ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

21 червня 2019 року

м. Харків

Справа № 642/7064/18

Провадження № 22-ц/818/2856/19

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Кругової С.С., Маміної О.В.

за участю секретаря - Плахотнікової І.О.

учасники справи:

позивач : ОСОБА_1 ,

відповідач : Товариствао з обмеженою відповідальністю «Афаліна»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Афаліна» про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Харкова, постановлене 14 березня 2019 року, у складі судді Грінчук О.П., в залі суду в м. Харків,

встановив :

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Афаліна» про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи свою позовну заяву посилався на те, що 26.11.2004р. його було прийнято на посаду керівника проекту ТОВ «Афаліна». 06.05.2005р. відповідно до протоколу загальних зборів учасників було переведено на посаду директора ТОВ «Афаліна», про що зроблено запис у трудовій книжці за №26. 30.08.2018р. за адресою: м. Харків, пров. Пластичний, 9 , де знаходиться адміністративна будівля ТОВ «Афаліна» відбулось протиправне захоплення товариства невідомими особами. У ході захоплення його змусили залишити приміщення та будівлю ТОВ «Афаліна». Копію наказу про звільнення його з роботи не отримував, остаточний розрахунок з ним не проводився. Належним чином оформлену трудову книжку від товариства не отримував. Крім цього, вважає, що позбавлення його роботи є неправомірним, а тому вважає, що з відповідача на його користь підлягає стягненню заробітна плата за час вимушеного прогулу. Також, вказує, що весь час він та його сім`я перебувала в стресовому стані, без засобів до існування, а тому просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 14 березня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Вказує на те, що не може погодитись з обґрунтуванням і викладенням обставин справи у рішенні суду. Лише один договір поворотної фінансової допомоги, що наданий відповідачем, підписаний ОСОБА_1 від імені ТОВ «Афаліна» 11.06.2018, тобто після 18.05.2018. Інші договори укладені до внесення змін до Статуту. Разом з цим слід відзначити, що ОСОБА_2 сама була ініціатором укладення вказаних договорів, оскільки саме вона була заступником директора та відповідала за підписання цих договорів. Також підкреслює, що ОСОБА_1 не повідомлявся про обмеження його повноважень. Повідомлення про обмеження повноважень ОСОБА_1 не направлялось, докази вручення такого повідомлення у матеріалах справи відсутні. Зміни до посадової інструкції ОСОБА_1 не вносились. Договір поворотної фінансової допомоги № 11/06 від 11.06.2018 не розірваний та не визнаний недійсним. На цей час він є чинним. Таким чином, правомірність підписання цього договору директором ОСОБА_1 власником товариства - ОСОБА_2 не заперечується. Вказує, що 30.08.2018 наказом «Про звільнення з посади директора товариства» №30/08 було звільнено ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Афаліна» за ст. 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довіри учасника товариства та вчинення директором товариства ОСОБА_1 перешкод учаснику щодо участі в господарській діяльності товариства. Зауважує, що 30.08.2018 року за адресою м. Харків, пров. Пластичний, 9, де знаходиться адміністративна будівля ТОВ «Афаліна» відбулось протиправне захоплення товариства невідомими мені особами. У ході захоплення ОСОБА_1 змусили залишити територію та будівлю ТОВ «Афаліна». Наказ особисто ОСОБА_1 не оголошувався, його копія йому не вручалась, від отримання копії він не відмовлявся. Разом з цим відповідачем стверджується, що копія наказу надсилалась поштою, однак жодного підтвердження про це до матеріалів справи не додано. Позивачем та його представником неодноразово зверталась увага суду на те, що вказаний наказ про звільнення не містить посилання на пункт ст. 41 КЗпП України як того вимагає чинне законодавство. Вказівка на втрату довіри свідчить, що відповідач звільнив позивача відповідно до підстави, визначеної п. 2 ст. 41 КЗпП України. Звертає увагу суду, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 вчинено винні дії щодо розкрадання або інші корисливі правопорушення у розумінні ч. 2 ст. 41 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 мав право укладати від імені ТОВ «Афаліна» договори згідно п. 3.4. посадової інструкції № ДИ - 1, затвердженої наказом директора від 18.04.2015 № 30/2. Також зазначає, що наказ про звільнення № 30/08 від 30.08.2018 підписано ОСОБА_2 в якості в.о. директора ТОВ «Афаліна». Однак матеріали справи не містять копії наказу про призначення ОСОБА_2 в.о. директора або рішення загальних зборів учасників про покладення на ОСОБА_2 повноважень виконуючої обов`язки директора. Стосовно моральної шкоди вказує, що його звільнення 30.08.2018 з ТОВ «Афаліна» продовжує завдавати страждань, а відсутність у трудовій книжці будь-яких записів після звільнення унеможливлює працевлаштування, тому позивачу доводиться погоджуватися на ситуативні заробітки, що є певним приниженням для його особистості.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу №34 від 26.11.2004р. позивач був прийнятий на роботу та працював на посаді керівника ТОВ «Афаліна», про що свідчить запис в трудовій книжці за № 25 , що також вказується позивачем у позові.

06.05.2005р. відповідно до протоколу загальних зборів учасників №1/05-05 від 05.05.2005 та наказу №65 від 06.05.2005 позивача було переведено на посаду директора ТОВ «Афаліна», що підтверджено записом у трудовій книжці за № 26 .

18.05.2018р. позивача повідомлено про обмеження його повноважень.

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Афаліна» єдиним учасником є ОСОБА_2 .

З метою підтримання господарської діяльності підприємства та виконання обов`язків за договорами ТОВ «Афаліна» з 07.12.2017р. по 07.12.2018р. користувався овердрафтом у розмірі 1500000,00 грн. в АТ «Таскомбанк», що підтверджується довідкою №2 від 04.01.2019.

28.08.2017р., 14.11.2017р. 02.02.2018р. ОСОБА_1 від імені ТОВ «Афаліна» укладає з ТОВ «Капро» договори поворотної фінансової допомоги №19/17; 26/17 та 02/18 відповідно до умов яких розмір поворотної фінансової допомоги складає 300000,00 грн.; 320000,00грн., та 400000,00 грн.

Відповідно до п.52 Статуту ТОВ «Афаліна» в редакції від 18.05.2018р. «директор (генеральний директор) має право без довіреності вчиняти юридичні дії від імені Товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені такими правами. При цьому будь-який підписаний догорів, правочин, угода вважаються укладеними (вчиненими, вчиненою) тільки після його затвердження у письмовій формі будь-яким учасником ТОВ «Афаліна». Директор (генеральний директор) має право без обмежень підписувати будь-які акти (накази, положення, інструкції тощо) але підписаний акт набирає чинності тільки після його затвердження у письмовій формі будь-яким учасником Товариства».

11.06.2018р., всупереч обмежень, які були встановлені учасником ТОВ «Афаліна» ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 без затвердження у письмовій формі будь-яким Учасником Товариства укладає та підписує від імені Товариства з ТОВ «Автомобіліст 2012» договір поворотної фінансової допомоги №11/06. Відповідно до умов цього договору розмір поворотної фінансової допомоги складає 790000,00 грн. без нарахування та отримання процентів або надання інших видів компенсації як плати за користування такими коштами. Крім цього, 09.07.2018р. директором ТОВ «Афаліна» ОСОБА_1 подано до господарського суду Харківської області відзив на позовну заяву, якою визнав на думку відповідача не існуючу заборгованість Товариства. Крім того, ОСОБА_1 надав представникам позивача по господарській справі документи та відомості, які були використані для накладення арешту на майно Товариства.

30.08.2018р. на загальних зборах ТОВ «Афаліна» єдиний учасник прийняла рішення припинити повноваження та звільнити директора товариства, призначення директора товариства, а також здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

30.08.2018р. наказом «Про звільнення з посади директора товариства» №30/08 від 30.08.2018р. було звільнено ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Афаліна» за ст. 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довіри учасника товариства та вчинення директором товариства ОСОБА_1 перешкод учаснику щодо участі в господарській діяльності товариства.

Згідно наказу про звільнення з посади директора Товариства №30/08 від 30.08.2018р. вбачається, що в.о. директора зробила розпорядження про проведення остаточного розрахунку з позивачем та виплати йому компенсації за всі дні невикористаної відпустки. Відповідно до довідки №313 від 11.01.2019р. вбачається, що позивачу зроблено повний розрахунок при звільненні, що не заперечувалось позивачем в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно звільнений відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Колегія суддів вважає, що такого висновку, суд першої інстанції дійшов передчасно, без повного і всебічного з`ясування обставин справи.

Стаття 43 Конституції України встановлює, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або, на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КзпП України потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл і т.ін.); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Як роз`яснено в абзаці другому пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довіри суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом та ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, необхідно в кожному конкретному випадку з`ясовувати: чи становить виконання операцій, що пов`язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Не можуть бути звільнені за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України керівники підприємств, установ, організацій, облікові працівники, працівники кредитних підрозділів банків, оскільки вони не виконують роботи, пов`язані з безпосереднім обслуговуванням товарних цінностей.

Водночас, із пояснень представника відповідача встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, тобто у зв`язку із припиненням повноважень посадової особи, а не за п.2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Згідно пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що 30.08.2018р. рішенням загальних зборів ТОВ «Афаліна» було прийнято рішення припинити повноваження та звільнити директора Товариства, що підтверджується наказом «про звільнення з посади директора товариства» за №30/08 від 30.08.2018р. Підставою для звільнення директора товариства відповідно до вимог ст. 41КЗпП України є оголошення недовіри.

Колегією суддів встановлено, що наказом № 30/08 від 30.08.2018р. засновником ОСОБА_2 , яка виконує обов`язки директора та є єдиним учасником ТОВ «Афаліна», було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Афаліна».

Зазначений наказ містить посилання на рішення загальних зборів ТОВ «Афаліна» про припинення повноважень директора від 30.08.2018 року.

Рішення загальних зборів ТОВ «Афаліна» від 30.08.2018р. про припинення повноважень директора Товариства ОСОБА_1 не оскаржено та незаконним не визнано.

Отже ОСОБА_1 звільнений з посади директора ТОВ «Афаліна» на підставі п. 5 ч. 1 ст. 21 КЗпП України.

Перелік обставин, вказаний у наказі № 30/08 від 30.08.2018р., з яких виходив засновник вирішуючи припинити повноваження ОСОБА_1 та звільнити його з посади директора не спростовують висновків суду.

Крім того, розпорядженням засновника ТОВ «Афаліна» від 20.06.2019 року були внесені зміни до наказу № 30/08 від 30.08.2018 року, яким усунуто неточності, пов`язані із формулюванням підстав звільнення ОСОБА_1 та вказано підставою звільнення ОСОБА_1 положення п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

За таких обставин, підстав для поновлення позивача на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу колегією суддів не встановлено, між тим рішення суду підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позову із наведених вище підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 371, 374, п. 4 ч. 3 ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.Харкова, постановлене 14 березня 2019 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - С.С. Кругова

О.В. Маміна