ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року

м. Київ

справа № 756/3939/20

провадження № 61-14873св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко Олег Анатолійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», в інтересах якого діє адвокат Шеремет Марія Олегівна, на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року у складі судді Жука М. В. та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року в складі колегії суддів Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» (далі - ТОВ «Мегаінвест Сервіс»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка О. В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна з чужого володіння.

Позов мотивовано тим, що 04 листопада 2005 року між ним та АБ «АЖІО», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», укладений кредитний договір № 77, згідно з умовами якого він отримав кредит у розмірі 60 000,00 дол. США з остаточною датою його повернення згідно з узгодженим графіком у строк до 03 листопада 2025 року. Кредитні кошти він використав для придбання квартири АДРЕСА_1 , яку на підставі договору іпотеки від 04 травня 2005 року передав в іпотеку банку на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Вказував на те, що протягом строку дії вказаного кредитного договору він своєчасно та у повному обсязі вносив грошові кошти на погашення строкової заборгованості.

У березні 2020 року він дізнався, що 21 лютого 2020 року на підставі протоколу електронного аукціону ТОВ «Національна електронна біржа» № UA-EA-2019-12-20-000011-b від 10 лютого 2020 року між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Мегаінвест Сервіс» укладено договір № GL3N015205 про відступлення права вимоги за кредитним договором № 77 від 04 листопада 2005 року, в якому зазначено розмір заборгованості позичальника у сумі 6 646,25 дол. США, з яких 6 621,36 дол. США - заборгованість за кредитом та 24,89 дол. США - заборгованість за процентами, що за курсом Національного Банку України становить 162 684,91 грн.

Крім того, 21 лютого 2020 року банк відступив право вимоги за договором іпотеки ТОВ «Мегаінвест Сервіс», яке 26 лютого 2020 року звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу спірної квартири ОСОБА_2 , за якою зареєстровано право власності на вказану квартиру.

Зазначав, що відчуження належної йому на праві власності квартири відбулося з порушенням положень ЦК України в частині визначених вимог щодо договору купівлі-продажу, статті 38 Закону України «Про іпотеку», статті 55 Закону України «Про нотаріат», пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, зокрема, він не мав простроченої заборгованості за кредитним договором, йому не надсилались письмові повідомлення про звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру, продаж здійснено без його згоди як іпотекодавця за ціною, яка значно нижча за ринкову ціну цієї нерухомості.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 26 лютого 2020 року між ТОВ «Мегаінвест Сервіс» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О. А., а також витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на його користь спірну квартиру.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 26 лютого 2020 року між ТОВ «Мегаінвест Сервіс» як іпотекодержателем за договором іпотеки № 2984 від 04 листопада 2005 року, та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1504.

Витребувано з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «Мегаінвест Сервіс» не набуло права звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання шляхом відчуження предмета іпотеки іншій особі, оскільки факт неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором не підтверджено належними доказами.

Крім того, приватний нотаріус, посвідчуючи 26 лютого 2021 року оспорюваний договір купівлі-продажу квартири, який містить посилання на те, що продавець ТОВ «Мегаінвест Сервіс» не менше ніж за 30 днів до укладення цього договору письмово повідомив іпотекодавця, що підтверджується трекінгом № 0160208054187, не звернув увагу на те, що ТОВ «Мегаінвест Сервіс» набуло прав іпотекодержателя лише 21 лютого 2020 року, а саме по собі відстеження за трекінгом не свідчить про зміст поштового відправлення та його адресата.

На вимогу суду першої інстанції копії матеріалів нотаріальної справи щодо посвідчення спірного договору купівлі-продажу квартири приватний нотаріус не надав, а матеріали електронної копії реєстраційної справи щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за № 2041139480000, надану Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, письмових повідомлень іпотекодавцю від ПАТ «Фідобанк» не містять.

Витребуючи з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 спірну квартиру, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, укладеним з ТОВ «Мегаінвест Сервіс», яке не набуло права на продаж цього майна та здійснило його відчуження поза волею власника.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 січня 2022 рокуапеляційну скаргу ТОВ «Мегаінвест Сервіс» залишено без задоволення, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 серпня 2021 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки ТОВ «Мегаінвест Сервіс» не набуло права звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання шляхом відчуження предмета іпотеки ОСОБА_2 .

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2022 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Ухвалено додаткове судове рішення у справі.

Стягнуто з ТОВ «Мегаінвест Сервіс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення, апеляційний суд виходив із того, що судом не вирішено питання про судові витрати. Заявником доведено надання професійної правничої допомоги на суму 10 000,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 18 січня 2023 року касаційні скарги ОСОБА_2 та ТОВ «Мегвінвест Сервіс» задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2022 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що 25 січня 2022 року суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_2 щодо якої немає відомостей про її належне повідомлення про час та місце розгляду справи, чим порушив її право брати участь у судовому засіданні, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2023 рокуапеляційну скаргу ТОВ «Мегаінвест Сервіс» залишено без задоволення, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 серпня 2021 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та визнання недійсним оспорюваного договору з витребуванням спірної квартири на користь позивача відповідають нормам матеріального права. Зі змісту укладених ПАТ «Фідобанк» з ТОВ «Мегаінвест Сервіс» договорів про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки встановлено, що станом на 21 лютого 2020 року ОСОБА_1 не мав простроченої заборгованості за кредитним договором. Однак вже через п`ять днів після набуття права вимоги, усупереч вимогам закону та умовам договору іпотеки, без направлення письмового повідомлення, ТОВ «Мегаінвест Сервіс» відчужило предмет іпотеки за спірним договором купівлі-продажу квартири від 26 лютого 2020 року ОСОБА_2 , яка перебуває у родинних відносинах з директором ТОВ «Мегаінвест Сервіс», з відстрочкою платежу до 2024 року.

Суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про те, що ТОВ «Мегаінвест Сервіс» не набуло права звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання шляхом відчуження предмета іпотеки іншій особі, а тому вимога позову про визнання спірного договору купівлі-продажу квартири недійсним підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, укладеним з ТОВ «Мегаінвест Сервіс», яке не набуло права на продаж цього майна та здійснило його відчуження поза волею власника, який не був стороною правочину, що визнано судом недійсним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про достатність підстав для задоволення вимоги про витребування майна з чужого володіння відповідно до статей 328, 387, 388, ЦК України.

Суд правильно встановив, що оспорюваним договором порушено право власності позивача на спірну квартиру.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

18 жовтня 2023 року на електронну поштову адресу Верховного Суду від імені ТОВ «Мегаінвест Сервіс» - адвокат Шеремет М. О. подала касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року, у якій просить їх скасувати як такі, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року справа № 465/646/11, від 29 вересня 2020 року справа № 757/13243/17, постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року справа № 459/3382/16-ц, від 18 січня 2023 року справа № 756/3939/20, від 13 листопада 2019 року справа № 755/21646/15, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована наступним.

Суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про те, що ТОВ «Мегаінвест Сервіс» не набуло права звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання шляхом відчуження предмета іпотеки іншій особі. Зазначене спростовується підставою для такого відчуження - повідомленням первісного кредитора ПАТ «Фідобанк», надісланим боржнику у 2019 році, про наявність у нього простроченого зобов`язання за кредитним договором. Набуте первісним кредитором право звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання перейшло до нового кредитора відповідно до статті 514 ЦК України.

Неотримання іпотекодавцем та заінтересованими особами повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку» не є підставою для визнання правочину недійсним, а створює передумови для відшкодування збитків.

Суди не надали оцінки наданим відповідачем звіту про оцінку майна та звіту будівельно-технічної експертизи щодо технічного стану предмета іпотеки, які підтверджують наявність у нового кредитора права звернення стягнення на вказане нерухоме майно у позасудовому порядку.

Позивач не надав до суду доказів своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором.

На порушення вимог статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції помилково не прийняв докази направлення кредитором боржнику повідомлення про усунення порушення від 16 січня 2019 року, долучені до апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не встановив достатньо повно фактичних обставин, які мають значення правильного вирішення спору.

Суди не врахували, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України обмежене вичерпним колом підстав, однією з яких є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

У січні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Діхтяренко О. М. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Також просила стягнути з ТОВ «Мегаінвест Сервіс» на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Відзив мотивовано тим, що ТОВ «Мегаінвест Сервіс» не вказало конкретних норм матеріального права, які на думку заявника неправильно застосували суди попередніх інстанцій, не навело достатніх обґрунтувань необхідності застосування норм права відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року справа № 465/646/11, від 29 вересня 2020 року справа № 757/13243/17.

Доводи заявника про те, що позивач не довів належне виконання умов кредитного та іпотечного договорів, ґрунтуються на припущеннях та спростовуються змістом договору про відступлення прав вимоги, листом ПУ АТ «Фідобанк».

Посилання ТОВ «Мегаінвест Сервіс» на порушення судом апеляційної інстанції частини третьої статті 367 ЦПК України є помилковим, оскільки суд не встановив обставин повідомлення боржника про порушення зобов`язання, у тому числі і на підставі наданих заявником доказів.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2023 року поновлено ТОВ «Мегаінвест Сервіс», в інтересах якого діє адвокат Шеремет М. О., строк на касаційне оскарження рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року, відкрито касаційне провадження в указаній справі, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення дії (виконання) оскаржуваних судових рішень.

У січні 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 листопада 2005 року між АБ «АЖІО» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 77, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 60 000,00 дол. США для придбання трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , зі строком остаточного повернення до 03 листопада 2025 року з нарахуванням відсотків за користування кредитом за узгодженою відсотковою ставкою LIBOR.

04 листопада 2005 року ОСОБА_1 придбав за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 .

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 04 листопада 2005 року між АБ «АЖІО» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 78,70 кв. м, житловою площею 41,70 кв. м.

Відповідно до пункту 1.3 договору іпотеки сторони оцінили предмет іпотеки у 454 500,00 грн, що за курсом Національного банку України станом на 04 листопада 2005 року становить 90 000,00 дол. США; оцінка предмета іпотеки визначена за згодою сторін з урахуванням ринкових цін та обсягу можливих витрат, пов`язаних з його реалізацією (або оцінкою незалежного експерта - за вибором іпотекодержателя).

Пунктом 2.2 договору іпотеки визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором, іпотекодержатель має право звернути стягнення та задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, необхідні витрати на утримання предмету іпотеки, витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, а також компенсувати всі інші витрати із вартості предмета іпотеки в порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає у разі порушення іпотекодавцем будь-яких умов цього договору.

Іпотекодержатель набуває право дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки в період користування іпотекодавцем кредитом у тому разі, якщо іпотекодавець порушує умови кредитного договору та/або умови цього договору; іпотекодержатель має направити кошти, виручені від реалізації предмета іпотеки, на погашення простроченої заборгованості за кредитом та відсотках, на дострокове повернення всієї суми кредиту, а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки (пункт 2.3 договору іпотеки).

Згідно з пунктом 2.4 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися іпотекодержателем, зокрема шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до пункту 2.5 договору іпотеки сторони домовилися, що у разі прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом його продажу відповідно до статті 38 Закону «Про іпотеку», іпотекодавець передає договір купівлі-продажу, технічну та іншу документацію іпотекодержателю для оформлення договору купівлі-продажу предмета іпотеки із покупцем; документація передається на протязі 3-х робочих днів з моменту виникнення у іпотекодержателя права продажу предмета іпотеки.

21 лютого 2020 року між ПАТ «Фідобанк», який є правонаступником АБ «АЖІО», та ТОВ «Мегаінвест Сервіс» укладено договір № GL3N015205 про відступлення прав вимоги, за умовами якого банк відступає шляхом продажу новому кредитору ТОВ «Мегаінвест Сервіс» право вимоги банку до позичальників та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор ТОВ «Мегаінвест Сервіс» в день укладення цього договору, але в будь-якому разі не раніше моменту отримання банком у повному обсязі плати за цим договором, набуває наступні права кредитора за основними договорами: права вимагати належного виконання боржником зобов`язань за основним договором щодо сплати боржником грошових коштів у сумах, вказаних у додатку № 1 до цього договору та визначених на момент набуття новим кредитором права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття права вимоги процентів у розмірах, вказаних у додатку № 1 до цього договору, право вимагати сплати нарахованих і несплачених на момент набуття права вимоги штрафних санкцій, неустойок (штрафів, пені), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань у випадках та на умовах, встановлених основними договорами.

