Номер провадження: 22-ц/813/1050/19

Номер справи місцевого суду: 504/370/17

Головуючий у першій інстанції Добров П. В.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 45

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року                                         м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Півнєву Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 липня 2017 року по цивільній справі за позовом виконувача обов`язків керівника Комінтернівської місцевої прокуратури до ОСОБА_1 , Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області, за участю третьої особи Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Південна будівельна компанія» про визнання незаконним рішення сесії сільської ради та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2018 року до Комінтернівського районного суду Одеської області надійшла позовна заява виконувача обов`язків керівника Комінтернівської місцевої прокуратури до Крижанівської сільської ради Лиманського р-н Одеської області та ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення сесії сільської ради та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку(а.с.1-9).

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 липня 2017 року позовні вимоги виконуючого обов`язків керівника Комінтернівської місцевої прокуратури було вирішено задовольнити. А саме визнати незаконним рішення сесії Крижанівської сільської ради Комінтернівського (на теперішній час Лиманського) району Одеської області №571-V від 30.09.2008 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,214 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,214га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) серії НОМЕР_1 , виданий 11.12.2008 року ОСОБА_4 ; стягнути солідарно з Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області, ОСОБА_5 на користь прокуратури Одеської області сплачений судовий збір (а.с.52-55).

Не погоджуючись з вказаним рішення Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Південна будівельна компанія» звернулись з апеляційною скаргою, яка надійшла до суду 11.09.2017 року. Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, апелянт звернув увагу на те, що судом не було надано належної оцінки тим обставинам, що позивачем пропущений строк позовної давності, а відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у справі є підставою для відмови у позові. Тому апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог (а.с.59-64).

Ухвалою судді Апеляційного суду Одеської області Громіка Р.Д. від 24 жовтня 2017 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Південна будівельна компанія» (а.с.84) та ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2017 року призначено до розгляду (а.с.85).

17.01.2018 року на електронну пошту апеляційного суду та 29.01.2018 року до канцелярії апеляційного суду від Комінтернівської місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу ОК «ЖБК «Південна будівельна компанія», в якому просили залишити без змін оскаржуване рішення суду, посилаючись на незаконність виділення ОСОБА_6 спірної земельної ділянки (а.с. 91-95, 117-120).

20 лютого 2018 року до Апеляційного суду Одеської області надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_3 – ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 липня 2017 року. Апелянт в своїй скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. При цьому апелянт звертає увагу на те, що оскаржуване рішення ґрунтувалося на доказах, які потребують перевірки при розгляді справи (а.с.121-125).

27 березня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_2 було залишено без руху (а.с.138-139). Ухвалою судді Апеляційного суду Одеської області від 08 травня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника  ОСОБА_3  – ОСОБА_2 (а.с.151-152).

22.12.2018 року від Комінтернівської місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_7 . Позивач вказує на те, що апеляційна скарга ОСОБА_3 є небунтованою. Зокрема позивач вказує на те, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016160330001967 від 16.11.2016 року ОСОБА_3 було допитано в якості свідка один раз. Так позивач зазначає, що апелянт посилається в своїй скарзі на недостовірні дані. При цьому позивач зазначає, що в матеріалах вище зазначеного кримінального провадження містяться дані, які свідчать про фактичну відсутність в період 2007-2008 років наміру та будь-яких дій ОСОБА_3 на отримання безоплатно у власність земельної ділянки на території Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (а.с. 178-180).

22.12.2018 року від ОК «Житлово-будівельний кооператив «Південна будівельна компанія» надійшла відповідь на зазначений відзив. Так апелянт вказує на те, що прокурором не доведено захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду, зокрема з позовом замість органу місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва відповідно до ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру». Окремо, апелянт зауважує, що вирок по кримінальному провадженню № 12016160330001967 винесено не було. Посилання на протоколи допиту свідків у кримінальній справі, де відсутній вирок в справі не є належним доказом. Також апелянт зазначив, що державний акт на право власності на земельну ділянку є документом, що посвідчує право власності, а отже, з моменту відчуження права власності третім особам державні акти, що посвідчували таке право, втрачають юридичну силу, а тому відсутня необхідність їх скасування у судовому порядку. Окрім іншого апелянт вважає, що позовна заява була подана з пропуском строку позовної давності. Тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог (а.с. 181-194).

В зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Одеської області протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа була розподілена колегії суддів Одеського апеляційного суду в складі головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.01.2019 року справа була прийнята до провадження та призначена до розгляду (а.с. 200).

05.06.2019 року представник ОСОБА_3 – ОСОБА_2 подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що на теперішній час по кримінальному провадженню № 12016160330001967 за ознаками ч. 3 ст. 358 КК України вирок не винесений, а згідно постанови від 23.06.2018 року провадження закрито в зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_3  – ОСОБА_2  просив задовольнити апеляційну скаргу. Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечував.Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Південна будівельна компанія» подавали до суду клопотання про розгляд справи без участі свого представника (а.с 171). Інші учасники провадження в судове засідання не з`явились. Про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, які з`явились, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_8  будь-яких дій на отримання безоплатно у власність земельної ділянки на території Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області не здійснював, із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не звертався, розроблення проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки не замовляв, проект землеустрою щодо ведення земельної ділянки до Крижанівської сільської ради на затвердження не подавав, що свідчить про порушення порядку приватизації громадянами земельних ділянок визначеної ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій», Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.Рішення сесії Крижанівської сільської ради Комінтернівського (Лиманського) району Одеської області № 571-V від 30.09.2008, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення  ОСОБА_6  земельної ділянки площею 0,214 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою:  АДРЕСА_1  (на теперішній час Лиманський район) Одеської області прийнято усупереч вимогам чинного законодавства, що є підставою для визнання його незаконним.Так, державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_6 на підставі неправомірного рішення про передачу земельної ділянки у власність вирішено визнати судом недійсним. Тому суд вирішив позовні вимоги задовольнити.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції та частково задовольняючи апеляційну скаргу вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням шістнадцятої сесії Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області № 571-V від 30.09.2008 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 5,252 га, в тому числі площею 0,214 га ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11-12).

11.12.2008 ОСОБА_6 видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії НОМЕР_1 на підставі вище вказаного рішення сесії сільської ради (а.с. 13).

15.05.2014 року гр. України ОСОБА_9 від імені ОСОБА_3 подарувала Обслуговуючому кооперативу «ЖБК «Південна будівельна компанія» спірну земельну ділянку (а.с. 27-28, 29).

Окрім іншого в матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.12.2018 року, кримінальне провадження № 12016160330001967, дата реєстрації провадження 16.11.2016 року, відповідно до якого 15.11.2016 року до чергової частини Лиманського ВП ГУНП в Одеській області надійшла колективна заява мешканців с. Крижанівки Лиманського району Одеської області про те, що при оформленні земельних ділянок на території «Зелений мис», який в межах Крижанівської сільської ради, невстановленими особами підроблені документи на отримання земельних ділянок від низки громадян. В судовому засіданні 05.06.2019 року апеляційному суду був наданий Витяг з ЄРДР від 05.06.2019 року, який відповідає відомостям у Витязі від 22.12.2018 року (а.с. 180 оборот).

В протоколі допиту свідка від 15.12.2016 року в рамках вказаного кримінального провадження містяться пояснення ОСОБА_3 , в яких він пояснив, що з заявою до Крижанівської сільської ради Комінтернівського (Лиманського) району Одеської області щодо отримання спірної земельної ділянки в порядку, передбаченому ст. ст. 118-122 Земельного кодексу України він не звертався, питання щодо розроблення та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Крижанівської сільської ради не ініціював. В період 2007-2008 року він працював на території Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області підсобним працівником під час будівництва житлового комплексу «Зелений мис», під час чого, незнайомий йому раніше чоловік запропонував за матеріальну винагороду підписати пустий (не заповнений) лист паперу, не пояснюючі для чого саме, на що ОСОБА_8 надав свою згоду, будь-якої технічної документації з виділення йому у власність земельної ділянки на території Крижанівської сільської ради Комінтернівського району він не бачив та жодної документації з цього приводу не підписував. Власне державною реєстрацією земельної ділянки, розташованої на території Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області він не займався (а.с. 15-19).

05.06.2019 року разом з письмовими пояснення представник ОСОБА_3 подав до суду протокол допиту свідка від 15.10.2018 року, в рамках кримінального провадження № 12016160330001967, відповідно до якого свідок ОСОБА_8 пояснив, що працював в с. Крижанівка Комінтернівського району Одеської області на будівельній площадці «Зелений мис» у 2008 році та дійсно отримував земельну ділянку у власність та власноручно підписував заяву про виділення земельної ділянки. В подальшому ним та його дружиною ОСОБА_10 в приватного нотаріуса підписувались документи щодо відчуження земельної ділянки. Свідок вказав, що земельну ділянку отримав законно. Також разом з письмовими поясненнями до суду була надана постанова Слідчого відділення ГУ НП в Одеській області від 23.06.2018 року про закриття кримінального провадження № 12016160330001967 від 16.11.2016 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

При цьому, апеляційний суд зауважує, як було вище зазначено в судовому засіданні представник прокуратури надала до суду витяг з ЄРДР від 05.06.2019 року, відповідно до якого відомості про вчинення кримінального правопорушення в рамках провадження № 12016160330001967 внесені до ЄРДР станом на 05.06.2019 року та результат розслідування кримінального правопорушення у вказаному витязі не зазначений.

Враховуючи вище зазначені обставини справи апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до чч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За положеннями ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Окрім того як роз`яснив Пленум Верховного суду України в своїй постанові № 5 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження в справі до судового розгляду», а саме п. 2 готуючи справу до розгляду, суд повинен визначити: обставини, які мають значення для справи, та факти, що підлягають встановленню і покладені в основу вимог і заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів; визначити коло доказів відповідно до характеру спірних правовідносин і роз`яснити, якій із сторін слід довести певні обставини; вжити заходів для забезпечення явки в судове засідання, а також сприяти врегулюванню спору до судового розгляду. А також в п. 13 при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом, зокрема статтею 61 ЦПК (в попередній редакції). У деяких випадках тягар доказування регулюється нормами матеріального права.  Якщо представлені докази недостатньо підтверджують вимоги позивача чи заперечення відповідача або не містять в собі всіх необхідних даних і у сторін є обґрунтовані складнощі у наданні додаткових доказів, суд за їх клопотанням зобов`язаний сприяти їм в одержанні або витребуванні таких доказів (частина четверта статті 10, стаття 137 ЦПК в попередній редакції). Докази, які збираються або подаються сторонами (показання свідків, письмові чи речові докази), повинні стосуватися суті спору (предмета та підстави позову).

Отже, враховуючи вище наведене, оскільки підстава для звернення до суду з відповідними позовними вимогами фактично була побудована на свідченнях відповідача ОСОБА_3 , наданими в рамках кримінального провадження № 12016160330001967 від 16.11.2016 року, які однак є суперечливими, що було вище відображено апеляційним судом, тобто власне показання свідка суперечать один одному, вирок за матеріалами кримінального провадження № 12016160330001967 не винесено, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції по суті спору передчасними. Крім того, виходячи з вимог ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Наявність обставин необхідних для застосування ст. 21 ЦК України в контексті встановлених обставин справи не доведені.

Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, апеляційний суд задовольняє частково апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасовує та на підставі ст. 376 ЦПК України ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 липня 2017 року – скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог виконувача обов`язків керівника Комінтернівської місцевої прокуратури до ОСОБА_1 , Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання незаконним рішення сесії сільської ради та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку – відмовити.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду                                         А.І. Дрішлюк

       М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

Повний текст постанови виготовлено 20 червня 2019 року.

Суддя Одеського апеляційного суду                        А.І. Дрішлюк

05.06.2019 року                                                                 м. Одеса