ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1570/6587/2012

Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Джабурія О.В., Кравченка К.В.,

при секретарі Жигайлової О.Е.

за участю апелянтів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника 3-ї особи ОСОБА_13,

3-ї особи ОСОБА_4

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Одеської обласної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

31 жовтня 2012 року ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 звернулись до суду з позовом до Одеської обласної ради, в якому просили визнати недійсним рішення Одеської обласної ради № 1190-V д 10.09.2010 року "Про зміну меж села Кароліно - Бугаз Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області" в частині включення в межі села Кароліно - Бугаз земельних ділянок СФГ "Майданюк і К *" площею 16 га, СФГ "Ткаченко і К*" площею 20 га та зобов`язати Одеську обласну раду внести зміни до рішення № 1190-V д 10.09.2010 року "Про зміну меж села Кароліно - Бугаз Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області" шляхом винесення за межі села Кароліно - Бугаз земельних ділянок СФГ "Майданюк і К *" площею 16 га, СФГ "Ткаченко і К *" площею 20 га.

В обґрунтування позову зазначається, що рішенням Одеської обласної ради від 10.09.2010 року № 1190-V «Про зміну меж села Кароліно-Бугаз Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області» в межі населеного пункту с.Кароліно-Бугаз було включено 367,647 га земель, в тому числі 286,970 га земель сільськогосподарського призначення, до складу яких увійшли земельні ділянки СФГ «Майданюк і К * » площею 4 га і СФГ «Ткаченко і К * » площею 12 га. Як зазначали позивачі, про існування вказаного рішення Одеської обласної ради вони дізнались із рішень Кароліно-Бугазької сільської ради, яким вказаним особам було відмовлено в приватизації земельних ділянок на рівні середньої земельної частки (паю). Зазначене рішення позивачі вважають незаконним та таким, що підлягає скасуванню в частині включення в межі с.Кароліно-Бугаз під громадську та житлову забудову наданих ним у постійне користування земельних ділянок, у зв`язку з грубим порушенням їх конституційних прав на отримання у приватну власність земельних ділянок на рівні середньої земельної частки (паю) та грубим порушенням Земельного кодексу України, Закону України «Про фермерське господарство», Закону України «Про планування і забудову територій», Закону України «Про основи містобудування».

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкту владних повноважень позивачі звернулись до суду з цим позовом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.08.2017 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгяд до суду першої інстанції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили зазначену постанову скасувати та прийняту нову, якою позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування такої позиції апелянти вказують на порушення порядку врахування громадських і приватних інтересів при плануванні і забудові території, внаслідок чого Кароліно-Бугазькою сільською радою, а також Овідіопольською районною державною адміністрацією таємно приймались рішення про погодження проекту землеустрою щодо зміни меж села Кароліно-Бугаз Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, у задоволенні позову щодо оскарження яких позивачам відмовлено у зв`язку із його затвердженням відповідним рішенням обласної ради. У зв`язку з відмовою Кароліно-Бугазької сільської ради здійснити приватизацію земельних ділянок позивачам на рівні середньої земельної частки (паю), позивачі були вимушені звернутись з цим позовом до суду, оскільки до прийняття Кароліно-Бугазькою сільською радою рішення від 01.08.1997 року № 489 «Про затвердження проекту планіровки і забудови села Кароліно-Бугаз Овідіопольського району Одеської області зазначені земельні ділянки вже були надані у постійне користування для ведення фермерського господарства позивачам, що, на їх думку, позбавляло права орган місцевого самоврядування проектувати такі земельні ділянки під громадську та житлову забудову.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.

В судових засіданнях суду апеляційної інстанції сторони надали свої пояснення та не заперечували щодо закінчення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, заслухавши сторін, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, рішенням Одеської обласної ради від 10.09.2010 року №1190-V "Про зміну меж села Кароліно-Бугаз Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області" затверджено межі села Кароліно-Бугаз Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району загальною площею 811,760 га згідно з описом та балансом території.

Підставами для прийняття цього рішення вказано положення статей 8, 173, 174 Земельного кодексу України, пункту 26 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 11 Закону України "Про основи містобудування", Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12.03.1981 року № 1654-Х, рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 13.10.2009 року № 1786-V, рішення Овідіопольської районної ради від 29.10.2009 року № 488-V, позитивний висновок державної землевпорядної експертизи проектної документації із землеустрою, а також проект землеустрою щодо зміни меж населеного пункту, розроблений ТОВ "Вектор".

Відповідно до додатку 2 вказаного рішення обласної ради, ним передбачалося збільшення території с. Кароліно-Бугаз на 367,647 га, в тому числі за рахунок земель сільськогосподарського призначення площею 286,970 га.

Також, відповідно до наявної у проекті землеустрою, щодо зміни меж населеного пункту с.Кароліно-Бугаз Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, експлікації по землевласникам та землекористувачам, земельні ділянки яких включені до меж села Кароліно-Бугаз, в межі цього села поряд з іншими територіями було включено землі СФГ " Майданюк і К *" площею 4,00 га, землі СФГ "Ткаченко і К*", членами якої є позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , площею 12,00 га.

Крім того, встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 10.04.1996 року, виданого громадянину ОСОБА_6 , щодо надання у постійне користування земельної ділянки площею 4,00 га на території Кароліно-Бугазької сільської Ради народних депутатів для ведення селянського (фермерського), державного акту на право постійного користування землею від 07.05.1998 року, виданого громадянину ОСОБА_2 щодо надання у постійне користування земельної ділянки площею 12,00 га на території Кароліно-Бугазької сільської Ради народних депутатів для ведення селянського (фермерського) господарства, позивачі володіють правом постійного користування зазначеними земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття обласною радою рішення про зміну меж села не впливає на права та обов`язки землекористувачів земельних ділянок, за рахунок яких здійснено таку зміну меж села, та не позбавляє їх можливості реалізовувати в установленому законодавством порядку право на приватизацію земельних ділянок за наявності відповідних правових підстав. Суд вважав, що вирішення питання приватизації земельних ділянок знаходиться у площині відносин позивачів із Кароліно - Бугазькою сільською радою, які виключають можливий вплив обласної ради на їх реалізацію. Таким чином, рішення Одеської обласної ради від 10.09.2010 року № 1190-V "Про зміну меж села Кароліно-Бугаз Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області" не стосується права позивачів на отримання у приватну власність земельних ділянок, що належать їм на праві постійного користування та само по собі не позбавляє їх такого права. Крім того, суд посилався на те, що законність відмови сільської ради у наданні позивачам земельних ділянок у приватну власність підтверджено рішеннями суду, які набрали законної сили, а відтак твердження позивачів про порушення їх права на приватизацію цих земельних ділянок є безпідставними.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, з урахуванням висновків викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.08.2017 року вважає, що позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення Одеської обласної ради № 1190-V д 10.09.2010 року "Про зміну меж села Кароліно - Бугаз Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області" в частині включення в межі села Кароліно - Бугаз земельних ділянок СФГ " Майданюк і К *" площею 16 га, СФГ "Ткаченко і К*" площею 20 га підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Слід зазначити, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Отже, зміна цільового призначення земельної ділянки з призначенням під індивідуальну житлову та громадську забудову унеможливлює ведення позивачами сільського господарства, що грубо порушує права та інтереси мешканців села, зокрема позивачів.

Разом з тим, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач порушив конституційні права та свободи позивачів та інших жителів села, гарантовані статтями 21, 45, 5, 53, Конституції України.

Посилання відповідача на те, що позивачі не позбавлені права на приватизацію земельних ділянок, які знаходяться в їх постійному користуванні не спростовують викладених вище висновків про порушення оскаржуваним рішенням охоронюваних законом прав та інтересів позивача.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняте обласною радою рішення, про зміну меж села не впливає на права та обов`язки землекористувачів земельних ділянок, за рахунок яких здійснено таку зміну меж села, та не позбавляє їх можливості реалізовувати в установленому законодавством порядку право на приватизацію земельних ділянок, за наявності відповідних правових підстав з огляду на наступне.

Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, крім іншого, про необхідність встановити обставини, які підтверджували або спростовували врахування інтересів позивачів під час вирішення питання зміни меж села Кароліно-Бугаз.

Судом першої інстанцій встановлено, що Кароліно- Бугазька сільська рада народних депутатів 01.08.1997 році прийняла рішення № 489 "Про затвердження Проекту планіровки і забудови села Кароліно-Бугаз Овідіопольського району", яким затвердила генеральний план розвитку та забудови села Кароліно-Бугаз Овідіопольського району Одеської області. Зазначений генеральний план серед іншого передбачав використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 286,70 га, в тому числі земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні позивачів, під індивідуальну житлову та громадську забудову.

За клопотанням Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області ТОВ "Вектор" розроблено проект землеустрою щодо зміни меж населеного пункту с. Кароліно-Бугаз Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

13 жовтня 2009 року Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області було прийнято рішення № 1786-V "Про погодження Проекту землеустрою щодо зміни меж села Кароліно-Бугаз Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області", яким зокрема, вказана сільська рада просила Овідіопольську районну державну адміністрацію і Овідіопольську районну раду погодити зазначений проект землеустрою щодо зміни меж села Кароліно-Бугаз.

Зазначений проект землеустрою був погоджений розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 16.10.2009 року № 1170 "Про погодження проекту землеустрою щодо зміни меж населеного пункту - села Кароліно-Бугаз Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області" та рішенням Овідіопольської районної ради від 29 жовтня 2009 року № 488-V "Про погодження проекту землеустрою щодо зміни меж села Кароліно-Бугаз Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області".

Після затвердження проекту землеустрою, щодо зміни меж села Кароліно-Бугаз сільською та районною радами, він був предметом державних експертиз, а саме, проект погоджений складеним спеціалістами Головного управління Держкомзему в Одеській області висновком державної експертизи землевпорядної документації від 17.02.2010 року №33, з урахуванням виправлених зауважень та пропозицій до землевпорядної документації, наведених у пункті 10 вказаного висновку, висновком Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області від 15.11.2009 року №12835/03-06-12, висновком управління архітектури та містобудування Одеської обласної державної адміністрації від 09.02.2010 року № 01-15-58-56, висновком відділу містобудування та архітектури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 05.11.2009 року № 190, висновком управління охорони об`єктів культурної спадщини від 21.10.2009 року № 01-17/8055.

Cудом першої інстанцій зазначено, що твердження позивачів про фальсифікацію проекту землеустрою та відповідних експертиз не підтверджується належними доказами у справі, оскільки відсутній вирок суду про притягнення винних у фальсифікації землевпорядної документації осіб до кримінальної відповідальності, що в силу положень статей 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства Україна стало б підтвердженням вказаних доводів.

Щодо посилань позивачів на надану ними до суду копію висновку державної експертизи землевпорядної документації від 17.02.2010 року № 33 із наявними у ній закресленнями, судом зазначено, що відповідно до оригінальних примірників проекту землеустрою, що були надані до суду представниками Одеської обласної ради та Кароліно-Бугазької сільської ради, в них не виявлено відповідних виправлень.

При ознайомленні із змістом наявних у вказаному документі висновків, судом першої інстанцій встановлено, що відповідне погодження проекту землеустрою містить зауваження та пропозиції з наданням можливості їх усунення, як умови погодження проекту. Виправлення виявлених недоліків в подальшому засвідчено відповідальним працівником ТОВ "Вектор", який виступав розробником проекту землеустрою, а також посадовою особою відділу Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області. Суд послався на те, що, чинним на час розроблення відповідного висновку експертизи законодавством не передбачалось особливого порядку узгодження питання повноти усунення виявлених під час такої експертизи зауважень землевпорядної документації, а відтак відсутні підстави для неврахування письмового підтвердження усунення наявних зауважень до проекту землеустрою, зробленого безпосередньо на висновку експертизи.

Під час розгляду справи позивачі наголошували на тому, що у розробленому проекті, щодо зміни меж населеного пункту с. Кароліно-Бугаз Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області не були усунуті зауваження державної експертизи землевпорядної документації, щодо відсутності обґрунтування включення до меж села земель сільськогосподарського призначення.

Спростовуючи зазначений довід позивачів, суд першої інстанцій зазначив, що дослідивши техніко-економічне обґрунтування розвитку населеного пункту - села Кароліно-Бугаз Овідіопольського району Одеської області, яке є складовою зазначеного проекту землеустрою, встановлено, що в ньому з метою усунення наведених у висновку державної експертизи зауважень, наведено пояснення перспектив використання земель населеного пункту.

