№ 1-6/2007    КОПІЯ

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 січня 2007 року    Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді                                     Горулько О.М.

при секретарі                                                Гудзенко С.В.

з участю прокурора                Агайбірова В.О., Савенка О.А.,

представника цивільного позивача -                                           ОСОБА_1,

захисника -                                                   ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Решетилівка справу про

обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с Шилівка Решетилівського району Полтавської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 248 ч. 1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2006 року близько 7 години підсудний ОСОБА_3 умисно, з метою добування мисливських тварин, не маючи належного дозволу, посвідчення мисливця та ліцензії на здійснення полювання, у заборонений для полювання час перебував та полював на території природно-заповідного фонду, забороненій для полювання - ландшафтного заказника „Гарячківський ліс", розташованого між селами Прокопівка та Білоконі Решетилівського району Полтавської області, де із застосуванням забороненого знаряддя -сталевої петлі незаконно добув мисливську тварину - козулю, заподіявши управлінню „Полтаваліс" збитки у розмірі 860 грн., після чого перебував на території природно-заповідного фонду із продукцією полювання.

Будучи допитаним в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.248 ч.1 КК України, не визнав і суду пояснив, що протягом тривалого часу він був мисливцем, останнім часом - не полює. Йому відомо, що урочище „Гарячківський ліс" відноситься до території природно-заповідного фонду. 24 січня 2006 року він був у цьому лісі і знайшов шкіру козулі, яка лежала під кущем і була згорнута хутром наверх. Він розгорнув її і побачив всередині ратиці козулі. Він згорнув шкіру так, як вона була згорнута, і пішов звідти. 27 січня 2006 року зранку він пішов до цього ж лісу, маючи при собі мішок. При цьому він проходив повз вказану вище шкіру козулі, яка лежала на тому ж самому місці і в такому ж вигляді, як і 24 січня. Цього дня він шкіру не займав. У лісі він нарвав близько двох відер диких яблук і, повертаючись додому, побачив двох чоловіків із мисливськими собаками. Він підійшов до них і побачив, що чоловіки стояли біля петель, що висіли на деревах. На його запитання, чи ловляться куниці, ті відповіли, що вони петлі знімають. Один із цих чоловіків запитав у нього, що в нього в мішку, на що він

2

відповів, що там знаходиться козуля, яку він спіймав петлею. Один із цих чоловіків, як він пізніше дізнався, ОСОБА_4, попросив у нього задню ногу від козулі. Йдучи далі додому, він зустрів ще одного незнайомого чоловіка, на запитання якого відповів, що в мішку несе яблука. ЗО січня 2006 року він знову ходив в Гарячківський ліс. Погулявши по лісу, він підійшов до людей, які знаходилися на ставку, розташованому біля автодороги Київ-Харків. Згодом туди на автомобілі „Нива" приїхали працівник міліції ОСОБА_5, голова Решетилівської районної ради УТМР ОСОБА_6, та ОСОБА_4 Вони взяли із собою двох понятих, запросили і його з собою і на цьому ж автомобілі поїхали в ліс. Там ОСОБА_4 показав вказану вище шкіру, яка вже була розгорнута і ратиць не було. На запитання ОСОБА_6 він відповів, що цю козулю він не вбивав. Пройшовшись по слідах, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зняли з дерев п"ять петель, встановлених на звіра. ОСОБА_4 згорнув шкіру козулі, зв"язав її металевим тросиком і, перекинувши через плече, відніс її до автомобіля, де поклав до багажника. Після цього його повезли до Решетилівського РВ УМВС, де він давав пояснення, там у нього вилучили куфайку, в якій він був одягнений 24, 27 та ЗО січня 2006 року. Під час проведення досудового слідства до нього додому приїжджали слідчий Решетилівського РВ, ОСОБА_5 та двоє свідків. Вони оглядали його домоволодіння і в сараї знайшли сталеві петлі. Вважає, що ці петлі йому підкинув ОСОБА_5, оскільки той перед цим заходив до цього ж відділення сараю, а до цього у нього ніяких петель не було. Факт незаконного полювання заперечує, припускає, що кров дикої тварини на його куфайці могла появитися 24 січня 2006 року коли він, оглянувши знайдену шкіру козулі і забруднивши руки кров"ю, діставав із кишені куфайки сигарети. Волосся козулі могло з"явитися на його куфайці із одежі ОСОБА_4, біля якого він 30.01.2006 року сидів в автомобілі після того, як була знайдена шкіра козулі.

Незважаючи на невизнання підсудним ОСОБА_3 своєї вини, його вина у скоєнні злочину, передбаченого ст. 248 ч.І ЮС України, повністю підтверджується, а показання підсудного в частині заперечення факту незаконного полювання спростовується:

·        показаннями представника цивільного позивача ОСОБА_1, який суду пояснив, що ландшафтний заказник „Гарячківський ліс" частково належить Держлісгоспу, а частково перебуває у районному підпорядкуванні. Решетилівська селищна рада не проводить ніяких природоохоронних робіт в цьому заказнику, громада селища використовує його територію для відпочинку. Чому Решетилівську селищну раду визнано цивільним позивачем - йому не відомо. Полювання в заказнику заборонене. Про факт незаконного полювання йому стало відомо від працівників міліції;

показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_4, які суду пояснили, що вони є членами Решетилівської районної ради УТМР і щорічно вони обходять територію ландшафтного заказника „Гарячківський ліс" з метою виявлення та вилучення браконьєрських петель. 27 січня 2006 року вони удвох з метою виявлення петель пішли до урочища „Гарячківський ліс". Мисливських собак із собою вони не брали. На підході до лісу вони побачили якогось чоловіка, який наближався до балки заказника. Спустившись до балки, вони знайшли сліди людини і, йдучи по них, на одному із дерев помітили встановлену петлю. Оглянувшись навкруги, ОСОБА_7 помітив чоловіка, який сидів під деревом, і дивився в їхній бік. Вони підійшли до ньЬго. Пізніше виявилося, що це був ОСОБА_3 Під деревом, де сидів підсудний, лежав наповнений мішок. На їхнє запитання ОСОБА_3 відповів, що в мішку козуля. ОСОБА_4 з метою вилучення доказів сказав ОСОБА_3, щоб той відрізав від туші задню ногу, але підсудний відмовився. ОСОБА_4 розв"язав мішок, і вони побачили, що в мішку знаходиться м"ясо тварини. М"ясо було червоне, що свідчить про його походження від дикої тварини. Щоб уникнути конфлікту, вони нічого у ОСОБА_3 не вилучали, а лише зателефонували до УТМР та до начальника Решетилівського лісництва ОСОБА_8, якому повідомили про те, що сталося. ОСОБА_3 забрав мішок і пішов звідти, а вони пішли далі по його слідах. ОСОБА_4 знайшов петлі, виготовлені із сталевого

3

тросу, а на дні балки - кров на снігу, кусок ганчірки, свіжу, ще не замерзлу шкіру, нутрощі та ратиці козулі. Голова козулі була відсутня. ЗО січня ОСОБА_4 разом із ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та підсудним ОСОБА_3 їздили в заказник „Гарячківський ліс". Там на снігу ОСОБА_6 побачив свіжі сліди взуття, які виявилися ідентичним зі слідами взуття ОСОБА_3 їхній автомобіль загруз в снігу, тому до місця, де знаходилася шкіра козулі, пішли лише ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Шкіра була розтріпана, частина нутрощів була з"їжена звірями. Пройшовшись по слідах ОСОБА_3, ОСОБА_6 знайшов під яблунею та зняв три петлі. Цими петлями ОСОБА_4 зв"язав шкіру козулі і, тримаючи її в руках так, щоб вона його не торкалася, відніс до автомобіля та поклав в багажник. На куфайці підсудного були п"ятна крові;

·        показаннями свідка ОСОБА_8, який суду пояснив, що він працює виконуючим обов"язки навальника Решетилівського лісництва ДП „Новосанжарський лісгосп". Ландшафтний заказник „Гарячківський ліс" перебуває у користуванні державного підприємства „Новосанжарський лісгосп" управління „Полтаваліс" міністерства лісового господарства України. 27.01.2006 року близько 12-13 години йому зателефонував ОСОБА_4 і повідомив, що вони на території заказника затримали чоловіка із впольованою козулею. Він порадив ОСОБА_4 звернутися в міліцію. Цього ж вечора до нього з цього ж приводу зателефонував голова Решетилівської райради УТМР ОСОБА_6 ЗО січня 2006 року вони разом із ОСОБА_6, працівником міліції ОСОБА_9 та ОСОБА_4 поїхали в ліс. По дорозі вони запросили із собою і підсудного ОСОБА_3 Сам він в ліс не ходив, а решта -ходили. Повернулися вони із шкірою козулі та із петлями, виготовленими із сталевих тросів. Потім вони поїхали до Решетилівського РВ УМВС, там ОСОБА_5 та ОСОБА_3 пішли в РВ, а всі інші розійшлися по домівках;

·        показаннями свідка ОСОБА_5, який суду пояснив, що в кінці січня 2006 року до нього зателефонував голова Решетилівської райради УТМР ОСОБА_6 та запросив його до себе. ОСОБА_6 повідомив йому, що двоє мисливців бачили ОСОБА_3 з мішком, в якому було м"ясо козулі. ОСОБА_4 підтвердив це. Він, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 їздили в ліс на місце пригоди, там знайшли кілька петель та рештки козулі - шкіру, ратиці. Все склали в шкіру, зв"язали петлями, ОСОБА_4 взяв її в руки і відніс до багажника їхнього автомобіля. У підсудного було вилучено куфайку зі слідами крові. Під час досудового слідства він зі слідчим РВ та понятими у присутності ОСОБА_3 приймав участь в огляді домоволодіння підсудного. В результаті огляду були виявлені та вилучені петлі, виготовлені із металевих тросів. Ці петлі були схожими із петлями, вилученими в лісі;

·        показаннями свідка ОСОБА_10, яка суду пояснила, що вона працює слідчим Решетилівського РВ УМВС України в Полтавській області. В її провадженні перебувала дана кримінальна справа. Під час проведення досудового слідства нею у присутності понятих був проведений огляд домоволодіння підсудного. В результаті огляду в сараї підсудного було виявлено металеві скручені троси, один із яких був виготовлений у формі петлі. Ці троси були вилучені та приєднані до справи. В сарай заходили всі, ніхто з них поодинці в сарай не заходив. Вона не бачила, щоб ОСОБА_5 сам заходив до сараю;

·        показаннями свідка ОСОБА_11, який суду пояснив, що він був одним із понятих при огляді домоволодіння підсудного. Стверджує, що троси, які були виявлені в сараї підсудного, ніхто з присутніх при огляді підкинути не міг;

·        показаннями свідка ОСОБА_6, який суду пояснив, що він працює головою Решетилівської райради УТМР. Наприкінці січня 2006 року начальник Решетилівського лісництва ОСОБА_8 по телефону повідомив йому, що на території заказника „Гарячківський ліс" затриманий підсудний ОСОБА_3 із

4

впольованою козою. У понеділок він, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 поїхали в ліс. Там в балці біля джерела знайшли шкіру дикої кози. Від шкіри сліди вели до яблуні, під якою вони знайшли петлі. По слідах на снігу він визначив, що козуля була впольована за допомогою петлі. Шкіру козулі зв"язали петлею і хтось із них відніс її до багажника їхнього автомобіля. Звідти всі повернулися до Решетилівського РВ УМВС, ОСОБА_5 повів ОСОБА_3 в райвідділ, а всі інші розійшлися. ОСОБА_3 при ньому нічого не пояснював:

дослідженими в судовому засіданні:

·        установчими документами ландшафтного заказника місцевого значення „Гарячківський ліс", із яких вбачається, що заказник відноситься до об"єктів природно-заповідного фонду Полтавської області і на його території забороняється мисливство за винятком селекційного та вибіркового діагностичного відстрілу та відлову з метою регулювання чисельності окремих видів тварин за погодженням з Державним управлінням екології та природних ресурсів в Полтавській області (а.с. 4-18);

·        розрахунком суми збитків, заподіяних незаконним добуванням козулі (а.с. 20);

·        протоколом огляду місця події, із якого вбачається, що на території заказника „Гарячківський ліс" виявлено та вилучено шкіру дикої тварини з ратицями, сталеві петлі (а.с.25);

·        протоколом огляду особистих речей підсудного ОСОБА_3, в ході якого була вилучена куфайка зі слідами, погожими на кров (а.с. 27);

·        протоколом огляду домоволодіння підсудного ОСОБА_3, в ході якого було виявлено та вилучено металевий трос із петлями на кінцях (а.с. 30);

·        речовими доказами - шкірою тварини, металевим тросом та куфайкою, вилученою у підсудного (а.с. 46-47);

·        висновком експерта № 224 від 20.02.2006 року, згідно якого на передній лицьовій поверхні лівої полички куфайки, вилученої у підсудного ОСОБА_3, на відстані 40,0 см від самого вільного нижнього краю та 8,0 см від вільного краю застібки є помарка речовини буро-коричневого кольору з нечіткими межами у вигляді косо смужки розмірами 1,5 х 0,8 см, яка незначно просочує та ущільнює тканину, що підлягає. Аналогічні накладення є також на тій же поличці на відстані 2,5 см від самого вільного нижнього краю та 13,5 см від вільного краю застібки розмірами 8,0 х 7,5 см; на передній лицьовій поверхні лівого рукава у нижній його третині від самого вільного нижнього краю підкачаного „манжета" на висоту до 14,0 см у вигляді групи плям та помарок з чіткими, а місцями розтертими межами розмірами від крапкових до 3,5 х 2,5 см на площі 14,0 х 11,0 см; на лицьовій поверхні спинки справа на відстані 23,0 см від плечового шва до самого поясу-резинки у вигляді відносно косої розтертої помарки слабкої інтенсивності формою, близькою до овалу, розмірами 26,0 х 18,0 см; там же нижче пояса-резинки на відстані 4,5 см від правого бокового шва вищевказана помарка продовжується у вигляді досить значного просочення тканини зі збільшенням інтенсивності донизу, де має фігурні чіткі контури формою, близькою до овалу, та має розміри 17,0 х 14,0 см; на підкладці лівої передньої полички на відстані 15,5 см від самого вільного нижнього краю та 21,0 см від вільного краю застібки є аналогічне накладення у вигляді окремої плями з частково чіткими межами розміром 2,0 х 0,8 см. У вищевказаних слідах виявлено кров тварини загону парнокопитних сімейства оленевих, яка не може походити від тварин роду лосів. Походження крові в Цих слідах не виключене від тварини загону парнокопитних сімейства оленевих роду косуль (дикої косулі) (а.с. 66-68);

висновком експерта № 264 від 27.02.2006 року, згідно якого тринадцять мікрооб"єктів, вилучених з куфайки ОСОБА_3, є волосинами з шерсті тварини

5

загону парнокопитних, сімейства оленевих, роду косуль, по всім морфологічним показникам співпадають з волоссям, вилученим із хутра, вилученого в заказнику „Гарячківський ліс", і можуть походити з нього (а.с. 73-76)

та іншими матеріалами кримінальної справи в їх. сукупності.

Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_3 за ст. 248 ч.І КК України є вірною, оскільки він вчинив незаконне полювання, тобто незаконне полювання на територіях та об"єктах природно-заповідного фонду.

При визначенні міри покарання суд керується вимогами ст.65 КК України і враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставин, які пом"якшують чи обтяжують покарання підсудного ОСОБА_3, суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги всі обставини справи і враховуючи те, що в результаті вчиненого злочину тяжких наслідків не настало, суд приходить до висновку про можливість призначення підсудному покарання, не пов"язаного із реальним обмеженням волі, оскільки вважає, що виправлення та перевиховання його може бути можливим без ізоляції його від суспільства.

Разом з тим судом встановлено, що належність вилучених на місці пригоди знарядь і засобів полювання - металевих петель підсудному ОСОБА_3 не встановлена, не встановлено також факт незаконного полювання підсудного із застосуванням металевої петлі, вилученої в господарстві підсудного, а добута внаслідок незаконного полювання шкіра козулі прийшла в непридатність. М"ясо незаконно добутої козулі у підсудного не вилучалося. Таким чином у справі відсутні знаряддя і засоби полювання та добуте в результаті незаконного полювання, а тому суд вважає за необхідне не застосовувати до підсудного ОСОБА_3 додаткового покарання, встановленого санкцією частини першої статті 248 КК України - конфіскації знарядь і засобів полювання та всього добутого.

Решетилівською селищною радою у справі до підсудного ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, у розмірі 860 грн. В судовому засіданні встановлено, що об"єкт природно-заповідного фонду -ландшафтний заказник „Гарячківський й ліс", який є місцем злочину, перебуває в користуванні ДП „Новосанжарський лісгосп" управління „Полтаваліс" і не перебуває в користуванні Решетилівської селищної ради, суд приходить до висновку, що цивільний позов Решетилівської селищної ради є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Прокурором Решетилівського району в інтересах держави в особі УДК в Полтавській області до підсудного ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про відшкодування витрат, пов"язаних із експертним дослідженням НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області речових доказів, в розмірі 4649,75 грн.

Суд находить, що даний позов не підлягає задоволенню, оскільки згідно вимог пункту 2 статті 91 КПК України витрати, що складаються із сум, витрачених на зберігання, пересилання і дослідження речових доказів, відносяться до судових витрат і відшкодовуються при постановленні вироку в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним кодексом України, а тому суд визнає цивільний позов прокурора безпідставним.

6

Суд також не знаходить підстав для покладення на підсудного ОСОБА_3 вказаних вище судових витрат з таких підстав:

відповідно до вимог частини 1 статті 93 КПК України судові витрати покладаються на засуджених, крім сум, що видані і мають бути видані перекладачам, або приймаються на рахунок держави.

Згідно частини 2 статті 15 Закону України „Про судову експертизу" проведення судових експертиз у кримінальних та адміністративних справах державними спеціалізованими установами здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 за ст. 248 ч1 КК України визнати винним та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк - 2 (два) роки без конфіскації знарядь і засобів полювання та всього добутого.

В силу ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк - 1 (один) рік.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України зобов"язати засудженого ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та попереджати органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи чи навчання.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередню - підписку про невиїзд.

В задоволенні цивільного позову Решетилівської селищної ради - відмовити за його безпідставністю.

В задоволенні цивільного позову прокурора Решетилівського району - відмовити за його безпідставністю.

Судові витрати у справі, пов"язані із експертними дослідженнями НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області речових доказів у справі, - прийняти на рахунок держави.

Речові докази -металевий трос, шкіру тварини та куфайку, які знаходяться в камері схову речових доказів Решетилівського РВ УМВС України в Полтавській області (а.с. 46-47), - знищити, як такі, які не мають ніякої цінності.

Вирок може бути оскаржений протягом п"ятнадцяти діб з моменту/його проголошення до апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний

суд

Головуючий:             ПІДПИС

СУДДЯ: