УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/15945/18 Головуючий у 1-й інст. Ведмідь Н. В.

Категорія 29 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.,

суддів: Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №295/15945/18 за позовом комунального підприємства «Експлуатація штучних споруд» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Богунського районного суду м. Житомира, ухвалене 27 лютого 2019 року суддею Ведмідь Н.В. у м. Житомирі, повний текст рішення складено 06 березня 2019 року,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2018 року комунальне підприємство «Експлуатація штучних споруд» Житомирської міської ради (далі - Підприємство) звернулося до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 25.04.2018 з вини ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої пошкоджено належну Підприємству колесовідбійну шляхову огорожу. ОСОБА_1 відмовляється відшкодувати завдані підприємству збитки, на відповідні звернення не реагує, у зв`язку із чим просило стягнути із відповідача 74123 грн - майнової шкоди, 4000 грн - на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 лютого 2019 року позов Підприємства задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Підприємства майнову шкоду, завдану внаслідок ДТП, в розмірі 74123,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову Підприємства.

На його думку, судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №755/18006/15-ц від 04.07.2018.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Підприємства просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, посилаючись на її безпідставність.

В судовому засіданні представник Підприємства апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у його відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи залишено судом апеляційної інстанції без задоволення з огляду на відсутність документів, які б підтверджували поважність її неявки.

Заслухавши представника Підприємства, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 25.04.2018, керуючи автомобілем DAF ХF 95.430, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпречепом Krone SDP 27, державний номерний знак НОМЕР_2 , вчинив ДТП, внаслідок якої пошкоджено належну Підприємству колесовідбійну шляхову огорожу по просп. Миру, 2 у м. Житомирі, вартість відновлення якої становить 74123,00 грн (а.с. 9-10, 52-57).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що джерелом підвищеної небезпеки, яким володів ОСОБА_1 , підприємству завдано майнову шкоду, а тому останній має нести обов`язок по її відшкодуванню. Суд також зазначив, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред`явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки він здійснений при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Так, за змістом частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала.

Згідно з частинами другою та п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто, у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV). Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18).

ОСОБА_1 не заперечував, що керував транспортним засобом та пошкодив майно підприємства. Проте, як вбачається із матеріалів справи, його цивільно-правова відповідальність була застрахована ТДВ СТ «Домінанта», що підтверджується відповідним полісом, ліміт відповідальності страховика у якому визначений 100 000 грн (а.с. 103).

Отже, оскільки відповідачем не вчинялися дії, передбачені ст. 37 Закону №1961-IV, розмір завданої шкоди не перевищує ліміту відповідальності (розмір шкоди - 74123,00 грн, ліміт відповідальності 100000 грн), а доказів про те, що ТДВ СТ «Домінанта» відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування позивачем не надано, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Посилання суду на те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована, не відповідає останній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Тому, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення про відмову у позові Підприємства.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з Підприємства на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2643 грн понесених останнім судових витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

У частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди рішення суду не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 лютого 2019 року у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Експлуатація штучних споруд» Житомирської міської ради майнової шкоди в сумі 74123,00 грн скасувати та ухвали у цій частині нове судове рішення про залишення позову без задоволення.

Стягнути з комунального підприємства «Експлуатація штучних споруд» Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 2643 грн судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений 21 червня 2019 року.