Ухвала

31 травня 2019 року

м. Київ

справа № 308/13679/16-ц

провадження № 61-6968ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження закасаційною скаргою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мікс» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 січня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мікс» про скасування рішення загальних зборів,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мікс» (далі - ОСББ «Мікс») про скасування рішення загальних зборів.

Позов мотивований тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 25 вересня 2008 року він є власником нежитлового приміщення площею 42,9 кв. м у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , який складається із житлових, нежитлових і допоміжних приміщень. Вказував, що ОСББ «Мікс» прийнято рішення, яке оформлено протоколом загальних зборів, яке неправомірно обмежило права позивача та встановило для нього певні обов`язки, на які він згоди не давав.

Зокрема, згідно протоколу № 7 (з додатками) зборів учасників ОСББ «Мікс» від 25» грудня 2013 року, встановлено, що суму загального тарифу на утримання будинку позивач має оплачувати із підвищеним коефіцієнтом 1,5 відносно до тарифу згідно якого сплачуватимуть інші співвласники будинку. Вважає, що зазначене рішення загальних зборів учасників ОСББ «Мікс» прийнято із перевищенням повноважень та з порушення вимог чинного законодавства. Відповідачем було складено калькуляцію про надання позивачу житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території і тарифами, які відрізняються та значно перевищують розмір тарифів для власників інших приміщень, які розташовані у вищевказаному будинку. До створення ОСББ позивач належним чином оплачував рахунки за комунальні послуги, що йому надавалися без застосування будь-яких коефіцієнтів. Отже, вважає, що законні підстави для встановлення тарифу на утримання будинку в розмірі 150%, який встановлено для позивача рішенням ОСББ «Мікс» зафіксованим у протоколі № 7 від 25 грудня 2013 року відсутні.

Посилаючись на викладені обставини просив скасувати рішення загальних зборів ОСББ «Мікс», зафіксовані у протоколах № 7 (з додатками) від 25 грудня 2013 року та № 8 (з додатками) від 23 грудня 2014 року в частині застосування коефіцієнту до визначеного тарифу за 1 кв. м займаної нежитлової площі для власників нежитлових (офісних) приміщень в разі користування сумісними дверима, передбаченими проектом забудови для мешканців житлових приміщень посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 січня 2018 року позов задоволено. Скасовано рішення загальних зборів ОСББ «Мікс», зафіксованих у протоколі № 7 (з додатками) від 25 грудня 2013 року та протоколі № 8 (з додатками) від 23 грудня 2014 року в частині коефіцієнту до визначеного тарифу за 1 кв. м займаної нежитлової площі для власників нежитлових (офісних) приміщень в разі користування сумісними дверима передбаченими проектом забудови для мешканців житлових приміщень.

Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 березня 2018 року вирішено питання про судові витрати.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року рішення Ужгородського міськрайонного суду від 24 січня 2018 року залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСББ «Мікс» просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Станом на 01 січня 2019 року п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 960 500 грн (1 921 * 500).

Предметом спору в даній справі є скасування рішення загальних зборів.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Верховний Суд урахував ціну позову, предмет позову, складність та прийшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд зауважує, що справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мікс» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 січня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мікс» про скасування рішення загальних зборів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя С. П. Штелик