ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2010 р. № 5020-11/352-2/349-11/380-9/120
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кота О.В.,
суддів:Демидової А.М.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 16.07.2009 р.
(залишено без змін рішення господарського суду міста Севастополя від 22.04.2009 р.)
у справі№ 5020-11/352-2/349-11/380-9/120
за позовомФОП ОСОБА_4
до КП "Орбіта"
провизнання недійсним договору на господарське обслуговування № 52 від 01.08.2005 р.
за участю представників:
від позивача не з'явились
від відповідача не з'явились
ВСТАНОВИВ:
У липні 2007 року ФОП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до КП "Орбіта" про визнання недійсним договору на господарське обслуговування № 52 від 01.08.2005 р. в частині калькуляції-розрахунку вартості експлуатаційних витрат для торговельних павільйонів на ринку "Юмашевський" на 01.02.2007 р. та зобов'язання відповідача затвердити нову калькуляцію, яку буде розраховано судовим експертом, виходячи з послуг, які надаються, та їх собівартості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, витрати, які були вказані в калькуляції, яка є невід'ємною частиною договору та фактично встановлює ціну договору, є необґрунтованими, не відповідають дійсності та значно перевищують вартість послуг, які їй надаються КП "Орбіта", а тому підлягають скасуванню. Крім того, ФОП ОСОБА_4 зазначає, що відповідно до п. 2.2.3 договору КП "Орбіта" повинно було повідомити позивача про зміну ціни та витрат за 30 днів, але лише 05.02.2007 р. позивача було повідомлено про те, що з 01.02.2007 р. відповідач збільшує вартість господарського обслуговування павільйонів, чим фактично було порушено як умови договору, так і вимоги ч. 1 ст. 651 ЦК України, згідно з якою зміна договору допускається лише за згодою сторін. Також позивач вказує, що відповідачем, всупереч вимогам договору (п. 2.2.3) не було повідомлено, які саме змінились ціни і за рахунок яких витрат на обслуговування вони збільшились. Тобто, на думку позивача, відповідач в односторонньому порядку змінив умови договору та порушив його умови. Крім того, позивач стверджує, що всупереч вимогам договору, згідно з якими на відповідача покладено обов'язок щодо затвердження калькуляції, відповідач фактично відмовився затвердити калькуляцію, яка була запропонована позивачем.
Заявою від 06.04.2009 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним договір на господарське обслуговування № 52 від 01.08.2005 р., укладений між сторонами, в цілому, мотивуючи це тим, що на відносини, які склалися між сторонами, поширюються норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а договір, що є предметом спору у даній справі, не містить всіх істотних умов, встановлених ст. 26 цього Закону, зокрема, вичерпного переліку житлово-комунальних послуг, тарифів та їх складових на кожну з цих послуг, порядку контролю та звіту сторін, порядку вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг, визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця споживачу, порядку обслуговування мереж та розподілу повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту). За таких обставин, на думку позивача, у зв’язку з тим, що договір не містить перелічених істотних умов, передбачених Законом України "Про житлово-комунальні послуги", він є неукладеним, та в порядку ст.ст. 203 та 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.04.2009 р. (суддя Рибіна С.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.07.2009 р. (колегія суддів у складі: Маслової З.Д. –головуючого, Градової О.Г., Ткаченка М.І.), у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.04.2009 р. і постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.07.2009 р., ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та клопотанням про відновлення строку для її подання. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 щодо визнання недійсним договору на господарське обслуговування № 52 від 01.08.2005 р., укладеного між ФОП ОСОБА_4 та КП "Орбіта", в цілому.
В обґрунтування своїх вимог скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що зазначені судові рішення є незаконними та необґрунтованими.
