Єдиний унікальний номер 236/822/19 Номер провадження 22-ц/804/1568/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого Соломахи Л.І.

суддів Канурної О.Д., Мальованого Ю.М.

за участю:

секретаря судового засідання Самойленко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 3 цивільну справу № 236/822/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі з апеляційною скаргою відповідача - Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 квітня 2019 року у складі судді Саржевської І.В., -

В С Т А Н О В И В:

04 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі ПАТ "Укрзалізниця") про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Зазначала, що перебувала з ПАТ "Укрзалізниця" у трудових відносинах. Наказом № 5341/ДН-ос від 10.07.2017 року звільнена з 17 липня 2017 року.

Посилаючись на те, що при звільненні відповідач розрахунок з нею не провів, просила стягнути з ПАТ "Укрзалізниця" на її користь заборгованість з виплати заробітної плати за березень - липень 2017 року у сумі 17 278,13 грн., а саме: за березень 2017 року - 1 346,40 грн., за квітень 2017 року - 1 991,60 грн., за травень 2017 року - 1 991,60 грн., за червень 2017 року - 1 991,60 грн., за липень 2017 року - 9 956,93 грн. (а.с. 2 - 5).

Постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31 жовтня 2018 року змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Українська залізниця" (скорочене найменування АТ "Укрзалізниця").

06 березня 2019 року позивач уточнила позовні вимоги, а саме просила стягнути заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 17 278,13 грн. з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі АТ "Укрзалізниця") (а.с. 28 - 31).

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати (в тому числі заробітної плати за час простою, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги) в розмірі 17 278,13 грн. (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів).

Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. (а.с. 83 - 92).

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач АТ "Укрзалізниця" в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 квітня 2019 року про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 17 278,13 грн. та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та на території Донецької і Луганської областей розпочато антитерористичну операцію.

У зв`язку з захопленням невідомими особами адміністративних будівель та виробничих об`єктів ПАТ "Укрзалізниця", розташованих, зокрема, у містах Донецьк, Ясинувата, Луганськ тощо, у відповідача з 20 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. За цим фактом за заявою відповідача порушено кримінальне провадження № 12017050420000286 за ознаками статті 341 КК України.

Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ "Укрзалізниця" засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у місті Донецьк. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, штатного розпису, особових справ працівників.

Виробничі підрозділи Донецької та Луганської дирекцій залізничних перевезень регіональної філії "Донецька залізниця" розташовані на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, що сприяє загрозі життя уповноважених осіб при знаходженні на території виробничих підрозділів, які мають здійснювати організацію та контроль ведення господарської діяльності. Отже, відповідач фактично відсутній за основним місцем ведення діяльності та розташування офісу, зокрема у м. Донецьк, місцем роботи позивача по справі, і цей факт зумовлений поважними причинами. Відповідач не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання за трудовим договором. У зв`язку із дією форс-мажорних обставин (терористична загроза, загроза територіальної цілісності України, що супроводжуються актами тероризму) нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатного розпису, розцінок, норм праці, табеля обліку використання робочого часу, розпоряджень про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась.

За період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року позивачу ОСОБА_1 нарахована заробітна плата з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів у сумі 1 360,86 грн., яка нею отримана 06 лютого 2018 року у касі структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця", що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 06 лютого 2018 року.

Указом Президента України від 15.03.2017 року № 62/2017 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України", згідно якого до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного та автомобільного сполучення.

З березня 2017 року від бухгалтерії виробничого підрозділу "Ясинуватське вагонне депо" до дирекції у м. Лиман не надходили оригінали документів для нарахування та виплати заробітної плати, табелі обліку робочого часу з відмітками про фактично відпрацьований час, оригінал особової картки форми П-2, оригінали внутрішніх наказів (розпоряджень) та інше, тому відповідач позбавлений можливості підтвердити достовірність документів, які були надані ОСОБА_1 до дирекції у м. Лиман 07 грудня 2017 року за номером 4091 та сплатити заробітну плату за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, у зв`язку з чим заборгованість з виплати заробітної плати за 2017 року відсутня.

Оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах, сам факт звільнення позивача 17 липня 2017 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року.

Форма довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням визначена Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 12-66 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 439).

Довідка про заробітну плату повинна містити кутовий штамп підприємства, дату, вихідний номер довідки, підпис керівника, головного бухгалтера та штамп підприємства.

Довідки щодо розрахунку заробітної плати, надані позивачем, не можуть вважатись належним доказом, оскільки не містять необхідних реквізитів (а.с. 98 - 103).

Позивач ОСОБА_1 про постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача від 13 травня 2019 року була повідомлена шляхом розміщення 14 травня 2019 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с. 116).

Копія апеляційної скарги відповідача позивачем ОСОБА_1 отримана за адресою, зазначеною нею у позовній заяві, 22 травня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 127).

Письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача позивачем ОСОБА_1 на час розгляду справи не наданий.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду 19 червня 2019 року сторони не з`явилися; про дату, час та місце розгляду справи повідомлені.

Позивач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи 19 червня 2019 року повідомлена відповідно до частини 1 статті 11 Закону України від 12.08.2014 року № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" шляхом розміщення 24 травня 2019 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу ухвали суду про призначення справи до розгляду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с. 124), а також судова повістка - повідомлення про розгляд справи 19 червня 2019 року їй була направлена на адресу, зазначену нею у позовній заяві, та отримана позивачем 04 червня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 129).

Позивачпричини неявки у судове засідання не повідомила і відповідно до частини 3 статті 131 ЦПК України вважається, що вона не з`явилася в судове засідання без поважних причин.

Відповідач судову повістку - повідомлення про розгляд справи 19 червня 2019 року отримав 29 травня 2019 року як за юридичною адресою у м. Києві, так і за адресою регіональної філії "Донецька залізниця" у м. Лиман Донецької області, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 127, а.с. 128).

Відповідач причини неявки представника у судове засідання також не повідомив і відповідно до частини 3 статті 131 ЦПК України вважається, що представник відповідача не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалася, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача АТ "Укрзалізниця" задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебувала з відповідачем у трудових відносинах з 2009 року до 17 липня 2017 року.

Згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року перебувала на посаді оператора комп`ютерного набору 2 категорії пункту технічного обслуговування вагонів станції Ясинувата 1 класу виробничого підрозділу "Ясинуватське вагонне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Наказом про припинення трудового договору № 5341/ДН-ОС від 10.07.2017 року ОСОБА_1 з 17 липня 2017 року звільнена за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату (а.с. 9 - 13, а.с. 17).

Наказом начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" від 17.03.2017 року № 236/ДНД було встановлено початок простою не з вини працівників з 20 березня 2017 року (а.с. 18).

Згідно наказу про припинення трудового договору № 5341/ДН-ОС від 10.07.2017 року ОСОБА_1 має право на компенсацію за 49 днів відпустки та одноразову грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с. 17).

На підтвердження невиплаченої заробітної плати позивачем надані розрахункові листи (табуляграми) за період з березня по липень 2017 року, згідно яких суми до виплати складають: за березень 2017 року - 2 707,26 грн., за квітень 2017 року - 1 991,60грн., за травень 2017 року - 1991,60 грн., за червень 2017 року - 1 991,60 грн., за липень 2017 року - 9 956,93 грн. (з урахуванням компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги) (а.с. 20, а.с. 21, а.с. 22, а.с. 23, а.с. 24).

Згідно видаткового касового ордера № 159 від 06.02.2018 року позивачу виплачена заробітна плата за першу половину березня 2017 року у сумі 1 360,86 грн. (а.с. 78).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні відповідач розрахунок з позивачем не провів, не виплатив усі належні їй від підприємства суми. Розмір заборгованості по заробітній платі підтверджується наданими позивачем доказами, які відповідачем не спростовані (а.с. 83 - 92).

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Матеріалами справи доведено та відповідачем не оспорюється, що позивач перебувала з ним у трудових відносинах.

Згідно трудової книжки позивач працювала у вагонному депо Ясинувата державного підприємства "Донецька залізниця".

Під № 19 у трудовій книжці є запис, що відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2012 року № 4442-VI, постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Державне підприємство "Донецька залізниця" реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Під № 20 у трудовій книжці є запис, що на підставі наказу ПАТ "Укрзалізниця" № 303 від 15.04.2016 року вагонне депо Ясинувата державного підприємства "Донецька залізниця" реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ "Ясинуватське вагонне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Згідно наказу начальника виробничого підрозділу "Ясинуватське вагонне депо" від 06.07.2016 року № 1/ос у зв`язку із реорганізацією державного підприємства "Донецька залізниця" продовжено дію безстрокових трудових договорів у виробничому підрозділі "Ясинуватське вагонне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з 08 липня 2016 року у тому числі з ОСОБА_1 , оглядачем вагонів 4 розряду пункту технічного обслуговування вагонів станції Ясинувата 1 класу.

01 лютого 2017 року позивач переведена оператором комп`ютерного набору 2 категорії пункту технічного обслуговування вагонів станції Ясинувата 1 класу (наказ № 9/ос від 30.01.2017 року).

Наказом в.о. начальника дирекції залізничних перевезень від 10.07.2017 року № 5341/ДН-ос вона звільнена у зв`язку із скороченням штату за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 9 - 13, а.с. 14 - 16, а.с. 17).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідачем до відзиву на позовну заяву додано засвідчену копію наказу в.о. начальника дирекції залізничних перевезень від 10.07.2017 року № 5341/ДН-ос про звільнення позивача у зв`язку із скороченням штату за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 80), що підтверджує той факт, що відповідач факт звільнення позивача визнає.

