Справа № 758/4337/18 Головуючий в 1-й інстанції: Бородій В.М.

Провадження № 11-кп/824/1955/2019 Доповідач: Габрієль В.О.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Габрієля В.О.

суддів Гайдай Р.М., Полосенка В.С.

при секретарі Кравчук І.І.

із участю

прокурора Карпука Ю.А.

представника потерпілого Чорної О.О.

захисників Єльчанінової І.О., Михайлова А.Л.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисниківЄльчанінової І.О. та Михайлова А.Л. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 року, яким

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Корюківка, Чернігівської області, громадянина України, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах, такого, що має на утриманні малолітню дитину 2011 року народження, із середньою спеціальною освітою, працюючого без офіційного працевлаштування таксистом, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого, -

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, якщо протягом іспитового строку на три роки він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України (в редакції Закону №1492-VIII від 07.09.2016): періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган із питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом із питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошову суму в розмірі 56812 грн. 46 коп., у рахунок відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 120 000 грн. 00 коп., а всього суму в розмірі 176 812 грн. 46 коп. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Цим же вироком вирішено питання про процесуальні витрати.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 засуджено за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, вчиненого за наступних обставин.

ОСОБА_1 03.02.2018 приблизно о 02 год. 05 хв., керуючи технічно-справним автомобілем «Daewoo Klan», д.н.з. НОМЕР_3 , рухався зі швидкістю 50 км/год по проїзній частині вул. Кирилівської із боку Подільського Узвозу в напрямку вул. Сирецької в м. Києві.

Рухаючись у вказаному напрямку, ОСОБА_1 наближався до нерегульованого пішохідного переходу, який працював у режимі автоматичного жовтого миготіння світлофору, розташованого на перехресті вулиць Кирилівської та Петропавлівської в м. Києві.

В`їжджаючи на даний нерегульований пішохідний перехід, ОСОБА_1 не урахував дорожню обстановку, при наближенні до пішохідного переходу не зменшив швидкість, не зупинився для того, щоб надати дорогу пішоходам, не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена небезпека, у результаті чого порушив ПДР, не виконавши вимог: п.1.5, відповідно до положень якого дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; пп.«б» п.2.3, відповідно до положень якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; пп.«д» п.8.7.3, відповідно до положень якого жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу; п.18.1, відповідно до положень якого водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення вищевказаних вимог ПДР водієм ОСОБА_1 виразились в тому, що він, керуючи 03.02.2018 приблизно о 02 год. 05 хв. технічно-справним автомобілем «DAEWOO KLAN», реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись по проїзній частині вул. Кирилівської зі сторони Подільського Узвозу в напрямку вул. Сирецької у м. Києві в крайній правій смузі для руху, не урахував дорожньої обстановки, при наближенні до пішохідного переходу, розташованого на перехресті вулиць Кирилівської та Петропавлівської в м. Києві, не зменшив швидкість, не зупинився для того щоб надати дорогу пішоходам, не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена небезпека, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який у цей час переходив проїжджу частину по пішохідному переходу зліва направо відносно руху водія.

У результаті даної ДТП пішоходу ОСОБА_2 згідно висновку судово-медичної експертизи №360/Е від 23.03.2018, спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої травма правого плеча у вигляді уламкового перелому діафізу плечової кістки на межі середньої та проксимальної третин зі зміщенням уламків, закритої травма грудної клітки у вигляді переломів 3-5 ребер зліва по заднє-пахвовій лінії, рани по переднє-медіальній поверхні нижньої третини правої гомілки в проекції перелому, уламкового перелом обох кісток гомілки в середній третині зі зміщенням уламків, відкритий уламковий перелом діафізів правих велико- та малогомілкової кісток.

Характер та морфологія виявлених ушкоджень свідчать про те, що вони утворились внаслідок дії тупими предметами, що могло бути при транспортній травмі 03.02.2018 (травма при зіткненні автомобіля, який рухався, з пішоходом). Вищевказаний відкритий уламковий перелом діалізів правих велико- та малогомілкових кісток за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя). Морфологічні властивості інших переломів дозволяють стверджувати, що як відновлення анатомічної цілісності вказаних кісток так і відновлення функції правої кисті та гомілки буде спостерігатись у строк понад 21 добу. Тому, вказані інші травми за ступенем тяжкості відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я понад 21 добу.

Порушення вимог п.18.1 ПДР водієм ОСОБА_1 знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної ДТП та її наслідками.

Не погоджуючись із вказаним рішенням захисниками обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокатами Єльчаніновою І.О. та Михайловим А.Л. подано апеляційні скарги.

У своїй апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Єльчанінова І.О. просить скасувати вирок Подільського районного суду м. Києва від 17.04.2019, ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_1 .

На думку апелянта, доводи суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 повинен був керуватись сигналом світлофора, який працював у режимі жовтого миготливого сигналу є хибними, адже у разі вимкнення світлофора або його роботи в режимі миготіння сигналу жовтого кольору та відсутності регулювальника, перехрестя вважається нерегульованим і водії повинні керуватись правилами проїзду нерегульованих перехресть та установленими на перехресті знаками пріоритету, відповідними дорожніми знаками. Матеріали кримінального провадження не містять доказів, що ДТП сталася саме на перехресті. Також, стороною обвинувачення не доведено у яких діях чи бездіяльності ОСОБА_1 виразився спосіб вчинення кримінального правопорушення.

Зазначає, що огляд місця ДТП, складання за його результатами протоколу, ознайомлення всіх учасників із правами та обов`язками, змістом протоколу та схемою ДТП, здійснення необхідних замірів, тривало всього 25 хвилин. При цьому, у протоколі чітко не виокремлено загальну чи конкретну видимість із робочого місця водія, що має суттєве значення, адже при визначенні моменту виникнення небезпеки необхідно визначити об`єктивну можливість виявлення водієм пішохода як конкретну видимість. Допитаний у районному суді слідчий, не зміг повідомити що таке загальна та конкретна видимість з робочого місця водія, та яким чином ним було визначено це поняття у протоколі огляду місця події. Крім того, зазначена слідча дія та складання протоколу за її наслідками була проведена слідчим УП ГУНП в м. Києві лейтенантом поліції Мякота В.О., а схема місця ДТП - слідчим Солом`янського УП Погорілим О.О. При цьому, документів, які б підтверджували повноваження слідчого Солом`янського УП на території Подільського району м. Києва у матеріалах провадження відсутні.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не був ознайомлений із постановою слідчого про призначення автотехнічної експертизи від 12.03.2018, згідно якої здійснення експертного дослідження було доручено фахівцям Київському НДЕКЦ МВС, що ставить під сумнів відсутність службової чи відомчої залежності експерта від органу досудового розслідування. У висновку експерта від 26.03.2018 не зазначено час та місце проведення експертизи, опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом. У суді першої інстанції експерт не змогла повідомити, які саме матеріали їй були надані для проведення дослідження.

Захисник Михайлов А.Л., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 просить повторно дослідити матеріали кримінального провадження, скасувати вирок Подільского районного суду м. Києва від 17.04.2019 та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_1

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що жовтий миготливий сигнал світлофора відповідно до п.8.7.3.«д» ПДР інформує як про наявність пішохідного переходу, так і про існування нерегульованого перехрестя. На місці ДТП жодного передбаченого ПДР знаку чи дорожньої розмітки, які б свідчили про наявність саме пішохідного переходу немає, що підтверджується протоколом огляду місця ДТП від 03.02.2018, фототаблицями до нього. Відповідно до листа Комунальної корпорації «Київавтодор» від 10.07.2018, дорожня розмітка 1.14.2 (пішохідний перехід) була нанесена, але поновлювалася востаннє у липні 2017 року, термін експлуатації фарби становить 6 місяців. У 2018 році роботи з поновлення розмітки не виконувались. Тобто, на час вчинення ДТП термін експлуатації фарби був вичерпаний. Таким чином, про наявність пішохідного переходу на місці події міг свідчити лише жовтий миготливий сигнал світлофору. Крім того, поблизу місця ДТП також є нерегульоване перехрестя. ОСОБА_1 інкримінується порушення правил проїзду пішохідного переходу (п.18.1 ПДР), а не перехрестя. Пред`явлене обвинувачення містить істотні суперечності: потерпілий був збитий саме на пішохідному переході, але із положень п.1.10 ПДР видно, що пішохідні переходи можуть бути поруч із перехрестями, а не без посередньо на них. У цьому випадку місце зіткнення автомобіля та потерпілого розташоване безпосередньо на вул. Кирилівській, вже після проїзду перехрестя з вул. Петропавлівською, що також зафіксовано на схемі ДТП.

Допитаний у суді першої інстанції експерт підтвердила свій висновок №12-1/573 від 26.03.2018 та пояснила, що для проведення дослідження користувалася вихідними даними, наданими слідчим, показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не були допитані під час судового розгляду. Таким чином, висновок експерта від 26.03.2018 не є належним та допустимим доказом. Під час досудового розслідування не було проведено слідчого експерименту для встановлення та перевірки обставин події. Із протоколу огляду місця ДТП слідує, що при проведенні цієї слідчої дії застосовувалось фотографування, але фотографії не були відкриті стороні захисту та надані суду. Також, у протоколі зафіксована наявність відеореєстратора в автомобілі ОСОБА_1 , відеозапис із якого не був вилучений та досліджений.

Фактично повідомлення про підозру, допит ОСОБА_1 у якості підозрюваного, повідомлення його про завершення досудового розслідування відбулося в один день, що позбавило його можливості збирати та надавати докази протягом досудового розслідування.

Крім того, навіть при підтвердженні винуватості ОСОБА_1 призначене судом першої інстанції покарання є занадто суворим.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисників Єльчанінової І.О., Михайлова А.Л. на підтримку поданих апеляційних скарг, думку прокурора та представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Чорної О.О., які заперечували проти задоволення апеляційних скарг та вважали вирок суду першої інстанції правильним, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають із наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, прийшов до правильного висновку щодо обсягу та доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_1 , правильно кваліфікувавши його дії за ч.2 ст.286 КК України.

В оскаржуваному вироку місцевий суд навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст.91 КПК України, підлягають доказуванню, а також виклав оцінку та аналіз досліджених у судовому засіданні доказів із зазначенням підстав, із яких приймає одні докази та відкидає інші.

Так, вина ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого правопорушення підтверджується доказами, які були безпосередньо досліджені у районному суді.

Допитаний в суді першої та апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_1 не визнав свою винуватість в інкримінованому йому злочині, також не визнав фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони пред`явлені в обвинуваченні, та дав показання про те, що має стаж керування транспортним засобом з 2014 року, один рік мав перерву в керуванні. На той час працював водієм таксі, однак у день події вирішував особисті справи.

03.02.2018 рухався автомобілем по вул. Кирилівській у м. Києві без порушень правил дорожнього руху. Освітлення вулиці було частково вимкнутим. Наближаючись до перехрестя з вул. Петропавлівською в м. Києві, він бачив миготливий жовтий сигнал світлофору. Швидкість руху становила близько 50 км/год і він її не зменшував. Вказане перехрестя проїжджав не вперше. На самому перехресті з вул. Петропавлівською в м. Києві побачив, як вулицю перебігає пішохід, після чого негайно застосував екстрене гальмування, спрямував автомобіль в бік від пішохода, однак, запобігти наїзду не зміг. Стверджував, що пішохода побачив за 15-20 метрів. Пішохід у цей час саме вибіг на пішохідний перехід. Автомобіль мав відеореєстратор, яким було зафіксовано момент виникнення небезпеки і наїзду, запис якого під час досудового розслідування він віддав слідчому, однак, куди слідчий його подів йому не відомо. Вважає, що його права і права пішохода в даній дорожній обстановці були рівнозначними. Безпосередньо у місці зіткнення знаку пішохідний перехід не було. Сліди від гальмування були, але їх ніхто не відобразив у протоколі. Повідомити, якою була видимість у момент зіткнення не зміг. Під час досудового розслідування він спілкувався з потерпілим і допомагав йому матеріально. Він також зробив заяву, що поліс страхування відповідальності мав, однак, зараз його не має, страхову компанію не пам`ятає.

Незважаючи на невизнання, вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, повністю доводиться зібраними та дослідженими доказами.

Потерпілий ОСОБА_2 місцевому суду повідомив, що 03.02.2018 приблизно о 01 год. 00 хв. вночі він після відвідування бару повертався додому, по пішохідному переходу перетинав вул. Кирилівську в м. Києві . Він не пам`ятає чи переходив, чи перебігав проїжджу частину. Із матеріалів справи йому стало відомо, що збили його вже тоді, коли він завершував перехід, тобто біля бровки протилежної сторони. Коли його відвідував обвинувачений у лікарні, то пояснював, що помітив його пізно, передав йому на лікування 10 000 грн. 00 коп. та обіцяв у подальшому допомагати. Він також пояснював, що термін дії його полісу цивільної відповідальності закінчився. Заявлені позовні вимоги та їх обґрунтування підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Допитана у місцевому суді свідок ОСОБА_5 дала показання про те, що з обвинуваченим знайома з 2011 року. Очевидцем ДТП із його участю не була, однак в липні 2018 року погодилась на пропозицію захисника бути присутньою під час проведення огляду перехрестя, де сталося ДТП. На місці події були відсутні дорожні знаки «Пішохідний перехід» та дорожня розмітка.

Свідок ОСОБА_6 місцевому суду повідомив, що він у якості слідчого СВ Подільського РУ ГУ НП у м. Києві складав протокол огляду місця ДТП у цьому кримінальному провадженні. При огляді також був присутній слідчий Солом`янського РУ ГУ НП у м. Києві, оскільки він входив до групи слідчих ГУ, які згідно графіку чергують на правому березі м. Києва. На момент огляду місця події ОСОБА_6 самостійно, без залучення статиста, було визначено, що видимість з місця водія складала приблизно 70 м. Свідок наголосив, що така оцінка видимості була приблизною, експерта і спеціаліста під час проведення вищезазначеної слідчої дії він не залучав. Даних про одяг потерпілого, а саме про те, що він був темним, не було. Призначивши проведення експертного дослідження, експерту він надав ті вихідні дані, які були отримані на той час у ході досудового розслідування. Не зміг повідомити про те, чи надавав він експерту відповідь Київелектросвітла про стан освітлення в місці ДТП. Слідчий експеримент не проводив, оскільки були відсутні протиріччя в показаннях очевидців. Окрім цього, не зміг згадати, чому ним було вказано 3 секунди як час руху пішохода з моменту виходу на проїжджу частину і до моменту наїзду на пішохода, так само не згадав чи проводилась фотофіксація місця події.

У районному суді свідок ОСОБА_7 дав показання, що працює слідчим СВ Подільського РУ ГУ НП України у м. Києві. Він у складі групи слідчих здійснював досудове розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , а саме готував та вручав повідомлення про підозру обвинуваченому. Проведення слідчого експерименту він особисто не ініціював. Наскільки пам`ятає, ОСОБА_1 також не ініціював проведення слідчого експерименту. Заперечив посилання обвинуваченого на те, що останній передавав йому флешнакопичувач із записом відеореєстратора.

У відповідності до протоколу огляду місця ДТП від 03.02.2018, слідчим за участі понятих у присутності ОСОБА_1 о 02 год. 45 хв. було проведено огляд ділянки дороги по вул. О. Теліги – вул. Сирецька в м. Києві , та встановлено, що по вул. Кирилівській у м. Києві на регульованому пішохідному переході автомобілем марки «DAEWOO KLAN», д.н.з. DA- НОМЕР_3 , був здійснений наїзд на пішохода. Рух на вказаній ділянці дороги регулювався світлофором, який на момент огляду працював у режимі жовтого мигаючого сигналу. Загальна видимість та конкретна видимість із робочого місця водія з увімкненим ближнім світлом фар становила приблизно 70%. На передній частині автомобіля, а саме на капоті, були наявні ознаки потертості і бруду, із лівого боку передній бампер зірвано із кріплення, розбито лобове скло, наявні подряпини на правому передньому колесі. Гальмова система, рульове керування, колеса і шини перебували у справному стані, із слідів контактної взаємодії транспортного засобу з навколишніми об`єктами на місці ДТП були виявлені подряпини на бордюрному камені, відображені на схемі ДТП №1, зі слідів контактної взаємодії особи з навколишніми об`єктами на місці ДТП була виявлена пляма бурого кольору, відображена на схемі ДТП №2 (т.1, а.п. 99-108).

Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.02.2018, під час проведення 03.02.2018 о 04 год. 00 хв. огляду ОСОБА_1 ознак сп`яніння у нього не виявлено (т.1, а.п.109).

Відповідно до листа комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району м. Києва», що є структурним підрозділом КК «Київавтодор» №185 від 21.02.2018 року, згідно схеми ділянки проїзної частини на перехресті вулиць Кирилівської та Петропавлівської в м. Києві, дорожній рух на вказаній ділянці дороги регулюється світлофором, у тому числі рух пішоходів по ньому. Також на перехресті розташована розмітка 1.14.2, що позначає пішохідний перехід, де рух регулюється світлофором (т.1, а.п.111-112).

Із інформації Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» №053/04-14/688 від 15.02.2018 видно, що на перехресті вулиць Кирилівська та Петропавлівська в м. Києві станом на 03.02.2018 о 02 год. 00 хв. робота світлофорного об`єкта виконувалась у режимі жовтого миготіння. Такий режим на перехресті діяв з 01 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв. Інформації про пошкодження та збої в роботі світлофорної сигналізації у вказаний період часу не зареєстровано. На вищевказаній ділянці дороги не передбачені дорожні знаки 3.29 «Обмеження максимальної швидкості». Як вбачається з долученої до цього листа схеми розташування дорожніх знаків на перехресті, станом на 03.02.2018 по вул. Кирилівській були встановлені дорожні знаки 1.39 «Інша небезпека (аварійно небезпечна ділянка)», 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено» із табличкою 7.3.2 «Напрямок дії», 2.3 «Головна дорога», 4.1 «Рух прямо», 3.34 «Зупинку заборонено». Як вбачається з долученої до цього листа схеми перехрестя, на ньому є дорожня розмітка 1.14.2, що позначає пішохідний перехід, де рух регулюється світлофором (т.1, а.п.114-116).

