Судове рішення #7974451

                                                                                                            Справа № 2-270/2010 р.

             

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 лютого 2010 року         Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого – судді Хайкіна В.М.

при секретарі      Орловій І.С.    

з участю судового розпорядника ОСОБА_1      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозоремонтний завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в жовтні 2009 року звернувся до суду з позовом, про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 8149,71 грн., пояснивши в заяві, що він з 01.10.2008 року, був звільнений з підприємства на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, за згодою сторін. Підприємство своєчасно не сплачувало заробітну плату протягом тривалого часу, в зв’язку з чим, на час звільнення, заборгованість перед позивачем становить 1941 грн. 78 коп. Крім цього, на думку позивача, підприємство повинно виплатити позивачу компенсацію за затримку розрахунку згідно ст.117 КЗпП України в розмірі 5943 грн. 85 коп., індексацію за кожен місяць затримки в розмірі 264 грн. 08 коп., а всього 8149 (вісім тисяч сто сорок дев’ять) грн. 71 коп. Просить суд позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач змінив свої позовні вимоги в частині стягнення індексації за кожен місяць затримки, сума якої на час розгляду справи складає 258 грн. 26 коп. В іншій частині позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, позовні вимоги визнав частково, пояснивши що дійсно у підприємства ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» існує заборгованість по заробітній платі перед позивачем, яка складає 1941 грн. 78 коп. Також підприємство повинно виплатити ОСОБА_2 компенсацію за несвоєчасно виплачену зарплату в сумі 145 грн. 34 коп. Усі інші суми, на яки посилається позивач, не підлягають стягненню з відповідача, у зв’язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_2 з 15.11.2005 року, згідно наказу №83-К від 14.11.2005 року знаходився в трудових відносинах з відповідачем.

10.10.2008 року позивач, згідно наказу №219-К від 01.10.2008 року звільнений з роботи на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, за згодою сторін.

 Відповідачем була нарахована але не виплачена заробітна плата, сума заборгованості згідно довідки №616 від 31.08.2009 року, складає 1941,78 грн.

Згідно вимог ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні  працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно довідки, наданої представником відповідача, компенсація за несвоєчасно виплачену зарплату позивачу складає 145 грн. 34 коп.

Разом з цим, ч.1 ст.233 КЗпП України передбачає, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За таких підстав, позовні вимоги про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні не підлягають задоволенню.

Оскільки ст.233 КЗпП України надає працівникові тримісячний строк для звернення з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду цей строк відповідно до висновків, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», є матеріальним, то порушене право ОСОБА_2 на отримання зазначених у ст.117 КЗпПУ виплат, підлягає захисту в межах тримісячного строку.

Стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні є не стягненням зарплати, право на яке згідно з ч.2 ст.233 КЗпП України яким-небудь строком не обмежується, а одноразовою санкцією. Оскільки в даному випадку розглядається спір про застосування одноразової санкції за несвоєчасне проведення розрахунку, то до цих правовідносин застосовуються правила ч.1 ст.233 КЗпП України, проте позивач звернувся до суду з цими вимогами лише через 11 місяців. Стаття 238 КЗпП України, яка передбачає можливість судом винести рішення про виплату робітнику відповідної суми без обмеження яким-небудь строком не виключає необхідності застосування ч.1 ст.233 цього ж кодексу, оскільки право винести таке рішення при розгляді трудового спору надається у разі дотримання строків звернення до суду з заявою про розгляд трудового спору.

За таких обставин суд вважає що позов підлягає задоволенню частково.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст.10,11,18,208,209,212,214,215,218 ЦПК України, ст.ст.115,116,233 КЗпП України суд,-

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозоремонтний завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозоремонтний завод», в’їзд Ювілейний 1, м. Ізюм, Харківської області, код ЄДРПОУ 01056356 на користь ОСОБА_2, заборгованість по заробітній платі у розмірі 1941 (одна тисяча дев’ятсот сорок одна) грн. 78 коп., компенсацію за несвоєчасно виплачену зарплату у розмірі 145 грн. 34 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозоремонтний завод», в’їзд Ювілейний 1, м. Ізюм, Харківської області, код ЄДРПОУ 01056356, на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий:            

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація