РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа №:755/5424/19

Провадження №: 2/755/3188/19

"19" червня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кулініч Наталія Юріївна, про визнання договору дарування недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, -

у с т а н о в и в :

02.04.2019 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про про визнання договору дарування недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, у якому просить суд: визнати недійсним договір дарування від 11.06.2015, серія та номер: 2347, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулініч Н.Ю. на підставі якого ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кулініч Наталії Юріївни від 11.06.2015 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21994120 від 11.06.2015 на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 07.07.2008 року між АБ «ІНГ Банк Україна», правонаступником якого є АТ «ІНГ Банк Україна» та ОСОБА_1 укладено договір іпотечного кредиту. На виконання умов вищезазначеного договору, банк надав позичальнику іпотечний кредит на фінансування будівництва чи придбання нерухомого майна в доларах США єдиною сумою у розмірі 200000,00 доларів США. Відповідно до статті 3 Договору, позичальник сплачує банку відсотки за ставкою 5% річних, що нараховуються на надану суму. Відсотки сплачуються в доларах США у дату платежу за кредитом разом із щомісячним платежем. Відсотки сплачуються згідно графіком платежів, який наведений у додатку до договору, який є невід`ємною частиною договору. Згідно з пунктом 5.2 статті 5 Договору надана сума кредиту сплачується в доларах США щомісячними платежами згідно з графіком платежів, який наведений у Додатку № 1 до договору. Відповідно до статті 1 Договору дата погашення кредиту є 29.06.2023 або будь-яка інша дата, яка може стати такою за умови дії обставин, визначених у статті 5 Договору. В порушення умов договору, починаючи з липня 2012 року, позичальник припинив сплачувати чергові платежі за кредитом та проценти. На підставі викладеного у лютому 2013 року банк звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовними вимогами про стягнення з позичальника заборгованості за договором. Рішенням суду від 28.01.2014р. у справі №755/2115/13-ц позовні вимоги банку до позичальника про стягнення заборгованості за договором задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором іпотечного кредиту від 07.07.2008 в сумі 165138,28 доларів США 28 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.02.2013 складає 1319950,27 гривень 27 копійок, пеню в розмірі 8186,86 гривень, та судовий збір у розмірі 3441,00 грн. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28.01.2014 у справі №755/2115/13-ц набрало законної сили 24.06.2014р. Таким чином, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28.01.2014 у справі №755/2115/13-ц є обов`язковим для ОСОБА_1 . Разом з цим, рішення від 28.01.2014р. ОСОБА_1 у добровільному порядку не виконав. У зв`язку з невиконанням у добровільному порядку Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28.01.2014 у справі №755/2115/13-ц, 20.03.2015 позивачем отримано виконавчий лист на підставі та на виконання вказаного рішення. 29.05.2015 старшим державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №47701409 на виконання виконавчого листа №755/2115/13-ц від 20.03.2015. У зв`язку з тим, що державною виконавчою службою Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві в межах виконавчого провадження №47701409 протягом більше 3 років з ОСОБА_1 нічого не стягнуто, незважаючи на наявність у нього рухомого та нерухомого майна, у липні 2018 року позивач звернувся до державної виконавчої служби з заявою про повернення виконавчого документа без виконання з подальшою метою пред`явлення виконавчого документа до виконання приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Іванову А.В. 01.08.2018 головним державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Київ прийнято постанову про повернення позивачу виконавчого листа №755/2115/13-ц від 20.03.2015, виданого Дніпровським районним судом м. Києва. 01.08.2018 позивач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова А.В. з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №755/2115/13-ц від 20.03.2015, виданого Дніпровським районним м. Києва. 01.08.2018 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Івановим Андрієм Валерійовичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №56903787 з примусового виконання Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28.01.2014 по справі №755/2115/13-ц. 05 березня 2018 року представник позивача ознайомився з матеріалами виконавчого провадження №56903787. Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження №56903787 представником позивача було виявлено, що на час ухвалення рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28.01.2014 та на час відкриття виконавчого провадження №47701409 (29.05.2015) у власності ОСОБА_1 перебувала квартира загальною площею 45,90 кв. м., яка складається із двох кімнат та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою №156843005 від 19.02.2019, сформованою приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Івановим А.В. Із довідки вбачається, що 11.06.2015, тобто через два тижні після відкриття виконавчого провадження №156843005, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулініч Наталією Юріївною прийнято рішення від 11.06.2015 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21994120 від 11.06.2015 на підставі якого право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 . Підставою для прийняття Рішення від 11.06.2015 став договір дарування від 11.06.2015, серія та номер: 2347, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулініч Н.Ю., укладений між відповідачами, за умовами якого ОСОБА_1 подарував квартиру своїй дружині - ОСОБА_2 . Той факт, що ОСОБА_2 з 19.06.2003 є дружиною ОСОБА_1 підтверджується відповіддю начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 14.08.2018 №2887/03-01-44 на запит приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова А.В. від 06.08.2018р. Позивач вважає, що договір дарування є недійсним правочином, а Рішення від 11.06.2015 підлягає скасуванню. Квартира є майном, на яке можливо було звернути стягнення в межах виконавчого провадження з метою виконання Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28.01.2014 у справі №755/2115/13-ц. Факт відчуження ОСОБА_1 квартири унеможливлює звернення стягнення на неї з метою виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28.01.2014 у справі №755/2115/13-ц, а також свідчить про фіктивність Договору дарування. ОСОБА_1 уклав договір дарування з ОСОБА_2 11.06.2015, тобто через два тижні після відкриття виконавчого провадження №156843005. При цьому, після укладення договору дарування, ОСОБА_1 продовжує прозивати у квартирі і станом на день подання цього позову. В матеріалах виконавчого провадження №56903787 наявна відповідь Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 15.08.2018 на запит приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова А.В. Відповідно до вищезазначеної відповіді у квартирі зареєстровані ОСОБА_1 , який зареєстрований у квартирі ще з 30.04.1992, відповідач ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Крім того, в матеріалах виконавчого провадження №56903787 наявні пояснення ОСОБА_1 від 27.02.2019 до апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26.10.2018 по справі №755/2115/13-ц, якою тимчасово обмежено право виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 Як і в роясненнях від 27.02.2019, так і на конверті, в якому були направлені пояснення від 27.02.2019 зазначена адреса для листування ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . До пояснень від 27.02.2019 ОСОБА_1 , серед іншого, долучив копію договору дарування. Тобто, факт відчуження квартири своїй дружині після набрання Рішенням від 28.01.2014 законної сили та відкриття виконавчого провадження №47701409 і подальше проживання в цій квартирі ОСОБА_1 свідчить про фіктивність Договору Дарування. Факт обізнаності ОСОБА_1 про наявність відкритого провадження по справі №755/2115/13-ц. ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи №755/2115/13-ц, про що зазначено в тексті рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28.01.2014 по справі №755/2115/13-ц. Таким чином, факт обізнаності ОСОБА_1 про наявність відкритого виконавчого провадження по справі №744/2115/13-ц не підлягає доказуванню, а факт відчуження квартири після відкриття виконавчого провадження свідчить про наміри ОСОБА_1 ухилитись від виконання рішення суду по справі №755/2115/13-ц. За таких обставин, за твердженням позивача, ОСОБА_1 уклав з В ОСОБА_2 Договір дарування з метою уникнення звернення стягнення на квартиру на підставі Рішення від 28.01.2014, а отже наявні всі правові підстави для визнання договору дарування недійсним. Оскільки договір дарування став підставою для прийняття приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулініч Наталією Юріївною рішення від 11.06.2015 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21994120 від 11.06.2015, то, у випадку визнання договору дарування недійсним, є всі правові підстави для скасування Рішення від 11.06.2015.

Ухвалою суду від 05.04.2019 року відкрито провадженні у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Ухвалою суду від 05.04.2019 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3 .

Як вбачається з матеріалів справи, копії ухвал про відкриття провадження у справі, разом з копіями позовної заява та доданими до них документами, були направлені на адресу відповідачів, однак судова кореспонденція повернулась до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа своїм процесуальним правом на надання пояснень з приводу поданого позову, станом на час ухвалення рішення у справі, не скористалась, хоча копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримала 11.04.2019 року.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не викладав жодних заперечень проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2014 року Дніпровським районним судом м. Києва було прийняте рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ІНГ Банк Україна» заборгованості за договором іпотечного кредиту від 07.07.2008 року в сумі 165138,28 доларів США, пеню в розмірі 8186,86 грн. та судовий збір у розмірі 3441,00 грн. (а.с. 12-15).

20.03.2015 року за вказаним рішенням суду було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ІНГ Банк Україна» заборгованості за договором іпотечного кредиту від 07.07.2008 року в сумі 165138,28 доларів США, пеню в розмірі 8186,86 грн. та судовий збір у розмірі 3441,00 грн. (а.с. 16-17).

29.05.2015 року за вказаним виконавчим листом старшим державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №47701409 (а.с. 18-19).

Постановою головного державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 01.08.2018 року в межах виконавчого провадження №47701409 повернуто виконавчий листя стягувачеві на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа без виконання (а.с. 20-21).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова А.В. відкрито виконавче провадження №56903787 за виконавчим листом №755/2115/13-ц виданим Дніпровським районним судом м. Києва 20.03.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ІНГ Банк Україна» заборгованості за договором іпотечного кредиту від 07.07.2008 року в сумі 165138,28 доларів США, пеню в розмірі 8186,86 грн. та судовий збір у розмірі 3441,00 грн. (а.с. 22-23).

За даними Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.02.2019 року, квартира АДРЕСА_3 належить в одній цілій частці ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 11.06.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулініч Н.Ю. (а.с. 24-27).

За змістом листа відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 14.08.2018 року, проведеною перевіркою виявлено актовий запис про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , складений Дніпровським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві 19.06.2003 за №724, в якому відмітка про розірвання шлюбу відсутня. Інших актових записів по м. Києву не виявлено (а.с. 28-29).

За змістом листа Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 15.08.2018 року, за інформацією, яка міститься в реєстрі територіальної громади м. Києва за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані чотири особа: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 30.04.1992 року; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована з 25.09.2015 року; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована з 25.09.2015 року; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований з 25.09.2015 року (а.с. 30).

Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи копії пояснень ОСОБА_1 датованих 27.02.2019 року на адресу Апеляційного суду м. Києва, ОСОБА_1 зазначив своєю адресою: АДРЕСА_1 та з приводу відчуження кв. АДРЕСА_3 пояснив, що вказана квартира була подарована ним своїй дружині 11.06.2015 року. Проте, станом на момент відчуження зазначеної квартири він ще не був обізнаний про відкриття виконавчого провадження, тому не міг мати наміру перешкоджати виконанню рішення суду. Крім того, під час нотаріального посвідчення договору дарування від 11.06.2015 року нотаріусом був сформований витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відповідно до якого жодних арештів та заборон на відчуження на квартиру накладено не було. За таких обставин, ОСОБА_1 вважає, що дії стосовно відчуження квартири не підтверджують факту ухилення від виконання рішення суду (а.с. 31-37).

На аркушах справи 38 та 39 міститься копія оспорюваного договору дарування від 11.06.2015 року за яким ОСОБА_1 , як дарувальник, безоплатно передав квартиру, а ОСОБА_2 , як обдарована, прийняла у дар квартиру АДРЕСА_3 . Сторони стверджують, що цей договір не носить характеру мнимого та удаваного правочину, вони однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі статтею 717 цього Кодексу за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторони не вчиняють жодних дій на виконання такого правочину, суд має ухвалити рішення про визнання правочину недійсним без застосування жодних наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань за договором; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 відчужив належне йому на праві власності нерухоме майно після набрання чинності судовим рішенням про стягнення з нього заборгованості на користь позивача, адже договір дарування укладений 11.06.2015 року, а відповідне рішення суду набрало законної сили 24.06.2014 року, отже відповідач ОСОБА_1 міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно.

Крім того, як вбачається зі змісту рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28.01.2014 року відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, тож відповідачу було відомо про вимоги банку до нього про стягнення заборгованості у розмірі 165138,28 доларів США.

Також приймаючи рішення про визнання спірного договору дарування недійсним суд враховує, що цей договір укладений між близькими особами, а саме - подружжям, договір є безвідплатним, і сторони спірного договору не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином, а їх дії були спрямовані на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близької людини, з метою приховати майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, адже з матеріалів справи вбачається, що станом на 27.02.2019 року (дата надання письмових пояснень до Апеляційного суду м. Києва) відповідач ОСОБА_1 продовжує володіти та користуватись відчуженою ним квартирою враховуючи, що у відповідних поясненнях він зазначив своєю адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, на час відкриття провадження у справі судом встановлено, що станом на 04.04.2019 року відповідач ОСОБА_1 за відомостями електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» залишається зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 68).

Натомість відповідачка ОСОБА_2 , будучі обдарованою вказаною вище квартирою, за відомостями електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» станом на 04.04.2019 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 67).

Фіктивність укладеного договору дарування підтверджується також даними КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», що містяться у листі від 19.04.2019 року зі змісту якого вбачається, що за даними програмно автоматизованого комплексу Єдина система автоматизованого нарахування, власником особового рахунку по квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 (а.с. 91).

Відповідно до довідки про склад сім`ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги, що додавалась до вказаного вище листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», власником особового рахунку № НОМЕР_1 по квартирі АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 і він є єдиною зареєстрованою у вказаній квартирі особою (а.с. 95).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ»), стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна.

Законні очікування розглядаються як елемент правової визначеності, в тому числі і тоді, коли йдеться про захист законних очікувань щодо здійснення права власності. Характеристика очікувань як легітимних поєднує в собі їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного особі суб`єктивного права, а також їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оспорюваний договір не направлений на реальне настання правових наслідків, а спрямований на приховування нерухомого майна, з метою уникнення звернення стягнення на це майно при примусовому виконанні рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості перед банком. Дії відповідачів свідчать про недобросовісну поведінку, спрямовану на позбавлення позивача в майбутньому законних прав на виконання рішення суду за рахунок належного позичальнику нерухомого майна, а тому такий договір є недійсним на підставі статей 203 та 215 цього ЦК України, тож вимоги позивача про визнання спірного договору дарування недійсним є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Стосовно вимог позивача про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається зі змісту даних Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за відповідачем ОСОБА_7 наявний в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, отже, для реального захисту та відновлення порушених прав позивача, необхідно скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, оскільки оскаржуваний договір не створив жодних юридичних наслідків, а права та законні інтереси особи можуть бути захищені, зокрема, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до частини першої статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Установлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 цього Кодексу).

За змістом статті 216 цього Кодексу наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. Разом з тим частиною третьою цієї статті передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Такі особливості встановлено, зокрема, частиною другою статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за змістом якої записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до частини другої статті 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення.

З наведеного вбачається, що Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Таким чином, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде неможливо.

Таким чином, з метою реального захисту та відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача наявні правові підстави для скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію за відповідачем ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Для реального захисту та відновлення порушених прав позивача необхідно скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, оскільки оскаржуваний договір дарування не створив жодних юридичних наслідків.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Рішення суду про визнання недійсним договору не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. Тож, оскільки суд прийшов до висновку про необхідність задоволення вимог позивача про визнання договору дарування недійсним, який став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, обґрунтованими є і вимоги позивача про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав, оскільки такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, поскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації.

За наведених обставин позовні вимоги позивача підлягають до задоволення в повному обсязі.

При розгляді справи суд врахував правові позиції касаційної інстанції, що викладені у постановах від 23.08.2017 року (провадження №6-2697цс16), від 19.10.2016 року (провадження №6-1873цс16), від 09.08.2017 року (провадження №6-2690цс16), 28.02.2019 року (провадження №61-28761св18), від 11.09.2018 року (провадження №12-97гс18).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-260, 263-265, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 15, 202, 203, 215, 216, 234, 236, 717 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд, -

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кулініч Наталія Юріївна, про визнання договору дарування недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру - задовольнити.

Договір дарування від 11.06.2015 року, серія та номер: 2347, укладений між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулініч Н.Ю., на підставі якого ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - визнати недійсним.

Рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кулініч Наталії Юріївни від 11.06.2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21994120 від 11.06.2015 року, на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна» судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову у загальному розмірі 2401 (дві тисячі чотириста одна) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна» судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову у загальному розмірі 2401 (дві тисячі чотириста одна) грн. 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 19.06.2019 року.

Учасники справи:

Позивач - Акціонерне товариство «ІНГ Банк Україна» (04070, м. Київ, вул. Спаська, 30, код ЄДРПОУ 21684818);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );

Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кулініч Наталія Юріївна (02217, м. Київ, пр-т. Маяковського, 10).

Суддя -