Справа № 2-а-637/2010р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2010 року.
Харцизький міський суд Донецької області в складі:
головуючого судді - Щебуняєвої Л.Л.,
при секретарі - Должиковій Я.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харцизьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”, -
ВСТАНОВИВ:
27 січня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”.
Позов мотивує тим, що він народився 2 травня 1943 року та віднесений до категорії дітей війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право отримувати доплату до пенсії щомісячно в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком. Не зважаючи на вищевикладені вимоги діючого законодавства відповідач в 2009 році здійснював виплату доплати до пенсії в меншому розмірі.
Не ставлячи питання про стягнення судових витрат, просить, визнавши бездіяльність неправомірною, зобов'язати УПФУ в м. Харцизьку зробити нарахування до пенсії йому, як "дитині війни", за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням фактично здійснених виплат.
Також позивач просить поновити йому строк звернення до суду з даним позовом, тому що він його пропустив з поважних причин, оскільки про порушення своїх прав він дізнався з ЗМІ в січні 2010 року, є людиною похилого віку, часто хворіє.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, за станом здоров'я, просить розглянути його позовні вимоги у його відсутність, повністю їх підтримує.
Представник відповідача - УПФУ в м. Харцизьку в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність та заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України в м.Харцизьку, в який вказав, що заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік » у вказану статтю були внесені зміни. Не зважаючи на прийняття Конституційним Судом України рішень від 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року, відповідно до яких відповідні положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" були визнані неконституційними, дія старої редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», автоматично не відновилась. Стара редакція закону може поширювати свою дію на відповідні правовідносини тільки за спеціальною вказівкою нового нормативно-правового акту. Однак, ні рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено відновлення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, що діяла до 1 січня 2008 року.
Крім того, зазначає, що відповідно до вказаного Закону підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і державні видатки не можуть використовуватися з іншою метою, ніж за їх цільовим призначенням. При цьому, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009р.» не передбачені видатки на виплату в 2009р. підвищення до пенсії дітям війни. Тому, з метою врегулювання спірної ситуації, в 2009р. позивачу виплачувалась підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до постанови КМУ №530 від 28.05.2008р. "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", в твердій грошовій сумі 49,80 грн. щомісячно. Вважає, що виплата позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в 2009 році здійснювалось відповідно до вимог діючого законодавства, у зв’язку з чим вважає позовні вимоги незаконними, просить суд відмовити у задоволенні позову.
Суд, вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача ОСОБА_1 та представника відповідача - Управління пенсійного фонду України в м.Харцизьку.
Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадинами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
З матеріалів справи вбачається, що позивач народився 2 травня 1943 року, має правовий статус "дитина війни", що підтверджується довідкою (а.с.4,5) та знаходиться на обліку в УПФУ в м. Харцизьку Донецької області та отримує пенсію за віком.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( у редакції від 18 листопада 2004 року, чинній у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Вказана редакція Закону була чинна у 2009 році, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 , положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким було зупинено дію ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були визнані неконституційними, а відповідно до ст..152 ч 2 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Ніяких змін до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» після прийняття вищезазначеного рішення Конституційного Суду України внесено не було.
В зв’язку з цим, в 2009 році УПФУ в місті Харцизьку повинно було нараховувати та виплачувати позивачу пенсію з надбавкою 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст..28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV. Згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 р. № 835 ( з відповідними змінами) прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає : з 01 січня 2009 року – 498 грн., з 1 листопада -573 грн.
Таким чином, в 2009 році позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст..6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 1240,20 грн., з розрахунку (498 грн. х 10 міс.х30% - 49,80 грн.х 10 міс) + (573 грн.х2 міс х 30% - 49,80 грн.х2 міс). Така надбавка в 2009 році позивачу нараховувалась, однак виплачувалася не в повному обсязі, що підтверджується довідкою УПФУ в місті Харцизьку (а.с.6).
Суд не приймає до уваги доводи відповідача відносно того ,що статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань , передбачених за відповідними бюджетними програмами, оскільки названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, так як розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат , з огляду на те ,що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету на виплату допомоги , відповідно до вимог статті 3 Конституції України , за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, головним обов’язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Таким чином, постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав та свобод людини і громадянина в України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України, іншими Законами України, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань.
Виходячи з принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України, принципу пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, у зв'язку з чим Закони України мають вищу юридичну силу, суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню саме ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діє після прийняття рішень Конституційного Суду України, у урахуванням вимог ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначає мінімальну пенсію за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, а не вищевказана постанова КМУ, на підставі якої позивачу і здійснювалась виплата підвищення до пенсії як дитині війни.
На підставі викладеного суд вважає необхідним визнати неправомірною бездіяльність відповідача, яка виразилася в ненарахуванні та невиплаті позивачу в період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату вищевказаного підвищення за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням вже фактично отриманих сум, задовольнивши позовні вимоги в цій частині повністю.
Згідно статті 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Стаття 100 ч.1 КАС України передбачає, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Судом встановлено, що позивач дізнався про порушення своїх прав в січні 2010 року зі ЗМІ та мотивує, що причиною пропущення строку є необізнаність у правових питаннях в зв'язку з рівнем освіти, віком, станом здоров'я.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод особі, права та інтереси якої порушені, гарантується право на судовий захист. Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, але їх застосування повинно зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Воловік проти України" від 6 грудня 2007 року).
Статтею 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, який включає отримання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування та мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. В ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що саме пенсія або виплати, які здійснюються за вибором громадянина замість пенсії-щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Обов'язки щодо призначення, перерахунку та виплати пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" є основною функцією органів Пенсійного фонду України, тому, зважаючи на наявність прямої норми в Конституції України, яка гарантує здійснення державними органами належних за законами України виплат сум пенсії з урахуванням встановленого підвищення дітям війни, та за приписами ст.8 Конституції України та вимог ч.3 ст.99 КАС України, при розгляді справ за Законом України "Про соціальний захист дітей війни" пропущений річний строк для звернення до суду не є підставою для відмови у позові та при наявності заяви сторони відновлюється судом.
В зв'язку вищевикладеним та враховуючи вік, стан здоров'я та рівень освіти позивача, суд вважає можливим визнати причини пропущення строку звернення до суду поважними та задовольнити вимоги позивача щодо поновлення строку звернення до суду.
Оскільки позивачем не заявлено вимогу про повернення йому здійснених судових витрат, суд при задоволенні вимог позивача відповідно до ст. 94 КАС України вважає можливим не присуджувати здійснені ним судові витрати з Державного бюджету.
Керуючись ст.3,8,19,22,152 Конституції України , Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", ст. ст. 2, 7, 17, 23, 70, 71, 94, 99, 159 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни” - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області по не нарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війні, за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично здійснених виплат.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивні частина 15 лютого 2010 року.
Повний текст постанови складений 17 лютого 2010 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Харцизький міський суд Донецької області.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а особою, яка брала участь у справі і була відсутня при оголошенні постанови - в той же строк з дня отримання нею копію постанови.
Суддя: