ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/7084/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.

за участю секретаря судового засідання - помічника судді Зуєвої А.О.

за участю представників : Державної іпотечної установи -Тодосієнка В.М., Дяченка В.С., ПАТ "Дельта Банк" - Шутова О.О., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - адвоката Ярошенко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної іпотечної установи

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами

у справі № 910/7084/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Державної іпотечної установи

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Фонд гарантування

вкладів фізичних осіб

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛ»

3) Холдингова компанія «Автокраз» у формі Відкритого акціонерного товариства

4) Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко Інвест»

5) Кабінет Міністрів України

про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів

та за зустрічним позовом Державної іпотечної установи

до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання дій неправомірними,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 ПАТ "Дельта Банк" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної іпотечної установи про визнання недійсними договору застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015, договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-2.1/2015 від 04.02.2015.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2016, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016, у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2016 скасовано, а справу № 910/7084/16 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи позивачем подано заяву про зміну предмета позову, у зв`язку з чим судом розглядались вимоги про:

- визнання недійсним договору застави майнових прав № Д-2/2015 від 04.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №34, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою;

- визнання недійсним договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-2.1/2015 від 04.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 35, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою;

- застосування наслідків недійсності договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-2.1/2015 від 04.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №35, шляхом повернення сторін у попередній стан, а саме: внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо відомостей про суб`єктів шляхом заміни іпотекодержателя з Державної іпотечної установи на Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" з наступними записами про іпотеку: номер запису про іпотеку 2621423, номер запису про іпотеку 2626677, номер запису про іпотеку 2626640, номер запису про іпотеку 2626621, номер запису про іпотеку 2626607. номер запису про іпотеку 2626593, номер запису про іпотеку 2626576, номер запису про іпотеку 2626545, номер запису про іпотеку 2626496, номер запису про іпотеку 2626478, номер запису про іпотеку 2626194, номер запису про іпотеку 2625869, номер запису про іпотеку 2625523, номер запису про іпотеку 13831776, номер запису про іпотеку 13823423, номер запису про іпотеку 13822126, номер запису про іпотеку 13819377, номер запису про іпотеку 13819030, номер запису про іпотеку 13814498, номер запису про іпотеку 13814351, номер запису про іпотеку 13808376, номер запису про іпотеку 13808069, номер запису про іпотеку 13807831, номер запису про іпотеку 13807553, номер запису про іпотеку 13814179, номер запису про іпотеку 13814064, номер запису про іпотеку 13813891, номер запису про іпотеку 13813687, номер запису про іпотеку 13813018, номер запису про іпотеку 13812806, номер запису про іпотеку 13812568, номер запису про іпотеку 13811835, номер запису про іпотеку 13811673, номер запису про іпотеку 13810053, номер запису про іпотеку 13809741, номер запису про іпотеку 13807072, номер запису про іпотеку 13806826, номер запису про іпотеку 13806584, номер запису про іпотеку 13806050, номер запису про іпотеку 13813256, номер запису про іпотеку 13818653, номер запису про іпотеку 13818282.

- застосування наслідків недійсності договору застави майнових прав № Д-2/2015 від 04.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №34, шляхом припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження за № 15068059 від 06.02.2015 на рухоме майно (майнові права) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", передане в заставу Державній іпотечній установі на підставі недійсного договору застави майнових прав № Д-2/2015 від 04.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 34, шляхом вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідного запису.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюванні договори є нікчемними в силу положень пунктів 1, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме: 1) Банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) Банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 3) Банк уклав правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання позивачу переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

У вересні 2017 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Державної іпотечної установи до ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В., в якій Державна іпотечна установа просить суд визнати неправомірними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В., направлені на визнання недійсними договору застави та договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) від 04.02.2015 за №№Д-2/2015 та Д-2.1/2015, укладених між ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою, які мотивовані тим, що дії уповноваженої особи Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк", направлені на визнання оспорюваних правочинів недійсними, суперечать вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та порушують права і законні інтереси Установи як кредитора ПАТ "Дельта Банк", вимоги якого забезпечені заставою.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.12.2017 у справі № 910/7084/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2018, первісний позов задоволено повністю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

У жовтні 2018 Державна іпотечна установа звернулась до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 12.12.2017 за нововиявленими обставинами, в якій просила змінити мотивувальну частину даного рішення, шляхом зазначення у його мотивувальній частині, що "не дотримання ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою вимог постанови правління НБУ №692/БТ від 30.10.2014 не впливає на недійсність договору застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015 та договору відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) №Д-2.1/2015 від 04.02.2015".

При цьому, у зазначеній заяві, Державна іпотечна установа, як на нововиявлену обставину, посилається на лист НБУ від 30.08.2018 № 20-0010/47170, у якому повідомлено, що : "до повноважень Національного банку не належить встановлення правових підстав визнання недійсності правочинів", який був отриманий заявником.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 910/7084/16 (судді : Смирнова Ю.М., Щербаков С.О., Ващенко Т.М.) відмовлено у задоволенні заяви Державної іпотечної установи про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 12.12.2017 за нововиявленими обставинами .

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 (судді : Чорногуз М.Г., Агрикова О.В., Хрипун О.О.) ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 910/7084/16 залишено без змін.

В касаційній скарзі Державна іпотечна установа просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 910/7084/16 скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення заяви про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 320, п. 2 ч. 3 ст. 325 ГПК України та ст.ст. 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

При цьому, на думку відповідача, суди безпідставно визнали лист Національного банку України від 30.08.2018, яким надано правову характеристику порядку застосування постанові НБУ № 692/БТ від 30.10.2014 не нововиявленою обставиною, оскільки цей лист є однією з форм, яка може містити матеріально-правові факти.

У відзивах ПАТ "Дельта Банк" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просять оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.04.2019 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/7084/16 визначено колегію суддів у складі : Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Білоуса В.В. та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.04.2019 у даній справі відкрито касаційне провадження, розгляд справи призначено на 12.06.2019 на 10:30 год.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзивів на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до вимог ст. 311 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм права.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні зави про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, виходили з наступного.

Із наявних у справі матеріалів вбачається та як встановлено судами, звертаючись до Господарського суду м. Києва із заявою про перегляд рішення суду від 12.12.2017 за нововиявленими обставинами, а саме зазначивши у мотивувальній частині цього рішення, що "не дотримання ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою вимог постанови правління НБУ №692/БТ від 30.10.2014 не впливає на недійсність договору застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015 та договору відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) №Д-2.1/2015 від 04.02.2015", Державна іпотечна установа послалась на лист Національного банку України від 30.08.2018 № 20-0010/47170 в якому зазначено, що : "до повноважень НБУ не належить встановлення правових підстав визнання недійсності правочинів".

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, приймаючи рішенням від 12.12.2017 про задоволення первісних позовних вимог щодо визнання спірних правочинів недійсними, господарського суду першої інстанції послався на те, що оскаржувані договір застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015 та договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-2.1/2015 від 04.02.2015 є нікчемними в силу п. п. 1, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому, судом встановлено, що спірні договори суперечать Постанові НБУ № 692/БТ та укладені банком з порушенням господарської компетенції, а договір застави майнових прав № Д-2/2015 від 04.02.2015 до того ж суперечить положенням ст. 12 Закону України "Про заставу", що є самостійними підставами для визнання таких договорів недійсними як оспорюваних правочинів.

Так, у рішенні від 12.12.2017 у справі № 910/7084/16, місцевий господарський суд зазначив, що оскаржувані договори застави та відступлення права вимоги укладені ПАТ "Дельта Банк" з Державною іпотечною установою, в період існування заборони на здійснення кредитних операцій, надання майнових порук та передачу третім особам майна та активів банку, які встановлені постановою НБУ № 692/БТ від 30.10.2014, зокрема, у зв`язку із виникненням у ПАТ "Дельта Банк" проблем з ліквідністю, при цьому, спірні правочини укладені без погодження з куратором НБУ, яка була обов`язковою, і що суперечить ст. ст. 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Судом встановлено, що постановою НБУ № 692/БТ від 30.10.2014, визначено обмеження господарської компетенції позивача - ПАТ "Дельта Банк" щодо можливість самостійно укладати такі договори, зокрема, договори застави та відступлення права вимоги, без погодження з куратором Банку, при цьому у своєму рішення від 12.12.2017, суд першої інстанції зазначив про недоведеність належними доказами щодо куратором банку погодження на укладення спірних договорів, внаслідок чого наявні правові підстави для визнання недійсними спірних правочинів.

За таких обставин, судами обох інстанцій встановлено, що у постанові НБУ № 692/БТ від 30.10.2014, яка була обов`язковою для АТ "Дельта Банк", чітко встановлено обмеження господарської компетенції останнього, що полягало у неможливості надавати поруки та інші зобов`язання і передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором банку, при цьому зазначена постанова НБУ прийнята у порядку Державного (адміністративного) регулювання діяльності банків та не встановлювала недійсність правочинів, оскільки недійсність правочину визначається внаслідок недотримання вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначених ЦК України, саме цьому надавалась оцінка судом в процесі розгляду спору щодо визнання недійсними договорів застави та відступлення права вимоги.

З огляду на зазначене вище, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків, що факт відсутності у Національного банку України повноважень на встановлення правових підстав для визнання недійсності правочинів, про що зазначено в листі НБУ від 30.08.2018, не спростовує фактів покладених в основу судового рішення від 12.12.2017, яке відповідач спросить перегляду за нововиявленими обставинами, а саме тих обставин, що укладання спірних правочинів між сторонами було вчинено, без відповідного погодження з куратором Національного банку України, в супереч постанові НБУ №692/БТ від 30.10.2014 та вимог ст. ст. 3, 47, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку , що у листі НБУ від 30.08.2018, на який посилається відповідач як нововиявлену обставину, не визначалась правова характеристика порядку застосування постанови правління НБУ №692/БТ від 30.10.2014, а вказівка Нацбанку щодо відсутності у його компетенції встановлення правових підстав визнання недійсності правочинів, не впливає на статус постанови НБУ №692/БТ від 30.10.2014 як такої, що є обов`язковою для застосування та на встановлений під час розгляду справи факт укладення оспорюваних договорів з порушенням банком господарської компетенції, і зазначеному надавалась оцінка під час розгляду справи.

Відтак, з урахуванням зазначеного, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшли висновків щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви Державної іпотечної установи про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 12.12.2017 за нововиявленими обставинами, оскільки наведені заявником обставини не спростовують фактів, які були покладені в основу судового рішення, не є такими, що не могли бути відомі заявнику на час розгляду справ та те, що врахування таких обставин судом не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Статтею 320 ГПК України передбачено, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. 2 ст. 320 ГПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Відтак, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч. 4 ст.320 ГПК України).

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: їх існування на час розгляду справи, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Разом із цим слід враховувати, що виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами Глави 3 ГПК України.

За ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за умови відсутності зловживання (див. пп. 27 - 28 рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Правєдная проти Росії" N69529/01 та п. 46 рішення від 6 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" N 2).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (див. пп. 27 - 34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18 листопада 2004).

Таким чином, з урахуванням встановленого судами обох інстанцій та враховуючи наведене вище, касаційний господарський суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні заяви Державною іпотечною установою про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 12.12.2017 у даній справі за нововиявленими обставинами, оскільки наведені відповідачем обставини не є нововиявленими в розумінні вимог ст. 320 ГПК України, а зворотного належним чином не доведено.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 та ухвала Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 910/7084/16 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної іпотечної установи залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 910/7084/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя - Ткаченко Н.Г.

Судді- Білоус В.В.

Жуков С.В.