У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4 зазначає, зокрема, те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях вказують, що між сторонами було укладено договір, не передбачний цивільним законодавством, отже для правильного вирішення спору, суди, відповідно до ст. 8 ЦК України, повинні були встановити правові норми ЦК України, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а у разі неможливості використати аналогію закону –застосувати загальні засади цивільного законодавства (аналогія права). Але, як зазначає скаржник, суди цього не зробили, чим допустили неповноту дослідження обставин справи. На думку скаржника, висновок апеляційного суду про те, що дії (послуги), які зобов'язався здійснювати відповідач, не відносяться до житлово-комунальних послуг згідно з Законом України "Про житлово-комунальні послуги", не відповідають ст. 13 вказаного Закону. Крім того, скаржник зазначає, що висновки судів про те, що спірні правовідносини пов'язані лише з діяльністю ринку та регулюються спеціальними правилами, не відповідають обставинам справи та порушують норми матеріального права, оскільки правовідносини, які склалися між сторонами за оскаржуваним договором, стосуються забезпечення утримання конкретного нерухомого майна позивача, а не функціонування ринку. На думку скаржника, суди зробили хибний висновок щодо нерозповсюдження на спірні правовідносини положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", тобто вказані висновки не відповідають обставинам справи. Крім того, скаржник зазначає, що встановлюючи дійсність оскаржуваного договору, судами було зроблено помилковий висновок щодо строку його дії та не було надано цьому відповідної оцінки. Також скаржник вказує, що судами не враховано, що з 01.02.2007 р. ціна послуг була встановлена відповідачем в однобічному порядку, та позивач не погодився з нею. Водночас скаржник підкреслює, що договір не містить безумовної згоди позивача на зміну тарифів (калькуляції) в односторонньому порядку та не виключає необхідності дотримання загальних положень законодавства щодо умов зміни договору, зокрема ст. 188 ГК України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.01.2010 р. колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: Кота О.В. –головуючого, Демидової А.М., Шевчук С.Р. відновлено ФОП ОСОБА_4 строк для подання касаційної скарги на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.07.2009 р., касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 прийнято до касаційного провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 01.02.2010 р. о 12 год. 20 хв.
29.01.2010 р. до Вищого господарського суду України надійшов відзив КП "Орбіта" на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4, у якому КП "Орбіта" просить суд залишити рішення господарського суду міста Севастополя від 22.04.2009 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.07.2009 р. без змін.
У судове засідання 01.02.2010 р. представники сторін не з'явились, хоча сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, що підтверджується відміткою на зворотньому боці ухвали Вищого господарського суду України від 19.01.2010 р.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
12.06.1997 р. між Севастопольською міською державною адміністрацією та КП "Орбіта" укладено договір № 148 про право користування землею на умовах оренди, відповідно до розділу 1 якого Севастопольська міська державна адміністрація розпорядженням № 451-р від 17.03.1997 р. надає, а КП "Орбіта" приймає у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,7339 га, розташовану в районі вул. Юмашева у місті Севастополі; земельна ділянка надається на умовах оренди строком на 10 років для реконструкції та обслуговування будівель та споруд торгового ринку.
Пунктом 5.2 договору № 148 від 12.06.1997 р. встановлено, що за закінченням строку користування земельною ділянкою договір може бути пролонгований на наступний період, якщо жодна зі сторін не вимагає його розірвання.
Згідно зі свідоцтвом про право власності, виданим 27.12.2005 р. Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації, громадянину ОСОБА_4 на праві приватної власності належить торгівельний павільйон АДРЕСА_1.
01.08.2005 р. між ФОП ОСОБА_4 (замовник) та КП "Орбіта" (виконавець) було укладено договір № 52 на господарське обслуговування (далі –Договір).
Договір регулює на добровільній основі взаємовідносини сторін по наданню господарських послуг у зв’язку з розміщенням павільйону ФОП ОСОБА_4 на території ринку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (розділ 1 Договору).
Згідно з розділом 2 Договору КП "Орбіта" взяло на себе наступні зобов’язання: визначати на підставі договору і згідно із затвердженим проектом реконструкції ринку місця для розміщення павільйону суб'єкта підприємницької діяльності з метою організації стаціонарної торгівлі на території ринку; здійснювати сприяння у вирішенні поточних завдань, пов'язаних зі створенням умов для торгової діяльності павільйону; здійснювати контроль за дотриманням вимог санітарних та протипожежних норм та правил; здійснювати регулярне прибирання прилеглої до павільйону замовника території, обладнувати місця збору сміття, організовувати його вивезення, забезпечити підключення електроенергії до павільйону, обладнати зовнішнє освітлення ринку; затверджувати калькуляцію на послуги з господарського обслуговування павільйону замовника, яка є невід’ємною частиною цього Договору; до 7-го числа місяця наступного за звітним надавати СПД рахунок на сплату послуг з господарського обслуговування.
Відповідно до п. 2.2.3 Договору ФОП ОСОБА_4 зобов’язався щомісячно, до 10-го числа чергового місяця, перераховувати на розрахунковий рахунок КП "Орбіта" або вносити до його каси плату за послуги з господарського обслуговування згідно із затвердженою калькуляцію (з урахуванням змін цін та витрат), про що виконавець повідомляє замовника за 30 днів.
Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до закінчення строку оренди земельної ділянки під ринок (п. 3.1 Договору).
Протягом дії Договору відповідачем було затверджено декілька калькуляцій, які визначали ціну Договору. Останнім листом від 05.02.2007 р. КП "Орбіта" повідомило ФОП ОСОБА_4, що у зв’язку зі збільшенням з січня 2007 року оплати за обслуговування ринку іншими організаціями та збільшення вартості оренди землі на ринку з 01.02.2007 р., збільшується вартість господарського обслуговування за Договором –до 58,60 грн. за 1 торгове місце.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Колегія суддів вважає правильним висновок апеляційного господарського суду, що сторони висловили свою волю шляхом досягнення згоди з перелічених умов правочину. При цьому господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що сторони виконували Договір протягом 2005-2006 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Закону, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 1 статті 207 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Щодо посилання ФОП ОСОБА_4 на недотримання КП "Орбіта" положень законодавства щодо зміни умов Договору, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що обов'язок відповідача повідомити позивача про зміну цін та витрат, встановлений п. 2.2.3 Договору, не можна вважати зміною Договору, оскільки, як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, п. 2.1.6 Договору обов'язок по затвердженню калькуляції на послуги з господарського обслуговування покладено на відповідача, тобто умовами Договору не передбачено обов'язок КП "Орбіта" погоджувати калькуляцію з ФОП ОСОБА_4
Стосовно тверджень скаржника щодо невідповідності Договору положенням Закону України "Про житлово–комунальні послуги", колегія суддів зазначає наступне.
Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Особливістю договору на надання житлово–комунальних послуг є обов'язковість його укладання між виробником (виконавцем) та споживачем, тоді як договір на господарське обслуговування, який укладений між позивачем та відповідачем, заснований на вільному волевиявленні сторін та на їх власний розсуд.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" різновидами житлово-комунальних послуг є:
- комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
- послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).
Разом з тим, відповідно до п. 1 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 р. № 57/188/84/105 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.03.2002 р. за № 288/6576 (далі –Правила), ці Правила визначають вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що на правовідносини, які склались між сторонами, Закон України "Про житлово-комунальні послуги" не розповсюджується, оскільки спірний Договір не є обов'язковим до укладення, а зміст господарських послуг, що надаються відповідачем, не відповідає суті житлово-комунальних послуг в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Водночас, всі правовідносини, пов’язані з діяльністю ринку, є специфічними та регулюються між учасниками таких відносин спеціально затвердженими правилами.
Пунктами 31-35 Правил, зокрема, встановлено, що адміністрація ринку зобов'язана: забезпечити постійне вивезення відходів і сміття; забезпечити регулярне проведення спеціальних санітарних заходів за щомісячним графіком: знищення комах, гризунів, шкідників (дезінфекція, дезінсекція, дератизація); створити на ринку необхідні умови для здійснення правоохоронними і контрольними органами діяльності згідно з їх повноваженнями; підтримувати територію ринку в належному санітарно-технічному і протипожежному стані, забезпечувати розвиток матеріально-технічної бази ринку, оснащувати його необхідним обладнанням та інвентарем, засобами вимірювальної техніки; справляти ринковий збір, контролювати його оплату продавцями та перераховувати цей збір до місцевого бюджету в терміни та в обсягах, передбачених чинним законодавством.
Згідно з абз. 2 п. 19 Правил тарифи на послуги ринку, що пов'язані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, установлюються адміністрацією ринку відповідно до чинного законодавства.
Поняття торгового місця визначено в абзаці третьому пункту 13 Правил та пункті 1.8 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 12-торг "Про наявність і використання торгової мережі на ринках та реалізацію сільськогосподарської продукції на них", затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 26.07.2005 р. № 209 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 р. за № 942/11222 (далі –Інструкція). Торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до повноважень органів місцевого самоврядування відноситься вирішення питань щодо встановлення відповідно до законодавства правил торгівлі на ринках.
Згідно з абз. 3 п. 13 Правил торгівлі на ринках м. Севастополя, затверджених рішенням Севастопольської міської Ради від 06.04.2004 р. № 1879, одне торговельне місце на прилавках (столах) дорівнює одному погонному метру, при продажі продукції (товарів) з транспортного засобу, причепа, візків, у тому числі ручної, в контейнерах, кіосках, палатках та ін. –двом повним або неповним квадратним метрам площі, яка займається.
Також згідно з Інструкцією до торгових місць на ринках не належать магазини та об'єкти ресторанного господарства.
Національні стандарти України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" розділяють поняття таких видів торговельних об’єктів як "магазин" та "павільйон". Відмінність павільйону від магазину полягає у тому, що павільйон розміщений в окремій споруді полегшеної конструкції.
При цьому місцевий господарський суд правильно визначив, що обов’язок продавців на ринках по сплаті ринкового збору, плати за утримання торговельного місця в належному стані й інших послуг ринку розповсюджується і на продавців, павільйони яких розташовані на території ринку. Крім того, торговельне місце для павільйонів (інших стаціонарних малих архітектурних форм), що знаходяться у власності таких підприємців, визначається не за принципом рухомості об’єкту, а за принципом займаної ними площі на ринку залежно від розмірів торгових місць.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає безпідставними посилання скаржника на відсутність у справі доказів, які б свідчили про наявність у КП "Орбіта" діючого договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, оскільки, як встановлено апеляційним господарським судом, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України ФОП ОСОБА_4 не надано належних доказів на підтвердження припинення дії договору оренди землі № 148 від 12.06.1997 р.
У свою чергу, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок апеляційного господарського суду щодо доводів ФОП ОСОБА_4 про те, що кількість та вартість господарських послуг, наданих відповідачем, а також їх якість не відповідають заявленим КП "Орбіта" послугам у калькуляції, що зазначені обставини не можуть бути предметом дослідження у даній справі, оскільки неналежне виконання умов договору не є підставою для визнання його недійсним.
Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано та вірно дійшли до висновку, що спірний договір відповідає вимогам законодавства та волевиявленню сторін у справі, у зв'язку з чим підстав для визнання його недійсним немає.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано приписи процесуального законодавства та матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та правомірно відмовлено у задоволенні позову.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої заявником апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.
Водночас твердження скаржника, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.07.2009 р. та рішення господарського суду міста Севастополя від 22.04.2009 р. у справі № 5020-11/352-2/349-11/380-9/120 залишити без змін.
Головуючий О.В. Кот
Судді А.М. Демидова
С.Р. Шевчук