ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2019 року м. Дніпросправа № 208/745/17(2а/208/137/17)

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,

секретар судового засідання: Комар Н.В.

за участю: представника позивача: ОСОБА_1 ;

представника відповідача Карпенко Ірина Олексіївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.07.2018 (суддя Похваліта С.М.)

у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області, правонаступником якого є Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Просив суд зобов`язати відповідача провести призначення пенсії ОСОБА_3 з 16 липня 2015 року, призначивши її на загальних підставах, відповідно до вимог ст.27, 28, ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні в сумі 2 960,62 грн., в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів, з врахуванням вже виплачених сум.

Позов обґрунтовано тим, що він є громадянином України, який отримує пенсію. У 1995 році він виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, після чого виплата йому була припинена. Постановою суду від 12 лютого 2016 було зобов`язано Управління Пенсійного Фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області призначити громадянину України ОСОБА_3 пенсію за віком з 16 липня 2015 року. Але відповідачем була призначена пенсія в розмірі 1 074 грн., з якою позивач не погоджується. Позивачу має бути призначена пенсія в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Окрім цього, страховий стаж позивача є 40 років та коефіцієнт стажу при розрахунку взятий неправильно. Вважає, що відповідні пенсійні виплати позивача мають бути поновлені, нараховані і виплачені позивачу з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів. Відповідач має бути зобов`язаний здійснити призначення та індексацію пенсії Гутмана у розмірі відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застосувавши показники середньої заробітної плати за три роки до дня звернення Гутман до УПФ України, тобто за 2012, 2013, 2014 роки.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.07.2018 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідно до положення п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення» що пенсії, призначені (перераховані) до 2008 року із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2005-2006 роки відповідно до Законів України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей) та із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2003-2006 роки відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", перераховуються із застосуванням показників відповідно середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік та середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2007 рік. Так, положенням пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення» також врегульоване питання про застосування показників середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік, саме при здійсненні перерахунку пенсії відповідним особам у відповідних періодах, тому підстав для застосування показника середньої заробітної плати в 2012, 2013, 2014 роках з урахуванням середньої заробітної плати за попередній рік не має, а тому під час здійснення нарахування пенсії відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено законом.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що пенсія йому призначене в неналежному розмірі, а саме в розмірі меншому ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, що є порушенням норм пенсійного законодавства. Вважає, що при нарахуванні пенсії слід враховувати показник середньої заробітної плати у розмірі 2, 960 грн. Зазначає, що він 1938 року народження, йому була призначена пенсія, проте, після виїзду на постійне проживання в 1995 році до Ізраїлю виплата пенсії була припинена. В 2016 році рішенням суду було зобов`язано Управління Пенсійного фонду призначити пенсії за віком з 16.07.2015 року. Пенсія за віком була призначена спочатку в розмірі 394грн., потім - 764грн., а потім в розмірі 1074грн. на місяць, пенсія перерахована на банківський рахунок ретроактивно з 16.07.2015 року. Вважає, що при розрахунку пенсії не враховано вимоги щодо мінімального розміру пенсії; не врахований показник середньої заробітної плати у розмірі 2,960.62грн.; не проведено індексації та компенсації втрати частини доходів; в розрахунку вказано, що позивач наразі працює, однак документально підтверджується, що позивач не працює; не виконано перерахунку відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії. Вказує, що всі питання його пенсійного забезпечення вирішуються виключно Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що постановою ВАСУ від 31.08.2017 року (справа К/800/14149/16) рішення суду першої та апеляційної інстанції змінено та зобов`язано Управління ПФ поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_3 з 25.05.2015 року. На виконання зазначеної постанови суду, розпорядженням від 19.09.2017 року №176422 поновлено виплату пенсії за віком з 25.05.2015 року у розмірі 949грн. та з 01.09.2019 року у розмірі 1074грн. Вважає що дії ГУ відповідають вимогам чинного законодавства. Зазначає, що вимога позивача про призначення пенсії на загальних підставах відповідно до ст. 27, 28, та ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати/доходу в Україні в сумі 2960,62 грн. в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів - не відповідає чинному законодавству, оскільки при перерахунку пенсії застосовано показник за 2007 рік.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, суду також пояснив, що для перерахунку пенсії подавалися довідки про заробіток позивача, які датовані лютим 2017 року, однак відповідач їх не врахував; в розпорядженні про перерахунок пенсії безпідставно зазначено, що ОСОБА_3 працює, однак це не відповідає дійсності; не враховано стаж роботи ОСОБА_3 , який становить більше 40 років; пенсія призначена в розмірі, що є меншим за прожитковий мінімум осіб, що втратили працездатність; в розрахунку не зазначено, що враховано показник середньої заробітної плати за 2007 рік.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення, аналогічні, викладеним в відзиві на апеляційну скаргу. Також пояснив, що позивачем не надавалися довідки з місця роботи для перерахунку пенсії, а надані не відповідали формі, оскільки в них був зазначений заробіток ОСОБА_3 в рублях і карбованцях; не зміг пояснити, чому в розпорядженні зазначено, що ОСОБА_3 працює; справа первинного призначення пенсії не була передана управлінню ПФ, тому пенсія відновлена за наявними матеріалами, застосовано показник середньої заробітної плати за 2007 рік.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується його паспортом громадянина України для виїзду за кордон та знаходився на обліку як пенсіонер та отримував пенсію за віком з 1995 року згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У 1995 році ОСОБА_3 виїхав на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, у зв`язку із чим виплата пенсії була припинена.

Постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.02.2016 року по справі № 208/8748/15 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області призначити пенсію за віком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 16 липня 2015 року.

Постановою Вищого Адміністративного суду України від 31 серпня 2017 року постанова Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 лютого 2016 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року змінена, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області поновити ОСОБА_3 виплату пенсії за віком з 25 травня 2015 року.

Протоколом № 5546 від 17 лютого 2016 року управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області призначено пенсію за віком ОСОБА_3 з 16 липня 2015 року та нарахована доплату у сумі 7 882,80 грн. на березень 2016 рік. Станом на 01 червня 2016 року розмір пенсійної виплати ОСОБА_3 становить 1074грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV від 09.07.2003року, Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, Позивач посилається на неправильне нарахування йому пенсії під час виконання рішення суду (Постанови ВАСУ від 31 серпня 2017 року), а саме, пенсія призначена в розмірі, що є меншим за прожитковий мінімум осіб, що втратили працездатність; не враховано при нарахуванні пенсії стаж роботи ОСОБА_3 , який становить більше 40 років; в розпорядженні про перерахунок пенсії безпідставно зазначено, що ОСОБА_3 працює, однак це не відповідає дійсності; для перерахунку пенсії подавалися довідки про заробіток позивача, однак відповідач їх не врахував; матеріали пенсійної справи не містять підтверджень, що враховано показник середньої заробітної плати за 2007 рік.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що частина 3 статті 25 Конституції України гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (стаття 33 Конституції України).

Також, досліджуючи дані правовідносини слід зазначити, що статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право на пенсію в Україні є конституційним правом громадянина України.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Позивач зазначає, що пенсія йому на даний час нараховується в розмірі 1074грн., що не відповідає мінімальному розміру пенсії.

Суд апеляційної інстанції досліджує дану обставину.

Так, в силу частини 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Позивач зазначає, що його стаж роботи становить більше 40 років (40 років 25 днів), водночас, в судовому засіданні представником відповідача зазначено, що згідно матеріалів пенсійної справи стаж роботи позивача становить 37 років 4 місяці 13 днів.

Досліджуючи зазначені обставини колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджено, що позивач має право у відповідності до частини 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію в розмірі не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки стаж роботи позивача перевищує 35 років. Це не спростовано відповідачем.

Відповідач зазначає, що станом на 01 червня 2016 року розмір пенсійної виплати ОСОБА_3 становить 1074грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції досліджує розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність в 2016 році.

Так, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становив:

з 1 січня 2016 року - 1074 грн., з 1 травня - 1130 грн., з 1 грудня - 1208 грн.

Відповідач зазначає, що станом на 01 червня 2016 року розмір пенсійної виплати ОСОБА_3 становить 1074грн.

Однак з 1 травня 2016 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив - 1130 грн.

Протягом 2016, 2017, 2018, 2019 років прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - зростав. На даний час прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить - 1497 грн. (з 1 січня 2019 року).

Натомість, розмір пенсійних виплат позивача залишився на рівні 1074грн., що є порушенням пенсійного законодавства України.

Відповідач зазначає, що перерахунок пенсії не здійснено, оскільки позивачем не надано довідки про заробітну плату. Натомість такий аргумент відповідача спростовується матеріалами пенсійної справи, оглянутої в судовому засіданні, в якій містяться відповідні довідки про заробіток ОСОБА_3 , що враховується при нарахування пенсії (а.с. 11-19 т. 3).

На даний час позивач продовжує одержувати пенсійні виплати в розмірі 1074грн., що порушує норми пенсійного законодавства України, зокрема частину 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, частиною 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії за віком.

Матеріали справи не містять підтверджень, що позивачу були здійснені будь-які перерахунки пенсії, передбачені законодавством України.

Таким чином, в судовому засіданні апеляційної інстанції підтверджено порушення, допущене відповідачем при здійсненні пенсійних виплат позивачу.

Право позивача на певний рівень пенсійних виплат (не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) доведено в судовому засіданні, тому порушення, допущене відповідачем, щодо рівня пенсійних виплат у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством України, слід усунути шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу в розмірі, не меншому ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Позивач вважає, що перерахунок пенсії слід здійснити в із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні в сумі 2 960,62 грн. згідно частини 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Колегія суддів апеляційної інстанції досліджує статтю 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для надання висновку щодо можливості застосування при перерахунку пенсії частину 2 ст. 40 цього Закону.

Так, розділ VI Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає порядок визначення заробітної плати/доходу для обчислення пенсії у солідарній системі, а також призначення, перерахунок та виплату пенсії.

Зокрема, стаття 40 цього Закону встановлює порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Отже, заробітна плата для обчислення пенсії враховується за увесь час, починаючи з липня 2000 року, та, за бажанням пенсіонера, за будь-які 60 місяців страхового стажу підряд за періоди до липня 2000 року. Тобто, на підставі довідок про заробітну плату (підтверджених первинними документами) враховується заробітна плата за будь-які 5 років страхового стажу до липня 2000 року.

Оскільки трудовий стаж позивача тривав з 1955 року по вересень 1995 року, що підтверджується трудовою книжкою (а.с. 52-61 т. 1) та довідками з місця роботи позивача (а.с. 11-19 т. 3), то заробітна плата для обчислення пенсії позивача можлива для врахування лише за будь-які 60 місяців страхового стажу підряд за періоди до липня 2000 року.

Відповідач зазначає, що при перерахунку пенсії застосовано показник середньої заробітної плати по Україні 2007 року. Натомість, матеріали справи не містять документ, що підтверджує застосування такого показника до пенсії позивача. Водночас, відповідач зазначає, що документи, які свідчать про призначення в 1995 році пенсії позивачу не були передані до Управління Пенсійного фонду органами, які займалися на той час питаннями призначення пенсії.

Частиною 1 ст. 27 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідач зазначає, що в довідках, наданих підприємством, заробітна плата позивача вказана в рублях і в карбованцях, натомість для розрахунку розміру пенсії слід зазначити заробітну плату у гривні, натомість підприємство інших довідок для перерахунку пенсії не надало, що унеможливило перерахунок пенсії позивача.

З такою позицією колегія суддів апеляційної інстанції погодитися не може. Оскільки довідки надані у відповідності до первинних документів, що існують на підприємстві.

З цього приводу слід зазначити, що Указами № 549 та № 762 було врегульовано порядок обміну рублевої готівки на український карбованець у співвідношенні 1:1 та обміну українського карбованця на гривні за курсом 100 000 крб. за 1 грн. відповідно.

Згідно з постановою № 1002 в довідках про заробітну плату для обчислення пенсії заробітна плата в загальній сумі за кожний календарний рік перераховується у гривні в порядку її заокруглення з п`ятьма знаками після коми.

Тобто сума заробітної плати, нарахована в українських карбованцях, має переводиться у гривні таким чином: за період роботи після 01.01.1961 р.: 100 крб. : 100 000 = 0,001 грн. (перерахунок українських карбованців, які були в обігу до вересня 1996 року, у гривні проводиться шляхом ділення індексованої суми на 100 000).

Вищезазначене є загальновідомим фактом, тому не застосування відповідачем норм, якими передбачені правила обрахування в даному випадку пенсії позивача на підставі наданих підприємством довідок, є протиправним.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Виходячи з тлумачення ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» слід зазначити, що для розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії, що призначається вперше, застосовується показник середньої заробітної плати календарного року, що передує року звернення за призначенням пенсії. Під час переведення особи з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати за той календарний рік, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а від бажання особи залежить лише можливість враховувати заробітну плату (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто показник середньої заробітної плати є незмінною величиною.

Суд першої інстанції зазначає, що положення ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» стосуються осіб, які вперше звернулись за призначенням пенсії, а не тих, яким вона вже була призначена до цього.

Натомість, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи не містять підтверджень, що пенсія позивачу вже була раніше призначена, нарахована та виплачувалася. У зв`язку з цим відсутнє підтвердження, що раніше відбувалося застосування показника середньої заробітної плати календарного року, що передує року звернення за призначенням пенсії (т.т. за 2007 рік).

В силу Протоколу № 5546 від 17 лютого 2016 року управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області фактично пенсію за віком ОСОБА_3 з 16 липня 2015 року призначено вперше (відновлено право на пенсію).

Матеріали справи не містять даних, що позивач звертався до відповідача до 2015 року з заявами про призначення/відновлення або перерахунок пенсії.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що суд першої інстанції зазначив, що відповідно до положення п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення» що пенсії, призначені (перераховані) до 2008 року із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2005-2006 роки відповідно до Законів України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей) та із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2003-2006 роки відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", перераховуються із застосуванням показників відповідно середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік та середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2007 рік.

Так, положенням пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення» також врегульоване питання про застосування показників середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік, саме при здійсненні перерахунку пенсії відповідним особам у відповідних періодах.

Однак, на думку колегії суддів апеляційної інстанції таке посилання суду першої інстанції на Постанову Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №327 є помилковим, оскільки позивач не звертався в 2008 році до відповідача з заявами про призначення, перерахунок, відновлення пенсії.

Виходячи з того, що позивач не звертався до відповідача за призначенням пенсії в 2008 році, тому були відсутні підстави для застосування показника середньої заробітної плати за 2007 рік.

Водночас, матеріали справи не підтверджують, що показник 2007 року був застосований до пенсії, яка нарахована позивачу. Не містять матеріали справи і даних про звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії до 2015 року.

Оскільки відповідачем пенсія вперше нарахована/відновлена в 2015 році згідно рішення суду, то цілком логічною є можливість застосування показника середньої заробітної плати календарного року, що передує року звернення за призначенням пенсії.

Отже в суді апеляційної інстанції доведена правомірність застосування частини 2 статті 40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме, застосування показника середньої заробітної плати календарного року, що передує року звернення за призначенням пенсії.

Частина 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначає заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії за формулою:

Зп = Зс х (Ск:К), де Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади , що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Такі показники опубліковані на офіційному сайті Пенсійного фонду України.

З них вбачається, що середня заробітна плата для призначення пенсії становить:

2012 рік - 2 752, 95 грн.; 2013 рік -2 979, 46 грн.; 2014 рік -3 149,45 грн.;

відповідно, середня заробітна плата за 3 календарні роки складе:

(2 752,95 + 2 979,46 + 3 149, 45) : 3 = 2 960, 62 грн.

Відновлюючи право позивача на відповідний рівень пенсійних виплат та соціального захисту, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Рішенням Європейського суду з прав людини від 21.06.2016 у справі № 2586/07 «Петриченко проти України», Європейський суд визнав, що в порушення п. 1 с. 6 Конвенції про захист прав та свобод людини і основоположних свобод, в цій справі національні суди не розглянули доводи заявника з прямим посиланням на ст. 46 Конституції України про те, що розмір його пенсії був нижче встановленого в слушний час прожиткового мінімуму.

Колегія суддів апеляційної інстанції, досліджуючи обставини даної справи також встановила, що розмір пенсії позивача виплачується відповідачем на рівні нижче встановленого прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, що є порушенням законодавства України.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, що призвело до помилкових висновків та не правильного вирішення справи, а саме виплати позивачу пенсії у розмірі нижчому ніж встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог, оскільки позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 10.02.2017 року, натомість, просив здійснити перерахунок пенсії починаючи з 16.07.2015 року.

Оскільки, статтею 122 КАС України визначений 6-ти місячний строк звернення до адміністративного суду, то період, який знаходиться за межами 6-ти місячного строку звернення до адміністративного суду слід залишити без розгляду (з 16.07.2015 року по 10.08.2016 року).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Дії відповідача щодо поновлення позивачу пенсії у розмірі нижчому за встановлений прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, є протиправними.

Право позивача на відповідний рівень соціального захисту відновлено рішенням суду апеляційної інстанції шляхом зобов`язання відповідача здійснити нарахування пенсії позивача в розмірі відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосувавши показники середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2012-2014 роки.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права, свободи та інтереси позивача захищені рішення суду.

Доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати підлягають розподілу. З відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в загальній сумі 1600грн., сплачений за подачу позовної заяви в розмірі 640грн. (а.с. 1 т. 1) та за подачу апеляційної скарги в розмірі 960грн. (а.с. 44 т. 2):.

Керуючись 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.07.2018 - задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.07.2018 - скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неперерахування пенсії ОСОБА_3 на загальних підставах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 , починаючи з 12.10.2018 року на загальних підставах відповідно до вимог ст.27, 28, ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням компенсації втрати частини доходів, з врахуванням вже виплачених сум.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1600грн. за подачу позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили 05.06.2019 та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених в пункті 2 ч. 5 ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 05.06.2019.

В повному обсязі постанова виготовлена 12.06.2019.

Головуючий суддя Ю.В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя А.В. Суховаров