Згідно відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги відповідач не оспорює і той факт, що при звільненні позивача розрахунок з нею не проведено.

Відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до статті 110 КЗпП України та частини 1 статті 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що заборгованість із виплати позивачу заробітної плати складає 17 278,13 грн., а саме: за березень 2017 року - 1 346,40 грн., за квітень 2017 року - 1 991,60 грн., за травень 2017 року - 1 991,60 грн., за червень 2017 року - 1 991,60 грн., за липень 2017 року - 9 956,93 грн. (в тому числі компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога ).

Ці обставини підтверджуються наданими позивачем розрахунками заробітної плати за березень - липень 2017 року (табуляграми) (а.с. 20, а.с. 21, а.с. 22, а.с. 23, а.с. 24), які їй були видані відповідачем відповідно до статті 110 КЗпП України, статті 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці".

Згідно цих розрахунків позивачу за березень 2017 року нарахована заробітна плата за фактично відпрацьовані 79 годин та за 80 годин простою, за квітень 2017 року - за 152 години простою, за травень 2017 року - за 159 годин простою, за червень 2017 року - за 159 годин простою, за липень 2017 року - за 8 годин простою, а також компенсація за невикористану відпустку за 49 днів та вихідна допомога при звільненні.

Відповідачем ці відомості не спростовані та суду не надані докази, що ці відомості є недостовірними.

Відомості, зазначені у розрахунках заробітної плати за березень - липень 2017 року узгоджуються з іншими доказами по справі.

Так, наказом начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17.03.2017 року № 236/ДНД підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; на час простоювстановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в "Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої"; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код "П"; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи (а.с. 18).

Даний наказ узгоджується з вимогами статті 113 КЗпП України, згідно якої час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу)

До відзиву на позовну заяву відповідачем додана довідка - розрахунок оплати середньої заробітної плати № 208/3 від 29.03.2019 року за підписом в.о. начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" та заступника начальника ФЕВ, згідно якої оклад позивача згідно штатного розпису від 21.03.2017 року станом на день звільнення складає 3 643,00 грн., надбавка за вислугу років - 15%, середньомісячна заробітна плата позивача складає 4 189,45 грн. (а.с. 81).

Згідно наданих позивачем розрахунків заробітної плати оплата простоїв за березень - липень 2017 року їй була нарахована саме з такого окладу - 3 643,00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 97 КЗпП України, статті 22 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Враховуючи, що в період встановленого регіональною філією "Донецька залізниця" простою, в тому числі і щодо виробничого підрозділу "Ясинуватське вагонне депо", позивач на виконання наказу виходила на своє робоче місце до дня звільнення, на день її звільнення наказ про встановлення простою скасовано не було, у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою.

Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджуються з наказом від 10.07.2017 року № 5341/ДН-ос про припинення трудового договору, згідно якого позивач має право на компенсацію за 49 днів невикористаної відпустки та на вихідну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с. 80).

Розмір нарахованої позивачу вихідної допомоги у зв`язку із звільненням згідно розрахунку заробітної плати за липень 2017 року складає 4 189,39 грн. (275,26 + 3 914,13), що відповідає середньомісячній заробітній платі позивача, яка зазначена відповідачем у довідці - розрахунку оплати середньої заробітної плати № 208/3 від 29.03.2019 року (4 189,45 грн.).

Зазначене узгоджується з нормами статті 44 КЗпП України, згідно якої при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Сума компенсації за невикористану відпустку відповідачем в апеляційній скарзі не оспорюється.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачу виплачена заробітна плата за першу половину березня 2017 року у розмірі 1 360,86 грн., не спростовують висновки суду першої інстанції щодо розміру заборгованості з виплати заробітної плати за березень 2017 року, оскільки зазначена сума при пред`явленні позовних вимог позивачем і відповідно судом першої інстанції була врахована. Згідно розрахунку заробітної плати за березень 2017 року (табуляграма) позивачу за березень 2017 року належить до виплати 2 707,26 грн. (а.с. 20). Згідно наданої копії видаткового касового ордера № 159 від 06.02.2018 року ОСОБА_1 отримала 1 360,86 грн. депоновану заробітну плату за першу половину березня 2017 року (а.с. 78). Саме на цю суму позивачем у позовній заяві зменшена заборгованість з виплати заробітної плати за березень 2017 року і відповідно заборгованість з виплати заробітної плати за березня 2017 року склала 1 346,40 грн. (2 707,26 - 1 360,86).

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до статті 8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Посилаючись на те, що заборгованість перед позивачем з виплати заробітної плати відсутня, відповідач не надав суду доказів про виплату позивачу заробітної плати за час простою за період з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, а також про виплату грошової компенсації за 49 днів невикористаної відпустки та вихідної допомоги у зв`язку із звільненням, а тому суд першої інстанції обгрунтовано не врахував як належний доказ довідку структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" № 205/2 від 29.03.2019 року про відсутність заборгованості по заробітній платі позивачу (а.с. 79).

Відповідно до статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи про відсутність заборгованості по заробітній платі позивачу відповідач обґрунтовує тим, що з 16 березня 2017 року до СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" не надходять первинні документи для нарахування заробітної плати.

Проте з матеріалів справи встановлено, що відповідач має оригінал наказу про припинення трудового договору з позивачем (а.с. 80), в якому відповідач зазначив кількість днів невикористаної позивачем на день звільнення відпустки (а.с. 80). Відповідач має штатний розпис, згідно якого оклад позивача з 21 березня 2017 року складає 3 643,00 грн., що підтверджується довідкою відповідача від 29.03.2019 року № 208/3 (а.с. 81).

Згідно доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16.01.2018 року № 126-2/21-10.2, який складений на замовлення ПАТ "Укрзалізниця", встановлено, що:

- наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 682-Н від 12.05.2017 року "Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" створена робоча комісія з працівників регіональної філії "Донецька залізниця" до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності;

- наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 899-Н від 26.06.2017 року "Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганської дирекції залізничних перевезень" уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень", яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії "Донецька залізниця", оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією "Донецька залізниця" через каси структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" за місцем їх знаходження (м. Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" (а.с. 45 - 77).

Позивач після звільнення 07 грудня 2017 року здала до регіональної філії "Донецька залізниця" пакет документів відповідно до вищезазначеного Порядку остаточного розрахунку працівників, що визнається відповідачем в апеляційній скарзі (а.с. 102) та підтверджується описом документів від 05 березня 2019 року (а.с. 32). Проте до теперішнього часу рішення щодо виплати сум, належних їй при звільненні, не прийнято та виплати не здійснені.

Згідно зазначеного опису документів від 05 березня 2019 року у відповідача наявні в тому числі оригінали табелів обліку робочого часу за період з березня по липень 2017 року, розрахунок заробітної плати за 2017 рік (а.с. 32), що спростовує доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність у нього первинних документів, необхідних для нарахування позивачу заробітної плати за період, починаючи з другої половини березня 2017 року по 17 липня 2017 року. Проте ці документи відповідачем на спростування доказів, наданих позивачем, суду не надані.

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі №243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що відповідач в порушення Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" не надав суду першої інстанції документів про виплату позивачу заробітної плати за період з другої половини березня 2017 року по 17 липня 2017 року, в тому числі грошової компенсації за невикористані 49 днів щорічної відпустки, вихідної допомоги, в апеляційній скарзі визнає той факт, що розрахунок з позивачем при його звільненні не проведено, суд першої інстанції при вирішенні спору обґрунтовано виходив з наданих позивачем доказів та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості з виплати заробітної плати (сум, які належали йому від підприємства на день звільнення).

Посилаючись в апеляційній скарзі на відсутність об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків, відповідач конкретних заперечень щодо сум заробітної плати зазначених у розрахунках заробітної плати за березень - липень 2017 року не наводить.

Доводи апеляційної скарги про те, що Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати №126-2/21-10.2 від 16.01.2018 року є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на законі.

Дійсно, 16 січня 2018 року ПАТ "Укрзалізниця"надано Науково-правовий висновок №126-2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), згідно якого вина ПАТ "Укрзалізниця"в невиплаті належних працівникові сум при звільненні відсутня.

В той же час форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Проте жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заборгованості по заробітній платі.

Закон України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України.

Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України (ст 10).

Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (стаття 113 КЗпП), компенсація за невикористану відпустку (стаття 83 КЗпП), вихідна допомога (стаття 44 КЗпП) не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.

Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Проте позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у цій справі не заявлялися.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд першої інстанції правильно послався на те, що згідно практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа "Суханов та Ільченко проти України", справа "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини") "майно" може являти собою "існуюче майно" або засоби, включаючи "право вимоги", відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання"/"правомірне очікування" (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

В рішенні у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 (п. 22).

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Враховуючи, що позивач до 17 липня 2017 року знаходилася з регіональною філією "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" у трудових відносинах, що в період з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року на виконання наказу роботодавця про встановлення простою вона згідно графіку роботи виходила на своє робоче місце, майнові вимоги позивача щодо оплати їй часу простою за період з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Отже, оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 статті 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом першої інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є необґрунтованими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права,які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення суду - без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні.

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 1 152,60 грн. (а.с. 104, а.с. 108).

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, підстави для відшкодування відповідачу витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відсутні, судові витрати по сплаті відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 152,60 грн. покладаються на відповідача.

Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, сторонами не надані.

Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 червня 2019 року.

Головуючий: Л.І. Соломаха

Судді: О.Д. Канурна

Ю.М. Мальований