ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2006 р. | № 4/1125 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П – головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу сільськогосподарського виробничо-переробного кооперативу “Новинка”, с. Мохначка Попільнянського району Житомирської області (далі –СВПК “Новинка”) в особі арбітражного керуючого Крутоус Оксани Володимирівни, м. Житомир
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10.01.2006
зі справи № 4/1125
за позовом СВПК “Новинка”
до відкритого акціонерного товариства “Корнинський цукровий завод”, смт Корнин Попільнянського району Житомирської області (далі –ВАТ “Корнинський цукровий завод”)
про стягнення 55 567, 72 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача – Крутоус О.В., Костюкевич О.В.,
відповідача – не з’яв.
За результатами розгляду касаційних скарг Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов подано про стягнення суми 55 567, 72 грн. згідно з договором купівлі-продажу цукросировини та продуктів її переробки у 2002 році, в тому числі : 44 007, 07 грн. основного боргу, 2 640, 42 грн. - 3 проценти річних, 8 920, 23 грн. “інфляційних нарахувань”.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 15.09.2005 (суддя Лозинська І.В.) позов задоволено частково; з ВАТ “Корнинський цукровий завод” стягнуто на користь СВПК “Новинка”: 42 389, 10 грн. боргу; 2 543, 35 грн. –3 проценти річних; 8 592, 27 грн. “інфляційних нарахувань”; 535, 25 грн. витрат зі сплати державного мита; 113, 66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2 500 грн. витрат на оплату послуг адвоката. У прийнятті відповідного рішення господарський суд виходив з обґрунтованості позовних вимог у зазначених сумах.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 10.01.2006 (колегія суддів у складі: Пасічник С.С. –головуючий, судді Гулова А.Г. і Щепанська Г.А.) апеляційну скаргу ВАТ “Корнинський цукровий завод” задоволено частково; рішення місцевого господарського суду з даної справи скасовано в частині стягнення річних та “інфляційних нарахувань”; у цій частині прийнято нове рішення про відмову в позові; резолютивну частину рішення місцевого господарського суду викладено в редакції, згідно з якою: позов задоволено частково; з ВАТ “Корнинський цукровий завод” стягнуто на користь СВПК “Новинка” 42 389, 10 грн. основного боргу, 423, 89 грн. витрат зі сплати державного мита, 90, 01 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 907, 09 грн. витрат на оплату послуг адвоката; у решті позову відмовлено. У прийнятті зазначеної постанови суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з необґрунтованості стягнення з відповідача 3 процентів річних та “інфляційних нарахувань”, оскільки “виконання зобов’язання передбачалось у натуральному виразі”.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України СВПК “Новинка” просить оскаржувану постанову Житомирського апеляційного господарського суду з даної справи скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням апеляційною інстанцією норм матеріального права, в тому числі статей 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), а також помилковим встановленням ним певних обставин справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень, прийнятих по суті даної справи, та передачі останньої на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- у квітні 2002 року СВПК “Новинка” і ВАТ “Корнинський цукровий завод” було укладено договір купівлі-продажу цукросировини та продуктів її переробки в 2002 році (далі – Договір);
- на виконання умов Договору СВПК “Новинка” поставило ВАТ “Корнинський цукровий завод” цукровий буряк у кількості 330, 086 т при цукристості 13, 7% на суму 44 007, 07 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, довідками про прийнятий цукровий буряк, актом звірки взаєморозрахунків від 01.12.2004;
- СВПК “Новинка” суду надано “розшифровку за здану цукросировину по СВПК “Новинка”, згідно з якою борг ВАТ “Корнинський цукровий завод” перед названим кооперативом становить 18 382, 15 кг (а. с. 82);
- за пунктом 2.2 Договору встановлено строк виконання зобов’язання –до 01.05.2003;
- за станом на 15.09.2005 у матеріалах справи відсутні фактичні дані щодо проведення розрахунків ВАТ “Корнинський цукровий завод” з СВПК “Новинка”;
- внаслідок неналежного виконання ВАТ “Корнинський цукровий завод” своїх договірних зобов’язань у нього утворилася заборгованість перед СВПК “Новинка” в сумі 44 007, 07 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01.12.2004 (а. с. 13);
- СВПК “Новинка” нараховано 2 640, 42 грн. –3 проценти річних та 8 920, 23 грн. “інфляційних нарахувань”;
- за доводами ВАТ “Корнинський цукровий завод”, відповідно до умов Договору розрахунки з СВПК “Новинка” проводяться шляхом відпуску цукру, тобто грошових зобов’язань між сторонами не виникало;
- ВАТ “Корнинський цукровий завод” суду надано “розшифровку за здану цукросировину по СВПК “Новинка”, згідно з якою борг названого заводу перед СВПК “Новинка” складає 17 885, 70 кг (а. с. 83);
- у засіданні суду сторони дійшли згоди щодо зазначеної кількості цукру, але повідомили, що СВПК “Новинка” втратив інтерес у поверненні ВАТ “Корнинський цукровий завод” боргу названому кооперативові в натурі, тобто цукром;
- з Договору вбачається порядок взаєморозрахунків сторін, а саме:
СВПК “Новинка” передає ВАТ “Корнинський цукровий завод” 37% зданої сировини у заліковій вазі в рахунок оплати за переробку;
вартість насіння цукрових буряків, пального, інших послуг, виданих ВАТ “Корнинський цукровий завод” як товарний кредит СВПК “Новинка”, зараховується у розрахунки за цукросировину за ціною цукру не нижче 2, 37 грн. за 1 кг;
при дії грошової схеми розрахунків сторони керуються постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2001 № 201;
- з урахуванням наведеного позовні вимоги в частині основного боргу є обґрунтованими в сумі 42 389, 10 грн., щодо 3 процентів річних - в сумі 2 543, 35 грн., щодо “інфляційних нарахувань” –в сумі 8 592, 27 грн.;
- в обґрунтування вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката СВПК “Новинка” подано суду договір про надання відповідних послуг від 01.03.2005 та калькуляцію вартості робіт (а. с. 17, 76).
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:
- пунктом 2.2 Договору передбачено, що строк його дії –до 01.05.2003 з наступною пролонгацією за погодженням сторін; дію Договору пролонговано не було;
- згідно з пунктом 3.1 Договору СВПК “Новинка” зобов’язався посіяти 30 га, виробити та продати ВАТ “Корнинський цукровий завод” 600 т цукрових буряків, що відповідають вимогам чинного стандарту 17 421-82, а названий завод –переробити всю кількість доставленої сировини і забезпечити виробництво цукру, меляси і жому, виходячи з фактичної цукристості коренів та з урахуванням втрат при прийманні, зберіганні і переробці (пункт 4.5 Договору);
- за пунктом 3.3 Договору у ВАТ “Корнинський цукровий завод” цукрові буряки враховуються за базисною цукристістю 16%;
- пунктом 5.1 Договору визначено, що СВПК “Новинка” передає ВАТ “Корнинський цукровий завод” 37% зданої сировини у заліковій вазі в рахунок оплати за переробку;
- згідно з пунктом 5.8 Договору цукор, який відпускається СВПК “Новинка”, повинен відповідати за якістю та іншими вимогами чинним держстандартам і нормативним документам;
- у Договорі не узгоджено порядок і строки передачі та отримання цукру; сторонами не надано фактичних даних на підтвердження того, що СВПК “Новинка” зверталося до ВАТ “Корнинський цукровий завод” з приводу відпуску цукру або того, що названий завод звертався до СВПК “Новинка” з пропозиціями стосовно отримання цукру;
- постановою господарського суду Житомирської області від 23.07.2003 зі справи № 1/107 “Б” СВПК “Новинка” визнано банкрутом та призначено арбітражного керуючого –ліквідатора (а. с. 14-16);
- претензія СВПК “Новинка” від 01.03.2005 № 1/107 “б” з вимогою щодо проведення розрахунків ВАТ “Корнинський цукровий завод” залишена без задоволення;
- суд першої інстанції правильно визначив обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості 42 389, 10 грн. виходячи з ціни цукру 2 370 грн. за 1 тонну, яка склалася на внутрішньому ринку з 01.09.2001 згідно із зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, можливість застосування якої сторони передбачили в пункті 5.9 Договору;
- посилання ВАТ “Корнинський цукровий завод” на неврахування судом вартості переданих цим заводом СВПК “Новинка” товарно-матеріальних цінностей у рахунок розрахунків не взято судом до уваги з огляду на таке:
пунктом 4.1 Договору передбачено, що ВАТ “Корнинський цукровий завод” забезпечує СВПК “Новинка” кондиційними посівними матеріалами, мінеральними добривами, засобами захисту рослин та паливно-мастильними матеріалами, однак лише на замовлення СВПК “Новинка” й за окремою угодою шляхом продажу, авансування або укладення спотових і форвардних контрактів;
- за пунктом 5.2 Договору вартість насіння цукрових буряків, пального, інших послуг, виданих названому кооперативові як товарний кредит, зараховується у розрахунки сторін, однак ВАТ “Корнинський цукровий завод” не подано суду фактичних даних на підтвердження передачі ним СВПК “Новинка” товарно-матеріальних цінностей відповідно до Договору із зарахуванням їх вартості у розрахунки за Договором.
