ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 червня 2019 року

справа №0940/1407/18

адміністративне провадження №К/9901/9844/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року у складі судді Главача І.А.

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2019 року у складі суддів Шинкар Т.І., Пліша М.А., Глушка І.В.

у справі № 0940/1407/18

за позовом Приватного фермерського господарства «Геліос»

до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

7 серпня 2018 року Приватне фермерське господарство «Геліос» (далі - позивач у справі) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту, з підстав протиправності їх прийняття.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002271401 від 12 квітня 2018 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0006802200 від 20 липня 2018 року в частині визначення грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1 376 070,00 грн.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач у спірний період не здійснював переробку цукрових буряків (виробництво цукру), а передавав їх ТОВ «Радехівський цукор» для переробки на давальницьких умовах. Суд першої інстанції врахував, що для реалізації суб`єктом спецрежиму - сільськогосподарським товаровиробником готової продукції, як похідної від обробки/переробки сільськогосподарської сировини суб`єкта спецрежиму, законодавством не передбачено будь-яких особливих умов щодо внесення до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість як суб`єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість такого виду діяльності за кодом КВЕД як виробництво цукру (10.81), оскільки такий суб`єкт спец режиму-сільськогосподарський товаровиробник не є переробником/обробником сировини та не отримує винагороди за переробку/обробку такої сировини. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач мав право відобразити суму сплаченого (нарахованого) податкового кредиту у зв`язку виготовлення/придбанням товарів/послуг, основних фондів, у складі податкового кредиту за відвідним видом операцій (зернових і технічних культур). Також суд першої інстанції вказав, що вартість безкоштовного харчування позивачем своїх працівників на умовах «шведського столу» включається до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об`єктом оподаткування та пов`язані з отриманням доходів позивача, тому дані товари є такими, що призначаються для використання в господарській діяльності, і нарахування податкових зобов`язань за правилами, встановленими пунктом 185.1 статті 185, пунктом 188.1 статті 188, пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, не здійснюється. Водночас, суд першої інстанції з огляду на балансову вартість автомобіля Volkswagen passat 2011 року випуску станом на початок 2015 року та ціну продажу такого дійшов висновку, що Товариством відповідно занижено базу оподаткування в сумі 72 735,39 грн і відповідно податок на додану вартість в сумі 14 547,08 грн.

У квітні 2019 року податковим органом подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

У відзиві на касаційну скаргу позивач наводить доводи аналогічні викладеним в позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивач діє на підставі Статуту, зареєстрований як юридична особа 12 квітня 2006 року Городенківською РДА Івано-Франківської області, серед видів діяльності за КВЕД: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.30 Змішане сільське господарство.

Відповідно до Свідоцтва №200099132 позивач зареєстрований як суб`єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

На підставі наказу від 9 лютого 2018 року №223 та направлень від 16 лютого 2018 року № 247, № 248, № 249 податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт №211/09-19-14-01/34161089 від 21 березня 2018 року (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в результаті чого: занижено суму податку на додану вартість всього в сумі 2 160 335 грн, в тому числі за рахунок заниження за січень 2015 року в сумі 683 грн, за березень 2015 року в сумі 15 926 грн, за квітень 2015 року в сумі 1 656 грн, за травень 2015 року в сумі 1 320 грн, за червень 2015 року в сумі 1573 грн, за липень 2015 року в сумі 2439 грн, за серпень 2015 року в сумі 1 551 грн, за вересень 2015 року в сумі 2 049 грн, за жовтень 2015 року в сумі 2 204 грн, за листопад 2015 року в сумі 2 183 грн, за грудень 2015 року в сумі 7 391 грн, за січень 2016 року в сумі 2 986 грн, за лютий 2016 року в сумі 1 367 грн, за березень 2016 року в сумі 1 739 грн, за квітень 2016 року в сумі 2 789 грн, за травень 2016 року в сумі 1 465 грн, за червень 2016 року в сумі 3 052 грн, за липень 2016 року в сумі 1 998 грн, за серпень 2016 року в сумі 905 грн, за вересень 2016 року в сумі 1 623 грн, за жовтень 2016 року в сумі 1 737 грн, за листопад 2016 року в сумі 2 134 грн, за грудень 2017 року в сумі 2 178 931 грн. та завищення за грудень 2016 в сумі 79 366 грн; та завищено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2017 року у сумі 705 105 грн;

- пункту 209.2, підпункту «а» підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 розділу V Податкового кодексу України та пункту 23 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість по операціях з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими та технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) всього на суму 625 788 грн, в тому числі за лютий 2016 року в сумі 480 950 грн, за грудень 2016 року в сумі 144 838 грн;

- пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995, а саме - встановлено не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 313000 грн та не видача розрахункових документів встановленої форми.

28 березня 2018 року позивач подав заперечення на акт перевірки від №211/09-19-14-01/34161089 від 21 березня 2018 року, просив переглянути результати перевірки.

6 квітня 2018 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області надало відповідь на заперечення, згідно з якою висновки викладені в акті перевірки є законними, зробленими без порушень вимог чинного законодавства.

На підставі акта перевірки №211/09-19-14-01/34161089 від 21 березня 2018 року та з урахуванням результатів розгляду заперечень позивача Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області 12 квітня 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0002261401, яким збільшену суму податку на додану вартість на суму 3 345 197 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 2 785 440 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 559 757 грн;

- № 0002271401, яким зменшено розмір від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 705 105 грн за грудень 2017 року;

- №0002291401 на суму 1,00 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач подав в Державну фіскальну службу України скаргу на податкові повідомлення-рішення №0002261401 та №0002271401 від 12 квітня 2018 року, за результатами розгляду якої 20 червня 2018 року Державна фіскальна служба України прийняла рішення № 21077/6/99-99-11-01-01-25, яким скаргу задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002261401 від 12 квітня 2018 року та № 0002271401 від 12 квітня 2018 року в частині встановлених порушень по взаємовідносинах з ТОВ «Укрдезімпорт», ТОВ «Солд-Прайс», ТОВ «Сенсіс ЛТД», ТОВ «Охоронна компанія «Міська фортеця» ТОВ «Віртон ЛТД», ТОВ «ТД «Агроресурс-2017» і у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

20 липня 2018 року Головне управління ДФС в Івано-Франківській області листом №8137/10/09-19-14-08-18 направило податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2018 року №0006802200, прийняте на підставі акта перевірки №211/09-19-14-01/34161089 від 21 березня 2018 року та рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 20 червня 2018 року №21077/6/99-99-11-01-01-25 за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на суму 1 394 254 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 1 224 686 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 169 568 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій проаналізовано господарські операції, за якими, на думку податкового органу, встановлено порушення оподаткування та складено спірні податкові повідомлення-рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій проаналізовано договір № 146 ЦБ/16 купівлі-продажу та переробки на давальницьких умовах цукрових буряків, який укладено між позивачем та ТОВ «Радехівський цукор» та первинні документи, складені за наслідками виконання договору.

В касаційній скарзі податковий орган вказує, що порушення, встановлені податковим органом за наслідками перевірки господарських операцій за вищезазначеним договором не призвели до заниження або завищення загальної суми податкового кредиту що, відповідно, не призвело до фактичних донарахувань податкових зобов`язань. Податковий орган звертав увагу на цю обставину і в апеляційній скарзі, але судом апеляційної інстанції вказана обставина не досліджена.

Щодо нестачі цукру в кількості 999,878 тон, яка встановлена в акті перевірки, податковий орган наголошує, що позивач ні в момент проведення перевірки, ні після її закінчення, ні в межах заперечень на акт перевірки не надавав документи, що підтверджують зберігання цукру у ТОВ «Радехівський цукор» та у ОСОБА_1 . Отже відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України вказані документи вважаються відсутніми на момент перевірки.

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

При прийнятті рішення про безпідставність податкового повідомлення-рішення в цій частині, судами попередніх інстанцій не досліджено, чи подавались документи, які підтверджують зберігання цукру, податковому органу під час перевірки, або під час оскарження висновків акта перевірки та податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не досліджено за якими саме господарськими операціями донараховано податок на додану вартість та застосовані штрафні санкції, не встановлено чи були в розпорядженні податкового органу документи щодо зберігання цукру ТОВ «Радехівський цукор», які надані суду першої інстанції, чи підтверджено документально виконання договору щодо зберігання цукру укладеного з ОСОБА_1 .

Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відтак Суд визнає, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

Частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2019 року у справі № 0940/1407/18 скасувати.

Адміністративну справу № 0940/1407/18 направити на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер