Справа № 757/52901/16-ц

Провадження № 2/761/580/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Ющенко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення нікчемності правочину без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_2 про встановлення нікчемності правочину без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Ухвалою від 21.11.2016 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі.

На виконання ухвали Печерського районного суду м.Києва від 11.04.2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення нікчемності правочину без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, передано за підсудністю на розгляд Шевченківському районному суду м.Києва.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 10 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2016 року, у задоволенні позовів ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів дарування, відмовлено. Підставою для відмови послугував наданий відповідачем договір дарування від 26.05.2006 року, укладений 21.05.2006 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подарували ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 4700000 (чотири мільйони сімсот тисяч) грн. 00 коп. для придбання майна, який у судовому порядку не визнавався нікчемним.

Тому, позивач просить суд встановити нікчемність договору дарування, укладеного 21.05.2006 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подарували ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 4700000 (чотири мільйони сімсот тисяч) грн. 00 коп. для придбання майна та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою від 23.06.2017 року справа прийнята до провадження суддею Савицьким О.А.

Ухвалою від 31.01.2018 року розгляд справи вирішено продовжити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 22.10.2018 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, при причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 10 вересня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Державна реєстраційна служба України, про поділ спільного сумісного майна подружжя - відмовлено. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дубенко (Ємець) Карина Євгенівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Олег Володимирович, про визнання недійсними договорів дарування - відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 10 вересня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2016 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 10 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року залишено без змін.

Судами встановлено, що з 07 червня 1985 року до 13 квітня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

За час перебування у шлюбі ОСОБА_2 було укладено ряд договорів, зокрема, договір пайової участі в будівництві житлового комплексу з товариством з обмеженою відповідальністю «Контакт-Інвест», договори про участь у будівництві об`єкта нерухомості з товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничий Вектор», а також цільовий договір дарування від 26 травня 2006 року, за яким ОСОБА_2 отримав у дар від батьків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - грошові кошти в сумі 4 700 тис. грн для придбання квартир та машиномісць, у тому числі й по АДРЕСА_1 .

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції, встановивши, що нерухоме майно, щодо поділу якого заявлено позовні вимоги, а саме: квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , нежилих приміщень від № 1 до № 11 (групи приміщень НОМЕР_2) (в літ. А -офіс) по АДРЕСА_4 , загальною площею 199,80 кв. м, нежилих приміщень від № 1 до № 8 (групи приміщень НОМЕР_1) (в літ. А - офіс) по АДРЕСА_4 , загальною площею 156,20 кв. м, машиномісць № НОМЕР_3 та НОМЕР_6 у підземному паркінгу по АДРЕСА_6 , машиномісць № НОМЕР_4 та НОМЕР_5 у підземному паркінгу по АДРЕСА_3, набуті ОСОБА_2 у власність після розірвання шлюбу, у межах витрат на придбання прав на отримання такого майна за грошові кошти в сумі 4 700 тис. грн, що були його особистою приватною власністю, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання зазначеного нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а, відтак,+ і відсутності правових підстав для визнання наступних договорів дарування, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , недійсними.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції, залишив його рішення без змін і зазначив, що відсутні підстави для визнання спірного нерухомого майна об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , так як позивачем не доведено, що спірні об`єкти нерухомості набуті за спільні кошти або спільною працею подружжя під час шлюбу. Крім того, суд зазначив, що відповідачем доведено, що спірне нерухоме майно набуто ним у власність після розірвання шлюбу за власні кошти, основним джерелом походження сплачених за договорами коштів є кошти, які були отримані ОСОБА_2 за договором дарування від 26 травня 2006 року. Доводи апелянта про те, що за спірним договором будь-які грошові коштів не передавались, сам договір не посвідчений нотаріально, колегія суддів відхиляє, оскільки договір дарування від 26 травня 2006 року недійсним не визнавався, а ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82 ЦПК України).

Так, перевіряючи обставини справи судом встановлено, що відповідно договору дарування від 26 травня 2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подарували ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 4700000 грн. для придбання майна.

Згідно з приписами ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч.1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому, відповідно до частини третьої даної статті, однієї із загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідків окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ч.1 ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

При цьому, ч.5 ст. 719 ЦК України встановлено, що договір дарування валютних цінностей фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Виходячи з положень вказаних норм закону, договір дарування грошових коштів є правомірним правочином за умов, що він не суперечить нормам цивільного законодавства, його було вчинено дарувальником за власного волевиявлення, укладено у письмовій формі та нотаріально посвідчено.

Як роз`яснено у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Разом з тим, як встановлено судом, договір дарування грошових коштів від 26 травня 2006 року, на підставі якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подарували ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 4700000 для придбання майна, не відповідає вказаним вимогам законодавства, оскільки він не був нотаріально посвідчений.

Виходячи з встановлених обставин справи, враховуючи вказані норми закону, надані позивачем належні та достатні докази, наявні в матеріалах справи та письмові пояснення по суті справи, а також ту обставину, що договір дарування не був нотаріально посвідчений всупереч вимог ст. 220, 719 ЦК України, внаслідок чого договір є нікчемним, тому, суд приходить до висновку, що вимога про встановлення нікчемності договору дарування підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 202, 203, 204, 215, 216, 220, 717, 719, ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення нікчемності правочину без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - задовольнити.

Встановити нікчемність договору дарування, укладеного 26.05.2006 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подарували ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 4700000 (чотири мільйони сімсот тисяч) грн. 00 коп. для придбання майна.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551 (п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення складено 13.06.2019 року.

Суддя: