ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 червня 2019 року (о 17 год. 55 хв.)Справа № 280/1804/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В. за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Енергодарського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Українська, буд. 4-А, офіс 2, код ЄДРПОУ 41249795) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19.04.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Енергодарського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні до трудового стажу період роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 26.03.1989 по 23.11.1992 у відповідності з Трудовою книжкою НОМЕР_2 ;

зобов`язати відповідача перерахувати позивачу пенсію за віком з 11.12.2018, зарахувавши до трудового стажу період роботи 26.03.1989 по 23.11.1992 у відповідності з Трудовою книжкою НОМЕР_2 та виплатити різницю між призначеною та фактично виплаченою пенсією.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що з 11.12.2018 перебуває на обліку в Енергодарському об`єднаному УПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії за віком позивачем було надано відповідачу копію трудової книжки. Однак, відповідач не зарахував до загального стажу позивача період роботи відповідно до записів № 21-22 трудової книжки НОМЕР_2 з 26.03.1989 по 23.11.1992 роботи на посаді водія до кооперативу «Скиф». Відповідач зазначив, що необхідно надати уточнюючі довідки про роботу за цей період. Оскільки станом на день призначення пенсії кооператив «Скиф» було ліквідовано, позивач звернувся до трудового архіву Кам`янсько-Дніпровської міської ради, на що йому було надано відповідь, що до Архіву документи від кооперативу «Скиф» не надходили на зберігання. 26.02.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування періоду роботи з відповідно до записів № 21-22 трудової книжки НОМЕР_2 з 26.03.1989 по 23.11.1992 долучивши відповідь трудового архіву. Однак, листом № 50/Г-1 від 19.03.2019 відповідач зазначив, що період відповідно до записів № 21-22 трудової книжки НОМЕР_2 з 26.03.1989 по 23.11.1992 не враховано до загального стажу роботи, оскільки запис про звільнення здійснено стороннім підприємством сільськогосподарським підприємством «Нива» без підтвердження перейменування/реорганізації. Позивач зауважує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до записів № 21-22 трудової книжки НОМЕР_2 з 26.03.1989 позивач призначений на посаду водія у кооператив «Скиф» та 23.11.1992 був звільнений з посади Сільськогосподарського кооперативу «Нива» без попереднього підтвердження про перейменування. Архівні довідки не збереглись. Підтвердити даний факт роботи іншими документами позивач не може, але дане і не є необхідним, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, та оскільки в трудовій знижці є всі необхідні записи, та відповідач повинен зарахувати період роботи з 26.03.1989 то 23.11.1992 позивача до загального стажу. Вважає, що відповідальною особою за ведення трудових книжок на підприємстві, установі, організації є відділ кадрів або роботодавець, при цьому трудова книжка містить дати призначення та звільнення з посади, відтак позивач має право на зарахування вказаного періоду до страхового стажу. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Ураховуючи викладене просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 17.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

10.06.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 23893), в якому зазначає, що позивачу з 11.12.2018 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж зараховано по 30.11.2018 згідно даних трудової книжки та індивідуальних відомостей про застраховану особу в системі персоніфікованого обліку. Загальний стаж роботи складає 41 рік 1 місяць 13 днів. Відповідно до п.2.26, 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (аналогічні положення містяться і в Інструкції чинній на момент здійснення записів в трудовій книжці - Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 №412), записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил; у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Усі записи в трудовій книжці, зокрема про звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи про звільнення завіряються печаткою. Так, в трудовій книжці позивача відсутній запис про звільнення, завірений належним роботодавцем, тобто підприємством, що приймало позивача на роботу, а саме печаткою кооперативу «Скиф». Запис про звільнення позивача завірений сторонньою організацією, що не є роботодавцем, відповідно не могло вести облік робочого часу позивача, та/або видавати накази про звільнення осіб, що не перебувають з ним в трудових відносинах. Про необхідність подання документів, що підтверджують неточні записи в трудовій книжці, позивач повідомлений. Позивачем не виконана пряма норма закону щодо необхідності підтвердження страхового стажу або трудовою книжкою (якщо записи вірні і не викликають сумніву) або іншими документами, а тому підстави для зарахування трудового стажу з 26.03.1989 по 23.11.1992 відсутні. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Частиною 3 ст. 263 КАС України встановлено, що у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Частиною 2 ст. 263 КАС України визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Повний текст судового рішення складено та підписано урахуванням вищезазначених норм.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, ОСОБА_1 з 11.12.2018 перебуває на обліку в Енергодарському об`єднаному УПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

26.02.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про включення до стажу, з якого розрахована пенсія періоду роботи з 26.03.1989 по 23.11.1992 у відповідності з Трудовою книжкою НОМЕР_2 на підставі записів №21-22 трудової книжки НОМЕР_2 та проведення перерахунку пенсії.

Листом від 19.03.2019 № 50/Г-1 відповідачем надано відповідь позивачу за змістом якої, до страхового стажу зараховано 41 рік 1 місяць 13 днів, у т.ч. і період роботи з 07.04.1998 по 30.04.1999 робота УПКП «Запоріжстройсервіс» (записи трудової книжки 27, 28), з 02.05.1999 по 10.07.2001 робота УПКП «Бриз» (записи трудової книжки 29, 30). Однак, в трудовій книжці відсутній запис про звільнення, завірений печаткою роботодавця Кооператив «Скіф», яким здійснено працевлаштування та запису про перейменування підприємства-роботодавця. Запис про звільнення засвідчено стороннім підприємством сільськогосподарським кооперативом «Нива», без підтвердження перейменуванням/реорганізації. З огляду на зазначене, та ненадання на день розгляду звернення інших документів, що підтверджують роботу з 26.03.1989 по 23.11.1992, підстави для зарахування зазначеного періоду до страхового стажу відсутні (а.с.21).

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернулася до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Призначення, перерахунок і виплата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначається Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058).

Частиною 1 статті 24 Закону №1058 встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Щодо періоду роботи з 26.03.1989 по 23.11.1992, суд зазначає наступне.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 (а.с.25-27):

запис №21: 26.03.1989 позивач прийнятий на Кооператив «Скиф» водієм (наказ № 5 від 26.03.1989);

запис №22: 23.11.1992 звільнений за власним бажанням п ст. 38 КЗпП України (наказ 12 від 21.11.1992).

Відповідач посилається на те, що вказані періоди не можуть бути зараховані до трудового стажу, у зв`язку із тим, що у трудовій книжці відсутній запис про звільнення, завірений належним роботодавцем, тобто підприємством, що приймало на роботу позивача - кооперативу «Скіф». Запис про звільнення позивача завірений сторонньою організацією, що не є роботодавцем - Сільськогосподарським кооперативом «Нива» без підтвердження перейменування/реорганізації.

Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (надалі - Порядок № 637), встановлено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Листом від 18.01.2019 № Г-10 Виконавчим комітетом Кам`янсько-Дніпровської міської ради повідомлено позивача, що документи з особового складу кооперативу «Скиф» до Трудового архіву Кам`янсько-Дніпровської міської ради не передавались (а.с.22).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спірний період роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці позивача, засвідчено підписами уповноваженої особи та місить відповідні печатки, відтак відомості, які зазначені в трудовій книжці свідчать про те, що позивач працював у вказаний період. При цьому неналежний порядок заповнення трудової книжки та не зазначення про перейменування/реорганізації кооперативу «Скиф», на якому позивач працював водієм з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Суд звертає увагу, що на час внесення записів до трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Аналогічні норми встановлені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17 провадження №К/9901/1298/17.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відмова відповідача зарахувати позивачу до трудового стажу періоди роботи з 26.03.1989 по 23.11.1992 є протиправною.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Енергодарське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області врахувати до загального стажу ОСОБА_1 стажу роботи з 26.03.1989 по 23.11.1992 відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_2 та перерахувати пенсію з дати призначення.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, проти задоволення позовних вимог не заперечив, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України). Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Енергодарського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Енергодарського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Українська, буд. 4-А, офіс 2, код ЄДРПОУ 41249795) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Енергодарського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в зарахуванні до трудового стажу період роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 26.03.1989 по 23.11.1992 у відповідності з Трудовою книжкою НОМЕР_2 .

Зобов`язати Енергодарське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 11.12.2018, зарахувавши до трудового стажу період роботи з 26.03.1989 по 23.11.1992 у відповідності з Трудовою книжкою НОМЕР_2 та виплатити різницю між призначеною та фактично виплаченою пенсією.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Енергодарського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 19.06.2019.

Суддя Ю.В. Калашник