Справа № 675/2924/18

Провадження № 2/675/74/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2019 р. м.Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Трасковського С.Л., за участю: секретаря - Ящука О.І., позивача - ОСОБА_1 , представників позивача - ОСОБА_11, ОСОБА_12, розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м.Ізяслав в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Колос - Агро» про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, визнання наказу про звільнення з роботи незаконним та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «АПК Колос - Агро» про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, визнання наказу про звільнення з роботи незаконним та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.01.2016 року він був прийнятий на роботу у ТОВ «АПК Колос - Агро» на посаду юриста. В подальшому, наказом №9 від 23.02.2018 р. він був звільнений з вказаної посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП (у зв`язку з прогулом без поважних причин). Позивач зазначає про відсутність прогулу, оскільки з 20.12.2017 року він за домовленістю з керівництвом перебував у щорічній відпустці, на яку мав право за весь відпрацьований в товаристві час, починаючи з 2016 року.

Копію наказу про звільнення та трудову книжку НОМЕР_6 від 20.01.2016 року позивач отримав поштою 29.03.2018 року. При цьому, вказує, що зазначена трудова книжка є підробленою, так як видана особою, яка не володіла правом здійснення кадрової роботи щодо працівників товариства, в ній відсутні особисті підписи власника трудової книжки та особи, відповідальної за її видачу та даний документ не засвідчений печаткою підприємства. Зазначає, що дійсною є трудова книжка НОМЕР_2 від 11.07.2000 року.

В зв`язку із незаконним звільненням, як вказує позивач, йому підлягає виплата втраченого середньомісячного заробітку в сумі 40000 грн., що обрахована ним з 01.03.2018 року по 01.11.2018 року, а також моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 86064,00 грн.

Також зазначає, що протягом періоду його роботи на підприємстві з травня 2017 року по лютий 2018 року утворилась заборгованість по заробітній платі в розмірі 15000 грн. (по 1500 грн. за кожен місяць), які не виплачені працедавцем у встановлений законом строк, в тому числі і на день звільнення при виплаті остаточного розрахунку.

Крім того, позивач вказує, що з урахуванням його перебування у відпустці з 20.12.2017 року по 23.02.2018 року, підлягає виплаті компенсація за невикористану щорічну відпустку з 26.02.2018 року по 20.03.2018 року в сумі 2896, 00 грн.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, яким останній просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

У поданому відзиві зазначено про правомірність звільнення ОСОБА_1 відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України у зв`язку з прогулом без поважних причин.

Зокрема, зазначає, що на підставі заяви від 20.01.2016 року ОСОБА_1 прийнято на роботу ТОВ «АПК Колос Агро» на посаду юриста з оплатою праці в розмірі 1380 грн. згідно штатного розкладу, розмір якої в подальшому збільшувався у зв`язку із збільшенням законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати. Вказана заробітна плата виплачувалась позивачу два рази на місяць, про що свідчать відомості про виплату грошей.

З 20.12.2017 року ОСОБА_1 систематично не виходив на роботу, в усному порядку повідомляв про знаходження його на лікарняному, про що надасть відповідні документи, яких підприємством отримано не було. У зв`язку із зазначеним, починаючи з січня 2018 року бухгалтером підприємства ОСОБА_2 , яка також виконувала функції касира та кадрового працівника, проводилась перевірка наявності позивача на робочому місці, про що складались доповідні на ім`я директора підприємства про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин, а також вносила відповідні відомості до табелів обліку робочого часу. Позивача неодноразово повідомлялось про необхідність надання пояснень щодо причин відсутності на роботі, проте будь - якої інформації та відповідних доказів щодо поважних причин відсутності на роботі останній не надав, тому товариством прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин та проведено повний розрахунок з ним по заробітній платі та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

Враховуючи, що ОСОБА_1 звільнений в порядку передбаченому законом, заробітна плата виплачувалась у відповідності до вимог трудового законодавства, на день звільнення з ним проведено повний розрахунок, тому відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.11.2018 року прийнято дану позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання по справі. Цією ж ухвалою за клопотанням позивача витребувано у відповідача письмові докази.

Ухвалою суду від 05.02.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 , в зв`язку із несплатою судового збору за позовною вимогою про стягнення моральної шкоди, було залишено без руху та надано йому строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 08.02.2019 року розгляд справи продовжено в зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.03.2019 року частково задоволено клопотання позивача та витребувано з Ізяславського відділення Славутської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області копії повідомлень ТОВ «АПК Колос Агро» про прийняття на роботу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та з Ізяславського районного центру зайнятості інформації щодо перебування на обліку як безробітних зазначених осіб за період з грудня 2017 року по лютий 2018 року включно.

В судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги з врахуванням поданих додаткових пояснень підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

Заслухавши пояснення позивача та його представників, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу ТОВ «АПК Колос - Агро» від 20.01.2016 року №2 ОСОБА_1 з 20.01.2016 року прийнято на роботу на посаду юриста з посадовим окладом 1380 грн. на місяць. Підставою для прийняття даного наказу є заява позивача від 20.01.2016 року. Також при прийняття на роботу позивачем підписано зобов`язання співробітника ТОВ «АПК Колос Агро», згідно якого останній, при прийомі на роботу, ознайомлений з Правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «АПК Колос - Агро», своєю посадовою інструкцією, інструкцією з охорони праці, техніки безпеки, пожежної безпеки, надання першої медичної допомоги при настанні нещасного випадку, умовами матеріальної відповідальності і, як співробітник ТОВ «АПК Колос - Агро», у період трудових відносин з товариством зобов`язується їх дотримуватись.

Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.

Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.

Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.

В матеріалах справи наявні табелі обліку робочого часу за грудень 2017 року - лютий 2018 року, відповідно до яких ОСОБА_1 , з 18.12.2017 року по 23.02.2018 року був відсутній на робочому місці.

Бухгалтером ТОВ «АПК - Колос Агро» ОСОБА_2 , на яку наказом товариства №15 від 26.04.2016 року також покладено обов`язки касира товариства та кадрового працівника, складено на ім`я директора товариства ОСОБА_5 доповідні щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі та робочому місці без поважних причин в січні 2018 року (19 доповідних) та лютому 2018 року (13 доповідних), копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, відповідно до акту від 19.01.2018 року, складеного комісією в складі: бухгалтера товариства ОСОБА_2 та юрисконсульта ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , при одержанні авансу за січень 2018 року, відмовився від письмового пояснення про відсутність його на робочому місці та на роботі за адресою: вул.Бортника , 5, с.Плужне Ізяславського району Хмельницької області , але усно мотивував відсутність хворобою, про що надасть листок непрацездатності.

Листом від 15.02.2018 року №172 ТОВ «АПК Колос - Агро» звернулось до позивача з проханням надати письмові пояснення щодо поважності причин відсутності на робочому місці за адресою: вул.Бортника , 5 , с . Плужне Ізяславського району Хмельницької області . При цьому, ОСОБА_1 повідомлено, що у випадку ігнорування вказаних вимог, товариством буде прийнято рішення про звільнення останнього з роботи. Даний лист ОСОБА_1 отримав 19.02.2018 року, про що свідчить підпис останнього на ньому. В подальшому, товариством повторно направлено лист від 22.02.2018 року №186 з проханням надати відповідні пояснення.

Актом від 21.02.2018 року, зареєстрованим за №61, складеним комісією в складі: бухгалтера товариства Ніцак Т.М., юрисконсульта Копинця П.Ю., завідуючого складом ТОВ «АПК - Колос Агро» ОСОБА_3 , встановлено, що ОСОБА_1 після письмового попередження листом від 15.02.2018 року №172 про відсутність його на робочому місці за адресою: вул .Бортника, 5, с.Плужне Ізяславського району Хмельницької області, на роботу в ТОВ «АПК Колос - Агро» не вийшов і не надав пояснень та підтверджуючих документів щодо його відсутності. Комісія провела обстеження відсутності працівника ОСОБА_1 на роботі та робочому місці і внесла пропозицію про звільнення його з займаної роботи.

22.02.2018 року складеним бухгалтером ОСОБА_2 , завідуючим складом ОСОБА_3 . та пайщиком ОСОБА_7 , затвердженим директором ТОВ «АПК Колос - Агро» ОСОБА_5 , актом стверджується про те, що 22.02.2018 року в приміщенні контори товариства ОСОБА_1 відмовився надати письмове пояснення про його відсутність на роботі з 01.01.2018 року по 22.02.2018 року, а також отримати та ознайомитись із попередженням про його відсутність на роботі.

В підтвердження факту перебування у трудових відносинах з товариством зазначених працівників Ізяславським відділенням Славутської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області надано копії повідомлень ТОВ «АПК Колос Агро» про прийняття ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на роботу (лист від 22.03.2019 року №11650) та Ізяславським районним центром зайнятості надано інформацію про не перебування на обліку як безробітних зазначених осіб за період з грудня 2017 року по лютий 2018 року включно (лист від 25.03.2019 року №07-02/71).

Підписання акту від 22.02.2018 року ОСОБА_7 , яка не перебувала в трудових відносинах із відповідачем, не спростовує факту його складення працівниками підприємства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Крім того, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 підтвердила факт відмови 22.02.2018 року від надання пояснень ОСОБА_1 в зв`язку із відсутністю його на роботі.

Відповідно до ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Таким чином, роботодавцем вживались заходи щодо отримання пояснень від ОСОБА_1 з метою з`ясування поважності причин відсутності його на роботі. Також суд вважає доповідні про відсутність на роботі ОСОБА_1 протягом січня-лютого 2018 року належними та допустимими доказами, так як на ОСОБА_2 наказом директора ТОВ «АПК Колос - Агро» покладено обов`язки кадрового працівника, що надавало їй право на вчинення зазначених дій.

Крім того, факт відсутності ОСОБА_1 на роботі з 20.12.2017 року по 23.02.2018 року стверджується самим позивачем в поданому позові (що підтверджено ним і в судовому засіданні), де він вказує про його перебування в цей час у щорічній відпустці. Водночас, доказів того, що позивач звертався до роботодавця із заявою про надання йому щорічної відпустки з 20.12.2017 року до 21.03.2018 року, а також про видачу наказу про надання йому такої відпустки, суду не надано.

При цьому, в зв`язку із визнанням позивачем факту відсутності його на роботі з 20.12.2017 року по 23.02.2018 року, суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_1 , що його робоче місце знаходилось не за юридичною адресою підприємства по вул. Бортника, 5 в с.Плужне Ізяславського району, а в АДРЕСА_6 , так як визначальним при вирішенні даного спору є саме відсутність позивача на роботі, а також поважність причин такої відсутності.

Водночас, позивачем надано копію договору оренди офісного приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , зі змісту якого вбачається, що він укладений 01.02.2017 року строком на 24 місяці між СП «Партнер - Прес» (орендодавець) та ТОВ «Колос - Інтернешенол» (орендар). Будь - які докази щодо права володіння та користування зазначеним приміщенням товариством «АПК Колос - Агро» в справі відсутні, що вказує на неможливість знаходження за вказаною адресою робочого місця позивача. З цих же підстав покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про перебування ОСОБА_1 у вказаному офісному приміщенні в робочий час під час трудової діяльності в ТОВ «АПК Колос - Агро», не можуть підтверджувати знаходженням там його робочого місця.

Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що наявні в матеріалах справи, місцезнаходженням ТОВ «АПК Колос - Агро» протягом терміну трудових відносин позивача з відповідачем була адреса: Хмельницька область, Ізяславський район, с.Плужне, вул.Бортника, 5. Знаходження відповідно до технічного паспорта на будівлю за вказаною адресою млина, не спростовує факту знаходження там офісних приміщень товариства «АПК Колос - Агро», що підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .

Таким чином, позивач був відсутній на роботі в ТОВ «АПК Колос - Агро» з 18.12.2017 року по 23.02.2018 року без поважних причин. Доказів наявності причини, що виключають його вину у вчиненні прогулу, ОСОБА_1 суду не надано.

Згідно із оскаржуваним наказом ТОВ «АПК Колос Агро» №9 від 23.02.2018 року, ОСОБА_1 з 23.02.2018 року звільнено у зв`язку з прогулом без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. Зобов`язано виплатити йому компенсацію за невикористану відпустку за період з 20.01.2016 року по день звільнення. Підставами видачі даного наказу є: 1) табель обліку робочого часу; 2) акт про відмову у дачі пояснень ОСОБА_1 щодо відсутності на роботі з 02.01.2018 року по 23.02.2018 року; 3) акт про обстеження відсутності ОСОБА_1 на роботі та на робочому місці з 02.01.2018 року по 23.02.2018 року. Відомості про ознайомлення позивача з наказом відсутні.

Разом з тим вказаний наказ, у зв`язку із відсутністю позивача на роботі в день звільнення, був направлений відповідачем на його адресу, та отриманий останнім 29.03.2018 року, що підтверджено ОСОБА_1 в поданому позові та в судовому засіданні.

Крім того, повноваження ОСОБА_5 , як директора ТОВ «АПК Колос - Агро» (який перебував на цій посаді на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «АПК Колос - АГРО» від 17.03.2016 року та наказу №7 від 18.03.2016 року «Про призначення директора» та підтверджується відповідними витягами з Єдиного державного реєстру ЮОФОП та ГФ, що наявні в матеріалах справи), щодо звільнення позивача закріплені в підпункті 11.5.10 пункту 11.5 статті 11 та пункті 15.1 статті 15 статуту ТОВ «АПК Колос Агро», затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «АПК Колос Агро» (протокол від 05.06.2016 року), чинного на момент виникнення спірних правовідносин. При цьому твердження представника позивача ОСОБА_11 про незаконність призначення директором товариства ОСОБА_5 , протизаконність зміни учасників ТОВ «АПК Колос - Агро» та внесення змін та доповнень до його статуту спростовується вищезазначеними документами, статутом товариства та витягами з Єдиного державного реєстру ЮОФОП та ГФ. Також посилання вказаного представника позивача на підробку печаток ТОВ «АПК Колос - Агро» не підтверджено відповідним судовим рішенням в кримінальному провадженні, про внесення відомостей про яке в ЄРДР стверджується в письмових поясненнях сторони позивача.

Трудова книжка ОСОБА_1 була направлена йому підприємством цінним листом з описом вкладеного та отримана ним 29.03.2018 року, що ним також підтверджено в поданому позові та в судовому засіданні. Факт направлення поштовим зв`язком трудової книжки також підтверджується записом в книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них.

Щодо наявності двох різних трудових книжок НОМЕР_6, заповненої 20.01.2016 року, та НОМЕР_2 , заповненої 11.07.2000 року, бухгалтер товариства ОСОБА_2 , допитана в якості свідка, пояснила, що у зв`язку з відсутністю трудової книжки позивач на підприємстві, було заведено нову (НОМЕР_6), яку остання власноручно заповнила.

Водночас, з позовної заяви від 20.03.2018 року ОСОБА_1 до ТОВ «АПК Колос - Агро» по справі №675/754/18, дослідженої в ході розгляду даної справи, вбачається, що позивач в ній стверджує (сторінка 2 позову) про знаходження в нього трудової книжки НОМЕР_2 , заповненої 11.07.2000 року, на момент звільнення 23.02.2018 року.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що приймаючи рішення про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, відповідач діяв правомірно, законно, а всі наведені позивачем доводи та мотиви не дають підстав вважати незаконним оскаржуваний наказ та не надають останньому права на поновлення на роботі з вищенаведених підстав.

У зв`язку цим не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки проведення таких виплат можливо лише у разі доведення неправомірності його звільнення та поновлення на роботі, що в ході розгляду справи не знайшло свого підтвердження.

Підстави для відшкодування моральної шкоди також відсутні з огляду на не доведення позивачем спричинення йому моральних страждань з боку відповідача, який за обставин, що виникли між сторонами в рамках трудових відносин, діяв правомірно.

Щодо розміру нарахованої та виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 судом встановлено наступне.

При прийнятті ОСОБА_1 на роботу в ТОВ «АПК Колос - Агро», в наказі про прийняття на роботу №2 від 20.01.2016 року, з яким позивач ознайомлений 20.01.2016 року, був визначений розмір його посадового окладу - 1380 грн. Вказаний розмір заробітної плати за посадою юриста відповідає дослідженому судом штатному розпису товариства за 2016 рік (а.с.86 т.1).

Розмір заробітної плати, який підлягає нарахуванню та виплаті позивачу у 2017 - 2018 роках, визначений у штатних розписах ТОВ «АПК Колос Агро» за відповідний період (а.с.85, 87 т.1).

Наказом ТОВ «АПК Колос Агро» від 02.01.2016 року (а.с.16 т.2) встановлено виплату заробітної плати не рідше двох разів на місяць: за першу половину місяця - 21 числа, за другу половину місяця - 7 числа наступного місяця, що відповідає приписам ч.1 ст.115 КЗпП України.

Заробітна плата, відповідно до встановленого розміру, виплачувалась позивачу в обсязі, встановленому в наказі про прийняття на роботу та в штатних розписах, що підтверджується відомостями нарахування та виплати заробітної плати, відомостями на виплату грошей, видатковими касовими ордерами (а.с.33 - 39, 85 - 167 том 2) та не заперечувалось позивачем в ході розгляду справи.

Разом з тим, позивачем у поданому позові ставиться питання про стягнення з відповідача 15000 грн. заробітної плати, яку він недоотримав за 10 місяців, тобто з травня 2017 року по лютий 2018 року. Так, ОСОБА_1 стверджує, що у вказаний період розмір його заробітної плати становив 4000 грн. З його слів, розмір середньомісячної заробітної плати, яку він фактично отримував у вказаний період, становив 2500 грн.

Разом з тим, відповідно штатного розпису на 2017 рік, розмір посадового окладу юриста становив 3200 грн., відповідно до штатного розпису на 2018 рік, - 3735 грн.

Відповідно до відомостей на виплату грошей за травень 2018 року - лютий 2019 року, а також довідок ТОВ «АПК Колос - Агро» (а.с.32 та а.с.26 т.2) ОСОБА_1 отримував заробітну плату за вказаний період відповідно до відпрацьованого часу, виходячи із розміру встановленого посадового окладу за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Доказів того, що позивачу було встановлено заробітну плату в розмірі, що дорівнює 4000 грн., суду ним не надано та спростовується зазначеними вище доказами, а тому така вимога не підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за роботу на підприємстві протягом 2016 - 2018 років, то слід зауважити наступне.

Сторонами у справі не заперечується факт того, що позивач з моменту прийняття на роботу 20.01.2016 року і по день звільнення 23.02.2018 року не скористався своїм правом на отримання щорічних відпусток.

Відповідно до ч.1 ст.83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Зазначена норма кореспондується із приписами ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки».

Тобто, у працедавця, при звільненні ОСОБА_1 з роботи на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, та проведенні остаточного розрахунку, виник обов`язок виплатити йому компенсацію за невикористані ним дні щорічної відпустки за весь період його роботи.

Відповідно до довідки про нарахування відпустки №КА000000010 від 23.02.2018 року (а.с.84 т.2) ОСОБА_1 за період роботи з 20.01.2016 року по 23.02.2018 року визначено 50 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, що, на думку суду, є правильним.

Згідно пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до наданого відповідачем розрахунку компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки (а.с.84 т.2), при визначенні розміру такої компенсації взято до уваги розмір заробітної плати, що була нарахована позивачу за останні 12 місяців перед проведенням остаточного розрахунку при звільненні та вірно визначено остаточний її розмір в сумі 5497, 50 грн. без вирахування податків та обов`язкових платежів.

Зазначена сума компенсації була виплачена позивачу поштовим переказом 27.02.2018 року в сумі 4287, 75 грн. (за вирахуванням податків, обов`язкових платежів та отриманого ним в лютому 2018 року авансу по заробітній платі в розмірі 1500 грн.), що підтверджується фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» (а.с.89 т.1). Отримання зазначених коштів позивачем не заперечувалось.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Позивач в день звільнення був відсутній на роботі. Матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до підприємства з вимогою про виплату належних йому сум. Разом з тим, проведення остаточного розрахунку з ОСОБА_1 без його заяви не порушило його трудових прав та, відповідно, не потребує їх поновлення, в тому числі в силу відсутності пред`явлених ним відповідних позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує ст.141 ЦПК України та відмову в задоволенні позову в повному обсязі, у зв`язку з чим понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.4, 13, 19, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Колос - Агро» про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, визнання наказу про звільнення з роботи незаконним та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Ізяславський районний суд Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_7 .

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «АПК Колос - Агро», код ЄДРПОУ 38668129, юридична адреса: Хмельницька область, Ізяславський район, с.Плужне, вул.Бортника, 5.

Повний текст рішення складено 10.06.2019 року.

Суддя С.Л. Трасковський