КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №372/450/18

Апеляційне провадження №22-ц/824/7174/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів Сліпченка О.І., Сушко Л.П., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 15 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

14 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із названим позовом, де просив, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти, а саме інфляційні втрати за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 445 383,34 грн., три проценти річних від простроченої суми - 101 473,18 грн. та понесені судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач відмовляється виконувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 лютого 2015 року, яке залишено в силі ухвалою апеляційного суду Київської області від 28 травня 2015 року, яким з відповідача на його користь стягнуто грошові кошти, тому він просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми та понесені судові витрати.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 лютого 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати за час прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 29 травня 2015 року по 30 жовтня 2018 року в розмірі 445 383,34 грн., три проценти річних від простроченої суми за час прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 29 травня 2015 року по 30 жовтня 2018 року - 101 473,18 грн., судові витрати - 5 566,69 грн., а всього 552 423,21 грн.

На обґрунтування ухваленого рішення місцевий суд зазначив, що відповідач порушив грошове зобов`язання, а у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухвалені.

Просить рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 лютого 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, закінчивши з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 лютого 2015 року стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 995 061 грн. - різниці вартості спільного майна подружжя, невиплачену померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ОСОБА_4 , згідно рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 березня 2009 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 25 серпня 2009 року, що підтверджується копією рішення ( а.с. 35-36 т. 1 ).

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 28 травня 2015 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 лютого 2015 року залишено без змін ( а.с. 8-10 т. 1 ).

20 липня 2015 року на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 лютого 2015 року було видано виконавчий лист, що підтверджується копією виконавчого листа ( а.с. 37 т. 1 ).

07 серпня 2015 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Зеленевичем О.В. відкрито виконавче провадження №48367178 про виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 лютого 2015 року, проте в подальшому 28 березня 2016 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Зеленевичем О.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв`язку з тим, що майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявлено ( а.с. 38, 39 т. 1 ).

15 червня 2016 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Зеленевичем О.В. повторно відкрито виконавче провадження №51440941 про виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 лютого 2015 року, що підтверджується копіями постанов ( а.с. 40 т. 1 ).

Матеріалами справи підтверджується факт часткового виконання відповідачем ОСОБА_1 грошового зобов`язання за рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 лютого 2015 року, а саме листом відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції від 12 лютого 2018 року підтверджується, а сторонами визнається, що станом на 12 лютого 2018 року боржником сплачено лише 3 420 грн.

У подальшому, платежі в рахунок сплати боргу за судовим рішенням відповідачем не здійснювались, борг не погашався.

Станом на час розгляду справи залишок заборгованості складає 991 641 грн. ( а.с. 42 т. 1 ).

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відтак, з точки зору другої інстанції, місцевий суд зазначив, що відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем, що, зокрема, підтверджується рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 лютого 2015 року, яке набрало законної сили 28 травня 2015 року.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання вказаного грошового зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.

Наведене повністю узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду,викладених в постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.

Таким чином, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення з приводу заявлених вимог, обґрунтовано прийшов до переконання про необхідність стягнення із відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов`язання.

Проте, судом першої інстанції, на переконання апеляційного суду, помилково визначений розмір інфляційних втрат, враховуючи наступне.

Відтак, позивач має право на стягнення інфляційних втрат нарахованих на несвоєчасне виконане грошове зобов`язання в розмірі 991 641 грн. за заявлений період з 29 травня 2015 року по 30 жовтня 2018 року в розмірі 415 892,30 грн.

Інфляційні втрати в розмірі 415 892,30 грн. визначені апеляційним судом за формулою 991 641 х 141,9398 : 100 - 991 641, де 991 641 - сума заборгованості, 141,9398 - індекс інфляції в період з 29 травня 2015 року по 30 жовтня 2018 року.

Індекс інфляції визначено шляхом добутку щомісячних індексів ( 102.2, 100.4, 99, 99.2, 102.3, 98.7, 102, 100.7, 100.9, 99,6, 101, 103.5, 100.1, 99.8, 99.9, 99.7, 101.8, 102.8, 101.8, 100.9, 101.1, 101.8 , 100.9 , 101.3 , 101.6 , 100.2 , 99.9 , 102, 101.2 , 100.9 , 101, 101.5 , 100.9 , 101.1 , 100.8 , 100, 100, 99.3 , 100, 101.9 , 101.7 ) за вказаний період.

Відтак, в цій частині позовні вимоги, на переконання апеляційного суду обґрунтовані лише в частині стягнення інфляційних втрат у визначеному розмірі - 415 892,30 грн.

Щодо стягнення 3% річних з 29 травня 2015 року по 30 жовтня 2018 року, враховуючи положення ст. 13 ЦПК України, в розмірі 101 473,18 грн. місцевий суд обґрунтовано прийшов до переконання про задоволення цих вимог в повному розмірі.

Прицьому, позивач, на переконання апеляційного суду, в зазначений період мав право на стягнення 3% річних в більшому розмірі - 101 881 грн., що визначені за формулою 991 641 х 0,03 х 1 250 : 365, де 991 641 - сума заборгованості, 1 250 - кількість днів прострочення з 29 травня 2015 року по 30 жовтня 2018 року, 365 - базове значення, 0,03 - 3 відсотка річних.

За таких обставин, суд першої інстанції на вищенаведені обставини справи уваги не звернув, і, як наслідок, ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення в частині визначення розміру інфляційних втрат, не дотримавшись положень ст.ст. 11, 509, 625 ЦК, ст.ст. 5, 10-13, 76-80, 263-265, 367, 374, 376 ЦПК України.

А тому, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення в зазначеній частині, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухвалені, на переконання суду другої інстанції, знайшли своє часткове підтвердження при розгляді справи.

Відтак, рішення місцевого суду, на переконання апеляційного суду, підлягає зміні відповідно до положень ч. 4 ст. 376 ЦПК України в частині розміру інфляційних втрат та, відповідно, судового збору, що має бути стягнутий пропорційно до розміру задоволених вимог.

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, про те, що виданий ордер адвокатом Мещаніновим Анатолієм Михайловичем на підтвердження повноважень позивача у справі, у тому числі й підписання позовної заяви та будь-яких інших заяв і клопотань не містить обов`язкових реквізитів, матеріали справи не містять його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, угоди або договору про надання позивачу правничої допомоги, прийняття такої позовної заяви судом є іншою обставиною, що викликає сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, висловлена правова позиція в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі 686/21962/15-ц може застосовуватися до правовідносин, які виникли чи тривають з 17 травня 2018 року, заява про збільшення позовних вимог не містить у переліку додатків доказів додання до неї копії з додатками для третьої особи чи доказів надсилання її копії не лише відповідачу, а й третій особі, з точки зору другої інстанції та в силу викладеного, не є належною правовою підставою задоволення апеляційних вимог в повному розмірі.

Доводи відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ( а.с. 103-107 ), зокрема, про те, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, постанова Великої Палати Верховного Суду є формою судового рішення і не є нормативно-правовим актом на який розповсюджується положення ст. 58 Конституції України, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду, повноваження адвоката підтверджуються наявним ордером, на переконання апеляційного суду із врахуванням викладеного, спростовують доводи апеляційної скарги та є правовою підставою для залишення без задоволення апеляційних вимог у визначеній судом другої інстанції частині.

При цьому, апеляційний суд відповідно до положень ст. 127 ЦПК України вважає за необхідне продовжити ОСОБА_2 строк для його подачі, визначений ухвалою Київського апеляційного суду від 13 травня 2019 року ( а.с. 56-57 т. 1 ), оскільки він не мав можливості його своєчасно подати ( а.с. 62 ).

Згідно положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір ( а.с. 1, 169 т. 1 ) пропорційно до задоволених вимог в розмірі 5 266,65 (( 101 473,18 + 415 892,30 ) : 546 856,52 х 546 856,52 х 1 : 100 ) грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 15 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про стягнення коштів, в частині стягнення інфляційних втрат, судового збору, змінити і викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 три відсотки річних в розмірі 101 473,18 грн., інфляційні втрати - 415 892,30 грн. та судовий збір - 5 266,65 грн.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.І. Сліпченко

Л.П. Сушко