2-а-186/2010 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2010 року                                                                                              м.Балаклія

        Суддя Балаклійського районного суду Холодна В.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації про перерахунок та виплату належних соціальних виплат,

                                                                  ВСТАНОВИВ:

28 січня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації виконати перерахунок належних позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2007-2009 роки в розмірі 6382 грн. 65 коп.; зобов»язати відповідача в наступні роки також нараховувати та виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення та щорічну разову грошову допомогу відповідно до законів і виключно з законодавчо встановлених розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком на день фактичного виконання виплати.

 В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є учасником бойових дій в Афганістані. Згідно ст. 13 ч. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної разової грошової допомоги в розмірі п»яти мінімальних пенсій за віком. Разом з тим, у 2007, 2008 та 2009 роках він отримав зазначені допомоги не в повному обсязі, а саме в 2007 році – 280 грн., 2008 році -310 грн., а в 2009 році – 340 грн. разової грошової допомоги.

До судового засідання ОСОБА_1 надав заяву, в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

УПСЗН Балаклійської РДА  в своїх письмових запереченнях  просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову з посиланням на те, що дійсно управління проводить нарахування та виплату позивачу щорічної разової допомоги як учаснику бойових дій; вважають, що їх дії при виплаті вказаних видів допомоги є цілком законними, оскільки вони проводили нарахування та виплату допомоги в межах бюджетних асигнувань на ці цілі, передбачених Законом України «Про Державний бюджет» на відповідний рік та Постановою Кабінету Міністрів України № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», якою встановлюється виплата вказаної допомоги в 2009 році, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якими було визначено розміри вказаних виплат та порядок їх проведення. Також у своїх запереченнях відповідач просив застосувати річних строк на звернення до суду.

   Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, дослідивши матеріали справи, оцінивши ці докази в сукупності, визнає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії АБ № 419536 від 15 січня 1997 року.

 Учасникам бойових дій, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993  року щороку до 5 травня виплачується грошова допомога в розмірі п»яти мінімальних пенсій за віком.

    Як вбачається з матеріалів справи,  у квітні 2007 року та у квітні 2008 року, до 5 травня,  позивачу була виплачена щорічна разова грошова допомога в розмірах, встановлених ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”, з урахуванням змін, які вносились Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 – 2008  р.р.

   Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України, - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на  підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Конституцією України передбачено (ч. 2 ст. 95), що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

   Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, - будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про державний бюджет України.

   Дію ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту’’ зупинено на 2007 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам війни, згідно із п. 13 ст. 71 Закону  України “Про державний бюджет на 2007 рік” від 19.12.2006 р. N 489-V.

          Зупинення ст. 12 даного закону на 2007 рік, передбачене п. 13 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

          Редакцію ч.5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту’’ змінено Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» в частині порядку визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни.

          Такі зміни даного закону на 2008 рік, передбачене положенням п. 20, розділу другого Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

  Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

  Виплата щорічної разової грошової допомоги позивачу проведена до 5 травня 2007, 2008 р.р., положення статей 44 і 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та положення п. 20, розділу другого Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» втратили чинність з дня ухвалення рішень Конституційним Судом, тобто після проведення виплат. Кошти виплачені до рішення Конституційного суду, є такими що виплачені в розмірі встановленому законом на момент виплати.

          Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

          За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, суд вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. До того ж вказані виплати здійснюються щороку та мають разовий характер, право особи на їх отримання та обов»язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення. ОСОБА_1 вказаним правом вже скористався.

Крім того, суд зазначає, що позивачем по відношенню до цієї частини позовних вимог пропущений річний строк на звернення, на застосуванні якого наполягає відповідач УПСЗН Балаклійської РДА.

  Що стосується вимоги позивача стосовно виплати щорічної разової грошової допомоги за 2009 рік, то вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вищевказана допомога була отримана позивачем в квітні 2009 року в розмірі 340 грн. Частиною п»ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» станом на день фактичної виплати допомоги встановлений розмір щорічної разової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій становить п»ять мінімальних пенсій за віком. (498 грн. х 5 – 340 грн. = 2150 грн.)

 Відповідно до статті 17  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

 Законом України N 968-IV від 19.06.2003р. наведений Закон було  доповнено   статтею   17-1, якою встановлено, що виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах,  передбачених статтями 12-16  цього  Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення.

 На виконання ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Постановою КМУ № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» від 18.03.09р. передбачено розмір разової грошової допомоги учасникам бойових дій 340 грн. Зазначена постанова з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги особам, про які ідеться у ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановила розмір виплат з посиланням на ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік». Статтею 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надане право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Частина п»ята статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлює розмір щорічної допомоги в розмірі, який визначається з урахуванням мінімальної пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином застосуванню підлягає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як нормативно-правовий акт, який має вищу юридичну силу порівняно з Постановою КМУ № 211 від 18.03.09р.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Таким чином суд вважає за необхідне застосувати розмір мінімальної пенсії встановлений законом (498 грн.), а не постановою КМУ «Про підвищення рівня забезпечення громадян» № 654 від 16.07.08р.(544 грн.).

Що стосується вимоги позивача до Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської РДА стосовно нарахування та виплати належної позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення в наступні роки, суд вважає зазначені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними.

Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає за необхідне на підставі ч.2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПСЗН Балаклійської РДА по не виконанню приписів частини 5 статті 13 Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка призвела до  порушення прав позивача  на своєчасне нарахування та отримання щорічної разової грошової допомоги за 2009 рік.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.75, 92, 152 Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551–ХІІ від 22.10.1993 року, ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 9, ч. 2 ст. 11, 160, 161, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації по невиконанню приписів Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання щорічної  разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік в законодавчо встановленому розмірі.

Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації нарахувати та вчинити дії по виплаті ОСОБА_1 щорічної  разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік в розмірі 5-и мінімальних пенсій за віком на момент виплати (квітень 2009 року) з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», згідно вимог ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням виплаченої суми.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до  адміністративного  суду апеляційної інстанції  через суд першої, шляхом подачі в 10-денний термін з дня винесення мотивованої постанови, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

 СУДДЯ