Справа № 1-147/10

В И Р О К

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

м.Луцьк                                                                                                               19 лютого 2010 року

Луцький міськрайонний  суд Волинської області під головуванням

судді -                                                       Сівчука А.Є.

за участю секретаря -                               Іваничко Т.Г.

прокурора -                                               Бондарчук О.О.

потерпілої -                     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Луцьку кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, неодруженого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

1.   29.05.1998 року Луцьким районним судом Волинської області за ст.140 ч.3 КК України (в ред. 1960 року) до 3 (трьох) років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ майна, примусове лікування від наркоманії, на підставі ст.46-1 КК України (в ред.1960 року) виконання вироку відстрочено на 2 роки, штраф 680 гривень;

2.   17.02.2004 року Луцьким районним судом Волинської області за ст.185 ч.3 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі. 17.08.2005 року звільнений з місць позбавлення волі постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 10.08.2005 року на підставі ст.3 п.”б” ЗУ “Про амністію” від 31.05.2005 року;

3.   06.12.2005 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.185 ч.3 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі. 05.09.2008 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, -

•   за ст.185 ч.3 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

    Підсудний ОСОБА_2 в кінці липня 2009 року в обідню пору доби, знаходячись в с.Хорохорин по вул.Шкільна,1 Луцького району, умисно, повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_3 (19.02.2010 року постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області закрито провадження в даній кримінальній справі відносно ОСОБА_3 у зв’язку зі смертю останнього) та ОСОБА_4 (16.12.2009 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області засуджений за ст.ст.185 ч.3, 75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки), шляхом пошкодження нижньої створи вхідних дверей проникли в житловий будинок, який належить ОСОБА_1, звідки таємно викрали: дві емальовані чавунні ванни загальною вартістю 2500 гривень, виходячи з суми одна більша за розмірами ванна – 1500 гривень, одна менша за розмірами ванна – 1000 гривень, які винесли з будинку через попередньо пошкоджене вікно ванної кімнати, двокамфорну газову плиту вартістю 50 гривень, одне металеве ліжко вартістю 80 гривень, суцільні дверцята в чавунній рамці вартістю 160 гривень, металеву решітку для попелу до грубки вартістю 80 гривень, дві чавунні плити до грубки з металевимим кругами вартістю 100 гривень за ціною 50 гривень за 1 штуку, алюмінієвий бідон вартістю 40 гривень, металевий кут вартістю 20 гривень, які винесли з будину через отвір в нижній створі вхідних дверей, чим завдали потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 3030 гривень.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та показав, що, дійсно, в кінці липня 2009 року в обідню пору доби, знаходячись в с.Хорохорин по вул.Шкільна,1 Луцького району, умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, шляхом пошкодження нижньої створи вхідних дверей проникли в житловий будинок, який належить ОСОБА_1, звідки таємно викрали майно на загальну суму 3030 гривень. На даний час збитки потерпілій не відшкодовані. У вчиненому підсудний щиро розкаюється, просить суд суворо його не карати.

Крім повного визнання вини самим підсудним, його вина у вчиненому повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, фактичні обставини яких не оспорюються учасниками судового процесу, зокрема:

 - показаннями потерпілої ОСОБА_1, даними нею в судовому засіданні про те, що в кінці липня 2009 року в с.Хорохорин по вул.Шкільна,1 Луцького району, ОСОБА_2 з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, шляхом пошкодження нижньої створи вхідних дверей проникли в її житловий будинок, звідки таємно викрали майно на загальну суму 3030 гривень. Збитки не відшкодовані. Підсудного ОСОБА_2 просить карати на розсуд суду.

Відповідно до ст. 299 КПК України, при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, судом постановлено не досліджувати інші докази по справі, оскільки вони не оспорюються учасниками судового розгляду.

Аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд вважає доведеною вину підсудного ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України.

Таким чином, ОСОБА_2, своїми умисними діями, спрямованими на таємне викрадення чужого майна, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаними з проникненням у житло, вчинив злочин, передбачений ст.185 ч.3 КК України.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання відносно підсудного ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, всі обставини справи та дані про особу підсудного.

До обставин, що пом’якшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

    Обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд не вбачає.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_2 вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, однак він є раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, судимість за який не знята та не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став і знову вчинив новий корисливий злочин, ніде не працює, веде паразитичний спосіб життя, збитки потерпілій не відшкодував, а тому, суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства.

Обговорюючи питання про вид і розмір покарання, суд враховує конкретні обставини справи, незначний розмір викраденого, а також те, що ОСОБА_2 вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, покарання за попередньою судимістю відбув повністю в місцях позбавлення волі, в подальшому підсудний зобов’язався дотримуватись бездоганної поведінки, потерпіла ОСОБА_1 не наполягає на суворому покаранні, тому суд відносить цю сукупність обставин до виключних і вважає за можливе,  у відповідності із ст.69 КК України, призначити йому більш м’який вид покарання, ніж це передбачено санкцією ст.185 ч.3 КК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,  -

З А С У Д И В

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 залишити попередній – підписку про невиїзд.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати  з моменту приведення вироку до виконання.  

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Луцького міськрайонного суду                                   А.Є.Сівчук