Справа № 2-6790/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2008 року Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого - судді Демченко О.М. ,

при секретарі -     Гресько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Малиновського районного суду м.  Одеси з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити,  посилаючись на такі обставини.

08 жовтня 2008 року між позивачкою та відповідачем був укладений договір про передачу ОСОБА_3  у власність належної ОСОБА_2 на праві власності квартири АДРЕСА_1 на умовах довічного та повного утримання.

Згідно умов договору відповідач зобов'язувався крім забезпечення позивачки житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання та користування у відчужуваній квартирі - довічно,  повністю утримувати ОСОБА_4 ,  забезпечувати її харчуванням,  здійснювати догляд та надавати необхідну допомогу,  забезпечувати лікувальними засобами,  сплачувати всі комунальні послуги,  а також щомісяця нести на неї витрати не менш ніж 150 грн.

Однак відповідач на протязі всього часу не виконував взятих на себе обов'язків,  не забезпечував ОСОБА_2 належним харчуванням,  одягом та взуттям,  не здійснював догляд та не надавав необхідної допомоги,  не сплачував комунальні послуги.

За таких обставин позивачка просить розірвати договір довічного утримання між ОСОБА_2 та ОСОБА_3,  посвідчений 08 жовтня 2004 року державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори за реєстраційним номером 3-2581 від 10 жовтня 2004 року,  та визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги позивачки не визнав,  вважав їх необгрунтованими та такими,  що задоволенню не підлягають,  а також вказував,  що ним виконувалися всі взяті на себе обов'язки за договором довічного утримання ОСОБА_2

Суд,  заслухавши пояснення сторін по справі,  перевіривши матеріали справи та допитавши свідків,  задовольняє позовні вимоги позивачки у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

08 жовтня 2004 року між ОСОБА_2 з одного боку,  та ОСОБА_3 з іншого боку,  був укладений договір довічного утримання,  за яким ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_3  належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_3. ОСОБА_3  в свою чергу зобов'язувався довічно,  повністю утримувати ОСОБА_2,  забезпечуючи її харчуванням,  одягом,  доглядом,  необхідною допомогою,  а також зобов'язувався зберігати в її безкоштовному довічному проживанні та користуванні зазначену квартиру (а.с.  11).

Сторонами також була визначена вартість матеріального забезпечення (харчування,  одягу,  догляду) в розмірі 150 грн. в місяць,  з урахуванням інфляції та індексації.

Пунктом 6 зазначеного договору також було передбачено,  що у випадку невиконання його умов і відмови від добровільного розірвання однією із сторін,  договір може бути розірваний в судовому порядку (а.с.  11).

Вказаний договір довічного утримання був посвідчений державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори за реєстраційним номером 3-2581 від 10 жовтня 2004 року (а.с.  11 оберт).

Як вказує позивачка,  умови договору ОСОБА_3  не виконувалися і не виконуються,  взяті на себе обов'язки по утриманню позивачки він не здійснював.

У судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7 ,  ОСОБА_8 ,  ОСОБА_9 та ОСОБА_1 ,  які були попереджені про надання завідомо неправдивих свідчень і пояснили,  що за весь час жодного разу не бачили ОСОБА_3  в квартирі ОСОБА_2,  за нею ніхто не доглядав та необхідної допомоги не надавав,  позивачка сама знаходилась дома в поганому стані. Сторонніми громадянами ОСОБА_2 була знайдена в тяжкому,  безпорадному стані,  зі зламаною рукою у неопалюваній в зимовий період квартирі.

Зазначені обставини також підтверджуються і листом від 17.04.2008 року,  власноручно написаним ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,  в якому вона зазначає,  що знаходиться в поганому стані,  зі зламаною рукою і вже три місяця як нічого не може сама робити,  а також просила ОСОБА_1  по можливості приїхати до неї з метою надання необхідної допомоги.

Крім того,  позивачка ОСОБА_2 сама здійснювала оплату комунальних послуг,  про що свідчать відповідні квитанції та розрахункова книжка (а.с.  12-28).

Відповідно зі  ст.  744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок,  квартиру або їх частину,  інше нерухоме майно або рухоме майно,  яке має значну цінність,  взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно зі  ст.  755 ч. 1 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи,  на користь якої він був укладений,  у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків,  незалежно від його вини.

Всі зазначені обставини свідчать про неналежне виконання ОСОБА_3  взятих на себе обов'язків за договором довічного утримання від 08 жовтня 2004 року і є підставами для розірвання зазначеного договору довічного утримання у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків за договором.

Згідно до вимог  ст.  756 ч. 1 ЦК України,  у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором,  відчужувач набуває право власності на майно,  яке було ним передане,  і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати,  зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача,  не підлягають поверненню.

За таких обставин суд задовольняє вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі,  розриває договір довічного утримання укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3,  посвідчений 08 жовтня 2004 року державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори за реєстраційним номером 3-2581 від 10 жовтня 2004 року,  та визнає за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Згідно до вимог  ст.  88 ч. 1 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення,  суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Тому суд також стягує з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті судового збору в розмірі 92, 34 грн. (а.с.  2),  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. (а.с.  3),  а також витрати на посвідчення довіреності на представництво інтересів в суді в сумі 160 грн. (квитанція від 03.09.2008 року).

Керуючись  ст.  ст.  10,  11,  60,  209,  212-215 ЦПК України,   ст.  ст.  744,  755,  756 ЦК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності - задовольнити повністю.

Розірвати договір довічного утримання між ОСОБА_2 та ОСОБА_3,  посвідчений 08 жовтня 2004 року державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори за реєстраційним номером 3-2581 від 10 жовтня 2004 року.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті судового збору в розмірі 92 (дев'яносто дві) гривні 34 коп.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцять) гривень,  а також витрати на посвідчення довіреності на представництво інтересів в суді в сумі 160 (сто шістдесят) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.