Розмір прав вимоги, які переходить до нового кредитора, вказаний у додатку № 1 до цього договору.

Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора відповідно до цього договору у обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. До нового кредитора ТОВ «Мегаінвест Сервіс» не переходить право на нарахування процентів за користування боржниками кредитними коштами та право на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржника відповідно до умов основних договорів (пункт 2.1. договору).

Згідно з додатком № 1 до договору № GL3N015205 про відступлення прав вимоги від 21 лютого 2020 року до ТОВ «Мегаінвест Сервіс» перейшло право вимоги ПАТ «Фідобанк» за кредитним договором № 77 від 04 листопада 2005 року у розмірі заборгованості за кредитними коштами у сумі 6 621,36 дол. США та заборгованості за нарахованими процентами у сумі 24,89 дол. США, а всього 6 646,25 дол. США, що в еквіваленті до національної валюти становить 162 684,91 грн.

Відповідно до акта прийняття-передачі оригіналів документів від 21 лютого 2020 року ПАТ «Фідобанк» передало ТОВ «Мегаінвест Сервіс» всі наявні у банку документи кредитної справи № 77.

21 лютого 2020 року між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Мегаінвест Сервіс» укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 04 листопада 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О. П. за реєстровим № 50, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступив, а новий іпотекодержатель прийняв всі права первісного іпотекодержателя за договором іпотеки від 04 листопада 2005 року, укладеним між банком та іпотекодавцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р. П. за реєстровим № 2984.

26 лютого 2020 року між ТОВ «Мегаінвест Сервіс», в особі директора Мацкевича Д. А., та громадянкою Російської Федерації ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ТОВ «Мегаінвест Сервіс», діючи відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку» продано, а ОСОБА_2 придбано квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04 листопада 2005 року № 2981, а право продажу указаної квартири будь-якій особі належить ТОВ «Мегаінвест Сервіс» на підставі договору іпотеки від 04 листопада 2005 року № 2984, договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 21 лютого 2020 року № 50. Продавець не менше ніж за 30 днів до укладення цього договору письмово повідомив іпотекодавця, що підтверджується трекінгом № 0160208054187. За домовленістю сторін відчуження квартири за цим договором здійснюється за 182 696,00 грн, яка здійснюється шляхом безготівкового перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця у строк до 01 січня 2024 року.

На підставі заяви ОСОБА_2 26 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенко О. А. прийнято рішення за № 51347476 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Згідно із трекінгом відправлень «Укрпошти», який сформовано 23 березня 2020 року, дані про відправлення за № 0160208054187 на час запиту відсутні, оскільки не зареєстровані в системі.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення цим вимогам відповідають.

Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Спірні правовідносини стосуються необхідності захисту права власності позивача на квартиру, яка є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки, укладеному ним з ПАТ «Фідобанк», та яка вибула з власності позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб згідно зі статтями 36, 38 Закону України «Про іпотеку».

Щодо визнання недійсним договору-купівлі продажу (правомірності вибуття іпотечного майна з власності позивача)

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).

Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів, в тому числі, вільне волевиявлення учасника правочину.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

За змістом частини третьої статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

Аналіз зазначених положень Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що право звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває лише у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання. В іншому випадку іпотекодаржатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки, у тому числі шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі.

Крім того, зверненню стягнення на предмет іпотеки, у тому числі шляхом позасудового врегулювання, має передувати виконання іпотекодержателем обов`язку письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір звернути стягнення на це майно, за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що факт невиконання або неналежного виконання позивачем умов кредитного та іпотечного договорів, зокрема прострочення сплати платежів, не підтверджено під час розгляду справи належними та допустимими доказами.

З додатку № 1 до договору № GL3N015205 про відступлення прав вимоги від 21 лютого 2020 року вбачається, що станом 21 лютого 2020 року розмір заборгованості позивача за кредитним договором № 77 від 04 листопада 2005 року становить: основна заборгованість - 6 621,36 дол. США, за нарахованими процентами - 24,89 дол. США, а всього - 6 646,25 дол. США, що еквівалентно 162 684,91 грн.

Доказів того, що зазначена заборгованість станом на 2020 рік була простроченою, матеріали справи не містять, і ці обставини ТОВ «Мегаінвест Сервіс»не спростовано, що є його процесуальним обов`язком в силу вимог статей 12, 81 ЦПК України.

В оцінці доводів заявника про неналежне виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором, починаючи з 2013 року, колегія суддів звертає увагу на розмір поточної кредитної заборгованості на момент відступлення права вимоги - 6 646,25 дол. США, що еквівалентно 162 684,91 грн, по відношенню до початкової суми кредиту - 60 000,00 дол. США. При цьому слід врахувати остаточний строк повернення кредиту згідно з графіком - до 03 листопада 2025 року.

Отже, Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що на момент переходу 21 лютого 2020 року права вимоги за кредитним договором від ПАТ «Фідобанк» до ТОВ «Мегаінвест Сервіс» боржник за основним зобов`язанням ОСОБА_1 не мав простроченої заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) вказано, що за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя зазначеної статті).

Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.

Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.

В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном.

26 лютого 2020 року приватним нотаріусом Василенком О. А. прийнято рішення № 51347476 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (а. с. 195).

Оспорюваний договір купівлі-продажу квартири містить посилання на те, що ТОВ «Мегаінвест Сервіс» не менше ніж за 30 днів до укладення цього договору письмово повідомило іпотекодавця, що підтверджується трекінгом № 0160208054187.

Водночас, посвідчуючи 26 лютого 2020 року спірний договір купівлі-продажу квартири, приватний нотаріус Василенко О. А. не звернув увагу на те, що ТОВ «Мегаінвест Сервіс» набуло прав іпотекодержателя лише 21 лютого 2020 року, а саме по собі відстеження за номером поштового відправлення не свідчить про зміст поштового відправлення та його адресата.

На вимогу суду першої інстанції (відповідно до ухвали від 15 червня 2020 року про задоволення клопотання представника позивача) копії матеріалів нотаріальної справи щодо посвідчення спірного договору купівлі-продажу квартири приватний нотаріус Василенко О. А. не надав.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 10 лютого 2021 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та, зокрема, витребувано у Департаменту з питань нотаріату та реєстрації виконавчого округу Київської міської державної адміністрації належним чином завірені копії документів, що зберігаються в електронній формі у Державному реєстру прав щодо посвідчення приватним нотаріусом Василенком О. А. укладеного 26 лютого 2020 року договору купівлі-продажу квартири за реєстраційним № 1504.

Встановлено, що матеріали електронної копії реєстраційної справи щодо реєстрації права власності на спіну квартиру за № 2041139480000, наданої Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), письмових повідомлень іпотекодавцю від ПАТ «Фідобанк» не містять.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано встановив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують факт належного надсилання іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, що у свою чергу унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

Оскільки ТОВ «Мегаінвест Сервіс» не набуло права звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання шляхом відчуження предмета іпотеки іншій особі, суди правомірно визнали оспорюваний договір купівлі-продажу квартири недійсним.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційний судом повідомлення первісного кредитора ПАТ «Фідобанк», надісланого боржнику у 2019 році, про наявність у нього простроченого зобов`язання за кредитним договором, необґрунтовані.

Так, ТОВ «Мегаінвест Сервіс» разом з апеляційною скаргою надало суду повідомлення від 16 січня 2019 року про усунення порушення зобов`язання за договором іпотеки від 04 листопада 2005 року щодо страхування предмета іпотеки та докази його відправлення та отримання ОСОБА_1 (а. с. 255-256, т.1).

Апеляційний суд виходив з того, указане повідомлення не може бути належним та допустимим доказом у справі, та не може бути прийняте до уваги, оскільки не містить обов`язкових реквізитів документів, підписано невстановленою особою, що ставить під сумнів дійсність цього повідомлення.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач 05 листопада 2021 року звернувся до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПУ АТ «Фідобанк» з листом про надання інформації щодо направлення ПУ АТ «Фідобанк» на адресу ОСОБА_1 повідомлення від 16 січня 2019 року, а також просив надати інформацію про справжність такого листа, його вихідний номер та прізвище уповноваженої особи, яка його підписала (а. с. 48-49, т. 2).

Відповідно до листа-відповіді від 16 листопада 2021 року № 03-1008, Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПУ АТ «Фідобанк» повідомлено, що в журналі вихідної кореспонденції ПУ АТ «Фідобанк» за 2019 рік відсутня інформації про реєстрацію та направлення на ім`я ОСОБА_1 повідомлення вказаного змісту (а. с. 60-78-79, т. 2).

Крім того, з поданого ТОВ «Мегаінвест Сервіс» опису цінного листа про направлення повідомлення про усунення порушення від 16 січня 2019 року, на яке відповідач посилається як на додаток до рекомендованого повідомлення 0160208054187 про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 , вбачається, що сам опис було оформлено поштовим відділенням 15 січня 2019 року, що підтверджується поштовим штемпелем. Водночас дата складання самого повідомлення - 16 січня 2019 року.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що подані ТОВ «Мегаінвест Сервіс» докази не мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо витребування майна із чужого незаконного володіння

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суди мають враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

ЦК України передбачені засади захисту права власності.

Зокрема відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Такі ж права має законний володілець майна.

ЦК України передбачено серед способів захисту порушених прав віндикацію та реституцію.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України витребування майна власником від добросовісного набувача можливе за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Положення статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке надалі було відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їх волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Установивши, що квартира АДРЕСА_1 вибула із власності ОСОБА_1 поза його волею, на підставі договору купівлі-продажу, який підлягає визнанню недійсним, суди дійшли правильного висновку про наявність правових підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, для витребування квартири із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь позивача.

Доводи касаційної скарги про неможливість витребування майна на підставі статті 388 ЦК України належним чином не обґрунтовані.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу за клопотанням представника ОСОБА_1 адвоката Діхтяренко О. М.

У відзиві на касаційну скаргу, представник ОСОБА_1 адвокат Діхтяренко О. М. просила стягнути з ТОВ «Мегаінвест Сервіс» на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Клопотання підлягає частковому задоволенню.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Порушуючи перед судом питання про стягнення витрат на правничу допомогу, представник ОСОБА_1 адвокат Діхтяренко О. М. надала суду: копію квитанції від 25 грудня 2023 року № 25-12/24 про сплату 25 000,00 грн за юридичні послуги згідно з додатковою угодою від 25 грудня 2023 року № 6, копію договору про надання правової допомоги від 18 березня 2020 року, копію додаткової угоди від 25 грудня 2023 року № 6 до договору про надання правової допомоги від 18 березня 2020 року, копію ордера, серія АА, № 1023429, від 19 березня 2020 року.

Згідно з додатковою угодою від 25 грудня 2023 року № 6 до договору про надання правової допомоги від 18 березня 2020 року адвокат Діхтяренко О. М. надає позивачу такі послуги:

- здійснення аналізу документів, наданих клієнтом;

- проведення із клієнтом усних консультацій;

- підготовка плану захисту інтересів клієнта;

- ознайомлення з матеріалами електронної справи № 756/3939/20 (провадження № 61-14873ск23);

- підготовка відзиву на касаційну скаргу ТОВ «Мегаінвест Сервіс» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року;

- підготовка письмових пояснень та інші процесуальних документів у справі №756/3939/20;

- участь у судових засіданнях Верховного Суду (за наявності розгляду справи за участю сторін);

- отримання судових рішень.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Адвокат Діхтяренко О. М. в інтересах позивача подала письмовий відзив на касаційну скаргу та заяву про ознайомлення зі справою в електронному вигляді.

Водночас, Верховний Суд враховує, що такий вид правової допомоги як здійснення аналізу документів, наданих клієнтом, проведення із клієнтом усних консультацій, підготовка плану захисту інтересів клієнта, отримання судових рішень суду касаційної інстанції, слід оцінювати на відповідність критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру у розумінні приписів частини четвертої статті 137 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих адвокатом Діхтяренко О. М. послуг, та подані документи, не у повній мірі відповідають критерію розумності та необхідності у цій справі.

Враховуючи викладене, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, Верховний Суд вважає, що справедливим і співмірним є стягнення з ТОВ «Мегаінвест сервіс» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», в інтересах якого діє адвокат Шеремет Марія Олегівна, залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 серпня 2021 рокута постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест сервіс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович