Дата документу 19.06.2019

Справа 320/3193/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Редько О.В.,

за участі секретаря судового засідання - Колеснікової Л.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі в спрощеному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом в якому просить, визнати відповідача - ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в житловому будинку АДРЕСА_1 .

Позовна заява обґрунтована тим, що позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину належить житловий будинок АДРЕСА_1 . Відповідач - ОСОБА_2 є онуком позивача. З 2004 року відповідач не мешкає у вказаному будинку. Реєстрація відповідача порушує право позивача на вільне користування та володіння належним йому майном, у зв`язку з чим він змушений звернутися до суду з відповідним позовом.

Позивач в судове засідання не з`явилась, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти вирішення справи у заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явився, викликалась до суду належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не надала.

Відповідно до ст. 128 ч. 7. ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 128 ч. 8 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03.05.2018 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

Позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.11.2008 року. посвідченого державним нотаріусом мелітопольської районної державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №3293 /а.с.5/.

Крім того, право власності позивача на будинок АДРЕСА_1 підтверджується витягом Комунального підприємства «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» № 21254115 від 13.12.2008 року /а.с.6/.

Згідно довідки № 763 від 10.04.2019 року виданої виконавчим комітетом Костянтинівської сільської ради за адресою АДРЕСА_1 мешкає ОСОБА_1 , 1938 року народження та має наступний склад сім`ї: ОСОБА_3 - онука, 1995 року народження та ОСОБА_4 , правнук, 2017 року народження . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за вищевказаною адресою, але не проживає там з 2004 року /а.с.7/.

Згідно домової книги за вказаною адресою зареєстрований відповідач - ОСОБА_2 /а.с.8-9/.

В силу того, що відповідач зареєстрований в будинку, але в ньому не проживає, позивач не може в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 156 ЖК УРСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 64 ЖК УРСР до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їхні діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в ч. 2 цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 05 листопада 2014 року під час розгляду справи № 6-158цс14, право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Україною 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла та кореспонденції і органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві, серед іншого, для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною першою статті 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Згідно пункту 4 частини першої статті 406 ЦК України сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.

Частиною другою статті 406 ЦК України передбачено, що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених вище правових приписів право особи на користування чужим майном, зокрема житловим будинком чи квартирою, підлягає припиненню на вимогу власника цього майна відповідно до положень частини другої статті 406 ЦК України.

Саме такий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року, винесеній за результатами розгляду справи № 6-2931цс16.

Враховуючи той факт, що відповідач добровільно залишив будинок і на даний час в ньому не проживає, не приймає участі в сплаті комунальних платежів, їх реєстрація порушує право власності позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для припинення права відповідача користуватися чужим майном (житловим будинком) на підставі частини другої статті 406 ЦК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12,81,89,133,263,26, 280-282 ЦПК України, ст. 317,319, 321, 391,401,405,406 ЦК України, ст.ст. 64, 156 ЖК УРСР, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте Мелітопольським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 19.06.2019 року.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду

Запорізької області Редько О.В.