Згідно з інформацією комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло» №546-01.7 від 21.02.2018, наданої на запит слідчого щодо стану зовнішнього освітлення, 03.02.2018 на перехресті вул. Кирилівської та вул. Петропавлівської в м. Києві, зовнішнє освітлення цього дня було включено централізовано на 100% о 17 год. 17 хв. Із 01 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. зовнішнє освітлення працювало в черговому режимі (50% освітлювального обладнання було відключено). Повне відключення зовнішнього освітлення відбулось 04.02.2018 о 07 год. 07 хв., що відповідає Сезонному добовому графіку режиму роботи мереж зовнішнього освітлення м. Києва, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації «Про затвердження сезонного режиму роботи мереж зовнішнього освітлення на території м. Києва» №22 від 14.01.2009 зі змінами та доповненнями. Ремонтні роботи на вказаній ділянці у даний період часу не проводились. За даними виробничо-диспетчерської служби, аварій та відключень на цьому відрізку мережі зовнішнього освітлення не зафіксовано, заяви про відсутність освітлення не надходили. Існуюча система контролю роботи зовнішнього освітлення м. Києва дає можливість визначити пошкодження всієї вуличної мережі. Контроль роботи окремих світильників існуючою системою не передбачено. Із 01 год. 30 хв. до 03 год. 30 хв. 03.02.2018 зовнішнє освітлення працювало в черговому режимі включення (50% освітлювального обладнання було відключено) (т.1, а.п.118).

У відповідності до інформації Українського гідрометеорологічного центру 01-20/221 від 13.02.2018, за оперативними даними метрологічної станції Київ (пр-т Науки, 37), погодні умови з 01 год. 30 хв. до 02 год. 30 хв. 03.02.2018 були наступними: 02.02.2018 о 23 год. 00 хв. температура повітря становили 0,1° морозу, без опадів, метеорологічна дальність видимості 4 км; 03.02.2018 о 02 год. 00 хв. температура повітря становила 0,9° морозу, без опадів, метеорологічна дальність видимості 4 км; о 05 год. 00 хв. температура повітря становила 1,2° морозу, без опадів, метеорологічна дальність видимості 200 м. Із 04 год. 44 хв. до 11 год. 50 хв. туман, видимість 200-400 м. На метеорологічних станціях спостереження за станом погоди проводяться через три години, за станом доріг спостереження не ведуться. Згідно з нормативними документами, прийнятими в Гідрометслужбі України, туман видимістю 500 м та менше, тривалістю 3 год. і більше, вважається небезпечним явищем (т.1, а.п.120).

Згідно з висновком експерта №360/е від 23.03.2018, дані наданої медичної документації свідчать про те, що при зверненні за медичною допомогою 03.02.2018 о 01 год. 13 хв. у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мали місце такі ушкодження: забійна рана голови; закрита травма правого плеча у вигляді уламкового перелому діалізу плечової кістки на межі середньої та проксимальної третин зі зміщенням уламків; закрита травма грудної клітки у вигляді переломів 3-5 ребер зліва по заднє-паховій лінії; рани по переднє-медіальній поверхні нижньої третини правої гомілки в проекції перелому, уламковий перелом обох кісток гомілки в середній третині зі зміщенням уламків; відкритий уламковий перелом діалізів правих велико- та малогомілкової кісток.

Локалізація, морфологія вищевказаних ушкоджень, враховуючи обставини справи та часові дані свідчать про те, що спричинені вони дією тупого предмету(тів), могли утворитись 03.02.2018 при транспортній травмі (травма внаслідок зіткнення автомобіля, що рухався, з пішоходом). Відкритий уламковий перелом діалізів правих велико- та малогомілкових кісток за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя). Морфологічні властивості виявлених інших переломів дозволяють стверджувати, що як відновлення анатомічної цілісності вказаних кісток, так і відновлення функції правої кисті та гомілки, буде спостерігатись у строк понад 21 добу. Тому, вказані інші травми за ступенем тяжкості відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу (т.1, а.п.123-130).

У відповідності до висновку експерта №12-1/573 від 26.03.2018, у даній дорожній ситуації з технічної точки зору водій автомобіля «DAEWOO KLAN», д.н.з. DA-GO 1066, ОСОБА_1 повинен був керуватися вимогами п.п.12.2, 18.1 ПДР. У даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «DAEWOO KLAN», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 експертом, із технічної точки зору, невідповідностей вимогам п.12.2 ПДР не вбачається, а вбачається невідповідності дій водія вказаного автомобіля вимогам п.18.1 ПДР, що і стало причиною виникнення даної ДТП (т.1, а.п.135-145).

Допитана у суді першої інстанції експерт ОСОБА_11 підтвердила зроблений висновок. Їй було достатньо даних для проведення експертного дослідження. Вона користувалась вихідними даними, які надав слідчий. У вихідних даних посилання на протокол слідчого експерименту не було. Вона розрахувала шлях зупинки транспортного засобу з врахуванням вихідних даних. На її висновок не впливає твердження, де на пішохідному переході перебував потерпілий. Якщо світлофорний об`єкт працює в жовтому миготливому режимі, це підтверджує, що водій наближається до нерегульованого пішохідного переходу.

Згідно з висновком експерта №35 від 21.05.2018, враховуючи, що на момент ДТП пішохідний перехід не регулювався світлофорними об`єктами, вуличне освітлення було на 50% вимкнене, експерт мав підстави зробити висновки про те, що у заданій дорожній ситуації водій автомобіля «DAEWOO KLAN» ОСОБА_1 при виявленні на пішохідному переході пішохода ОСОБА_2 , що рухався зліва направо відповідно до напрямку руху керованого ним автомобіля, повинен був керуватися технічними вимогами п.п.12.3, 18.1 ПДР (т.1, а.п 201-204).

Із листа КП «Центр організації дорожнього руху» №053/04-14/2845 від 16.07.2018 видно, що з січня 2018 року на перехресті вулиць Кирилівська - Петропавлівська у м. Києві КП «Центр організації дорожнього руху» не проводило робіт по внесенню змін в організації дорожнього руху (т.1, а.п.208).

Відповідно до інформації, викладеної в листі Комунальної корпорації «Київавтодор» №01-19/9/2599 від 10.07.2018, на регульованому перехресті вул. Кирилівської, яка має по дві смуги руху в кожному з протилежних напрямків, та вул. Петропавлівської, яка має по одній смузі руху в кожному з протилежних напрямків, горизонтальна повздовжня дорожня розмітка 1.1, 1.3, 1.5, 1.6 та поперечна 1.12, 1.14.2 була нанесена у відповідності до існуючої організації дорожнього руху на ньому та згідно вимог ДСТУ 2587:2010 «Безпека дорожнього руху. Розмітка дорожня. Загальні технічні вимоги. Методи контролювання. Правила застосування». Останній раз зазначена дорожня розмітка на вул. Кирилівській і її перехрестях із іншими вулицями була поновлена у липні 2017 року фарбою для дорожньої розмітки «TRAFFIС», що виробляється серійно підприємством ТОВ «ЛЗ «Аврора», яка відповідає вимогам нормативних документів СОУ 42.1-37641918-116;2014 «Фарба для горизонтальної розмітки автомобільних доріг. Технічні вимоги та методи випробовування». Термін експлуатації дорожньої розмітки нанесеною фарбою у відповідності до вимог ДСТУ 2587:2010 «Безпека дорожнього руху. Розмітка дорожня. Загальні технічні вимоги. Методи контролювання. Правила застосування» становить 6 місяців. У поточному році роботи з поновлення дорожньої розмітки на проїзній частині вул. Кирилівської не виконувались (т.1, а.п.211-212).

Як видно з наданих стороною захисту фототаблиць, на перехресті вул. Кирилівської та вул. Петропавлівської в м. Києві станом на липень місяць 2018 року були розташовані дорожні знаки 2.3 «Головна дорога», 4.1 «Рух прямо», та 3.34 «Зупинку заборонено» (т.1, а.п.220-225).

Характеризуючі матеріали свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_1 на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, у силу вимог ст.89 КК України судимостей не має, на час вчинення злочину у стані сп`яніння не був.

Із огляду на зазначене, невизнання вини ОСОБА_1 апеляційний суд розцінює, як обрану лінію захисту обвинуваченого із метою уникнення ним відповідальності, а тому ставиться до його показань критично.

Колегія суддів приходить до висновку, що у матеріалах кримінального провадження зібрано достатньо належних і допустимих доказів, які прямо вказують на те, що обвинуваченим були допущені порушення правил дорожнього руху, які потягли за собою наїзд на пішохода, у результаті чого потерпілий отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Підстави піддавати сумніву показання потерпілого ОСОБА_2 відсутні, адже вони були логічними, незмінними, узгодженими з іншими доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження.

Аналіз висновку експерта №12-1/573 від 26.03.2018 вказує на те, що в даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «DAEWOO KLAN», д.н.з. DA- НОМЕР_3 , ОСОБА_1 вбачається невідповідності вимогам п.18.1 ПДР, що і стало причиною виникнення даної ДТП.

