Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2019 р. Справа№200/7064/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41247274, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6)

про визнання протиправними та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання неправомірним та скасування рішення від 5 лютого 2019 року про відмову в призначенні пенсії та зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії, зарахувавши до спеціального стажу період проходження строкової військової служби в лавах збройних сил Радянської Армії з 22 листопада 1988 року по 6 листопада 1991 року та період його роботи на підприємстві ТОВ «Шахтне будівництво» з 8 жовтня 2010 року по 17 грудня 2010 року.

Ухвалою суду від 4 червня 2019 року було прийнято до провадження позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі № 200/7064/19-а за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28 січня 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою № 181 про призначення пільгової пенсії відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 5 лютого 2019 року рішенням № б/н відповідач відмовив в призначені пенсії через відсутність необхідного пільгового підземного страхового стажу роботи 25 років. З рішенням відповідача № б/н від 5 лютого 2019 року про відмову в призначені пенсії не згодний. Згідно спірного рішення відповідач не зарахував до пільгового стажу період роботи на підприємстві ТОВ «Шахтне будівництво» з 8 жовтня 2010 року по 17 грудня 2010 року. Відповідно до додатку до спірного рішення (про розрахунок стажу), без жодних пояснень відповідач не зарахував до пільгового стажу по професії «гірник підземний» період проходження мною строкової військової служби в лавах збройних сил Радянської Армії з 22 листопада 1988 року по 6 листопада1991 року.

Відповідач до суду надав відзив, в якому зазначив, що на дату звернення страховий стаж позивача склав 25 років 01 місяців 09 днів. В тому числі стаж підземної роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах складає 23 роки 03 місяці 09 днів, в тому числі за ст. 14-20 - шахтарі складає 12 років 03 місяці 17 днів, за ст. 14-25 - шахтарі складає 07 років 11 місяців 22 дні, за кожний рік роботи на провідних посадах додатково зараховано 3 місяці згідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 за 12 років додатково зараховано 03 роки. Оскільки до пільгового стажу позивача не було зараховано періоди роботи: з 8 жовтня 2010 року по 17 грудня 2010 року на підприємстві ТОВ «Шахне будівництво», у зв`язку з тим що підприємство не перереєстровані на підконтрольній українській владі території та відсутні відомості про спец стаж в індивідуальній відомості про застраховану особу від 29 січня 2019 року. Також до спеціального (пільгового) страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах не зараховано період строкової військової служби в лавах збройних сил Радянської Армії з 22 листопада 1988 року по 6 листопада 1991 роки.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 22 березня 2002 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 на ім`я позивача підтверджується, що позивача 8 жовтня 2010 року було прийнято до ТОВ «Шахтне будівництво» проходчиком 5 розряду з повним робочим днем у шахті відповідно до наказу від 8 жовтня 2010 року № 59к та 17 грудня 2010 року на підставі наказу від 17 грудня 2010 року № 90к позивач звільнився з підприємства.

Крім того, записами у трудовій книжки позивача підтверджується, що позивач з 1 вересня 1985 року по 16 липня 1988 року навчався у СПТУ № 143 м. Донецька, спеціальність машиніст-тракторист широкого профілю. З 22 листопада 1988 року по 6 листопада 1991 року позивач проходив службу в рядах Радянської Армії, про зазначений факт також свідчить наявний в матеріалах справи військовий квиток позивача серії НОМЕР_4 .

Судом встановлено, що позивач звернувся до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою від 28 січня 2019 року № 181 про призначення пенсії згідно з пунктом 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідачем була розглянута заява позивача від 28 січня 2019 року № 181 за результатом чого було прийнято рішення від 5 лютого 2019 року про відмову в призначенні пенсії. У вказаному рішенні було зазначено, що позивачем було надано до управління наступні документи: заява, копія паспорту і ІПН, копія трудової книжки серії НОМЕР_3 від 24 грудня 1991 року, копія диплома про навчання серії НОМЕР_5 від 16 липня 1988 року, копія військового квітка серії НОМЕР_4 від 22 вересня 1989 року, довідка про особливий характер роботи видана з підприємства ДП «Шахтоуправління Південнодонбаське №1» № 9 від 18 січня 2019 року, довідки про особливий характер роботи видані з підприємства ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» №1-256 від 25 січня 2019 року, № 1-263 від 28 січня 2019 року, довідка про особливий характер роботи видана з підприємства ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» № 26/27 від 22 січня 2019 року, виписка з наказу про атестацію робочих місць з переліком робочих місць по ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» від 22 січня 2019 року № 26/27, довідка про особливий характер роботи видана з підприємства ДП Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» № 04-22/125 від 22 січня 2019 року, виписка з наказу про атестацію робочих місць з переліком робочих місць по ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» № 410 від 7 квітня 2010 року, копія наказів про атестацію робочих місць з переліком робочих місць ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» № 2\44-ОТ від 23 квітня 2010 року. Відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України від 31.03.1994 № 202, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років. Відповідно до наданих документів, страховий стаж заявника складає 25 років 01 місяць 09 днів. В тому числі стаж підземної роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах складає 23 роки 03 місяці 09 днів, в тому числі за ст.14- 20 - шахтарі складає 12 років 03 місяці 17 днів, за ст. 14-25-шахтарі складає 07 років. 11 місяців 22 дні, за кожний повний рік роботи на провідних посадах додатково зараховано 3 місяці згідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 за 12 років додатково зараховано 03 роки. До пільгового стажу за не зараховані періоди роботи з 8 жовтня 2010 року по 17 грудня 2010 року на підприємстві ТОВ «Шахтне Будівництво», підприємство не перереєстроване на підконтрольній українській владі території та відсутні відомості про спецстаж в індивідуальній відомості від 29 січня 2019 року. За таких обставин відмолено позивачу в призначенні пенсії із зниження пенсійного віку за нормами пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю пільгового стажу 25 років на підземних умовах.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з нормами статті 114 зазначеного Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Як встановлено судом раніше, позивачем для призначення пенсії на пільгових умовах, окрім трудової книжки, були надані документи, що підтверджують факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідно до Додатку 1 Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р місто Донецьк, де перебувають підприємства на яких працював позивач та які не зараховує до пільгового стажу відповідач, відноситься до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Абзац 7 пункту 20 Порядку № 637 доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1028 наступного змісту: в разі розміщення підприємств, установ, організацій на тимчасово окупованій території України або в районах проведення АТО можливе підтвердження спеціального стажу за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території і не здійснили перереєстрацію юридичної адреси на підконтрольну України територію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Проте, суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача на підприємстві у період з 8 жовтня 2010 року по 17 грудня 2010 року. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказаний період свідчить про зайнятість останнього за відповідною посадою. Записи про спірний період роботи засвідчений відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить до висновку, що відповідач безпідставно не врахував позивачу період його роботи з 8 жовтня 2010 року по 17 грудня 2010 року до пільгового стажу.

Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду проходження військової служби позивача у період з 6 листопада 1988 року по 6 листопада 1991 року суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з трудової книжки позивача після проходження позивачем військової служби (6 листопада 1991 року) позивача було прийнято до Шахти «Южнодонбаська № 1» учнем гірничоробітника підземного з повним робочим днем у шахті, тобто через один місяць після проходження служби, а тому період проходження позивачем військової служби повинен бути зарахований до пільгового стажу. Крім того, суд зазначає, що відповідач в оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії не зазначив ні того, що ним не зараховано до пільгового стажу періоду проходження позивачем військової служби, ні підстав такого не зарахування.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров`я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. З аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп. відповідно до квитанції від 27 травня 2019 року.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41247274, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6) про визнання протиправними та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 5 лютого 2019 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії.

Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 січня 2019 року 181 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до спеціального стажу період проходження строкової військової служби в лавах збройних сил Радянської Армії з 22 листопада 1988 року по 6 листопада 1991 року та період його роботи на підприємстві ТОВ «Шахтне будівництво» з 8 жовтня 2010 року по 17 грудня 2010 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Стягнути з Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 20 червня 2019 року. Повне судове рішення складено 20 червня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар