Справа № 640/7343/18

н/п 2/640/330/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Губської Я.В.,

при секретарі Балан Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б.50) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» 26.04.2018 звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 23.05.2006 в розмірі 33384,03 грн. та судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18.05.2018 року було відкрито провадження по даній справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог, банк посилається на те що, відповідно до укладеного договору б/н від 23.05.2006 року ОСОБА_1 (далі - відповідач) отримав кредит у розмірі 6400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, про що підписав заяву б/н від 04.10.2007 разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», що викладені на офіційному сайті банку, що складає Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.3.2, п.3.3 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №б/н від 23.05.2006 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредит. Однак, через порушення зобов`язань за кредитним договором у відповідача утворилась заборгованість, яка до теперішнього часу нею не погашена, в зв`язку з чим банк був змушений звернутися до суду з даним позовом. ПАТ КБ «Приватбанк» просить суд стягнути з відповідача заборгованість станом на 31.03.2018 року за кредитним договором №б/н від 23.05.2006 року складає 33384,03 грн., що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 3772,71 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 27545,41 грн., а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг у розмірі 500 грн. (фіксована частина), та у розмірі 1565,91 грн.(процентна складова).

03.08.2018 представником відповідача - адвокатом Петраковим В.А. подано до суду відзив, в якому посилається на неналежне, несвоєчасне ознайомлення ОСОБА_1 з умовами кредитного договору, а також на необхідність застосування строку позовної давності, з огляду на строк дії картки - квітень 2008 року.

22.08.2018 до суду надійшла відповідь на відзив від ПАТ КБ «Приватбанк», в якій позивач зазначає, що ним вірно вказано в договорі дату його укладання 23.05.2006, що відповідає даті відкриття рахунку та узгоджується з п.1.3 Умов та правил надання банківських послуг, заперечує проти застосування строку позовної давності, оскільки порушення зобов`язання є триваючими, договір автоматично лонгується на 12 місяців та діє до виконання.

19.09.2018 за судом постановлено ухвалу, якою зупинено провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до розгляду Верховним Судом у складі Об*єднаної Палати Касаційного цивільного суду справи №754/13763/15-ц.

Ухвалою суду від 08.04.2019 провадження у справі поновлено, призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання представник позивача неодноразово не з`явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи судовими повістками, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи судовими повістками, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Петраков В.А. подав на адресу суду заяву про застосування позовної давності, в якій також просить суд розглядати справу за його відсутності, проти задоволення позову заперечує в повному обсязі та просить суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з правилами ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено у судовому засіданні і вбачається з доданих до справи документів, між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н від 23.05.2006 року, згідно якого відповідач отримав кредитну карту НОМЕР_1, з типом кредитного ліміту: фінансовий фіксований, у розмірі 3270 грн., з відсотковою ставкою 3% на місяць, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки - 04/08 та порядком погашення заборгованості: шомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості. (а.с. 6 звор.)

Даний договір складається з заяви позичальника, яка підписана разом з умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою, що підтверджується копіями цих документів (а.с.7-13).

Згідно з Умовами і правилами надання банківських послуг, які затверджено головою правління ПАТ КБ «ПриватБанк», які надані позивачем до позову для надання послуг банк відкриває клієнтові картрахунки, видає клієнтові карти, вид та термін дії яких визначено у заяві й пам`ятці клієнта. Клієнт або його довірена особа використовує платіжні карти у розмірі платіжного ліміту відповідного картрахунку як засіб для безготівкових розрахунків за товари (послуги), для перерахування коштів на рахунки інших осіб, а також як засіб для отримання готівки.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 31.03.2018 року заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.05.2006 року складає 33384,03 грн., що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 3772,71 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 27545,41 грн., а також відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг відповідачу було нараховано штрафи у розмірі 500 грн. (фіксована частина), та у розмірі 1565,91 грн. (процентна складова) (а.с.5-6).

Згідно положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти і такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Разом з тим, представник відповідача надав до суду письмове клопотання про застосування строків позовної давності до вимог, пред`явлених ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , яке підтримав, просив суд задовольнити. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що позивач мав право звернутися до суду за захистом своїх прав вже з 25.07.2007, строк дії картки закінчився у квітні 2008 року, проте позивач не скористався своїм правом протягом 10 років, тому позивач просить застосувати строк позовної давності до даних правовідносин та відмовити у позові.

Вирішуючи його, судом вбачається, що з даним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач звернувся до суду 26 квітня 2018 року.

У розділі «Порядок нарахування і оплати процентів, порядок погашення боргових зобов`язань» вказаних Умов зазначено, що строк погашення процентів за кредитом - щомісячно за попередній місяць, строк погашення кредиту в повному обсязі - не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній карті.(а.с. 13)

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, останній раз відповідач здійснив погашення заборгованості за договором 25.06.2007 року, в подальшому ніяких операцій по отриманню кредитних коштів та погашенню кредитної заборгованості відповідач не проводив (а.с.5-7).

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Згідно зі ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Як вбачається з правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 30 вересня 2015 року (справа № 6-154 цс 15), статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов`язання.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Така ж позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 06.11.2013 року за № 6-16цс13, за № 6-14цс14 від 19.03.2014 року та за № 6-167цс14 від 12.11.2014 року.

Окрім того, Верховний суд України 16.11.2016 р. у справі за № 6-2469цс16 зробив правовий висновок посилаючись на практику Європейського суду з прав людини. Зокрема суд вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Тобто, застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Так, не спростовано позивачем, що останній платіж було здійснено 25.06.2007 за кредитним договором б/н від 23.05.2006, а позовну заяву подано 26.04.2018. Посилання відповідача на закінчення строку дії картки не спростовується з боку позивача, оскільки не надано доказів про те, що така картка видавалася після 2008 року, а строк дії картки визначено в заяві як 04.2008 року. Також не знайшло свого підтвердження протягом судового розгляду наявність підстав щодо збільшення кредитного ліміту відповідно до правил та умов надання банківських послуг, що діяли на момент укладення договору - 23.05.2006. Крім того, позивачем до суду не надано відомостей щодо дати та строку чинності редакції Умов та правил надання банківських послуг, що надано позивачем до позовної заяви.

У постанові у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) від 28 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки позовна давність у цій справі до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, то вона спливла і до додаткової вимоги про стягнення з відповідача відсотків, штрафу та пені. Отже, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена. Крім того, право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування, а вимога про стягнення нарахованої на проценти неустойки за один рік до звернення до суду є необґрунтованою.

Таким чином, оскільки відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності, при цьому, позивач не звертався до суду з заявою про поновлення цього строку з належним обґрунтуванням причин його пропуску, суд вважає необхідним застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані сторонами докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню через пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду із вимогами до ОСОБА_1 для стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 23.05.2006 року.

Крім того, згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 141, 258, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 598, 599, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б.50) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 23.05.2006 у розмірі 33384,03 грн., відшкодування судових витрат 1762,00 грн. - відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: