№2-3606/2009

Р  І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                            У К Р А Ї Н И

               10 грудня  2009 року                                                                м.Добропілля

        Добропільський міськрайонний суд Донецької області

    у складі  головуючого одноособово судді                                     Діденко С.О.

    при секретарі                                                                                     Сухіна О.Ю.

            позивача                                                                                            ОСОБА_1

           представника відповідача                                                                 ОСОБА_2

розглянувши у попередньому судовому засіданні у залі суду в приміщенні Добропільського міськрайонного суду Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до відділу містобудування та архітектури  Добропільської міської ради  про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

24 листопада 2009 року ОСОБА_3 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області  з позовом  Відділу містобудування та архітектури  Добропільської міської ради  про визнання права власності.

У попередньому судовому засіданні, позивач підтримав заявлені вимоги, суду пояснив, що він має у власності вбудований магазин, який знаходиться у м. Добропілля по вул.. Луганського, 21 прим. 1-2, який він самовільно розширив за рахунок квартири АДРЕСА_1, яка била ним придбана у 2002 році. Позивач зазначив, що у зв’язку з юридичною необізнаністю, ним були виконані будівельні роботи по розширенню магазину без дозволу на ведення будівельних робіт та без проектної документації. У результаті розширенняАДРЕСА_2 на теперішній час не може використовуватися як жиле приміщення. Виконкомом Добропільської міської ради було прийнято рішення  про надання земельної ділянки в оренду для експлуатації магазину за вищевказаною адресою. ОСОБА_4 просить суд визнати квартиру АДРЕСА_3 неприродною для проживання, та визнати за ним право власності на магазин, розташований в м. Добропілля по вул.. Луганського, 21 прим. 1-2.

Представник відповідача – головний архітектор м. Добропілля – ОСОБА_2 , по суті заявлений ОСОБА_1 позовних вимог не заперечував.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд  вважає, що позов необхідно задовольнити.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу квартири від 21.02.200 року за № 970, та від 10.09.2002 року за № 3178,  ОСОБА_1 на праві приватної власності належать квартири №№ 1,2, розташовані в будинку № 21 по вулиці Луганського в місті Добропілля (а.с.12,13).

Як вбачається з технічного паспорта нежилого вбудованого приміщення магазину, розташованого  в м. Добропілля по вул. Луганського 21 прим 1-2, ОСОБА_1 здійснене самовільне з’єднання двох квартир в приміщення магазину (а.с. 6-11).

Згідно рішення виконавчого комітету Добропільської міської ради за № 234/1, для експлуатації магазину, розташованого за адресою: м. Добропілля, вул.. Луганського, 21 прим. 1-2, ОСОБА_1 була надана земельна ділянка в оренду.

З довідки, виданої Комунальним підприємством «Добропільська служба єдиного замовника» за № 5191 від 24.11.2009 року, вбачається, що загальна вартість вбудованого приміщення, розташованого за адресою: м. Добропілля, вул.. Луганського, 21/1-2, становить – 24561116 гривень.

Як вбачається з характеристики будинку, господарських будівель та споруд за адресою: м. Добропілля, вул.. Луганського, 21 прим. 1-2, нежиле приміщення складається з наступного: А-5- нежиле вбудоване приміщення – 87,1 кв.м;  а1 – прибудова – 8,5 кв.м; а2 – прибудова – 3,2 кв.м.; а3 – прибудова – 5,6 кв.м; а4- ганок – 10,7 кв.м; 1 – вимощення – 34,9 кв.м.

Згідно ст. 321 ЦК України і ст. 41 Конституції України - право власності  є нерушимим. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’являти позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 328 ч. 2 ЦК України, право власності вважається таким, що набуте правомірно, якщо інше не випливає прямо із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом, тому вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності підлягають задоволенню, бо в судовому засіданні знайшли своє підтвердження  в повному обсязі з причини правомірного набуття власності.

З урахування викладеного, суд  вважає, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 14, 130, 174, 209, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.. 321, ч.2 ст. 328, 392  ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 до відділу містобудування та архітектури  Добропільської міської ради  про визнання права власності, -   задовольнити.

    Визнати квартиру АДРЕСА_4 – непридатною для проживання.

Визнати  за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на магазин, розташований в м. Добропілля по вул. Луганського, буд. 21, прим.1-2.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана  в Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів після проголошення рішення.

Складено  одноособово у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

           Головуючий  суддя:                                                            С.О.Діденко