Справа № 22-ц-3390 2006р Категорія - про стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральних збитків
Головуючий 1 інстанції - Бенедик А.П Доповідач - Кісь П.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2006 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Харківської області у складі: головуючого-судді Кіся П.В.., суддів колегії - Кругової С.С., Пилипчук Н.П., при секретарі - Соколовій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в
місті Харкові справу за апеляційними скаргами ТОВ «Белеста» та ОСОБА_1, який діє від імені ОСОБА_2, на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.04.2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Белеста», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральних збитків, -
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційних скаргах відповідачі просять скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.04.2006 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.
Судом вирішено стягнути з ТОВ «Белеста» та ОСОБА_2 в рівних частках на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 1 530, 48 грн, на відшкодування моральних збитків 25 000 грн., на користь держави державне мито в сумі 1 700 грн.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги представник ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що висновки суду щоджо відшкодування шкоди у розмірі 25 00 грн. не є обгрунтованими, не мають безпосереднього відношення до шкоди, яка настала, а протиправність дій відповідачів не знайшла свого підтвердження в процесі розгляду справи. Вважає, що судом не враховані показання відповідачів про повну справність автомобілю та наявність саме газового устаткування, що свідчить про неможливість присутності запаху бензину під час поїздки.
Судом не взятий до уваги, як доказ технічної справності, акт від 04.09.2004 року, складений безпосередньо ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_4, та показання свідків про те, що на автомобілі ОСОБА_2 в той день багато інших пасажирів здійснювало подорожі без будь-яких скарг та наслідків.
Не погоджуюсь із ствердження позивача про те, що під час подорожі їй стало погано, зауважує, що в той день стояла тепла погода і вікна в автомобілі були відкриті, що вже є достатнім для унеможливлювання отруєння окислем вуглеводу. У звязку з цим, наполягає на відсутності прямого причинного звязку між шкодою, яка настала, та поведінкою причинителя, на факті грубої необережності потерпілої та бажання наступлення шкідливих наслідків.
Зазначає, що наявність в справі медичних висновків, в тому числі експертизи, виявляє медичні критерія, а не юридичні факти.
Посилається, що судом не зроблені самостійні висновки, проігнорований факт майнового стану відповідачів, не залучені до участі в справі у якості свідків особи, які здійснювали подорож разом з позивачкою.
ТОВ «Белеста» свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд не повністю встановив всі обставини, які мають значання для справи, не довів обставин, на які послався, допустив неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зробив висновки, які не відповідають матеріалам справи.
Звертає увагу, що ТОВ «Белеста» не є належним відповідачем по справі, а є виключно інформаційною службою.
Посилання суду на те, що ТОВ "Белеста" за п. 2.3 ст.2 Статуту Товариства фактично надає послуги по перевезенню пасажирів та їх багажу на таксі є голослівною, оскільки в цьому пункті наведений перелік видів діяльності, якими товариство може займатися без перереєстрації Статуту та внесення в нього нових видів діяльності, носить декларативний характер та не означає, що ТОВ «Белеста» займається всім цим.
Наполягає, що в ТОВ «Белеста» структурного підрозділу «Служба радіотаксі «002» немає. ТОВ «Белеста»є інформаційною службою, приймає телефонні дзвінки на телефонний індекс «002». в тому числі і на перевозку пасажирів. Після чого замовлення передається через диспетчерський пункт ТОВ «Белеста» водію для перевозки потенційного пасажиру.
Вказує, що автомобіль Опель Омега держ. номер НОМЕР_1 на балансу ТОВ «Белеста» не знаходився, відповідач по справі ОСОБА_2 не був працівником товариства та не перебував з ним в трудових відносинах.
Зауважує, що п. 5.1.2. договору, укладеного між ТОВ «Белеста» та ОСОБА_2 , виключає відповідальність товариства за шкоду, спричинену ОСОБА_2 третім особам.
Посилаючись на ст. 50, 51, 52 ЦК України, зазначає, що ОСОБА_2 самостійно відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю. ОСОБА_3 не сплачувала послуги перевезення ТОВ «Белеста», а сплатила вартість перевезення самостійному суб*екту господарювання ОСОБА_2 Таким чином, ТОВ «Белеста» не надавало послуг позивачці, а лише прийняло від неї замовлення. Перевезення почалося з моменту посадки позивачки в автомобіль та виконувалося по її волевиявленню, оскільки вона мала змогу відмовитися від договору, відчувши запах бензину.
Вважає, що в діях ТОВ «Белеста» немає підстав цивільно-правової відповідальності.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились, перевіривши матеріали справи в межах позовної заяви і апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляцій, вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню.
Згідно п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції має право змінити його за наявності підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.
Суд першої інстанції сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і вирішив справу на засадах змагальності. Однак його висновок щодо відповідальності ТОВ «Белеста» не відповідає обставинам справи і в цій частині рішення судом неправильно застосовані норми матеріального права.
Судом встановлено, а сторони не заперечують той факт, що 03 вересня 2004 року, близько 23 години, відповідач ОСОБА_2, отримавши від диспетчера ТОВ «Белеста» інформацію про заявку ОСОБА_3 по телефону на послугу перевезення пасажирів, прибув за вказаною диспетчером адресою до АДРЕСА_1 м. Харкова, де ОСОБА_3, її чоловік і батько сіли до нього в автомобіль «Опель-Омега» і він на їх прохання відвіз за обумовлену за усною домовленістю платню в район Холодної гори м. Харкова. Під час поїздки ОСОБА_3 дійсно скаржилась на неприємний запах, відсутність чистого повітря у салоні автомобіля, намагалась з'ясувати причини пов'язаного з цим дискомфорту. Тієї ж ночі за викликом ОСОБА_3 остання була доставлена автомобілем швидкої допомоги до 2-ї міської лікарні зі скаргами на нудоту, погане самопочуття, ознаки отруєння вихлопними газами. їй була надана необхідна медична допомога і 04.09.2004 року вона була відпущена додому для лікування за місцем проживання. З таким же діагнозом знаходилась на лікарняному листку у зв'язку тимчасовою непрацездатністю з 4 по 12 вересня 2004 року.
Диспетчеру ТОВ «Белеста» надходила по телефону скарга позивача на наявність чадного газу в салоні автомобіля «Опель-омега» ОСОБА_2, дільничим інспектором міліції Ленінського РО ХМУ УМВС України в Харківській області проводилась перевірка заяви ОСОБА_3 про притягнення до відповідальності «адміністрації такси 002» у зв'язку з отруєнням чадним газом під час перевезення її 0309.2004 року автомобілем «Опель» НОМЕР_1.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку в частині необхідно задоволення позову, оскільки матеріали справи свідчать, що саме у через отруєння чадним газом під час поїздки пізно ввечері 03.09.2004 року в автомобілі ОСОБА_2 була заподіяна шкода здоров'ю ОСОБА_3, вимушена була нести матеріальні витрати на лікування, витрачати час на лікування, оздоровлення, відновлення звичного укладу життя.
За таких обставин, ОСОБА_3 дійсно, згідно ст.ст. 1166. 1167, 1187 ЦК України, має право на відшкодування заподіяної їй матеріальної і моральної шкоди.
Однак суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, припустився помилки у визначенні кола осіб, відповідальних за цю шкоду, і у визначенні розміру грошової компенсації, необхідної для відшкодування заподіяної ОСОБА_3 моральної шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 26, 58-77, 108,156), ОСОБА_2 станом на 03.09.2004р. був самостійним суб'єктом підприємницької діяльності по перевезенню пасажирів легковим транспортом; з ТОВ "Белеста" знаходився в договірних відносинах, згідно з умовами договору від 21.5.2004р. на інформаційно-консультативне обслуговування, укладеного строком до 14.11.2004р., ТОВ"Белеста" зобов'язалось надавати ОСОБА_2 інформаційні послуги щодо існуючи замовлень на перевезення пасажирів, а ОСОБА_2 зобов'язався в обумовлений час використовувати цю інформацію, проводити оплату за використану інформацію. Перевезення пасажирів ОСОБА_2 здійснював автомобілем «Опель-омега» НОМЕР_1, яким володів на підставі генеральної довіреності, використовуючи для власної потреби, в тому числі при здійсненні підприємницької діяльності по перевезенню пасажирів. За умовами договору ТОВ «Белеста» не брало на себе зобов'язання по забезпеченню підтримання в належному технічному стані автомобіля, яким користується ОСОБА_2 при перевезенні пасажирів.
Згідно ст. 10 Закону України «Про дорожній рух» та п/п «а» і «б» п.2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1094 від 31.12.1993 р. з відповідними змінами і доповненнями, саме водій зобов'язаний перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу і стежити за технічним станом транспортного засобу у дорозі.
Таким чином, саме водій ОСОБА_2 повинен нести відповідальність за шкоду, заподіяну здоров'ю пасажира ОСОБА_3, внаслідок отруєння чадним газом.
Надані позивачем медичні довідки, документальні докази витрат на лікування, висновок судово-медичної експертизи та інші матеріали справи у їх сукупності підтверджують обгрунтованість вимог позивача щодо її права на отримання від ОСОБА_2 грошової компенсації за лікування і заподіяну моральну шкоду. Наданими нею доказами підтверджено факт витрат на ліки і медичне обслуговування у сумі 1530 грн.48 коп.
Разом з тим, розмір компенсації за моральну шкоди у сумі 25000 грн. судом першої інстанції визначено без достатніх для цього підстав. Розрахунок і належне обгрунтування такої суми матеріали справи не містять, а тому, керуючись передбаченими ст. З ЦК України загальними засадами справедливості, добросовісності і розумності, враховуючи особливості конкретної справи, судова колегія вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди з 25000 грн. до 3000 грн.
Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 належить стягнути 1530 грн.48 коп. для відшкодування матеріальної шкоди і 3000 грн. для відшкодування моральної шкоди.
Крім того, з ОСОБА_2, згідно ст.ст.81,88 ЦПК України, належить стягнути державне мито на користь держави у сумі 59 грн.50 коп., розрахованого пропорційно задоволеної частини позовних вимог про відшкодування матеріальної і моральної шкоди (51 грн. + 8 грн. 50 коп.Х а також судовий збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.00 коп.
Доводи апелянтів про недоведеність вини ОСОБА_2 в заподіянні шкоди ОСОБА_3 спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. ОСОБА_2 не заперечує той факт, що автомобіль, яким він 03.09.2004 р. перевозив ОСОБА_3, обладнаний бензиновим двигуном внутрішнього згорання. З пояснень ОСОБА_2 дільничому інспектору міліції, що здійснював перевірку скарги ОСОБА_3 ( а.с.7 матеріалу №1143), вбачається, що він дійсно перед перевезенням заправив автомобіль бензином.
Суд першої інстанції обгрунтовано не визнав складений ОСОБА_2 і ОСОБА_4 акт від 04.09.2004 р. про задовільний технічний стан автомобіля (а.с.55) належним доказом на користь доводів ОСОБА_2, оскільки вказана перевірка автомобіля і складення акту здійснено зацікавленими особами, таємно від ОСОБА_3 і працівників ДАІ, хоча водій ОСОБА_2, довідавшись про скаргу ОСОБА_3, згідно вимог п.п.2.9, 2.10 Правил дорожнього руху зобов'язаний був повідомити органи ДАІ про подію 03.09.2004 року і забезпечити перевірку технічного стану автомобіля фахівцями ДАІ, а не лише співробітника ТОВ «Белеста» з яким його об'єднує спільна діяльність.
Посилання ОСОБА_2 і його представника на можливість отруєння ОСОБА_3 від іншого джерела, а також на відсутність причинного зв'язку між технічним станом автомобіля ОСОБА_2 під час перевезення ним ОСОБА_3 та заподіяною її здоров'ю шкодою, є безпідставними і не забезпечені доказами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про дорожній рух», п.п.2.2. 29, 2.10 «правил дорожнього руху в Україні», затверджених постановою КМУ №1094, ст.ст. 10,11, 212, 303, 304. 307, 309, 313, 314, 316. 317. 319 ЦПК України, судова колегія. -
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ТОВ «Белеста» та ОСОБА_1, який діє від імені ОСОБА_2, задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.04.2006 року в частині задоволення позову і судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1530 грн. 48 коп. у якості відшкодування матеріальної шкоди і 3000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 державне мито на користь держави у сумі 59 грн.50 коп. і судовий збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суму 30 грн.00 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2-х місяців.