Справа № 2-а-167/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      24 лютого   2010 року        Слов`яносербський районний суд в складі:

      головуючого  судді                                      Скворцової В.Г.

      при секретарі                                                Протасовій О.В.,    

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Слов`яносербськ адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення   Слов ` яносербської райдержадміністрації, ОСОБА_2  державного казначейства    у Луганській  області   про визнання дій щодо виплати щорічної разової допомоги до 5 травня неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

У  січні       2010 року позивач  звернувся з адміністративним позовом до відповідача, ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення   Слов ` яносербської райдержадміністрації,          посилаючись на ту обставину,  що він є інвалідом війни  другої групи. Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  інвалідам  війни другої групи щорічно виплачується грошова допомога в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального  захисту» встановлено, що виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання  пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.  

У порушення даної норми за період з 2007 по 2009 роки  щорічна разова допомога виплачувалася йому відповідачем в розмірах, менших за встановлений законом, а саме: у 2007 році - згідно з Законом України „Про Державний бюджет на 2007 рік” в сумі 360 грн., а у 2008 році відповідно до Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік” - в розмірі 400 грн.., у 2009 році -  430 грн.  Позивач  просить визнати  незаконними дії відповідача щодо виплати йому щорічної разової допомоги до 5  травня в розмірі меншому, ніж встановлено ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,  та зобов’язати відповідача провести   перерахунок  щорічної  грошової допомоги до  5 травня  за 2007,  2008, 2009 роки, як інваліду   війни 2 групи, виходячи  з вимог  ст. 13  Закону України „  Про статус   ветеранів   війни, гарантії  їх соціального  захисту”, а саме  вісім   встановлених  законом  прожитковий  мінімум, на одну  особу  яка втратила працездатність  в  розрахунку  на місяць, виходячи  у 2007 році – 406 грн.,  у  2008 році – з 481 грн.,  у 2009 році -  з 481 грн.

Стягнути  з  відповідача  на користь позивача   утворену  заборгованність за неналежну виплату  щорічної  разової грошової допомоги до 5 травня  у 2007-2009 роках, як інваліду   війни 2 групи  з лютого 2005 року , у розмірі  9754 грн. Зобов”язати   відповідача   в подальшому  проводити перерахунок щорічної грошової допомоги до  5 травня  у разі  підвищення   мінімальної  пенсії  за віком  постійно.

Позивач надав  суду   заяву  про розгляд  справи  у його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 праці  та соціального захисту населення   Слов ` яносербської райдержадміністрації Луганської області в судове засідання не з’явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності та заперечення проти позову, в яких він посилається на наступне. Позивачу, як інваліду  війни другої групи управлінням праці та соціального захисту населення Слов”яносербської райдержадміністрації була  виплачена  щорічна разова грошова допомога до 5 травня у  слідуючи розмірах:  у 2007 році – 360 грн., 2008 році -  400 грн., у 2009 році -  430 грн.  Згідно п.13 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині виплати разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі восьми  мінімальних пенсій за віком, дію ст.ст. 12,13,14,15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було призупинено. Відповідними статтями законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки розміри щорічної разової грошової допомоги інвалідам  війни  встановлювалися, виходячи з обсягу видатків, віднесених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету на відповідні роки. Відповідно до ст.73 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» Кабінету Міністрів України на 2008 рік надається право визначати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. З метою реалізації ст.ст.12-16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Кабінетом Міністрів України винесено постанову №183 від 12.03.2008 року. В 2008 році розмір щорічної разової грошової допомоги визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року №183, відповідно до якої розмір допомоги інвалідам  війни  другої групи встановлено в сумі 400 грн., виходячи  з обсягу видатків, виділених на ці цілі при формуванні показників Державного бюджету.

З метою  реалізації  ст. 12-16  Закону  України  „Про статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту „ Кабінет Міністрів   України прийняв  постанову   від 18.03.2009 року „ 211  „Про розміри   разової грошової допомоги, що виплачується   в 2009 році відповідно до Законів  України  „Про статус   ветеранів   війни, гарантії їх соціального  захисту” та „Про   жертви  нацистських переслідувань”, якою  визначено   розмір грошової допомоги на  2009 рік для  інвалідів   війни  П групи   відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту „ – 430 грн.

Крім того, посилаючись на ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів, тобто позивачем пропущені строки позовної давності для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження сум виплати щорічної разової допомоги за 2007-2008 роки, відповідач наполягає на відмові в позові у зв’язку з пропущеним позивачем строку для звернення до адміністративного суду.  

Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

          Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом  війни другої групи, у зв’язку з чим користується правами та пільгами, встановленими для ветеранів війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується посвідченням серії Б №401499.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. № 3551-ХІІ (зі змінами від 04.07.2002 року)  щорічно до 5 травня  інвалідам  війни  другої групи виплачується грошова допомога у розмірі   восьми  мінімальних пенсій за віком.

Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального  захисту» встановлено, що виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання  пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.  

Фактично позивач отримав від управління праці та соціального захисту населення Слов ` яносербської районної держаної адміністрації Луганської області у 2007 році - в сумі 360 грн., у 2008 році - в розмірі 400 грн., у 2009 році – 430 грн. .

Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік». „Про  Державний  бюджет  України на 2009 рік”, дія ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була зупинена на 2007, 2008, 2009  роки відповідно.

       Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Щорічна грошова допомога позивачу  була виплачена відповідачем за   2007 рік – до 5 травня 2007 року. За 2008  рік – до 5 травня, за  2009  рік  - до 5 травня.  Позовну давність для звернення до адміністративного суду щодо виплати допомоги за 2007 – 2008  роки необхідно обчислювати з дня  визнання незаконними рішенням Конституційного Суду положень  Законів України  Про Державний бюджет України на  2007  - 2008 роки в частині гарантій та пільг ветеранам війни, тобто, позивачем було пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав стосовно виплати щорічної допомоги до 5 травня за  2007 - 2008 роки.  

Згідно ст..100 КАС України пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, що на цьому наполягає одна зі сторін. Відповідачі, заперечуючи проти позовних вимог, посилаються на пропуск позивачем строку позовної давності та наполягають на відмові в позові  з цієї підстави. Тому в задоволенні позову за 2007- 2008 роки позивачу необхідно відмовити в зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Для звернення  до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний  строк,  якщо не встановлено інше, обчислюється  з дня коли особа дізналася  або повинна  була  дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

 Оскільки позивач міг та повинен був дізнатися про норми, введені законами України про Державний бюджет на відповідні роки, які обов”язково оприлюднюються у  офіційних виданнях, то вимоги позивача   стягнення з відповідача  щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за -2007- 2008  роки  є необгрунтованними та безпідставними.

При виплаті щорічної допомоги до 5 травня відповідач всупереч Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної Законом на час здійснення виплати) в 2009 році керувався постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України  рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Посилання відповідача на те, що він здійснював виплати грошової допомоги в  межах асигнувань, передбачених Державним бюджетом на вказані цілі, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки у відповідності до ст..17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального  захисту»,  саме на органи праці та соціального захисту населення покладено виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Слов ` яносербської районної державної адміністрації Луганської області щодо  виплати позивачу суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за  2009 рік неправомірними, зобов’язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Слов ` яносербської районної державної адміністрації Луганської області перерахувати та виплатити позивачу суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 8  мінімальних пенсій за віком  за  2009 рік.   Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Законом  України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” встановлено прожитковий  мінімум, тобто мінімальний розмір  пенсії за віком для осіб, які  втратили працездатність, з 1 квітня 2009 року   у розмірі  481грн.

.           Таким чином, суд вважає, що відповідач повинен був виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за  2009 рік  в сумі 3848 грн., а не 430 грн..                

             Керуючись ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх   соціального захисту», ст. ст. 2,11, 17, 18, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                      

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Слов ` яносербської районної державної адміністрації Луганської області щодо виплати ОСОБА_1  у суми разової грошової допомоги до 5 травня  за  2009 рік неправомірними.

Зобов’язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Слов ` яносербської районної державної адміністрації Луганської області провести перерахунок щорічної грошової допомоги до  5 травня  за 2009 рік, як інваліду  війни П групи виходячи з вимог  ст. 13 Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх   соціального захисту»,  а саме  вісім   мінімальних пенсій  за віком  - для  П групи), розмыр якоъ не може   бути нижчим за встановлений  законом  прожитковий  мынымум, на одну  ососбу,  яка втратила   працездатнысть  в розрахунку  на мысяць, виходячи у 2009 роцы -  з 481 грн. ,  з урахуванням   виплаченої  суми. .

    У задоволенні решти  позовних вимог  ОСОБА_1  відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                              В.Г. Скворцова