Справа № 307/1323/14-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 червня 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Джуги С.Д., Куштана Б.П.

за участю секретаря - Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на ухвалу Тячівського районного суду від 11 лютого 2019 року (головуючий суддя Ніточко В.В., повний текст ухвали складено 12.02.2019) про відмову у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення у справі за позовом Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої злочином, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про розстрочку виконання рішення суду.

Заяву мотивує тим, що рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 червня 2010 року задоволено позов Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області та стягнуто з нього та ОСОБА_3 солідарно в користь держави 841 653 грн. заподіяної шкоди, 1 700 грн. витрат з сплати судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. На даний час дане рішення суду знаходиться на примусовому виконанні в Тячівському РВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області. Зазначає, що суму боргу він визнає та бажає сплатити її добровільно, однак не в змозі сплачувати 50% від заробітної плати, яку отримує у ДП "Тячівське ЛГ", для погашення даної заборгованості. Зокрема вказує, що крім вищезазначеної заборгованості за рішенням суду, він також зобов`язаний сплачувати аліменти в розмірі 3 000 грн. Крім цього, він повинен піклуватися про свою дружину та бабусю, яка проживає разом з ним та потребує постійного догляду та матеріальної допомоги. Вважає, що дані обставини ускладнюють виконання рішення суду та роблять його неможливим.

Посилаючись на викладене просив суд поновити строк звернення до суду та розстрочити виконання рішення Тячівського районного суду від 15 червня 2010 року за виконавчим листом про стягнення 841 653 грн. шкоди заподіяної злочином з стягненням 20% від отриманої ним в ДП «Тячівське ЛГ» заробітної плати.

Ухвалою Тячівського районного суду від 11 лютого 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 просять ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення по суті вимог. В обґрунтування скарги посилається на те, що стягнення з нього аліментів у розмірі 3000 грн. та необхідність піклування за дружиною та бабусею ставить його у важке матеріальне становище та є підставою для розстрочки виконання рішення суду. Також посилається на те, що згідно ст.70 ЗУ «Про виконавче провадження» загальний розміру всіх відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70%. Наразі із нього стягуються в основному 2415 грн. за злочин та 3000 грн. аліментів, що перевищує 70% від заробітної плати, чого суд не врахував.

Представник прокуратури Закарпатської області в судовому засіданні просив ухвалу місцевого суду залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з?явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Позиція ОСОБА_1 апеляційному суду відома, оскільки викладена у заяві про розстрочку виконання рішення та у апеляційній скарзі. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності апелянта та інших осіб, які не з?явились в судове засідання.

Заслухавши пояснення представника прокуратури Закарпатської області, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається за матеріалів справи рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 червня 2010 року задоволено позов Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про притягнення до матеріальної відповідальності та стягнуто з них солідарно в користь держави 841 653 грн. заподіяної шкоди, 1 700 грн. витрат з сплати судового збору та 120 витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (Т.1 а.с.63, 54).

На підставі даного рішення видано відповідний виконавчий лист (дублікат), який наразі перебуває на виконанні у Тячівському РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області (ВП №45650117).

Постановою державного виконавця від 14.08.2017 у виконавчому провадженні №45650117 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які він отримує у ДП «Тячівське лісове господарство» у розмірі 50% до виплати загальної суми боргу 926869,3 грн. (Т.1 а.с.154).

Також з матеріалів справи вбачається, що рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2018 року, з ОСОБА_1 стягнуто в користь ОСОБА_4 , на утримання сина ОСОБА_5 , аліменти в розмірі 3 000 грн. щомісячно, до досягнення ним повноліття (Т.2 а.с.241).

На підставі даного рішення видано відповідний виконавчий лист (Т.2 а.с.217).

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для розстрочки виконання рішення суду.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд з огляду на таке.

З аналізу ст.435 ЦПК України та ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, з заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення, при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим та на строк не більше один рік.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, сплата ОСОБА_1 аліментів на утримання свого сина та піклування про дружину та бабусю не є тими винятковими випадками, що можуть бути підставою для розстрочки виконання рішення суду про відшкодування шкоди.

Доводи апеляційної скарги не спростовують даного висновку суду.

З приводу посилання апелянта на ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» апеляційний суд зазначає наступне.

Так, згідно даної норми розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

З Довідки ДП «Тячівське ЛГ» від 19.11.2018 (Т.1 а.с.204) вбачається, що відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 проводяться на підставі постанови ДВС від 14.08.2017.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини, то в матеріалах справи наявний лише відповідний виконавчий лист, однак відсутні докази того, що на підставі нього здійснюються якісь відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 . А отже посилання апелянта на порушення ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» є недоречним та передчасним.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що розстрочка, виконання рішення - це надання боржникові права проводити виконання рішення у частинах і в строки, встановлені судом. І саме в такий спосіб, шляхом визначення конкретних частин та строків виконання судового рішення, здійснюється розстрочка.

Отже визначення розміру відсотків (20 %), утримуваних із заробітної плати боржника, як цього просить ОСОБА_1 в своїй заяві, в порядку розстрочки виконання судового рішення є неможливими, позаяк це суперечить самому змісту інституту розстрочки виконання рішення.

Як уже зазначалось вище, постановою державного виконавця від 14.08.2017 у виконавчому провадженні №45650117 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які він отримує у ДП «Тячівське лісове господарство» у розмірі 50% до виплати загальної суми боргу 926869,3 грн. Отже, фактично рішення виконується частинами - на виконання рішення суду кожного місяця з ОСОБА_1 стягується певна сума коштів.

Колегія суддів зазначає, що визначення розміру відсотків утримуваних із зарплати боржника відноситься до компетенції державного виконавця. У разі ж якщо відрахування за кількома виконавчими документами перевищуватиме розміри встановлені ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», то захист інтересів боржника здійснюється шляхом оскарження відповідних дій державного виконавця, а не в порядку розстрочки виконання рішення.

Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Тячівського районного суду від 11 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 червня 2019 року.

Головуюча:

Судді: