У х в а л а

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України

у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 червня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Вироком Устинівського районного суду Кіровоградської області від 3 липня 2006 року

          ОСОБА_1,

          ІНФОРМАЦІЯ_1,

  уродженця с. Озерці Володимирецького району Рівненської області, жителя с. Садки Устинівського району Кіровоградської області,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладені обов'язки  повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 900 грн. та матеріальної- 224 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 вересня  2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 16 квітня 2005 року близько 15 години, перебуваючи на межі земельних ділянок, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у с. Садки Устинівського району Кіровоградської області, на ґрунті особистих неприязних стосунків, що виникли під час сварки з ОСОБА_3, умисно наніс останньому удар площиною металевого полотна лопати по тулубу та руками потягнув за вуха, завдавши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я. 

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу закрити. Вказує на те, що судовий розгляд справи проведено неповно, однобічно, необ'єктивно і висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи; вирок ґрунтується на показаннях потерпілого, його сім'ї та суперечливого висновку комісійної судово-медичної експертизи, оскільки  виявлені у потерпілого переломи ребер не могли бути спричинені його діями. Також не погоджується з рішенням суду щодо розміру задоволеного цивільного позову на відшкодування  потерпілому матеріальної й моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора Салєнка І.В., який просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, за обставин, викладених у вироку, ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів, і є правильним.

Зокрема, обґрунтовуючи свій висновок щодо винуватості ОСОБА_1, суд у вироку послався на показання потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, дані, що містяться у протоколах очних ставок, відтворення обстановки та обставин події.

Як убачається із висновків судово-медичної та комісійної судово-медичної експертиз, які підтвердив у судовому засіданні експерт ОСОБА_10, у потерпілого були виявлені тілесні ушкодження у виді саден в ділянці правої та лівої вушної раковини, перелом 8, 9 ребер зліва, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень та могли утворитися 16.04.2005 року. По справі не встановлено підстав ставити під сумнів ці висновки.

Цими доказами спростовано твердження касаційної скарги засудженого про те, що він не міг завдати потерпілому тілесного ушкодження у вигляді переломів ребер. 

Колегія суддів вважає, що рішення щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину є  належно мотивованим.

Цивільний позов вирішено відповідно до вимог цивільного та  кримінально-процесуального законодавства. 

  Як видно із матеріалів справи, такі ж, як і в касаційній скарзі, твердження засуджений висловлював у своїй апеляції. Апеляційним судом  при перевірці даної кримінальної справи в апеляційному порядку прийнято правильне рішення. Свої висновки, з якими погоджується колегія суддів, із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив.

 Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, колегія суддів не знаходить і підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1 відмовити.

Судді:

Міщенко С.М.                     Кліменко М.Р.                           Глос Л.Ф.