№2-а-2405/0514/2009
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 листопада 2009 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області
в складі : головуючого судді Діденко С.О.
при секретарі Сухіна О.Ю.
позивач ОСОБА_1
представник відповідача ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Добропілля адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплатити недоплачуваної щомісячної державної соціальної допомоги за статус “Дитина війни”,
ВСТАНОВИВ:
26 жовтня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплатити недоплачуваної щомісячної державної соціальної допомоги за статус “Дитина війни”.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, уточнивши їх, суду пояснила, що згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але їй виплачувалася ця допомога в значно меншому розмірі, внаслідок зупинення дії та внесення змін відповідно до зазначеної статті, які в подальшому були визнані рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. неконституційними. Просить з 01.01.2009 року, зобов’язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2009 р., з врахуванням виплачених сум.
Представник Управління Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області ОСОБА_2, яка діє за довіреністю, позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що відповідно до ст.. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. ОСОБА_1 зверталась до суду з аналогічними позовними вимогами, рішення ще не набрало чинності, вважає, що в за 2009 рік необхідно відмовити, посилаючись на те, що зміни, внесені в закон про Держбюджет 2008 року до відповідних законів, не діють з 1 січня 2009 року. Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” не передбачена виплата підвищення до пенсії “дітям війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції до 01.01.2008 року не відновлюється.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В позовних вимогах просить відмовити в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1 є дитиною війни та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни». З копії паспорта позивача вбачається, що на час закінчення Другої світової війни позивачу було менше 18 років, а саме 9 років (а.с. 4).
Законом України “Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004, який набрав чинності з 01.01.2006, встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Тобто, позивач має право отримувати державну соціальну підтримку передбачену ст. 6 зазначеного Закону.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 липня 2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Добропільському районі про поновлення строку звернення до суду та зобов”язання здійснити певні соціальні виплати, як дитині війни, позовні вимоги задоволені частково. Зобов’язано УПФУ в Добропільському районі здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у сумі 715,23 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.1 ст.8 КАС України задекларовано, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Це означає, що адміністративний суд не повинен застосовувати положення правового акту, у тому числі закону, якщо його застосування суперечить конституційним принципам права або порушуватиме права та свободи людини і громадянина. Адміністративний суд не повинен також допускати тлумачення закону, яке б несправедливо обмежувало ці права і свободи.
Частина 3 ст. 22 Конституції України передбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, рішення Конституційного Суду України не мають зворотної сили, а закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, враховуючи особливість юридичних наслідків визнання неконституційним нормативно-правового акту (яка проявляється в тому, що не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність) суд вважає, що рішення Конституційного Суду України зворотної дії у часі не мають і не можуть у зв'язку з цим бути поширеними на правовідносини, які мали місце на час дії відповідної правової норми, до дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про її неконституційність.
Отже, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що дії суб'єктів владних повноважень, які були вчинені у відповідності до вимог законів, інших правових актів або їх окремих положень, до моменту визнання останніх неконституційними, є законними і такими, що відповідають вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.
Отже, право позивача на нарахування за період з 01.01.2009 по 19.11.2009 року відновилося з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, при цьому в тому правовому режимі, який існував до дня набрання сили змін, визнаних в подальшому неконституційними.
Таким чином, нарахування підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком має бути вчинено з дня ухвалення вищевказаного рішення Конституційного Суду України, тобто з 22.05.2008, на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції, що діяла до 01.01.2008.
Аналіз вищевикладеного, дає суду підстави для висновку про неправомірність дій відповідача щодо нездійснення виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком необхідно задовольнити позовні вимоги про стягнення недоплаченої допомоги за 2009 рік за період з 1 січня 2009 року по 19 листопада 2009 року.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення про відсутність підстав для нарахування підвищення.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст..ст.8, 10, 70, 71, 94, 99, 100, 159-163 КАС України, ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", Рішеннями Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, ст.ст.1, 2, 8, 19, 22 Конституції України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплатити недоплачуваної щомісячної державної соціальної допомоги за статус “Дитина війни”, - задовольнити.
Визнати неправомірним бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Добропільському районі Донецької області по не нарахуванню належної ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії 30% мінімальної пенсії за віком за 2009 рік.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитини війни з 1 січня 2009 року по 19 листопада 2009 року.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.
Головуючий суддя С.О.Діденко