Постанова

Іменем України

18 червня 2019 року

м. Київ

справа № 235/1739/18

провадження № 61-1250св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 6 вересня 2018 року у складі судді Бородавки К. П. та постанови Донецького апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у складі колегії суддів Папоян В. В., Біляєвої О. М., Новікової Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (далі - ТОВ «Краснолиманське») про стягнення боргу з оплати часу простою з урахуванням компенсації індексу інфляції.

Позов мотивовано тим, що з 02 жовтня 2007 року він працював у ТОВ «Краснолиманське» гірником підземним очисного забою 4 розряду, а з 12 лютого 2008 року - гірником підземним очисного забою 5 розряду. Згідно наказу від 03 жовтня 2014 року №187-к ТОВ «Краснолиманське» тимчасово припинило роботу з 01 жовтня 2014 року та орієнтовно по 31 жовтня 2014 року вважається періодом простою підприємства в цілому з причин, не пов`язаних з виною працівників. Дата закінчення простою наказом не встановлена. Пунктом 5 наказу працівникам підприємства надано дозвіл не виходити на роботу до закінчення простою, якщо не виникне термінова потреба відновлення робіт. У пункті 2 цього наказу зазначено, що оплата за весь період простою для працівників буде проводитися із розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого робітнику розряду/окладу (ч.1 ст.113 КЗпП України), крім працівників, які мають бути задіяні у роботах з підтримки життєдіяльності підприємства, а саме - роботоспроможності гірничошахтного устаткування, попередження затоплення гірничих виробок тощо, а також провідного інспектора з кадрів.

Однак, позивач вважає, що визначений у наказі розмір оплати простою в розмірі 2/3 частини тарифної ставки суперечить вимогам пункту 6.5. Колективного договору ТОВ «Краснолиманське» на 2013-2014, яким передбачено, що при простої робітників, які не залучаються до ліквідації наслідків простою, який виник з виробничої ситуації, небезпечної для життя або здоров`я робітника, людей навколо, або навколишнього природного середовища, або його наслідків, оплачується у розмірах тарифної ставки.

Оскільки відповідач свій обов`язок з оплати простою, за період з 01 жовтня 2014 року по день звернення до суду, не виконав, то позивач просить стягнути на його користь суму боргу по оплаті праці за час вимушеного простою з урахуванням індексу інфляції в сумі 297 255 грн 18 коп. та понесені ним судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 6 вересня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість з оплати простою в розмірі 129 038 грн 40 коп. та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати оплати за час простою в розмірі 30 106 грн. У іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у період з 01 жовтня 2014 року по 15 січня 2018 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, та оскільки наказу про його звільнення останнім не приймалося, а підприємство перебувало у простої, то відповідач зобов`язаний здійснювати позивачу оплату часу простою не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду з урахуванням компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів оплати.

Постановою Донецького апеляційного суду від 18 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції змінено. Стягнуто з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість з оплати простою в розмірі 6 264 грн та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати оплати за час простою в розмірі 6 597 грн 28 коп. У іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Змінюючи рішення місцевого суду, апеляційний суд, дійшов висновку, що з ТОВ «Краснолиманське» на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по оплаті простою лише за період з 1 жовтня 2014 року по 26 листопада 2014 року, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що з 27 листопада 2014 року позивач уже працював на іншому підприємстві - Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», а тому з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість з оплати тільки за час простою в розмірі 6 264 грн та компенсація втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати оплати за час простою в розмірі 6 597 грн 28 коп.

10 січня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 6 вересня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 18 грудня 2018 року, в якій просить змінити рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 6 вересня 2018 року, постанову Донецького апеляційного суду від 18 грудня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 301402,04 грн оплати за час простою за період з 1 жовтня 2014 року до 1 січня 2019 року та судові витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду в розмірі 15000 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано справу № 235/1739/18 з Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.

У лютому 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла вищезазначена справа.

Касаційна скарга мотивована зокрема тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема частини четвертої статті 82 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ухвалами Димитрівського суду у справах №226/3689/15ц, № 226/49/16-ц, які набрали законної сили, було встановлено, що трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Краснолиманське» не припинені, тому згідно вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України окремому доказуванню ці обставини не підлягають. Однак, апеляційний суд допустив порушенням вищезазначеної норми процесуального права, не спростував встановлені у рішеннях суду обставини і не прийняв їх до уваги, що призвело до неправильного вирішення справи. Судами першої та апеляційної інстанції надано неправильне тлумачення норми статті 113 КЗпП України, та замість частини третьої статті 113 КЗпП України (оплата вимушеного простою в розмірі середнього заробітку), суди помилково застосували частину першої вказаної статті (оплата часу простою не нижче від 2/3 тарифної ставки розряду працівника). Суди помилково вважали, що ситуація, яка склалася на підприємстві у вересні 2014 року і викликала простій не підпадає під дію частини першої статті 113 КЗпП України, оскільки не пов`язана з виробничою ситуацією і не є небезпечною для життя, здоров`я працівника або для людей які його оточують, і навколишнього природного середовища. Однак, судом першої інстанції було встановлено, що 5 вересня 2014 року на підприємстві виник простій, коли невідомими озброєними особами, під керівництвом колишнього директора шахти ОСОБА_2 , відбулося незаконне збройне захоплення Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», на території якого здійснювало свою господарську діяльність ТОВ «Краснолиманське». 1 жовтня 2014 року вказаними особами із погрозами застосування фізичного насильства злочинним шляхом у примусовому порядку було видалено всіх працівників ТОВ «Краснолиманське» з території підприємства, були покинуті офісні приміщення підприємства та припинити трудову діяльність, що підтверджується обвинувальним актом у відношенні вказаних осіб, за кримінальним провадженням №235/2649/16-к, яке перебуває на розгляді у Красноармійському міськрайонному суді. Вказані обставини підтверджують, що простій виник у зв`язку з виробничою ситуацією, небезпечною для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма частини першої статті 113 КЗпП України. Крім того, судом допущено помилки при здійснені обрахунку компенсації індексу інфляції, яка підлягає стягненню на користь позивача, що не відповідає вимогам абзацу 3 пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянами втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159. Також, суди безпідставно відмовили у стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Краснолиманське» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач фактично припинив трудові відносини з підприємством 26 листопада 2014 року та 27 листопада 2014 року був прийнятий на роботу на інше підприємство - Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська». З моменту поновлення господарської діяльності ТОВ «Краснолиманське» врегулювало трудові відносини з 900 працівниками, тобто кожний з цих робітників безперешкодно з`явився на територію підприємства, подали до відділу кадрів відповідні заяви й отримали повний розрахунок, і лише позивач, з невідомих причин не зміг потрапити на територію підприємства. До спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення частини третьої статті 113 КЗпП України, оскільки обставини, які виникли на території ТОВ «Краснолиманське» у 2014 році не відносяться до виробничої ситуації, так як в даному випадку підприємство було захоплено озброєними особами, за обставин пов`язаних з протиправними діями третіх осіб. У зв`язку з викладеним, постанова суду апеляційної інстанції щодо стягнення оплати простою за період з 1 жовтня 2014 року до 26 листопада 2014 року у розмірі 2/3 тарифної ставки встановленого робітнику розряду/окладу є обґрунтованою та прийнятою з додержанням норм матеріального та процесуального права. Суди обґрунтовано відмовили у стягнені витрат на професійну правничу допомогу, оскільки згідно вимог частин другої, третьої статті 137 ЦПК України, така допомога може бути надана лише адвокатом, однак юридична фірма «Смаль і право» не має статусу адвокатського об`єднання, а у єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про те, що ОСОБА_3 є адвокатом.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами встановлено, що2 жовтня 2007 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу ТОВ «Краснолиманське» на посаду гірника підземним очисного забою 4 розряду з повним підземним робочим днем у шахті. 12 лютого 2008 року позивача переведено гірником підземним очисного забою 5 розряду з повним підземним робочим днем у шахті, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.8-9).

Як встановлено судами, згідно з наказом ТОВ «Краснолиманське» «Про встановлення простою підприємства» від 03 жовтня 2014 року №187-к, у зв`язку з тим, що 01 жовтня 2014 року озброєні особи батальйону «Дніпро 1» із застосуванням погроз насильства видворили всіх працівників ТОВ «Краснолиманське» з території підприємства, в результаті чого колектив був позбавлений права на працю, діяльність підприємства повністю паралізована, не контролюються процеси, що забезпечують промислову безпеку вугледобувного підприємства, припинені відрахування до місцевого та державного бюджетів, наказано з 01 жовтня та орієнтовно по 31 жовтня 2014 вважати періодом простою підприємства в цілому з причин, не пов`язаних з виною працівників; головному бухгалтеру наказано провести відповідні розрахунки заробітної плати за весь період простою для працівників, виходячи із розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого робітнику розряду/окладу; працівникам підприємства дозволено не виходити на роботу до закінчення простою (належним чином завірена копія вказаного наказу надана представником відповідача, а.с.89).

За фактами захоплення адміністративних будівель ДП «ВК «Краснолиманська» та ТОВ «Краснолиманське», а також заволодіння чужим майном шляхом обману у великих розмірах, прокуратура Донецької області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесена інформація про кримінальне провадження № 12014050000000546 від 11.09.2014 року, яке в подальшому було об`єднане в одне провадження з кримінальним провадженням №42014050000000546 від 11 вересня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 341, частиною третьою статті 190 КК України.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що сертифікатом № 1348 від 4 листопада 2014 року про настання обставин непереборної сили, виданим Торгово-промисловою палатою України, засвідчено настання обставин непереборної сили з 01 жовтня 2014 року у ТОВ «Краснолиманське» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації. На момент видачі Сертифікату обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (а.с.87).

Сертифікатом № 2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 1 грудня 2014 року, виданим Торгово-промислової палатою України, засвідчено настання форс-мажорних обставин ТОВ «Краснолиманське» при здійсненні господарської діяльності на території м. Родинське Донецької області та дотримання норм законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів. Початок дії форм-мажорних обставин з 01 жовтня 2014 року (а.с.88).

Позивач на протязі 2014-2017 років звертався до відповідача із заявами звільнити його з роботи за власним бажанням за частиною третьою статті 38 КЗпП України (роботодавець не виконує законодавства про працю, чи умови колективного або трудового договору), проте відповідна поштова кореспонденція до відповідача не надходила, оскільки товариство було захоплено та не здійснювало свою діяльність на період простою (а.с.17- 36, 40).

Судами встановлено, що у період простою на ТОВ «Краснолиманське», 27 листопада 2014 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на інше підприємство - Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» на посаду гірничого очисного вибою підземного 5 розряду, та 17 березня 2016 року звільнений з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.91-92, 105).

Згідно з наказом ТОВ «Краснолиманське» «Про поновлення господарської діяльності» від 15 січня 2018 № 2, господарську діяльність підприємства відновлено в повному обсязі з 15 січня 2018 року; наказано приступити до врегулювання трудових відносин із працівниками, які перебували в штаті підприємства станом на 01 жовтня 2014 року (а.с.90).

Листом ТОВ «Краснолиманське» від 18 травня 2018 року позивачу було запропоновано з`явитись до відділу кадрів з метою належного оформлення припинення трудових відносин; вказаний лист направлений на адресу позивача засобами поштового зв`язку (а.с.106-107).

23 січня, 5 лютого, 2 та 21 березня, 19 квітня, 10 травня 2018 року ТОВ «Краснолиманське» у телефонному режимі повідомляло позивача про необхідність з`явитись для належного оформлення припинення трудових відносин, що підтверджується відповідними актами (а.с.108-113).

Відповідно до пункту 1.3. Додатку №5 до Колективного договору ТОВ «Краснолиманське» на 2013-2014 роки встановлено розмір тарифної ставки робітника на підземних роботах 5 розряду, який становить 39,15 грн за час (годину).

Робочий день позивача на підприємстві ТОВ «Краснолиманське» дорівнює 6 годинам, робочий тиждень - 30 годинам

Судами також встановлено, що наказ про звільнення ОСОБА_1 відповідачем не видався, будь-які виплати позивачу з 01 жовтня 2014 року до 15 січня 2018 року, відповідачем не нараховувались та не здійснювались.

Так, відповідно до статті 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Статтею 113 КЗпП України врегульовано порядок оплати часу простою, а також при освоєнні нового виробництва (продукції)

Згідно частини першої вказаної статті КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Відповідно до частини третьої статті 113 КЗпП України за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Згідно із частини другої статті 7 Закону України «Про охорону праці» працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства з участю представника профспілки і уповноваженого трудового колективу, а в разі виникнення конфлікту - відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника профспілки. За період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по оплаті часу простою, виходячи з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) згідно частини першої статті 113 КЗпП України, оскільки простій на підприємстві не пов`язаний з виробничою ситуацією, небезпечною для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують (ч. 3 ст. 113 КЗпП України), а виник у зв`язку із захопленням підприємства озброєними особами, за обставин пов`язаних з протиправними діями останніх. При цьому, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що оплата часу простою повинна бути виплачена позивачу за період з 1 жовтня 2014 року до дня фактичного припинення трудових відносин між сторонами - 26 листопада 2014 року, оскільки 27 листопада 2014 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на інше підприємство - Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська». Судом встановлено відсутність фактичного доступу до трудових книжок працівників ТОВ «Краснолиманське», що позбавило відповідача можливості внесення відповідних записів про розірвання трудового договору.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн, оскільки, згідно вимог частин другої, третьої статті 137 ЦПК України, така допомога може бути надана лише адвокатом, однак юридична фірма «Смаль і право» не має статусу адвокатського об`єднання, а у Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про те, що ОСОБА_3 є адвокатом.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що він згідно частини другої статті 34 КЗпП України, був вимушений самостійно бути переведеним на роботу на інше підприємство, не заслуговують на увагу, оскільки між сторонами у справі правовідносини щодо переведення на роботу на інше підприємство не виникли, що підтверджується встановленими судом обставинами справи та об`єктивною неспроможністю ТОВ «Краснолиманська» провадити господарську діяльність та дії щодо переведення працівників на іншу роботу у інше підприємство.

Є також безпідставними посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на положення підпункту 16 пункту 15 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, як на трактування поняття «виробнича ситуація», оскільки вказаним пунктом врегульовано питання щодо «обставин, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов`язаний з виробництвом», а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Інші доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 6 вересня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 18 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров