ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Панченко О.В.

11 червня 2019 р.Справа № 520/10880/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.,

суддів - Калитки О. М. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання - Ковальчук А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и л а:

30.11.2018 року позивач ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до суду з позовом, яким просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, що прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області, контролюючий орган): № 0003161314, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 259.400,50 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 64.850,12 грн, а також № 0003181314, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 21.616,71 та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5.404,17 грн, № 0003171314, яким застосовано штрафу (фінансові) санкцію за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у розмірі 170 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Заперечуючи проти вимог Шаповалова В.Є., у відзиві на адміністративний позов ГУ ДФС у Харківській області зазначав, що у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України), то метою оподаткування суми такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу з урахуванням норм п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд зазначив, що відповідачем було нараховано суму податкових зобов`язань на основну суму прощенного боргу, а не на різницю між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіціальним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014 року, чи на суму процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме положень п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далів - КАС України), просить скасувати судове рішення і прийняти нове, яким задовольнити його адміністративний позов в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 контролюючій орган просить залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, аргументуючи відзив доводами, по суті, аналогічними доводам відзиву на адміністративний позов ОСОБА_1

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308 КАС України).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308 КАС України).

Судом установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків з питання отримання додаткового блага у вигляді анулювання кредитної заборгованості за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18.04.2018 року № 1477/20-40-13-14-08/2853112073 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено порушення платником податків п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, а саме невключення у 2016 році до загального річного оподаткованого доходу суми доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 1.441.113 грн, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 259.400,50 грн та п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України - військового збору у сумі 21.616,71 грн

25.05.2018 року податковим органом згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України та на підставі акта перевірки винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0003161314 за порушення п.п. «д» п.п 164.2.17 п. 164.2. ст. 164 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 259.400,50 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 64.850,12 грн на підставі ч. 1 п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Податковим повідомленням-рішенням № 0003171314 за порушення п. 179.1 ст 179, п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170 грн на підставі п. 120.1 ст. 12 ПК України.

Податковим повідомленням-рішенням № 0003181314 за порушення п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 21.616,71 та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5.404,17 грн на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Наявність складу податкового правопорушення доводиться податковим органом на підставі інформації з бази даних 1-ДФ за 2016 рік щодо прощення позивачу боргу за кредитним договором від 08.08.2007 року № 702/244/2007, укладеним з ПАТ «ОТП Банк», у сумі 1.441.113 грн.

Судом установлено, що між позивачем та ЗАТ «ОТП Банк» 08.08.2007 року укладено кредитний договір № ML 702/244/2007, відповідно до умов якого банк надав позивачу кредитні кошти в розмірі 166.000 доларів США (а.с. 168).

14.06.2016 року між ПАТ «ОТП Банк» та позивачем укладено додаткову угоду № 11 до означеного кредитного договору, за умовами якої в порядку передбаченому цим Додатковим договором банк надає позичальнику кредит у розмірі 2.601.959,47 грн, цільове використання кредиту - зміна валюти боргових зобов`язань шляхом направлення кредитних коштів на погашення боргових зобов`язань позичальника за кредитним договором, дата остаточного повернення кредиту 08.08.2016 року (а.с. 21-27)

В цей же день між ОСОБА_1 та банком укладений договір про внесення змін та доповнень № 12 (про прощення боргу) до кредитного договору від 08.08.2007 року № ML 702/244/2007.

Із змісту цього договору вбачається, що станом на 16.06.2016 року розмір боргових зобов`язань ОСОБА_1 в іноземній валюті складає 103.252, 36 доларів США. Ця сума станом на 14.06.2016 року відповідно до офіційного курсу НБУ дорівнює 2.578.075,24 грн. При цьому розмір таких зобов`язань за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014 року дорівнює 825.296,11 грн. Курсова різниця по кредиту складає 1.752.779,12 грн.

За умовами про внесення змін та доповнень № 12 ОСОБА_1 прийняв на себе зобов`язання у строк до 14.06.2016 року погасити боргові зобов`язання у розмірі 1.134.000 грн., а банк здійснює анулювання (прощення) основної суми боргу у розмірі 1.441.113,86 грн.

Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Сума боргу (тіло кредиту та проценти) платника податку анульована (прощена) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника.

Проценти нараховані за користування кредитними коштами включаються до оподаткованого доходу, що отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором, оскільки нараховані проценти за користування кредитом, є платою за надану послугу з користування кредитними коштами, а тому анулювання таких (процентів) - звільнення від оплати за таку послугу для позивальника є додатковим благом, при цьому обов`язок сплати таких передбачено умовами кредитного договору як невід`ємної частини домовленостей досягнутих між сторонами та не є засобом забезпечення їх виконання.

При списанні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом включаючи і проценти як плату за отриману послугу з користування наданими коштами.

Відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України. Пеня та штраф є лише засобом забезпечення виконання основного зобов`язання перед банком та не є доходом платника податку у разі їх анулювання за рішенням банківської установи.

Доходом платника податку у розумінні норм ПК України є основна сума боргу та відсотки за кредитним договором, які були анульовані (прощені) кредитором, натомість анульовані (прощені) пеня, штраф чи підвищені відсотки (за прострочення платежу) не є доходом платника податку, а відповідно і не є об`єктом оподаткування податком з доходу фізичних осіб.

Положення абзацу «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. ПК України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) визначають сукупність умов, за наявності яких до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються основна сума боргу платника податку, прощеного (анульованого) кредитором.

Згідно з п.п «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі, якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 01 січня звітного податкового року (у 2016 році - 1.378 грн х 25%). Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення(анулювання) боргу у порядку, визначеному п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

З 07.05.2015 року підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань». Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.

Однією з таких преференцій, встановлених у п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є невіднесення до додаткового блага платника податку і не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суми, прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.

Курсова різниця обчислюється, серед іншого, як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014 року, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Зазначені преференції застосовуються до всіх фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014 року, операції з прощення (анулювання) заборгованості за якими здійснювалися, починаючи з 01.01.2015 року.

Приходячи до висновку про обґрунтованість вимог позивача ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що АТ «ОТП Банк» у договорі про внесення змін та доповнень № 11 оговорено, що анулюванню (прощенню) підлягає сума кредиту (основна сума боргу) в розмірі 1.441.113,86 грн., проценти в розмірі 0,00 грн, в означену банком суму основного боргу увійшла сума прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці, яка складає 615.817,11 грн (1.441.113,86 грн - 825.296,11 грн).

Крім того, підпунктом 165.1.55 п. 165.1.ст. 165 ПК України встановлено, що не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 01 січня звітного податкового року (у 2016 році - 1.378 грн х 25%) та сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Частиною 2 ст. 2 КАС України установлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені судом обставини, колегія суддів зазначає, що податкові повідомлення-рішення відповідача, що є предметом спору у справі, не відповідають критерію обґрунтованості, оскільки при їх прийняті контролюючим органом означені вище обставини враховані не були. При цьому колегія суддів зазначає про передчасність висновків ГУ ДФС у Харківській області про наявність складу податкового правопорушення, передбаченого абз «д» п.п. 164.2.17 п. 163.2 ст. 164 ПК України.

Також колегія суддів вважає, що рішення контролюючого органу щодо збільшення грошових зобов`язань з військового збору та сплати штрафу за невиконання вимог п. 179.1 ст. 179 ПК України є похідними за своєю суттю, оскільки безпосередньо пов`язані із збільшенням загального оподатковуваного доходу як бази оподаткування і цим податком.

Оскільки зазначені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою і цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 ..

Пунктом 2 ч. 1 ст. 315 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).

Таким чином, колегія суддів, задовольняючи вимоги апеляційних скарг, скасовує рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 року з прийняттям нового рішення про задоволення вимог позивача.

Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно із ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї статті при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи наявні квитанції про сплату позивачем судового збору: а.с. 3 - за подання адміністративного позову у сумі 3.514,41 грн, а.с. 195-а - за подання апеляційної скарги у сумі 5.271,62 грн.

Таким чином, у відшкодування витрат по сплаті судового збору у загальному розмірі 8.838,48 грн належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 139, 292, 293, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року скасувати, з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 25 травня 2018 року:

- № 0003161314, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 324.259,62 грн. (триста двадцять чотири тисячі двісті п`ятдесят дев`ять гривень 62 копійки), з яких 259.400,50 грн. (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста гривень 50 копійок) - основний платіж, 64.850,12 грн. (шістдесят чотири тисячі вісімсот п`ятдесят гривень 12 копійок) - за штрафними фінансовими санкціями;

- № 0003171314, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 170,00 грн. (сто сімдесят гривень 00 копійок);

- № 0003181314, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у сумі 27.020,88 грн. (двадцять сім тисяч двадцять гривень 88 копійок), з яких 21.616,71 грн. (двадцять одна тисяча шістсот шістнадцять тисяч гривень 71 копійка) - основний платіж, 5.404,17 грн. (п`ять тисяч чотириста чотири гривні 17 копійок) - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 8.786,03 грн. (вісім тисяч сімсот вісімдесят шість гривень 03 копійки).

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова

Судді(підпис) (підпис) О.М. Калитка З.О. Кононенко

Постанова у повному обсязі складена і підписана 21 червня 2019 року.