Дата документу 13.06.2019 Справа № 330/462/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №330/462/19 Головуючий у 1 інстанції Ковальчук О.А.

Провадження № 22-ц/807/1973/19 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Кухаря С.В.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 13 березня 2019 року у справі за заявою керівника Мелітопольської місцевої прокуратури про забезпечення позову керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, Комунального підприємства «Розвиток курортної зони», ОСОБА_1 , Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 22.03.2016 року №20 «Про передачу земельної ділянки у постійне користування комунальному підприємству «Розвиток курортної зони»», визнання недійсним інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості від 02.09.2016 року №02/09-16, скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації ЗП 142163614378 від 30.12.2016 року, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, повернення земельної ділянки, знесення об`єкту, -

В С Т А Н О В И ЛА:

У березні 2019 року керівник Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, КП «Розвиток курортної зони», ОСОБА_1 , Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 22.03.2016 року №20 «Про передачу земельної ділянки у постійне користування комунальному підприємству «Розвиток курортної зони»», визнання недійсним інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості від 02.09.2016 року №02/09-16, скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації ЗП 142163614378 від 30.12.2016 року, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, повернення земельної ділянки, знесення об`єкту.

Одночасно з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову.

В заяві зазначав, що рішенням Кирилівської селищної ради від 22.03.2016 року №20 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0155 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: Запорізька область , Якимівський район, смт Кирилівка , вул. Коса Федотова та передано у постійне користування КП «Розвиток курортної зони».

02.09.2016 року між КП «Розвиток курортної зони» та ОСОБА_2 укладено інвестиційний договір №02/09-16, згідно якого комунальне підприємство надає земельну ділянку для забудови інвестору, з подальшим оформленням права власності за інвестором. Умовами вказаного інвестиційного договору передбачено будівництво та обслуговування об`єктів з оформленням права власності за забудовником. У подальшому на вказаній ділянці було здійснено будівництво крамнички (торгового павільйону) площею 15, 40 кв.м., право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 , 22.02.2017 року . В послідуючому ОСОБА_1 здійснив реконструкцію торгівельного павільйону під магазин з прибудовою та надбудовою, загальна площа об`єкта склала 228,8 кв.м.

У зв`язку з цим, прокурор просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1181430623203, а саме магазин з прибудовою і надбудовою «А-2», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_1 , та заборонити державному реєстратору, іншим уповноваженим законом особам вчиняти ОСОБА_2 чи будь-яким іншим особам будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об`єкта нерухомого майна.

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 13 березня 2019 року вжито заходи забезпечення позову.

Забезпечено позов шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1181430623203, а саме: магазин з прибудовою і надбудовою «А-2», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_1

Заборонено державному реєстратору, іншим уповноваженим законом особам вчиняти ОСОБА_1 чи будь-яким іншим особам будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна, а саме: магазину з прибудовою і надбудовою «А-2», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу про забезпечення позову скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову.

Керівник Мелітопольської місцевої прокуратури надав суду відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи заяву керівника Мелітопольської місцевої прокуратури про забезпечення позову шляхом накладення арешту спірний об`єкт нерухомого майна, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами у справі існує спір і не вжиття заходів забезпечення позову у випадку його задоволення може унеможливити виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Встановлено, що в позовній заяві керівник Мелітопольської місцевої прокуратури однією з позовних вимог є зобов`язання комунального підприємства «Розвиток курортної зони» повернути територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 0,0155 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно побудований магазин з прибудовою та надбудовою «А-2» за адресою: АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 0,0155 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Колгія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відчуження вказаного об`єкта на користь інших осіб може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову, ефективний захист поновлених і оспорюваних прав та інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся у цій справі.

Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

За приписами ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до положень частин 1-2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Встановивши, що між сторонами існує майновий спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно є достатнім видом забезпечення позову у цій справі.

Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому заявник не зобов`язаний подавати суду докази.

З огляду на викладене та враховуючи характер заявлених позивачем позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення заявленого позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 13 березня 2019 року про забезпечення позову у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20 червня 2019 року.

Головуючий

Судді: