Справа № 605/304/18

Провадження № 2/344/1801/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з Стефанець Г.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі - також «Позивач») звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі - також «Відповідач») про стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України кошти в розмірі понесених витрат в сумі 50 000,00 грн., витрати за послуги аварійного комісара 840,00 грн. та судовий збір.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв`язку з виплатою на користь потерпілого у ДТП, яка сталася з вини Відповідача, цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована, страхового відшкодування в розмірі 50 000 грн., а також 840,00 грн. вартості послуг суб`єкта оціночної діяльності, Позивач набув права регресної вимоги до Відповідача щодо виплати здійсненого страхового відшкодування.

На думку представника Позивача, станом на момент ДТП ОСОБА_1 не було надано статусу учасника бойових дій, оскільки відповідне рішення ще не було прийнято компетентним органом, у зв`язку з чим він, як винуватець ДТП, повинен нести майнову відповідальність перед Позивачем у формі регресного відшкодування здійсненої страхової виплати.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та запереченнях на відзив.

Відповідачем - ОСОБА_2 Ю., - подано відзив на позов, в якому він заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Зокрема, як зазначив представник Відповідача в судовому засіданні, станом на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована у встанволеному законом порядку, оскільки його, як учасника бойових дій, було звільнено від такого.

На думку представника Відповідача, на момент ДТП у ОСОБА_1 , як у особи, яка на той момент вже завершила виконання бойових (службових) завдань (що підтверджується відповідним актом службового розслідування та актом про нещасний фипадок форми Н-1), виникли правовідносини із надання статусу учасника бойових дій, а тому з нього не можуть бути стягнуті виплачені Позивачем кошти в порядку регресного відшкодування.

Проаналізувавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається з постанови Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 20 лютого 2015 року у справі №605/56/15-п, громадянин ОСОБА_1 21.01.2014 року близько 19 год. 15 хв., керуючи транспортним засобом марки «БМВ», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною дороги по вул. Галицька в м. Івано-Франківськ, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався дистанції та допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Тойота», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , чим порушив п.п. 12.1; 13.1 Правил дорожнього руху України.

Відтак, постановою Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 20 лютого 2015 року у справі №605/56/15-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 425 грн.

Як встановлено судом, на момент вчинення ДТП цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 , як власника наземного транспортного засобу «БМВ», номерний знак НОМЕР_1 , застраховано не було.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, врегульовано статтею 1188 Цивільного кодексу України.

Так, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина 1 статті 1188 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.п.(а) п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:

а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №17 (а.с.16) вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ Toyota Corolla реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 67124,06 грн.

На підставі заяви потерпілої у ДТП про виплату страхового відшкодування від 01.04.2015 року (а.с.11) Позивач у справі здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 50 000,00 грн. власнику транспортного засобу Toyota Corolla реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_3 , що підтверджується копією платіжного доручення № 3094 від 11.06.2015 року (а.с.35).

Крім того, як підтверджується платіжним дорученням №25680 від 25.05.2015 року (а.с.39) Позивачем сплачено вартість послуг аварійного комісара в сумі 840,00 грн.

Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом підпункту «в» пункту 38.2.1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Отже, за аналізом наведених правових норм, Позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, тобто до Відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В той же час, Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на момент ДТП за участі Відповідача) визначено особливості страхування цивільно-правової відповідальності окремих категорій громадян України.

Так, учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом (пункт 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України №6/І/ІХ/40 від 15 травня 2015 року громадянину ОСОБА_1 було надано статусу учасника бойових дій (а.с.100).

Підставами вказаного рішення стали: Довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 15.04.2015 №4/3031; Наказ АТЦ при СБУ від 31.12.2014 №118, наказ УМВС України в Івано-Франківській області від 18.08.2014 №424 о/с дск.

Суд не заперечує того факту, що безпосередньо рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій було прийнято 15 травня 2015 року, тобто пізніше, аніж сталася ДТП за участі ОСОБА_1 (21 січня 2015 року), однак в цьому контексті слід зазначити таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (в редакції, чинній на момент виникнення у ОСОБА_1 права на отримання статусу учасника бойових дій та станом на момент ДТП за його участю) (надалі - «Порядок»).

Відповідно до пункту 2 Порядку статус учасника бойових дій надається, зокрема, працівникам МВС, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції.

Підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є:

для осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, - документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень) (пункт 4 Порядку).

Згідно з пунктом 6 Порядку для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення зобов`язані подати на розгляд комісій, утворених у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах (далі - комісія), у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, в складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

Комісії вивчають документи і подають їх на розгляд міжвідомчої комісії, а в разі відсутності підстав, які підтверджуються документами, повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів з метою подальшого доопрацювання.

Рішення щодо утворення комісій та положення про них затверджуються відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади та іншими державними органами.

Міжвідомча комісія розглядає документи, надіслані комісією, і в разі потреби заслуховує пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків, представників державних органів та в місячний строк з дня надходження документів приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій, про що інформує комісію.

Отже, вищевказаним нормативно-правовим актом на командирів (начальників) військових частин (органів, підрозділів) або інших керівників установ, закладів покладено обв`язок у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення подати на розгляд відповідних створених комісій довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

Матеріалами справи підтверджується, на виконання службової телеграми МВС від 17.08.2014 року №10025 дск та наказу УМВС від 18.08.2014 року №424 о/с дск, з 18 серпня 2014 року до особливого розпорядження батальйон ПСМОП «Івано-Франківськ» (в якому проходив службу Чайковський І.Ю. - прим. Суду) було відряджено у розпорядження начальника ГУМВС України в Донецькій області (а.с.103).

14.10.2014 року начальником УМВС України в Івано-Франківській області затверджено Акт №73 про нещасний випадок, у тому числі поранення (а.с.102-106), яким зафіксовано, що 29 серпня 2014 року, 09 год.00 хв. молодший сержант міліції ОСОБА_1 у місті Іловайськ, Донецька область, отримав вогнепальне поранення кісток правого передпліччя з осколковим переломом і пошкодженням артерії, що кваліфіковано як нещасний випадок, який стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, повязаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю.

15 квітня 2015 року начальником УМВС України в Івано-Франківській області підписано Довідку про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України №4/3031 (а.с.133), зі змісту якої вбачається, що рядовий міліції ОСОБА_1 в період з 18.08.2014 року по 02.09.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.

Згідно листа Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України №22/7-37аз від 08.04.2019 року (а.с.132) документи ОСОБА_1 надійшли до комісії 23 квітня 2015 року.

Листом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області №1977/108/05/12-2019 від 13.05.2019 року (а.с.139-140) на адвокатський запит представника ОСОБА_1 повідомлено, що після отримання витягу із наказу Першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 31.12.2014 року №118 УМВС України в Івано-Франківській області підготовлено всі необхідні документи: довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України видана УМВС України в Івано-Франківській області від 15.04.2015 року №4/3031, копія наказу АТЦ при СБУ від 31.12.2014 №118, витяг із наказу УМВС від 18.08.2014 року №424 о/с дск, копії паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 , а також згода на обробку персональних даних, та направлено на розгляд комісії.

В той же час, Суд повторно звертає увагу на те, що передбачений пунктом 6 Порядку обов`язок командирів (начальників) військових частин (органів, підрозділів) щодо подання на розгляд відповідних створених комісій довідок за формою згідно з додатком 1 до Порядку та документів, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій, виникає з моменту завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, та має свій строк - один місяць.

Тобто відповідні довідки з документами повинні бути направлені командирами до відповідної комісії протягом місяця з дня завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

При цьому, важливим є те, що такий обов`язок щодо подання документів покладено на командирів, а не на осіб, які мають право на отримання статусу учасника бойових дій.

Матеріалами справи підтверджується, що безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей ОСОБА_1 брав з 18 серпня 2014 року по 02 вересня 2014 року.

14.10.2014 року начальником УМВС України в Івано-Франківській області затверджено Акт №73 про нещасний випадок, у тому числі поранення (а.с.102-106), яким зафіксовано, що 29 серпня 2014 року, 09 год.00 хв. молодший сержант міліції ОСОБА_1 у місті Іловайськ, Донецька область, отримав вогнепальне поранення кісток правого передпліччя з осколковим переломом і пошкодженням артерії, що кваліфіковано як нещасний випадок, який стався в період проходження служби при виконання службових обовязків, повязаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю.

Отже, ОСОБА_1 завершив виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення 02 вересня 2014 року, а 14 жовтня 2014 року було затверджено результати відповідного службового розслідування та складено акт про нещасний випадок за формою Н-1, яким зафіксовано як період перебування ОСОБА_1 при виконанні завдань антитерористичної операції, так і дату отримання поранення.

Суд зауважує, що питання законності дій відповідних командирів щодо строків направлення довідки за відповідною формою та документів ОСОБА_1 до комісії для визнання його учасником бойових дій не є предметом розгляду в рамках даної цивільної справи.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права (пункт 1 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд, враховуючи вищевикладене, погоджується, що на момент вчинення ДТП за вини Відповідача він не мав офіційно встановленого статусу учасника бойових дій, а лише мав право на отримання такого статусу, і як встановлено Судом, відповідав всім вимогам щодо учасника бойових дій (оскільки 15 травня 2015 року йому було надано такий статус).

В той же час, вказана обставина, на думку Суду, не може бути підставою для стягнення з нього коштів на користь Позивача у спірних правовідносинах, оскільки, як особа, яка мала право на отримання відповідного статусу учасника бойових дій, за наявності чинного на той період законодавства (яке передбачало відповідні обов`язки конкретних осіб, а також конкретні строки подання документів та прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій), він мав обґрунтовані очікування щодо законності дій уповноважених державою суб`єктів (командирів, комісії) щодо дотримання процедури надання йому такого статусу.

Встановлення місячного строку з моменту завершення участі в антитерористичній операції щодо обов`язку командирів направити відповідні документи до спеціально створених комісій щодо прийняття рішення про надання особі статусу учасника бойових дій, як і встановлення 30-денного строку прийняття такого рішення комісією, безсумнівно породили у ОСОБА_1 такі обґрунтовані очікування, що є елементом принципу юридичної визначеності, на дотриманні якого неодноразово наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях («Санді Таймс» проти Сполученого королівства», «Олсон проти Швеції», «L. та V. проти Австрії» та «S. L. проти Австрії»).

Крім того, в судових засіданнях Відповідач наголошував на тому, що з вересня 2014 року по травень 2015 року він систематично перебував на лікуванні внаслідок отриманих в антитерористичній операції травм, а тому він об`єктивно був позбавлений можливості контролювати законність дій відповідних суб`єктів, на яких покладено обов`язки у сфері надання особі статусу учасника бойових дій.

До того ж, 15 травня 2015 року Рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України №6/І/ІХ/40 громадянину ОСОБА_1 було надано статусу учасника бойових дій, тобто підтверджено його право на отримання такого статусу за участь в антитерористичній операції за період з 18.08.2014 по 02.09.2014 року.

За таких обставин, проаналізувавши обставини спірних правовідносин, керуючись принципом верховенства права, а також принципами справедливості, добросовісності та розумності, як одними із загальних засад цивільного судочинства, Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. 13, 38, 40, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 3, 15, 979, 988, 993, 1191, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, керуючись ст. ст. 13, 81, 82, 141, 247, 263-265, 268, 273, 279, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.06.2019 року.

Суддя Домбровська Г.В.