Так, визначено, що проектом землеустрою, щодо зміни меж села Кароліно-Бугаз передбачена зміна меж села зі збільшенням загальної площі до 811,760 га, за рахунок земель Кароліно-Бугазької сільської ради. До меж села Кароліно-Бугаз включено земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 286,970га, з яких земельні ділянки загальною площею 72,541 га ріллі знаходяться у власності або постійному користуванні селянських (фермерських) господарств, відведення яких було здійснено у 1997-2004 роках. Включення цих земельних ділянок до меж населеного пункту пояснюється тим, що згідно з затвердженим у встановленому законом порядку проекту планіровки і забудови с. Кароліно-Бугаз 01.08.1997 року ці земельні ділянки вже передбачалося включити до меж населеного пункту.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що висновок про обґрунтування включення до меж села спірних земельних ділянок зроблено на підставі рішення № 489 від 01.08.1997 року Кароліно-Бугазької сільської ради народних депутатів "Про затвердження Проекту планіровки і забудови села Кароліно-Бугаз Овідіопольського району", яким затверджено генеральний план розвитку та забудови села Кароліно-Бугаз Овідіопольського району Одеської області.

Позивачі, як під час звернення до суду, так і в апеляційній скарзі звертали увагу суду також на безпідставне врахування Одеською обласною радою рішення Кароліно-Бугазької сільської ради від 01.08.1997 року № 489 "Про затвердження Проекту планіровки і забудови села Кароліно-Бугаз Овідіопольського району", оскільки рада спланувала використання земельних ділянок, що знаходились у користуванні позивачів, під індивідуальну житлову та громадську забудову, порушивши порядок врахування громадських і приватних інтересів при плануванні і забудові території.

Як вбачається з мотивувальної частини самого рішення, представлений проект планування і забудови села був ухвалений з урахуванням протестів і вимог окремих громадян, жителів села, членів садівничих товариств та Кароліно-Бугазької школи інтернату про недопустимість включення до території курорту Кароліно-Бугаз-Дальник, що проектується, земель, зокрема, частково села Кароліна Бугаз,школи-інтернату, садівничого кооперативу «Дружба». Однак позивачі зауважують, що обговорення інтересів інших осіб ( у тому числі позивачів) не відбувалося, їх ніхто не інформував про представлений проект та не пропонував надати свої зауваження.

Статтею 9 Закону України від 20.04.2000 року № 1699-III "Про планування і забудову територій", в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного по справі рішення обласної ради, передбачено, що після прийняття відповідними радами рішень про розроблення схем планування територій спеціально уповноважений орган з питань містобудування та архітектури Автономної Республіки Крим, обласні, районні державні адміністрації відповідно до своїх повноважень протягом двох місяців: оприлюднюють через засоби масової інформації відомості про початок робіт, пов`язаних з розробленням схем планування територій на регіональному рівні, визначають форму, місце, строк внесення сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, а також фізичними та юридичними особами пропозицій (зауважень) до технічних завдань цих схем; визначають технічні завдання на розроблення схем планування територій на регіональному рівні; організують розроблення схем планування територій на регіональному рівні.

Спеціально уповноважений орган з питань містобудування та архітектури Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації відповідно до своїх повноважень протягом двох тижнів після завершення робіт, пов`язаних з розробленням схем планування територій на регіональному рівні: повідомляють через засоби масової інформації про місце та строки розгляду схем планування територій, а також про форми подання пропозицій і порядок їх урахування; подають спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань містобудування та архітектури схеми

планування територій Автономної Республіки Крим, областей для проведення експертизи та надання висновку щодо їх затвердження. Районні державні адміністрації після завершення робіт подають на розгляд Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій схеми планування територій районів для

проведення експертизи та підготовки висновку щодо їх затвердження. Схеми планування територій на регіональному рівні затверджуються відповідними радами. Схеми планування територій на регіональному рівні кількох адміністративно-територіальних одиниць затверджуються спільним рішенням відповідних рад. Рішення про затвердження схеми планування територій на регіональному рівні оприлюднюється через засоби масової інформації.

Порушення встановленого цим Законом порядку розроблення схем планування територій на регіональному рівні може бути підставою для оскарження до суду рішень відповідних рад про їх затвердження.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_6 на праві постійного користування землею, відповідно до державного акту, надано у постійне користування земельної ділянки площею 4,00 га на території Кароліно-Бугазької сільської Ради народних депутатів для ведення селянського (фермерського) - 10.04.1996 року, а 07.05.1998 року згідно державного акту на право постійного користування землею виданого громадянину ОСОБА_2 наданно у постійне користування земельну ділянку площею 12,00 га на території Кароліно-Бугазької сільської Ради народних депутатів для ведення селянського (фермерського) господарств.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що відповідно до Генерального плану розвитку та забудови села Кароліно-Бугаз Овідіопольського району Одеської області, проект якого було розроблено у 1996 року та затверджено рішенням 21 сесії 12 скликання Кароліно-Бугазської ради Овідіопольського району Одеської області від 01 серпня 1997 року за № 489, оскільки земельні ділянки позивачам були надіні у користування ОСОБА_6 згідно рішення Кароліно-Бугазької сільської ради від 23.03.1993 року під фермерське господарство (т.2 а.с.39), а згідно рішення Кароліно-Бугазької сільської Ради народних депутатів для ведення селянського (фермерського) від 10.10.1995 року ОСОБА_2 виділено з земель запаса 30 га землі для створення фермерського господарства.

Стаття 30-2 Закону України від 20.04.2000 року № 1699-III "Про планування і забудову територій" встановлює предмет громадського обговорення та серед іншого, передбачає обговорення розроблених та погоджених в установленому законодавством порядку проектів місцевих правил забудови та проектів містобудівної документації, які пройшли в установленому законодавством порядку державну експертизу, а саме: схем планування територій адміністративно-територіальних одиниць, їх окремих частин та іншого.

У разі потреби ( ст. 30-6 Закону № 1699-111) за результатами громадського обговорення вносяться необхідні зміни до документації та проводиться її повторна державна експертиза, витрати за яку оплачуються замовником, а Верховна Рада Автономної Республіки Крим або відповідний орган місцевого самоврядування приймає відповідне рішення щодо затвердження містобудівної документації.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" в редакції, яка діяла на момент прийняття спірного рішення, при здійсненні містобудівної діяльності повинно бути забезпечено урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій, урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що позивачі стали користувачами спірних земельних ділянок ще до затвердження Генерального плану розвитку та забудови села Кароліно-Бугаз, а тому приймаючи рішення про зміну меж села Короліно-Бугаз Одеська обласна рада, в порушення норм законодавства про планування та забудову територій, спланувала використання земельних ділянок, що знаходились у користуванні позивачів, під індивідуальну житлову та громадську забудову, порушивши порядок врахування громадських і приватних інтересів при плануванні і забудові території.

Доводи відповідача, що оскаржуване рішення, про зміну меж села Кароліно-Бугаз не підлягало громадському обговоренню, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки виходячи зі змісту ст. 1 Закону України від 20.04.2000 року № 1699-III "Про планування і забудову територій", в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного по справі рішення обласної ради, містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюються планування, забудова та інше використання територій, з урахуванням яких визначається цільове призначення земель; термін схема планування території вживається в такому значенні: містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення планування, забудови та іншого використання відповідних територій адміністративно-територіальних одиниць, їх окремих частин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачами в порушення ст. 30-2 Закону України від 20.04.2000 року № 1699-III «Про планування і забудову територій» не було обговорено інтересів інших осіб, у тому числі позивачів, щодо розроблених проектів містобудівної документації, зокрема схем планування територій адміністративно-територіальних одиниць, їх окремих частин та іншого.

Колегія суддів наголошує, що у відповідності до ст. 30-6 Закону № 1699-111 за результатами громадського обговорення можуть бути внесені необхідні зміни до документації та проводиться її повторна державна експертиза.

Відповідачами доказів того, що обговорення інтересів інших осіб, у тому числі позивачів, відбувалося в строки та у порядок передбачений законом не надано. Зокрема, до суду не надано протоколу громадських слухань, щодо обговорення та врахування громадських інтересів при плануванні території при прийнятті оспорюваного рішення відповідача.

Згідно положень частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В Рішенні від 20.11.2011 року у справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (п. 70).

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок, щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Європейський суд з прав людини зауважує, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (cf."Дюлоранс проти Франції", п.34553/97, п.33, від 21.03.2000р.; "Донадзе проти Грузії", n 74644/01, пп.32 et 35, від 07.03.2006р.), а у п.23 та п.25 Рішення "Проніна проти України" від 18.07.2006р. вказав, що суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень за аргументами, які сторона може представити в суд, та проаналізувати позов з точки зору цих аргументів.

Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим

Матеріалами справи встановлено, що оскаржуване рішення відповідача, в частині що стосується позивачів, зазначеним вимогам не відповідає.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що оскаржуване рішення Одеської обласної ради № 1190-V від 10.09.2010 року "Про зміну меж села Кароліно-Бугаз Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області" в частині включення в межі села Кароліно-Бугаз земельних ділянок СФГ "Майданюк і К *" площею 4 га, СФГ "Ткаченко і К*" площею 12 га. не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності, розсудливості, порушує принцип рівності перед законом та породжує факти дискримінації жителів як територіальної громади села загалом так і позивачів зокрема, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до проекту землеустрою щодо зміни меж населеного пункту с. Кароліно - Бугаз - Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області до меж с. Кароліно - Бугаз включено лише земельну ділянку площею 4,00 га СФГ Майданюк і К та 12,00 га СФГ Ткаченко і К, тоді як позивачі у своїх позовних вимогах просять винести за межі села земельні ділянки СФГ Майданюк і К* площею 16,00 га, СФГ Ткаченко і К* площею 20,00 га. Беручи до уваги дані наданого до суду викопіювання з проекту установлення меж с. Кароліно -Бугаз Кароліно- Бугазької сільської Ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області, розробленого інститутом землеустрою у 1992 році, суд встановив, що земельні ділянки СФГ Майданюк і К, площею 12,00 га, та СФГ Ткаченко і К, площею 8,00 га, не включались оскаржуваним рішенням до меж населеного пункту, а віднесені до його території до прийняття цього рішення, таким чином задоволенню підлягають вимоги позивачів, щодо визнання недійсним рішення Одеської обласної ради № 1190-V д 10.09.2010 року "Про зміну меж села Кароліно - Бугаз Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області" шляхом винесення за межі села Кароліно - Бугаз земельних ділянок СФГ "Майданюк і К *" площею 4 га, СФГ "Ткаченко і К *" площею 12 га.

Що стосується позовних вимог, щодо зобов`язання Одеської обласної ради внести зміни до рішення № 1190-V д 10.09.2010 року "Про зміну меж села Кароліно - Бугаз Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області" шляхом винесення за межі села Кароліно - Бугаз земельних ділянок СФГ "Майданюк і К *" площею 16 га, СФГ "Ткаченко і К *" площею 20 га., колегія суддів погоджується в цій частині з висновком суду першої інстанції, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки такі рішення мають прийматись на підставі відповідних проектів землеустрою, тоді як відповідно до ч. 2 ст. 186 Земельного кодексу України та ст. 31 Закону України "Про землеустрій" зміни до землевпорядних проектів та інших матеріалів з питань землеустрою вносяться за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, які затвердили ці проекти.

Також, відповідно до положень ст. 8 Земельного кодексу України у чинній на сьогоднішній день редакції обласні ради не наділені повноваженнями, щодо зміни меж сіл, які входять до складу відповідного району, у той час як такі повноваження з урахуванням змін до вказаного Кодексу віднесені до компетенції районних рад (ст. 10 Земельного кодексу України). Зазначене виключає правомочність Одеської обласної ради приймати будь-які рішення, які зумовлюють зміну меж с. Кароліно - Бугаз, яке входить до складу Овідіопольського району Одеської області.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні постанови припустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року - скасувати в частині відмови у визнанні протиправним та скасуватня рішення Одеської обласної ради № 1190-V від 10.09.2010 року "Про зміну меж села Кароліно-Бугаз Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області" в частині включення в межі села Кароліно-Бугаз земельних ділянок СФГ "Майданюк і К *" площею 4 га, СФГ "Ткаченко і К *" площею 12 га.

Ухвалити у цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської обласної ради № 1190-V від 10.09.2010 року "Про зміну меж села Кароліно-Бугаз Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області" в частині включення в межі села Кароліно-Бугаз земельних ділянок СФГ "Майданюк і К *" площею 4 га, СФГ "Ткаченко і К *" площею 12 га.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року - залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: К.В. Кравченко