РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14137/17

пр. № 2/759/676/19

04 червня 2019 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді: Шум Л.М.

за участю секретаря: Прокопенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Матюхова Тетяна Петрівна про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, стягнення моральної шкоди , усунення перешкод у користуванні власністю, повернення квартири в натурі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з первісною позовною заявою 22 вересня 2017 року , яка неодноразово була уточнена ним в новій редакції., які співпадають за своїм змістом , остання з яких була подана позивачем 14 липня 2018 року про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, стягнення моральної шкоди , усунення перешкод у користуванні власністю, повернення квартири в натурі .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він в 1971 році уклав шлюб з ОСОБА_2 , Від даного шлюбу має доньку - ОСОБА_4 - відповідачку по справі та сина - ОСОБА_5 . На протязі 17 років всі зароблені з дружиною кошти вони вкладали в нерухомість ,придбавши декілька квартир, в тому, числі однокімнатну квартиру по АДРЕСА_1 . Зазначає, що в останні роки між ним та дружиною склалися негативні відносини, які пов`язує з поведінкою дружини , яка не сприймає його друзів, звинувачуючи її в підмішуванні проносних речовин у спіртні напої, які він та його друзі вживали при святкуванні Дня прикордонника, що й стало причиною чергової сварки , після якої позивач заявив про свій намір розірвати шлюб з нею. Вказує, що 07.08.2017 року його зять з донькою з усіма його речами перевезли його в однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , а 25.08.2017 року він помітив , що в даній квартирі змінені замки. Відвідавши нотаріуса та Відділ адміністративних послуг він дізнався про продаж вказаної квартири від його імені за договором купівлі- продажу від 21.08.2017 року. Стверджує, що квартира продана без його згоди на підставі довіреності , яку він видав своїй дружині - ОСОБА_2 . Після чого він звернувся до 12-ої Київської нотаріальної контори та зареєстрував заяву про припинення дії даної довіреності .

Позивач просить визнати недійсним договір купівлі- продажу від 21.08.2017 року недійсним . Мотивує свої позовні вимоги посиланням на перевищення повноважень представником за довіреністю. Зазначає, що отримавши від продажу квартири кошти ОСОБА_2 їх йому не передала. Вважає дії відповідача такими, що мають ознаки перевищення наданих їй, як представнику повноважень. Посилається на те, що його волевиявлення на продаж квартири доньці не було . Вважає, шо даний правочин вчинено внаслідок зловмисної домовленості його представника - ОСОБА_2 , як продавця з другою стороною та ціна, продажу квартири є заниженою. З посиланням на це та загальні підстави визнання правочинів недійсними, норми ст. 655 ЦК України, згідно якої при продажу майна продавцю повинна бути сплачена певна грошова сума в зв`язку з чим просить визнати договір купівлі- продажу від 21.08.2017 року недійсним .

Також посилається на солідарне відшкодування відповідачами збитків та просить суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 моральну шкоду. Вважає, що діями відповідачів йому завдана моральна шкода в сумі 100 000 грн .

В обґрунтування моральної шкоди посилається на те, що він переніс нервове потрясіння, у нього змінився спосіб життя , розладився сон, він вимушений бути без житла, витрати кошти в розмірі 1000 грн на відкриття дверей та заміну замків, витрачати час на звернення до юристів, поліції і в суд.

Посилаючись на те, що рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно , що підлягає державній реєстрації за власником , а також скасування попередньої реєстрації висуває вимоги до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради та просить суд усунути перешкоди в користуванні своїми правами в праві власності на майно ,зобов`язавши реєстраційну службу скасувати реєстрацію права власності за відповідачем на спірну квартиру та зареєструвати дане право власності за ним .

Крім того, з посиланням на ч.2. ст. 216 ЦК України та застосування наслідків недійсності правочину вважає, що йому має бути повернута спірна квартира в натурі .

Ухвалою суду від 17 жовтня 2017 року відкрито провадження по справі.

В підготовчому засіданні 04.06.2019 р. позивач та його представник неодноразово просили суд відкласти розгляд справи, з метою подальшого заявлення свідків, надання доказів.

Проте, суд виходить з наступного.

У розумінні Європейського суду для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення.

Точкою відліку переважно є момент звернення до національного суду з позовом, хоча цей момент може настати і раніше, наприклад, якщо судовому розгляду має передувати попередній обов`язковий розгляд справи адміністративним (виконавчим) органом (рішення у справі «Еркнер і Гофауер проти Австрії»).

Судом встановлено, що провадження у справі відкрито 17 жовтня 2017 року.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

У Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи № R(84) 5 від 28.02.1984 щодо принципів цивільного судочинства, направлених на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що судочинство зазвичай має складатися не більше, ніж з двох судових засідань: перше засідання має бути попереднім слуханням підготовчого характеру, а в ході другого засідання можуть досліджуватися докази, заслуховуватися доводи сторін і, якщо це можливо, ухвалюватися рішення.

Встановлений в оновленій редакції ЦПК України повний строк розгляду справи в порядку загального позовного провадження становить 125 днів. Дана справа знаходиться в провадженні суду з 17 жовтня 2017 року .

Нормами ст. 209 ЦПК України визначено завдання розгляду справи по суті.

Стаття 210 ЦПК України врегульовані строки розгляду справи по суті.

За таких обставин, 04.06.2019 р. заслухавши подані сторонами клопотання, вивчивши обсяг заявлених позовних вимог суд завершив підготовче засідання та призначив розгляд справи по суті.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнала та просила у його задоволенні відмовити.

Представник відповідача - Департамент у з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради та третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Матюхова Тетяна Петрівна до суду не з`явилися, були повідомлені судом належним чином . Суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, свідка ОСОБА_7 та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до п.9 Розділу ХІІІ " Перехідні положення " ЦПК України застосуванню при розгляді даної справи підлягають норми чинного з 15.12.2017 року ЦПК України.

Судом встановлен , що позивач та відповідач ОСОБА_2 знаходяться в зареєстрованому з 28.11.1997 року повторному шлюбі , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб ( т.1.а.с.201) Доказів розірвання шлюбу сторонами суду не надано .

Встановлено, що під час шлюбу згідно Свідоцтва про право власності від 04.12.2009 року( т 2.а.с.139) подружжям набуте спільне майно - спірна однокімнатна квартира АДРЕСА_2 . Вказана квартира оформлена на позивача - ОСОБА_1 .

Згідно ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З урахуванням цього суд не бере до уваги посилання позивача в його позовній заяві , що спірна квартира АДРЕСА_2 належить лише йому на праві власності .

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 10 березня 2006 року позивач у встановленому законом порядку оформив нотаріально та видав відповідачці ОСОБА_2 Довіреність ( т.1.а.с. 7, 129,193) .

Згідно зазначеного в ній позивач особисто уповноважив ОСОБА_2 , в тому числі, управляти і розпоряджатися всім його майном, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося.

Судом встановлено , що зазначена Довіреність видана з правом передоручення безстроково.

Суд зауважує та бере до уваги те, що вказана довіреність була видана позивачем добровільно . Позивач на власний розсуд та за власною на то волею, визначив обсяг повноважень свого представника , окремо та прямо уповноважив ОСОБА_2 укладати всі дозволені законом угоди, а саме : приватизувати , купувати, продавати майно з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося.

З урахуванням цього суд відхиляє доводи позивача про перевищення повноважень відповідачем ОСОБА_2 , як такі, що не відповідають дійсним обставинам.

При цьому суд враховує, що відповідно до свого волевиявлення позивачем зазначена Довіреність видана з правом передоручення безстроково й вона була чинною на час укладання спірного договору купівлі- продажу від 21.08.2017 року .

Судом встановлено та не заперечується позивачем , що зазначена довіреність була відмінена ним лише за його заявою 06 вересня 2017 року , про що був внесений відповідний запис в Єдиному реєстрі довіреностей ( т.1. а.с. 11).

З урахуванням цього суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 діяла від імені свого чоловіка ОСОБА_1 , з його волі та з діючими на час вчинення вказаного правочину відповідно до діючій довіреності позивача повноваженнями.

Жодних доказів протилежного позивачем суду не надано та в справі не міститься.

Позивачем суду не надано також жодних доказів перевищення відповідачем ОСОБА_2 повноважень.

Встановлено, що 21.08.2017 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матюхова Тетяною Петрівною, та внесений до реєстру за №1270 , відповідачка ОСОБА_2 4, діючи на підставі вказаної вище довіреності, уклала договір купівлі-продажу спірної квартири за ціною 765 000 грн . відповідачці ОСОБА_3 , яка є її з позивачем дочкою (т.1.а.с.8-10).

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України " Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди."

Суд погоджується з доводами відповідача, що позивачем не доведено та не подано будь-яких належних доказів, що в момент укладення договору купівлі продажу не були додержані вимоги передбачені діючим законодавством України .

Судом встановлено, що за своєю формою та змістом укладений договір купівлі - продажу відповідає вимогам діючого законодавства України.

Зазначений договір містить усі умови, передбачені діючим законодавством, укладений у формі , передбачений законом, нотаріально посвідчений та зареєстрований у встановленому порядку , за вказаним договором настали відповідні реальні правові наслідки

Матеріалами справи підтверджується, що покупець після його укладання вчинила необхідні дії, прийняла фактично квартиру та вступила в свої права власності, уклала з відповідними службами договори на утримання нерухомого майна, тепло, елекро, водопостачання .

Вказані докази є письмовими доказами в розумінні вимог ст. 95 ЦПК України та свідчать про реальний характер оспорюваного позивачем договору .

Зміст укладеного та посвідченого нотаріусом договору купівлі-продажу не суперечить нормам Цивільного Кодексу, яким передбачена можливість укладання договору на підставі довіреності .

В судовому засіданні встановлено, що на час укладанні спірного договору купівлі-продажу 21.08.2017 року ціна за якою відчужено квартиру - 765 000 грн. є розумною, та такою, що відповідала ціновій політиці на нерухомість на період часу укладання договору. Вказані обставини підтверджені Звітом та Висновком про оцінку майна - спірної квартири(т.1.а.с.144-167), згідно якого її вартість , що отримана в результаті оцінки складає 764207грн .

У зв`язку з чим суд відхиляє та не бере до уваги посилання позивача на те, що ціна продажу квартири була заниженою .

Посилання позивача про відсутність розрахунку за продану квартиру спростовується змістом договору купівлі-продажу ( п.2.3), в якому письмово підтверджений факт повного розрахунку Покупця за придбану нею квартиру .

Суд, також відхиляє доводи позивача про наявність зловмисної домовленістю між продавцем та покупцем, оскільки обов`язок доведення цього за приписами закону несе саме позивач, при цьому, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного позивачем не надано та матеріали справи не містять.

Згідно ч. 1 ст. 232 ЦК України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Зловмисна домовленість характеризується наявністю умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди та виникненням негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність такого умислу та умисного зговору.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зловмисна домовленість представника однієї сторони з іншою має бути доведеною позивачем, який й посилається на це..

Суд не може ухвалювати рішення виходячи з припущення .

Встановлено, що судом було роз`яснено сторонам їх процесуальні права та обов`язки та попереджав про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій. Кожна сторона розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Згідно ст. 44 ЦПК України "Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. " Згідно ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом.

У разі їх неподання суд вирішує справу за наявними в них матеріалами та доказами . При цьому представник позивача не заперечував проти закінчення підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Судом встановлено, що доводи позивача про зловмисну домовленість під час укладання спірного договору не знайшли свого підтвердження та доведеності, а тому не заслуговують на увагу .

При цьому суд враховує презумпцію правомірності правочину .

Встановлено, що дії відповідачки ОСОБА_2 , як представника здійснювалися в межах наданих їй повноважень, що підтверджується довіреністю , де повноваження на підписання відповідного договору купівлі-продажу було надано позивачем відповідачці ОСОБА_2 як повіреній.

Позивачем за власною на то його волею було надано їй право представляти його інтереси згідно цієї довіреності, в тому числі на відчуження майна.

Суд враховує, що в виданій позивачем відповідачці ОСОБА_2 довіреності міститься пряма вказівка та надані їй повноваження визначати в усіх випадках строки та інші умови на свій розсуд, проводити розрахунки по укладеним угодам, підписувати від його імені всі документи , отримувати належне йому майно , гроші.

Посилання позивача на те, що зазначена довіреність була видана виключно на продаж автомобіля ГАЗ 33021 , не заслуговують на увагу суду та не можуть бути підставою для задоволення позову як такі що не відповідають дійсності та спростовуються змістом спірної довіреності, яка передбачає й інші дії повіреного , зокрема щодо придбання та продажу іншого майна, представництва інтересів у суді та інші.

Щодо вимог позивача про усунення перешкод та повернення майна йому спірної квартири в натурі з посиланням на норми ст. 215,216 ЦК України, суд також вважає вказані вимоги необґрунтованими та безпідставними.

Як вказує позивач він вважає себе власником спірної квартири.

Вказані вимоги позивача не підлягають до задоволенню та суд приходить до висновку, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України. які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. Таких вимог позивачем заявлено не було.

При цьому, суд виходячи із засад розумності та справедливості, оцінюючи докази, надані позивачем , в обґрунтування спричинення останньому моральних страждань, беручи до уваги відсутність доказів та правових підстав для визнання спірного договору недійсним вважає вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. також такими , що не підлягають до задоволення .

Посилання позивача на надані ним медичні документи, які датовані іншим періодом часу ( в переважній їх більшістю 2016 роком ) не є та не можуть бути підставою вважати наявність моральних страждань у позивача, у зв`язку з укладенням 21.08.2017 року спірного договору.

Інших доказів, на підтвердження цього позивачем не надано.

В матеріалах справи також наявні медичні документи , надані представником відповідача, з яких вбачається наявність значних фінансових витрат , понесених на лікування подружжя, як позивача , так й відповідача ОСОБА_2 , а також витрати , пов`язані з забезпеченням їх сина . Суд зауважує, що вказані витрати передували укладанню спірного договору, стосуються інтересів сім`ї позивача та свідчать про наявність турботи та уваги зі сторони відповідачки ОСОБА_2 , як дружини по відношенню до позивача, що відповідає засадам розумності та справедливості та у сукупності підтверджує відсутність підстав для задоволення зазначених позовних вимог позивача та щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. Одночасно вказане підтверджує відсутність при цьому отримання власної або обопільної вигоди зі сторони відповідачів та виникненням негативних наслідків для довірителя . Щодо вказаних обставин позивачем не надано суду обґрунтованих пояснень, належних та допустимих доказів.

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд вважає, що позивачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження його вимог.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є недоведеними та такими, що не підлягають до їх задоволення у повному обсязі .

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 202, 203, 215, 216, 232, 237,241,655, 638 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст 2,5,12,13,76-83, 89, 95, 259, 263- 265,268 ЦПК України,, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Матюхова Тетяна Петрівна про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, стягнення моральної шкоди , усунення перешкод у користуванні власністю, повернення квартири в натурі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Суддя: