У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення.

            Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2004 року

                                   ОСОБА_2,

                                   ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

                                   раніше не судимого, -

засуджено за ч. 3 ст. 152 КК України на 7 років позбавлення волі.

            Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2005 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 1 серпня 2004 року, приблизно о 5 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 Кіровоградського району Кіровоградської області, застосувуючи фізичне насильство та погрожуючи його застосуванням, скоїв згвалтування неповнолітньої ОСОБА_3

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 зазначає, що по справі не вбачається доказів застосування ОСОБА_2 насильства щодо потерпілої, судом не врахована її поведінка, стверджує про добровільність статевих зносин між підзахисним та ОСОБА_3, судом безпідставно не враховані показання свідків, яким не дано оцінки, просить постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 152 КК України на ч. 1 ст. 155 КК України, призначивши покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

            Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за вказаних у вироку обставин, грунтуються на зібраних у справі доказах, зокрема, показаннях самого засудженого, який фактично повністю визнав свою вину, послідовних показаннях потерпілої ОСОБА_3, яка під час досудового слідства та в суді розповіла про обставини вчинення ОСОБА_2 її згвалтування. Ці показання потерпілої повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_4, даних протоколу огляду місця події та інших здобутими по справі доказами.

Згідно даних висновку судово-медичної експертизи у потерпілої мали місце тілесні ушкодження, характерні для згвалтування, які могли утворитися в строк та при умовах, зазначених потерпілою.

Із висновку судово-цитилогічної експертизи вбачається, що на вилучених у ОСОБА_2 трусах виявлена кров людини жіночої статі, походження якої не виключається від потерпілої.

            Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_1 про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 155 КК України є безпідставними, вони ретельно перевірялися судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

            Аналіз зібраних по справі доказів дає підстави касаційному суду зробити висновок про правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 152 КК України.

            За цим законом ОСОБА_2 призначене мінімальне, передбачене санкцією цієї частини статті покарання з додержанням вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даних про особу винного та обставини, яка обтяжує покарання.

            Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону України не виявлено.

            На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

            У задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1 відмовити.

С у д д і :

Кравченко К.Т.                                Дороніна В.П.                                  Заголдний В.В.