Справа № 509/1970/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Козирського Є.С.

при секретарі - Алізаде А.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , Овідіопольської селищної ради, місцезнаходження: 67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт Овідіополь, вул Суворова, 2, про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

19.04.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою ухвалити рішення про визнання за нею права власності на самочинне будівництво , яке розташоване: АДРЕСА_3 .

24.04.2019 року судом відкрите провадження по справі та призначене підготовче судове засідання.

13 травня 2019 року судом закрите підготовче засідання та справа призначена до судового розгляду по суті.

Позивач стверджує, що відповідно до договорів оренди від 01.01.2013 р. та від 01.01.2014 р. укладеного між ОСОБА_1 (далі - Позивач) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач), останнім було надано Позивачу у користування приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_3 .

Протягом 2013-2014 років позивач за згодою відповідача здійснив демонтаж приміщення магазину загальною площею 59,6 кв.м. та за рахунок власних коштів здійснив самочинне будівництво кафе площею 96.3 кв.м.. по АДРЕСА_3 , що підтверджено технічним паспортом на кафе по зазначеній адресі.

Відповідно до довідки відділу Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеської області з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями зазначено, що земельна ділянка площею 0,0126 га (згідно поданих матеріалів) у державній статистичній звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2016 року - «землі не надані у власність або постійне користування в межах населеного пункту», за угіддями - «землі комерційного та іншого використання».

Частинами 1 та 2 ст. 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Позивач зазначає що під час проведення будівельних робіт ним були дотримані вимоги нормативних документів України в галузі будівництва, що підтверджується висновком експертного дослідження № 2271 від 17.06.2015 року та іншими документами, які надаються до позову. Також, Позивач зазначає, що визнання права власності на об`єкт, що ї є предметом позову, права інших осіб, у тому числі Відповідача, не порушує з огляду на наступне.

Право власності ОСОБА_2 на будівлю магазину, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , який у подальшому було демонтовано та побудовано новий об`єкт нерухомості, було скасовано на підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 01.12.2016 року за номером провадження №22- ц/785/212/16. Наведене рішення є чинним та ніким не оскаржується.

Також, відповідно інформації наведеній у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності ОСОБА_2 було скасовано на підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 01.12.2016 року, що підтверджується інформаційною довідкою від 27.12.2016 року.

Приміщення будівлі кафе, яке є предметом позову, знаходиться на земельній ділянці, що є комунальною власністю Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Земельна ділянка на якій розташоване самовільно збудоване приміщення площею 96,3 кв. м. належить селищній раді та у встановленому законом порядку у користування чи власність жодній особі не передавалась.

Визнання права власності на спірний об`єкт нерухомого майна не порушує інтересів і територіальної громади в особі Овідіопольської селищної ради. Щодо відсутності порушення прав відповідача ОСОБА_2 позивач посилається на нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_3 від 10.04.2019 року якою вони свідчать, що не мають будь яких претензій майнового, фінансового характеру, або будь яких інших претензій до позивача ОСОБА_1 , щодо судових спорів відносно будівлі, розташованої на суміжній ділянці АДРЕСА_3 , а також земельної ділянки за цією ж адресою.

Відповідач Овідіопольська селищна рада, в особі голови селищної ради Савельєвої Л .І. надали суду заяву про визнання позову та розгляд справи за відсутністю відповідача

Відповідачу ОСОБА_2 ухвалою суду від 24 квітня 2019 року було надано право надіслати суду відзив на позов, яким він не скористався на момент ухвалення рішення.

Відповідно до вимог ст. 178 ч.8 ЦПК у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

12.06.2019 року до суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Глазова О.В. про розгляд справи за його відсутністю та відсутністю позивача.

06.06.2019 року до суду надійшла заява від відповідача ОСОБА_2 в якій він заперечує щодо визнання права власності на самовільну будівлю за позивачем ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи сторін по справі суд дійшов висновку що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Судом встановлено, ОСОБА_1 за рахунок власних коштів здійснила самочинне будівництво будівлі по АДРЕСА_3 .

Згідно за довідкою відділу Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеської області з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями зазначено, що земельна ділянка площею 0,0126 га (згідно поданих матеріалів) у державній статистичній звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2016 року - «землі не надані у власність або постійне користування в межах населеного пункту», за угіддями - «землі комерційного та іншого використання».

Позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

При цьому особи, які володіють правами щодо предмету позову або земельної ділянки, на якій розташований об`єкт самочинного будівництва мають бути залучені до справи.

Відповідно до частини першої, другої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена( створена) особою, набувається нею якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила ( створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва( створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Положення ст. 331 ЦК слід розуміти у системному зв`язку з положеннями ст. 182 ЦК щодо державної реєстрації права власності, яка не передбачає жодних винятків.

На підтвердження факту самовільного будівництва позивачем за власні кошти суду надані належні документи які підтверджують ці витрати. Договір підряду,накладні, квитанції на оплату будівельних матеріалів.

Суд бере до уваги визнання позову відповідачем власником земельної ділянки Овідіопольською селищною радою, що є істотною умовою для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

Щодо заперечень відповідача ОСОБА_2 проти визнання за ОСОБА_1 права власності суд оцінює цю заяву у сукупності з іншими доказами наявними у справі, а саме нотаріально засвідченою заявою ОСОБА_2 та його жінки ОСОБА_3 від 10.04.2019 року якою вони свідчать, що не мають будь яких претензій майнового, фінансового характеру, або будь яких інших претензій до позивача ОСОБА_1 , щодо судових спорів відносно будівлі, розташованої на суміжній ділянці АДРЕСА_3 , а також земельної ділянки за цією ж адресою, технічним звітом з виконання геодезичних робіт по визначенню меж земельної ділянки , на які розташована самовільна будівля, виконаного ПП "Южно-регіональний землевпорядник центр" за висновками якого перетинів з земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_2 не виявлено. Аргументи які наведені в заяві відповідачем ОСОБА_2 очевидно не відноситься до предмета спору і тому судом не приймаються до уваги.

На підставі наданих суду сторонами доказів, аргументів , повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм належну оцінку суд прийшов до висновку що невизнане право власності ОСОБА_1 на спірний об`єкт нерухомості підлягає судовому захисту.

Відповідно до ст 141 ЦПК України покласти на відповідача ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 331, 376 ЦК України ст.ст. 10,11, 133, 141, 263-268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудовану будівлю кафе, загальною площею 96,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1500,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21.06.2019 р.

Суддя: Є. С. Козирський