Вказаний висновок експерта узгоджується з результатом проведеного експертного дослідження №35 від 21.05.2018, відповідно до якого у заданій дорожній ситуації водій автомобіля «DAEWOO KLAN» ОСОБА_1 при виявленні на пішохідному переході пішохода ОСОБА_2 , що рухався зліва направо відповідно до напрямку руху керованого ним автомобіля, повинен був керуватися технічними вимогами п.п.12.3, 18.1 ПДР.

Доводи апеляційних скарг про недопустимість протоколу огляду місця події від 03.02.2018 є необґрунтованими, адже згідно з даними протоколу в проведенні огляду місця події приймали участь поняті ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які своїми підписами на кожній сторінці протоколу та долученої до нього схеми ДТП засвідчили виклад фактичних обставин справи, відображених у вказаному процесуальному документі. При цьому, підпис ОСОБА_10 відсутній лише на одній з сторінок (т.1, а.п.107), що правильно розцінюється районним судом як технічна помилка, яка не ставить під сумнів фактичні обставини справи, відображені в протоколі огляду місця події, враховуючи, що інший понятий підписав цю сторінку.

Оскільки надані у суді першої інстанції роз`яснення експерта ОСОБА_11 та її висновок від 26.03.2018 узгоджуються з іншими доказами, відсутні підстави для визнання вказаного процесуального документу недостовірним та недопустимим доказом.

Прийняте слідчим 12.03.2018 процесуальне рішення про призначення автотехнічної експертизи є обґрунтованим, адже призначення вищевказаної експертизи проводилось слідчим у межах досудового розслідування цього кримінального провадження, вказана процесуальна дія відбулась до пред`явлення підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення. У подальшому сторона захисту скористалась наданим їй правом збору доказів та з власної ініціативи провела експертне дослідження №35 від 21.05.2018, результати якого не суперечать висновкам проведеного експертного дослідження за ініціативою сторони обвинувачення.

Доводи обвинуваченого стосовно того, що його права і права пішохода в дорожній обстановці, яка склалася, були рівнозначними є неспроможними, адже згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 05.11.2015 (справа №5-218кс15), у разі, коли ДТП сталася за участі двох учасників дорожнього руху, особливе значення набуває дослідження характеру та черговості порушень, які були вчинені кожним з учасників руху.

Так, колегією суддів встановлено, що водій ОСОБА_1 при наближенні до перехрестя вулиць Кирилівської та Петропавлівської в м. Києві, бачив миготливий жовтий сигнал світлофору, швидкість руху не зменшив. У цей час по пішохідному переході рухався потерпілий ОСОБА_2 , який переходив проїжджу частину по пішохідному переходу зліва направо відносно руху водія.

Враховуючи, що напрямок руху пішохода був зліва направо відносно руху водія, ОСОБА_2 закінчував перетинати перехрестя по пішохідному переходу, тобто його поява на проїзній частині не була раптовою, він, відповідно до вимог п.4.16 ПДР мав право на перевагу під час переходу проїзної частини, у той час, коли ОСОБА_1 , проігнорувавши поданий жовтий миготливий сигнал світлофора, який відповідно до вимог п.8.7.3.д ПДР вказує на наявність нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість руху та порушив вимоги п.18.1 ПДР, що і стало причиною виникнення ДТП.

Доводи апеляційних скарг про те, що обвинувачення, сформульоване ОСОБА_1 є неконкретним, адже жовтий миготливий сигнал світлофору інформує не лише про наявність нерегульованого пішохідного переходу, а й про небезпечне нерегульоване перехрестя, є необґрунтованими.

Так, існування небезпечного нерегульованого перехрестя також не позбавляло обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язку бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну. Виконання цих умов за встановлених судом обставин допомогли б обвинуваченому уникнути наїзду на пішохода, навіть за відсутності на місці ДТП пішохідного переходу.

У ході аналізу доводів апеляційних скарг підстав для виправдання ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції встановлено не було, адже його винуватість підтверджується належними, допустимими, достовірними доказаними, безпосередньо дослідженими та оціненими на основі власного переконання судом першої інстанції.

Згідно з ст.65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, згідно положень п.п.2,3 ч.1 ст.65 КК України та п.п.1-3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7, при призначенні покарання в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 , обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.65 КК України врахував степінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, скоєним із необережності, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, який має на утриманні неповнолітню дитину, у силу вимог ст.89 КК України судимостей не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставин, що у відповідності до ст.66 КК України пом`якшують покарання та згідно з ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_1 і прийшов до обґрунтованого висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, адже саме покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 рік та іспитовим строком на три роки є необхідним та достатнім для нього.

Також, у межах цього кримінального провадження потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди на загальну суму 93 409 грн. 46 коп., моральної шкоди в розмірі 200 000 грн. 00 коп., та понесених процесуальних витрат в розмірі 9 479 грн. 50 коп. (т.1, а.п.41-70, 189-199а; т.2, а.п.10-16).

У позовній заяві потерпілий ОСОБА_2 вказує на те, що протиправними діями ОСОБА_1 йому була спричинена матеріальна шкода, яка складає вартість придбаних ним імплантів для кісток, лікарських засобів на суму 40 944 грн. 46 коп. та 15 868 грн. 00 коп., розмір щомісячної мінімальної заробітної плати у сумі 14 892 грн. 00 коп., оскільки він на чотири місяці втратив працездатність, вартість зіпсованих внаслідок ДТП речей - зимової куртки та джинсів на суму 2 000 грн. 00 коп., та вартість оренди візка для пересування в розмірі 400 грн. 00 коп., а всього, на суму 93 409 грн. 46 коп.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна протиправними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла.

Пунктами 6, 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» №3 від 31.03.1989 року передбачено, що при розгляді кримінальної справи суд зобов`язаний на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи з`ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв`язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам. Вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.

Районним судом вірно встановлено, що у результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 була спричинена шкода здоров`ю у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, після чого останній поніс матеріальні витрати під час лікування, а саме придбання імплантів для кісток, стержня для великогомілкової кістки та лікарських засобів, що підтверджується наданими і дослідженими в судовому засіданні документами: квитанцією з товарним чеком №519793 від 08.02.2018 (т.1, а.п.189-190), квитанцією з товарним чеком №525296 від 23.02.2018 (т.1, а.п.191-192), квитанцією від 12.02.2018 із рахунком фактурою №36 від 08.02.2018 (т.1, а.п.193-194), квитанцією з видатковою накладною №500-02 від 24.02.2018 (т.1, а.п.195-196, 199а), квитанцією з рахунком фактурою №74 (т.2, а.п.11,14), квитанцією з товарним чеком №594786 від 05.09.2018 (т.2, а.п.15), та фіскальними чеками (т.1, а.п.197-199).

За таких обставин, місцевий суд прийшов обґрунтованого висновку, що в цій частині заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 винний у їх спричиненні, а тому з нього необхідно стягнути зазначені потерпілим суми 40 944 грн. 46 коп. та 15 868 грн. 00 коп., а всього 56 812 грн. 46 коп.

Позовні вимоги про стягнення витрат, пов`язаних з орендою візка на суму 400 грн. 00 коп., вартості зимових речей на суму 2 000 грн. 00 коп. та щомісячної мінімальної заробітної плати у сумі 3 723 грн. 00 коп. у порушення вимог ст.81 ЦПК України потерпілим не доведені належними та допустимими доказами, відтак суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні цивільного позову в цій частині.

Як вбачається з ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Ця шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Водночас, вирішуючи заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, районний суд у повній мірі врахував, що після спричинених йому внаслідок ДТП тілесних ушкоджень він зазнав стресу, у зв`язку з чим виникла необхідність адаптуватися до нових дискомфортних для нього умов існування та життєдіяльності, він позбавлений можливості обслуговувати себе самостійно, негативні наслідки вчинення відносно нього злочину потягли за собою тривале нераціональне витрачання життєвого часу, обумовили необхідність залучення фізичних, душевних та матеріальних ресурсів на їх подолання і компенсацію.

Виходячи з вимог розумності та справедливості, беручи до уваги наявність у обвинуваченого можливості відшкодувати спричинені внаслідок вчинення злочину збитки, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що понесені потерпілим ОСОБА_2 моральні страждання внаслідок отриманих ним тяжких тілесних ушкоджень, які стали причиною душевних хвилювань та страждань, змінили звичний для нього розпорядок життя, та будуть компенсовані шляхом стягнення з обвинуваченого грошових коштів у розмірі 120 000 грн. 00 коп.

У відповідності до вимог ст.124 КПК України, із обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави стягнено процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні судової автотехнічної експертизи, оскільки вони документально підтверджені стороною обвинувачення (т.1, а.п.136).

Окрім цього, відповідно до вимог ст.124 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 обґрунтовано стягнуто всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати на правову допомогу в розмірі 9479 грн. 50 коп.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів і вимог апеляційної скарги захисників обвинуваченого і не знаходить підстав для скасування або зміни вироку, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.128, 129 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги захисників Єльчанінової Ірини Олександрівни та Михайлова Андрія Леонідовича в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Подільського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Головуючий :

Судді :