімнадцять тисяч чотириста десять) гривень. В задоволенні позовної заяви в частині визнання договору недійсним – відмовити.

Апеляційна скарга ПАТ «Банк кліринговий дім» на вказане рішення була залишена без задоволення, а рішення суду без змін (постанова від 01.02.2018, провадження № 22-ц/785/1128/18).

Касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси та постанову апеляційного суду Одеської області у цивільній справі № 1522/28783/12 була повернута заявнику ухвалою Верховного суду від 09.08.2018 року (провадження № 61-20566ск18).

Отже, у підготовчому провадженні у цивільній справі № 520/4950/18 Київським районним судом м. Одеси встановлено, що правовідносини між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 виникли з Договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке знаходиться в АДРЕСА_4 районі АДРЕСА_1 . Договір було укладено 27.12.2007 року.

Так, пунктом 8.3. цього договору встановлено, що у випадку визнання за ініціативою Продавця та/або будь-яких третіх осіб цього Договору недійсним, нікчемним, або у разі відмови Продавця від Договору, що призведе до припинення права власності Покупця на Нерухоме майно, Продавець зобов`язаний повернути ціну Договору, а також сплатити покупцеві договірний вид забезпечення виконання зобов`язання – штрафну санкцію в сумі різниці між ринковою вартістю нерухомого майна, встановленою на момент припинення права власності Покупця на нерухоме майно, та ціною Договору; компенсувати усі витрати Покупця, пов`язані з укладенням та нотаріальним посвідченням цього Договору, проведенням покупцем поліпшення Нерухомого майна та ремонту.

Умови, за якими Продавець (відповідач у справі ОСОБА_2 ) повинен був би відповідати перед Покупцем (позивачем у справі - Публічним акціонерним товариством «Банк «КЛІРІНГОВИЙ ДІМ») не настали: Договір нікчемним не визнавався, продавець від Договору не відмовлявся. Також рішенням Приморського районного суду м. Одеси у цивільній справі № 1522/28783/12 за позовом  ОСОБА_3 до ПАТ «Банк кліринговий дім», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення вартості безпідставно набутого майна, визнання договору недійсним, у задоволені позову в частині визнання договору купівлі-продажу недійсним було відмовлено. Тобто, цей договір на час розгляду справи Київським районним судом м. Одеси є дійсним, як в цілому так і в частині певних його положень.

Неможливість застосування наслідків, встановлених п. 8.3. цього Договору та відсутність у Договорі порядку вирішення спірних питань, пов`язаних з встановленням безпідставності набуття Покупцем Предмету договору - нерухомого майна, яке знаходиться в Приморському районі АДРЕСА_1 , призвели до необхідності Покупця - Публічного акціонерного товариства «Банк «КЛІРІНГОВИЙ ДІМ» вирішувати спірні питання у судовому порядку.

П. 9.1. Договору встановлено, що всі спори, що виникають у зв`язку з виконанням умов цього договору або у зв`язку з тлумаченням його положень, вирішуються шляхом переговорів. В разі, якщо сторони не досягли домовленості протягом 10 (десяти) днів, спір передається на розгляд до суду за місцезнаходженням Покупця, про що сторони домовились, користуючись своїм правом на встановлення територіальної підсудності, згідно з цивільним процесуальним законодавством України.

Правила підсудності на час укладення Договору регламентувалися ЦПК України у чинній на той час редакції Закону N 962-V від 19.04.2007, статтею 112 якого дійсно передбачалася договірна підсудність та зазначалося, що сторони мають право письмово визначити територіальну підсудність справи, крім справ, для яких встановлена виключна підсудність. Отже, як і діючими на цей час нормами процесуального закону (ч. 1 ст. 30 ЦПК), так і нормами, які були чинними на час укладення договору (ч. 1 ст. 114 ЦПК) встановлювалося, що позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Вимоги позивача Публічного акціонерного товариства «Банк «КЛІРІНГОВИЙ ДІМ» виникли та є безпосередньо пов`язаними із правочином, якій мав місце між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 з приводу нерухомого майна, яке знаходиться в АДРЕСА_4 районі АДРЕСА_1 .

У відповідності до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Виключна підсудність є особливим видом підсудності. Правила виключної підсудності забороняють застосування при пред`явленні позову норм інших видів територіальної підсудності загальної, альтернативної і підсудності, пов`язаних між собою вимог.

Наявність норм про виключну підсудність пояснюється особливостями справ, на які вони поширюються, і направлені на дотримання права особи на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, на створення сторонам рівних і найбільш сприятливих умов при розгляді справи і виконанні рішення.

За приписами частини першої статті 8 та частини другої статті 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою статті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зважаючи на всі встановлені обставини цивільна справа № 520/4950/18 повинна розглядатися Приморським районним судом м. Одеси.

Позивачу слід врахувати, що розгляд і вирішення справи неповноважним судом, зокрема внаслідок порушення правил визначення підвідомчості та підсудності, є підставою для скасування навіть правильного за суттю рішення суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Керуючись ч. 1 ст. 8 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 1 ст. 30 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Передати цивільну справу 520/4950/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «КЛІРІНГОВИЙ ДІМ» (АБ «КЛІРІНГОВИЙ ДІМ», код ЄДРПОУ21665382, м. Київ, вул. Бориспільська, 5А, п/і 04070) до ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_1 АДРЕСА_5 ), ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_2 , АДРЕСА_6 , п АДРЕСА_7 ), треті особи: ОСОБА_3 (РНОКПП (ІПН) НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_8 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_9 ) про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги (регресу) - до Приморського районного суду м. Одеси.

Передачу справи на розгляд Приморському районному суду м. Одеси здійснити на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання повної ухвали.

Днем складення повної ухвали є 23 червня 2019 року.

Суддя                                                        Літвінова І. А.