ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 33/807/332/19 Головуючий в 1-й інстанції - Ковальчук О.А.

Єдиний унікальний №201/2424/19 Доповідач в 2-й інстанції - Фомін В.А.

Категорія - ст.130 ч.1 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2019 року м. Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Фомін В.А., за участю особи, що притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Фоменка О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Якимівського районного суду Запорізької області від 13 травня 2019 року стосовно нього,

в с т а н о в и в:

постановою судді Якимівського районного суду Запорізької області від 13 травня 2019 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384,20 гривень.

Як зазначено в постанові, 14.02.2019 року о 05 годині 10 хвилин в м. Дніпрі по вул. Січеславська Набережна. 31 А, водій ОСОБА_1 керував автомобілем БМВ д.н.з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків, результат позитивний 0,57 % проміле.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на незаконність постанови, яка підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів зазначає, що адміністративний матеріал, що надійшов на розгляд суду, не містив жодних доказів, визначених ст.251 КУпАП. Особа, яка зазначена в розписці про отримання вилученого автомобіля - ОСОБА_2 , взагалі не була присутня як під час зупинення поліцейськими автомобіля під його керуванням, так і під час їх подальшого спілкування. Вказану особу він ніколи не зустрічав. Окрім того, автомобіль, яким він керував поліцейськими вилучено не було, тобто останні сфальсифікували зазначений факт. Інспектор Репалов Р.М. не брав участі у зупиненні автомобіля, ніяких дій стосовно виявлення у нього ознак сп`яніння не проводив. Пояснення, які відібрані поліцейськими Васькіним В.С. та Адаменко О.О. не містять дату, час та місце їх складання, натомість, мають виправлення, були складені у невідомий для нього час за участю невідомих осіб та долучені до адміністративного матеріалу. Поліцейський Адаменко О.О. , яким було складено протокол, не бачив факт керування ним автомобілем, не зупиняв його, не спілкувався з ним, не складав протокол у його присутності, що є також грубим порушенням чинного законодавства. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення щодо нього необхідно було повернути для до оформлення.

Судом першої інстанції не було проведено судовий розгляд відповідно до вимог КУпАП, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», головуючий в судовому засіданні не давав можливості надати пояснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захиснику. 10.05.2019 року відбулося чергове судове засідання, в якому його захисник-адвокат Фоменко О.С повідомив суд про те, що він перебуває на стаціонарному лікуванні, строк лікування до 17.05.2019 року, надав суду відповідну довідку. Натомість судове засідання було відкладене на 13.05.2019 року та розглянуто без його участі та участі його захисника. Тобто, судом першої інстанції не було виконано вимоги ст.278 КУпАП та розглянуто справу без запрошення осіб, участь яких є обов`язковою.

Також апелянт звертає увагу, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення апеляційним судом закінчились строки, передбачених статтею 38 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає закриттю.

Враховуючи викладене, просить скасувати постанову районного суду, а провадження по справі закрити.

Заслухавши в судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Фоменка О.С., які підтримали апеляційну скаргу та просили постанову судді скасувати, а провадження по справі закрити, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з наступним.

Висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 провину свою не визнав та пояснив, що 14.02.2019 року приблизно о 05 годині він їхав з м. Дніпра до смт Якимівки на автомобілі БМВ. Оскільки він погано знає місто Дніпро та поїхав не в тому напрямку, він повернув в недозволеному місці, перетнувши подвійну суцільну полосу. В цей час його зупинили працівники поліції. Він віддав працівнику поліції свої документи. Працівники поліції почали складати протокол за фактом перетину подвійної суцільної полоси. Він погодився з даним протоколом та написав у протоколі, що згоден. Потім працівники поліції поцікавилися, чого у нього червоні очі, на що він пояснив, що рано прокинувся та не виспався. Потім працівники поліції запропонували йому пройти алкотестер. Він подув у Драгер, результат був по нулях. В цей день він сплатив штраф 255 гривень за порушення ст.122 КУпАП.

Разом з цим, доводи, заявлені ОСОБА_1 на свій захист спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії БР №108641 від 14 лютого 2019 року, зі змістом якого ОСОБА_1 ознайомився, його копію отримав, йому роз`ясненні права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, і ст.268 КУпАП, що засвідчив своїм особистим підписом (а.с.1); актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, та роздруківкою результатів приладу «Драгер», з яких вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Драгер», та результат тестування склав 0,57 проміле (а.с.2, 5); письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтвердили наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, а також факт його проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», його результати (а.с.3-4). Підстав сумніватися в достовірності вказаних пояснень не встановлено.

Більш того, в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 власноруч зазначив, що згоден з вчиненням правопорушення.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини справи, є безпідставними, оскільки у судовому засіданні суд дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав їм належну оцінку, та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких суттєвих порушень допущених при їх складанні не встановлено. Протокол про адміністративне правопорушення серії БР №108641 від 14 лютого 2019 року відносно ОСОБА_1 , містить всі необхідні відомості, передбачені ст.256 КУпАП, та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07 листопада 2015 року. З зазначеним протоколом ОСОБА_1 був ознайомлений, копію його отримав, як зазначено вище, йому роз`яснені права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, що він засвідчив особистим підписом та власноруч написав про свою згоду з протоколом. Таким чином, доводи апеляційної скарги про невідповідність протоколу вимогам Закону та порушення працівниками поліції вимог Інструкції при його складанні, є безпідставними.

Крім того, зауважень до протоколу від ОСОБА_1 під час його складання не надходило, він власноруч розписався в протоколі. Також не надходило від останнього будь-яких зауважень під час огляду, з результатом обстеження він був згодний, що засвідчив своїм особистим підписом на роздруківки результатів приладу «Драгер». Огляд проводився у присутності двох свідків.

Також є безпідставними доводи щодо порушення поліцейськими порядку огляду на стан сп`яніння та незаконність дій працівників поліції під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки дій працівників поліції, які явно виходять за межі їх повноважень, при апеляційному розгляді не встановлено.

Посилання апелянта про те, що він не керував транспортним засобом, а інспектор поліції Адаменко О.О. , який складав протокол не бачив факт керування ним автомобіля, спростовуються наданими матеріалами, відповідно до яких він погодився з вчиненням адміністративного правопорушення. В судовому засіданні суду першої інстанції зазначив, що саме він керував транспортним засобом, а тому зазначені апелянтом доводи в цій частині є неслушними.

Доводи апелянта, що судом першої інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, у зв`язку з тим, що не був допитаний свідок в судовому засіданні, є безпідставними. Судом першої інстанції було задоволено клопотання сторони захисту про допит свідка ОСОБА_7 , суд намагався повідомити його та допитати в режимі відеоконференції, розгляд справи декілька разів відкладався, однак зазначений свідок не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, тобто суд використав всі процесуальні можливості для допиту зазначеного свідка.

Крім того, в матеріалах справи наявне письмове пояснення свідка ОСОБА_7 , а тому апеляційний суд вважає, що в допиті свідка не має необхідності, оскільки в матеріалах справи містяться достатньо доказів, які свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Перевіряючи доводи ОСОБА_1 про те, що суд розглянув справу у його відсутність, тим самим порушив вимоги ст.268 КУпАП, апеляційних суд доходить наступного.

Відповідно до ст.8 Конституції, в Україні визнається і діє принцип Верховенства права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії», в пункті 31 зазначив, що принцип верховенства права - одне з підвалин демократичного суспільства - закріплений в усіх статтях Конвенції, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Згідно з пунктом 34 вказаного рішення, суд повинен проаналізувати, чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищатися від обвинувачення.

З метою реалізації загальних інтересів суспільства Державою Україна прийнятий Кодекс України про адміністративні правопорушення (Постанова Верховної Ради Української РСР №8074-10 07 грудня 1984 року з подальшими змінами), завданням якого є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян в дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Реалізуючи принцип правової визначеності в ст.38 КУпАП, передбачені строки накладення адміністративного стягнення, в межах яких уповноважена особа держави може накласти адміністративне стягнення.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Фоменко О.С. дійсно не були присутні в судовому засіданні суду першої інстанції, яке відбулось 13 травня 2019 року, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Між тим, ОСОБА_1 був допитаний судом першої інстанції 07.05.2019 року, надав свої пояснення, адвокат Фоменко О.С. також підтримав позицію ОСОБА_1 , проте в судове засідання 13.05.2019 року останні не з`явились, розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням сторони захисту. Суд першої інстанції неодноразово давав можливість ОСОБА_1 та його захиснику-адвокату Фоменку О.С. прийняти участь в судовому засіданні, але останні ухилялись від участі у розгляді справи, з метою її затягування, а тому доводи апеляційної скарги щодо порушення судом вимог ст.268 КУпАП є безпідставними з огляду на те, що ОСОБА_1 був раніше допитаний судом, тому суд мав достатні підстави розглядати справу без його участі.

До того ж, права передбачені ст.268 КУпАП були поновленні ОСОБА_1 шляхом виклику його до суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переконався у обізнаності ОСОБА_1 про судовий розгляд справи та надання йому можливості бути присутнім в суді апеляційної інстанції, надавати пояснення і користуватися передбаченими ст.268 КУпАП правами. Реалізації зазначених прав пов`язана виключно із волевиявленням особи і, апелянт реалізував зазначені права при апеляційному розгляді.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що на момент розгляду закінчились строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст.38 КУпАП, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог цієї статті якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення датою вчинення ОСОБА_1 правопорушення є 14.02.2019 року, суд першої інстанції розглянув справу 13 травня 2019 року, тобто на момент розгляду справи тримісячний строк для накладення адміністративного стягнення ще не сплив.

Таким чином, порушення, на які звертав увагу ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, є суто формальними, які не можуть слугувати підставою для скасування правильного по суті рішення.

Отже, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції вважає, що наявні в матеріалах справи докази є допустимими, достовірними, належними і достатніми для висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу порушника та наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Якимівського районного суду Запорізької області від 13 травня 2019 року, якою до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 , із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, - без змін.

Постанова Запорізького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.А. Фомін

Дата документу Справа № 201/2424/19