Відповідно до пунктів 1 і 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України:
- цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004;
- ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності;
- щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
У даному разі відносини сторін у справі виникли до набрання чинності ЦК України і продовжують існувати після набрання ним чинності, а тому до цих відносин застосовуються положення названого Кодексу.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З установлених попередніми судовими інстанціями обставин справи не вбачається, що Договір визначав сплату будь-якою з його сторін іншій стороні певної грошової суми. Отже, Договір невірно визначений названими судовими інстанціями саме як договір купівлі-продажу.
З’ясований господарськими судами зміст пункту 5.9 Договору, згідно з яким при дії грошової схеми розрахунків сторони керуються постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2001 № 201, не свідчить про те, що Договір укладено про купівлю-продаж майна (товару), з огляду на таке.
По-перше, із згаданих у судових рішеннях з даної справи положень Договору не вбачається, коли саме (за наявності яких умов) у відносинах сторін “діють грошові схеми розрахунків”.
По-друге, зазначена постанова Кабінету Міністрів України, що мала назву “Деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру з буряків урожаю 2001 року” (в подальшому визнана такою, що втратила чинність, згідно з постановою Кабінету Міністрів від 25.12.2002 № 1977, яку, в свою чергу, визнано такою, що втратила чинність, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.20.2004 № 117), не визначала (так само як і інші згадані тут постанови Кабінету Міністрів України) якогось порядку розрахунку (“схеми розрахунків”) за цукор, а встановлювала, зокрема, мінімальну ціну на цукрові буряки, які поставлятимуться починаючи з 01.09.2001 для виробництва цукру в межах квот його поставки на внутрішній ринок і за міжнародними договорами, та мінімальну ціну на цукор квоти його поставки на внутрішній ринок починаючи із зазначеної дати. Водночас господарськими судами у розгляді справи не встановлено, чи відносився цукор у кількості 17 885, 70 кг (який, на думку суду апеляційної інстанції, “належить СВПК “Новинка” після переробки буряків”) до квот поставки цукру на внутрішній ринок у розумінні згаданих постанов Кабінету Міністрів України й Закону України “Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру” (на виконання якого їх прийнято), і отже, чи можливе застосування приписів відповідних постанов, у тому числі визначених ними цін, до відносин сторін зі справи.
Таким чином, судовими інстанціями не з’ясовано належним чином наявність або відсутність умов, за яких у ВАТ “Корнинський цукровий завод” виникав би обов’язок здійснити відшкодування вартості цукру в грошовій формі та за ціною саме 2 370 грн. за 1 тонну.
Відтак у розгляді даної справи попередні судові інстанції неповно з’ясували обставини, що входять до предмету доказування в справі, порушивши у зв’язку з цим вимоги норм процесуального права, а саме частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати всі обставини справи, зазначені в цій постанові, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов’язки сторін і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 1117 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу сільськогосподарського виробничо-переробного кооперативу “Новинка” в особі арбітражного керуючого Крутоус Оксани Володимирівни задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Житомирської області від 15.09.2005 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10.01.2006 зі справи № 4/1125 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов