ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року  м. ПолтаваСправа № 440/1493/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –   Удовіченка С.О.,    

за участю:

секретаря судового засідання –    Сендецької В.О.,            

представників позивача – Висоти І.А., Мосієнко В.Б.,

представника відповідача – Яловець М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

25.04.2019 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі – відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами  від 26.10.2018                        №ПЛ1817/155/АВ-ПЛ2198П/155/АВ/ПТ/ПС/ТД-ФС /з урахуванням уточнень позовних вимог, зазначених у судовому засіданні 18.06.2019/.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність висновків Управління Держпраці у Полтавській області при проведенні інспекційного відвідування щодо порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 КЗпП України. Крім того, позивач вказує на недотримання відповідачем пунктів 6 та 7  Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, що призвело до грубого порушення прав ФОП ОСОБА_1 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/1493/19,  призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16.05.2019.

10.05.2019 до суду відповідачем подано відзив на позов в якому зазначено, що про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, оскільки трудові відносини між позивачем та ОСОБА_2 не були оформлені належним чином /а.с. 76-79/.

16.05.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.06.2019.

03.06.2019 до суду позивачем надано відповідь на відзив в якій указано, що відповідачем не дотримано вимог пунктів 6 та 7 Порядку № 509, чим порушено право позивача на об`єктивний розгляд справи про накладення на ФОП ОСОБА_1  штрафу. Також зазначено, що ГУ ДФС у Полтавській області 05.10.2018 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та виплати доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету та відповідно до довідки від 09.10.2018 № 1369/16-31-13-07-10/3174012447 фактичною перевіркою не встановлено порушень щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками. Також зазначено, що  у день виходу на проведення фактичної перевірки, а саме: 05.10.2018 ФОП ОСОБА_1  було подано до ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області повідомлення про прийом на роботу працівника ОСОБА_2 /а.с. 84-87/.

У судовому засіданні 13.06.2019 оголошено перерву до 18.06.2019.

У судовому засіданні 18.06.2019 представники позивача позов підтримали та просили задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні 18.06.2019 представник відповідача проти задоволення  позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.          

З матеріалів справи вбачається, що 05.10.2018 Управлінням Держпраці  у Полтавській області прийнято наказ про проведення заходів державного контролю № 191П, зокрема щодо ФОП ОСОБА_1 у зв`язку з перевіркою   раніше виданого припису                                            № ПЛ1817/155/АВ/П від 30.08.2018 /а.с. 35/.

05.10.2018 Управлінням Держпраці  у Полтавській області видано направлення                  № 1870 на проведення заходу державного контролю /а.с. 39/.

За результатами проведення перевірки у період з 05.10.2018 по 08.10.2018 Управлінням Держпраці у Полтавській області складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, від 08.10.2018 № ПЛ2198/155/АВ, у якому зазначено про порушення позивачем частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, з огляду на наступне                    /а.с. 40-46/.

Так згідно з актом перевірки ФОП ОСОБА_1 . 30.08.2018 було винесено припис за № ПЛ1817/155/АВ/П, яким зобов`язано до 30.09.2018 усунути порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України стосовно гр. ОСОБА_3 та забезпечити дотримання зазначених вимог законодавства про працю та постанови Кабінету Міністрів України № 413, а також було зобов`язано про виконання цього припису у визначений в ньому строк, тобто до 30.09.2018 надати письмове повідомлення із копіями первинних документів за підписом уповноваженої особи об`єкта відвідування Управлінню. Станом на 05.10.2018 письмове повідомлення про виконання припису від ФОП ОСОБА_1 або підтвердження щодо оскарження припису до керівника або заступника керівника Держпраці до Управління не надходили.

У ході інспекційного відвідування 05.10.2018 було встановлено, що о 13 годині 20 хвилин у магазині "Kids Look" за адресою: м. Полтава, вул. І. Мазепи, 3, перебувала громадянка ОСОБА_2 , яка виконувала функції продавця. Від надання письмових пояснень ОСОБА_2 відмовилася, усно повідомила, що з 11.09.2018 приходила в магазин на півгодини (1 годину), а з 05.10.2018 офіційно працевлаштована до ФОП Пилипенко Ю.В., про що представниками ГУ ДФС у Полтавській області ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та представником Управління Держпраці  у Полтавській області Хоменко А.М. складено акт. У письмовій формі трудовий договір укладений між працівником -   ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 представникам ГУ ДФС у Полтавській області та Управлінню Держпраці  у Полтавській області надано не було. ФОП ОСОБА_1 станом на 13 годину 20 хвилин у магазині була відсутня. Зазначено, що з приводу викладеного факту ФОП ОСОБА_1 надала письмові пояснення, в яких зазначила, що до виконання своїх посадових обов`язків ОСОБА_2 приступила – 05.10.2018 о 13 годині 00 хвилин. При цьому, як свідчать пояснення підприємця працівник ОСОБА_2 знаходилася на робочому місці в магазині о 09 годині 00 хвилин, а в період з 11.09 по 04.10.2019 ОСОБА_2 довільно приходила до магазину на 30 хвилин чи 1 годину за власним бажанням для ознайомлення з асортиментом магазину. Крім того, указано, що в поясненнях позивачем зазначено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу було нею подано до ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області 05.10.2018 об 12 годині                     45 хвилин. У повідомленні у графі "номер наказу або розпорядження про прийняття на роботу" зазначено "№1", у графі "дата видання наказу або розпорядження про прийняття на роботу" зазначено "05.10.2018", при цьому наказ (розпорядження) від 05.10.2018 №1 підприємцем станом на 05.10.2018 надано не було. Враховуючи викладене вище, трудові відносини з 11 вересня по 05 жовтня 2018 року між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 не були оформленні належним чином, що свідчить про  те, що у підприємця продовжує мати місце порушення вимог частини третьої статті 24 КзпП України та постанови КМУ № 413 щодо допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу.

16.10.2018 Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ПЛ1817/155/АВ-ПЛ2198П/155/ПТ/ПС/ТД. Згідно з указаним рішенням розгляд справи про накладення штрафу відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України призначено на 26.10.2018 на 10 годин 10 хвилин /а.с. 53/.

Указане рішення направлено за адресою: АДРЕСА_1 . Полтава /а.с. 55/.

Водночас рішення про розгляд справи про накладення штрафу не було вручено позивачу та повернулося до Управління Держпраці у Полтавській області із поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання" /а.с. 56/.

26.10.2018 Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ1817/155/АВ-ПЛ2198П/155/АВ/ПТ/ПС/ТД-ФС у зв`язку з порушенням позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України, що полягали в тому, що трудові відносини з 11 вересня 2018 року між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 не були оформлені належним чином, що у підприємця продовжує мати місце порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України та постанови КМУ № 413 щодо допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу /а.с. 57/.

Не погодившись із указаною постановою, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.                    

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.          

Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі – Закон №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) – планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.                    

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі – Порядок №295).

Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі – об`єкт відвідування) (пункт 1 Порядку №295).          

За змістом пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Підпунктом 3 пункту 5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

За приписами пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (надалі – Порядок № 509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками   (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд /пункт 4 Порядку № 509/.

Положеннями пункту 5 Порядку № 509 визначено, що у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 509 справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Таке тлумачення пункту 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.

З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Якщо особа з`явилася на засідання, взяла у ньому участь і не клопотала про відкладення, то несвоєчасність отримання повідомлення (порушення п`ятиденного строку) не є підставою для визнання постанови протиправною.

Так позивачем зазначено про порушення Управлінням Держпраці у Полтавській області пункту 6 Порядку № 509, оскільки управлінням не було належним чином повідомлено позивача про дату,  час та місце розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Управління Держпраці у Полтавській області щодо розгляду справи про накладення штрафу № ПЛ1817/155/АВ-ПЛ2198П/155/ПТ/ПС/ТД від 16.10.2018 направлено відповідачем позивачу за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 54-56/.

Зазначене рішення не було вручено позивачу та повернуто відповідачу із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Водночас суд зазначає, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місце проживання ФОП ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_2 .

Відповідачем не надано до суду доказів направлення рішення Управління Держпраці у Полтавській області щодо розгляду справи про накладення штрафу                                                   № ПЛ1817/155/АВ-ПЛ2198П/155/ПТ/ПС/ТД від 16.10.2018 на адресу ФОП ОСОБА_1 , зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, відповідач не довів, що про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу позивач був поінформований належним чином.

Також суд зазначає, що за змістом пункту 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин третьої та четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.          

          Підставою для винесення оскаржуваної постанови є висновки Управління Держпраці у Полтавській області про те, що трудові відносини з 11.09.2018 між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 не були оформлені належним чином, що у підприємця продовжує мати місце порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України та постанови КМУ № 413.

Надаючи оцінку викладеному, суд зазначає таке.

У межах розгляду цієї справи судом надано оцінку порушення трудового законодавства, які зазначені в акті перевірки  08.10.2018 № ПЛ2198/155/АВ та які стали підставою для винесення відповідачем оскаржуваної постанови.

Згідно із частиною першою статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

          Відповідно до акта та постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу у ході інспекційного відвідування проведеного 05.10.2018 було встановлено, що о 13 годині 20 хвилин у магазині "Kids Look" за адресою: м. Полтава, вул. І. Мазепи, 3, перебувала громадянка ОСОБА_2 , яка виконувала функції продавця.

За твердженням Управління Держпраці у Полтавській області, позивачем порушено вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України, оскільки під час інспекційного відвідування ОСОБА_2 усно повідомила, що з 11.09.2018 приходила в магазин на півгодини (1 годину), а з 05.10.2018 офіційно працевлаштована до ФОП ОСОБА_1 .

Також відповідач зазначає, що відповідно до письмових пояснень ФОП ОСОБА_1 громадянка ОСОБА_2 у період з 11 вересня по 04 жовтня 2018 року довільно приходила до магазину на 30 хвилин чи 1 годину за власним бажанням для ознайомлення з асортиментом магазину.

Надаючи оцінку вказаним доводам Управління Держпраці у Полтавській області, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 05.10.2018 між ФОП ОСОБА_1 та                  ОСОБА_2 укладено трудовий договір /а.с. 19/.

05.10.2018 ФОП ОСОБА_1 подано до ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області повідомлення про прийняття працівника на роботу в якому зазначено дату початку роботи – 05.10.2018 /а.с. 18/.

Прийняття вказаного працівника на роботу - 05.10.2018 також підтверджується записом трудової книжки ОСОБА_2 /а.с. 94/.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що станом на початок проведення інспекційного відвідування (05.10.2018) між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було належним чином оформлено трудові правовідносини.

Крім того, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" (надалі – Постанова № 413) визначено, що відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України Кабінет Міністрів України постановляє: установити, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Суд зазначає, що КЗпП України та Постановою  № 413 не визначено, що роботодавець має надсилати повідомлення  про прийняття працівника на роботу до територіальних органів ДФС за день до допуску працівника до роботи.

Крім того, законодавством не визначено, що дата наказу про прийняття працівника на роботу та дата початку роботи працівника повинні різнитися.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач дотримався вимог законодавства про працю та повідомив територіальних органів ДФС перед допуском до роботи ОСОБА_2 .

Так, висновки відповідача щодо допуску зазначеної особи до роботи у період з 11.09.2018 ґрунтуються лише на припущеннях Управління Держпраці у Полтавській області, оскільки відповідачем не надано до суду належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження виконання ОСОБА_2 функції продавця.

З урахуванням наведеного вище, висновок відповідача про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України здійснено при неповному та необ`єктивному дослідженні всіх фактичних обставин справи.

Отже, спірне рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим його належить визнати протиправним і скасувати, а позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами  № ПЛ1817/155/АВ-ПЛ2198П/155/АВ/ПТ/ПС/ТД-ФС від 26.10.2018 задовольнити.

Інші доводи відповідача не спростовують протиправність прийнятого ним рішення.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.           

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.   

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,                      

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )  до Управління Держпраці  у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці  у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 26.10.2018                        №ПЛ1817/155/АВ-ПЛ2198П/155/АВ/ПТ/ПС/ТД-ФС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, б. 119, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39777136)  на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )  витрати   зі сплати судового збору у розмірі 1116,90 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Повний текст рішення складено 24.06.2019.

          Суддя                          С.О. Удовіченко